Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №580/9568/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокусправа № 580/9568/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування ставки військового збору 5 відсотків при оподаткуванні нарахованої ОСОБА_2 суми грошового забезпечення за рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року по адміністративній справі № 420/40171/24 та додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026.

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоплачену суми грошового забезпечення згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року по адміністративній справі № 420/40171/24 та додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та повідомлено сторони про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно позову позивача позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі № 420/9568/26 здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення. Разом з тим, під час виплати заборгованості по грошовому забезпеченню відповідачем застосував ставку військового збору, що становить 5 %, без врахування того факту, що позивач є діючим військовослужбовцем, тому відсоток має складити 1,5 %.

Відповідач своїм процесуальним правом подати до суду відзив на позовну заяву, не скористався.

Відповідно до ч. 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 10 від 10.01.2023, позивача виключено зі списків частини у зв`язку із вибуттям до нового місця служби.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 та додаткового рішення від 05.06.2026 відповідач виплатив грошове забезпечення.

Позивач звернувся із заявою до відповідача, де просив здійснити нарахування та виплату недоплаченої суми грошового забезпечення (ставки військового збору) згідно вищезазначених рішень суду.

Відповідач на заяву відповідача надав довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення на виконання рішення суду. Проте відповіді щодо підстав застосування 5 % військового збору при обчисленні грошового забезпечення, вказана відповідь не містить.

Позивач вважає таку таку бездіяльність протиправною, тому звернувся з таким позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (стаття 1-2 Закону № 2011-XII).

Згідно із статтею 2 Закону №2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

За приписами частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення – це система гарантованих державою грошових виплат, які надаються військовослужбовцям за виконання військових обов`язків.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.10.2024 року № 4015-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Кодексом.

Відповідно до підпункту 1.2. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (до 01 грудня 2024 року) ставка військового збору становила 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Враховуючи викладене, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024 року застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Таким чином, відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 відсотків військового збору (5 відсотків замість 1,5 відсотків) з виплаченого грошового забезпечення позивача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити, обравши при цьому правильний і ефективний спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_2 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з індексації грошового забезпечення та утримання військового збору у розмірі 5 відсотків з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 та додаткового рішення від 05.06.2026 у справі № 420/40171/24.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 надлишково утриманий військовий збір з грошового забезпечення в розмірі 3,5 відсотка, виплаченої на виконання рішення від 07.04.2025 та додаткового рішення від 05.06.2025 Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/40171/24.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення складене та підписане 05.11.2026.

СуддяВалентина ОРЛЕНКО