Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №307/3420/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Суд: Тячівський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №307/3420/26

Суддя: Сас Л. Р.

Справа №: 307/3420/26

Провадження № 3/307/1079/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Сас Л.Р., вивчивши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крупське, Малинівського району, Житомирської області, інспектора прикордонної служби 2 категорії навідник оператора першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип С),

в с т а н о в и л а:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, від 09 серпня 2026 року, ОСОБА_1 08 серпня 2026 року, приблизно о 18 год., в умовах особливого періоду, порушив вимоги ст. ст. 11, 13, 49 та 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а саме, поза межами підрозділу в магазині вжив спиртні напої, тобто порушив п. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992, згідно якого – військовослужбовці на території військової частини – вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Даний протокол надійшов до суду 26 серпня 2026 року.

На підставі постанови судді від 08 вересня 2026 року протокол та матеріали справи повернуто до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) ІНФОРМАЦІЯ_4 для правильного складення.

Протокол після дооформлення надійшов до суду 09 жовтня 2026 року, його розгляд призначено на 21 жовтня 2026 року та відклвдено на 04 листопада 2026 року, повідомлено ОСОБА_1 за допомогою судової повістки, надісланої до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_5 для передачі ОСОБА_1 та за допомогою оголошення, розміщеного на Веб – порталі Судової влади України.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про що свідчить відповідна довідка, 04 листопада 2026 року до суду не прибув, від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи і тому, відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справу розглянуто під час його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Судом у свою чергу вжито всіх передбачених заходів щодо дотримання прав особи на участь у судових засіданнях та повідомленнях про судовий розгляд, що виразилося в неодноразовому відкладенні судових засідань.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім цього, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 172-20 КУпАП за обов`язкової участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи зазначене та з метою запобігання затягування строків розгляду справи, відсутність імперативної заборони розгляду справ про адміністративне правопорушення передбачене 172-20 КУпАП (ст.268 КУпАП) та, враховуючи завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд вважає можливим здійснити розгляд справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Частиною третьою статті 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Так, із протоколу про адміністративне правопорушення від 09 серпня 2026 року відомо, що ОСОБА_1 08 серпня 2026 року, приблизно о 18 год., в умовах особливого періоду, порушив вимоги ст. ст. 11, 13, 49 та 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а саме, поза межами підрозділу в магазині вжив спиртні напої, тобто порушив п. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992, згідно якого – військовослужбовці на території військової частини – вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби (а. с. 1).

Із письмових поясненеь ОСОБА_1 від 09.08.2026 вбачається, що він визнав, що вживав алкогольнні напої поза межами підрозділу, в магазині (а. с. 4).

До матеріалів справи долучено висновок № 49 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення, зокрема, стану алкогольного сп`яніння, виданого КНП Тячівської РЛ 08 черпня 2026 року о 21 год. 20 хв., із якого видно, що ОСОБА_1 , перебуває у стані алкогольного сп`яніння, 1,23% (а. с. 13).

До протоколу долучено позитивну службову характеристику ОСОБА_1 та наказ від 06.10.2025 про призначення його на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії навідник оператора першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип С) на підставі протоколу засідання атестаційної комісії від 05.06.2026 № 11 (а. с. 5 - 9).

У той же час, доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 08 серпня 2026 року, приблизно о 18 год., в умовах особливого періоду, порушив вимоги ст. ст. 11, 13, 49 та 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, тобто порушив п. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992, згідно якого – військовослужбовці на території військової частини – вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, а саме виконував такі обов`язки у стані алкогольного сп`яніння, матеріали справи не містять, відтак всі досліджені судом докази тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення є єдиним процесуальним документом, який формулює обвинувачення, окреслює межі судового розгляду і в якому має бути чітко зазначена конкретна інкримінована дія. За наявності суперечностей між конкретними медичними доказами (які вказують суто на алкогольне сп`яніння) та неконкретним, двозначним протоколом (вживав алкоголь за межами військової частини, в той же час порушив п. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992, згідно якого – військовослужбовці на території військової частини – вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби ) правова визначеність обвинувачення повністю нівелюється.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці (зокрема, у справах «Маттоціа проти Італії») зазначає, що обвинувачений має бути «негайно» та «детальніше» повідомлений про підстави обвинувачення, тобто про суттєві факти, висунуті проти нього та лежать в основі обвинувачення, та про характер обвинувачення, а саме про правову кваліфікацію цих суттєвих фактів. Суд вважає, що у кримінальних справах надання повної та детальної інформації щодо звинувачень проти підсудного є важливою передумовою для забезпечення справедливого провадження.

Таким чином, деталізація звинувачення має вирішальне значення, а неузгодженість між фактичними обставинами та формулюванням обвинувачення у тексті протоколу є грубим порушенням права на захист, оскільки особа не може ефективно захищатися, якщо уповноважений орган одночасно інкримінує їй дві різні події, змушуючи самостійно здогадуватися, від чого саме будувати лінію захисту в суді.

Суд не має права самостійно перебирати на себе функції обвинувачення, редагувати текст протоколу, змінювати фабулу, усувати логічні чи сполучникові помилки або самостійно вибирати з альтернативного обвинувачення уповноваженого органу якусь одну дію. Таке виправлення обвинувачення судом на стадії розгляду справи є неприпустимим, оскільки це порушує принцип безсторонності суду та засади змагальності сторін.

Некоректне та неконкретне формулювання суті правопорушення унеможливлює встановлення об`єктивності факту події, у зв`язку із чим висунуте особі обвинувачення не може вважатися законним і доведеним.

Таким чином, враховуючи, що викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення суперечить долученим до нього доказам, суд не має права самостійно редагувати таку та відшукувати докази на користь обвинувачення, що є порушенням права на захист та принципу рівності сторін процесу, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013), «Карелін проти росії» (рішення від 20.09.2016), про те, що суд має бути неупередженим і безстороннім та не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно п. 1) ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Ураховуючи наведене, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 допущені порушення, які не можуть бути усунені судом при розгляді справи, надані суду докази не дають можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення, тому адміністративна справа підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 278, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л.Р. Сас

Оригінал: reyestr.court.gov.ua