Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №643/16833/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Суд: Салтівський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №643/16833/26

Суддя: Єрмак Н. В.

Справа № 643/16833/26

Провадження № 2/643/9260/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Єрмак Н.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Артеміда-Ф» Бачинський О.М. звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що 04.11.2020 між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020112388, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Форза» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 5 529,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами (1,85% в день, а у разі прострочення 2,50%) не пізніше 03.12.2020. Відповідач частково виконував зобов`язання, останній платіж відповідач здійснив 12.03.2021, після чого припинив погашення заборгованості.

30.06.2021 ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу № 20210630-Ф/2, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФК «Форза», включно і до ОСОБА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором позики, станом на 29.07.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 262,93 грн., а саме: залишок заборгованості за тілом 5 529,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування кредитом (нарахованих відповідно до статті 1048 ЦК України та умов Договору позики) 3 068,70 грн.; заборгованість за пенею 0,00 грн.; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором, згідно частини 2 статті 625 ЦК України та умов Договору позики, за період 01.07.2021 по 28.09.2021) 12 440,25 грн.; інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором, згідно частини 2 статті 625 ЦК України, за період 04.12.2020 по 23.02.2022) 1 224,98 грн. З метою захисту та поновлення порушених прав ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» вимушене звернутися з даним позовом.

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 10.08.2026, прийнято вищевказану позовну заяву та відкрито провадження, витребувано докази, та розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу надавався строк для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, але відзив до суду не надходив.

Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 04.11.2020 між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020112388, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати клієнту грошові кошти у сумі 5 529,00 грн., а клієнт, в свою чергу, зобов`язався повернути грошові кошти у встановлений договором строк, сплатити проценти згідно відсоткової ставки за кожен день користування кредитом (1,85% в день, а у разі прострочення 2,50%). Строк дії договору з 04.11.2019 по 03.12.2020, але в будь якому випадку до повного виконання зобов`язань за договором.

30.06.2021 ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» (далі фактор) та ТОВ «ФК «Форза» (далі клієнт) уклали Договір факторингу № 20210630-Ф/2, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених Договором.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу № 20210630-Ф/2 від 30.06.2021 до ТОВ «ФК «Артеміда -Ф» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 00020112388 від 04.11.2019 у загальному розмірі 8 597,70 грн., з яких: 5529,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3 068,70 грн. - заборгованість по відсоткам.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», станом на 29.07.2026 заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020112388 від 04.11.2019 становить 22 262,93 грн. а саме: залишок заборгованості за тілом 5 529,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування кредитом (нарахованих відповідно до статті 1048 ЦК України та умов Договору позики) 3 068,70 грн.; заборгованість за пенею 0,00 грн.; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором, згідно частини 2 статті 625 ЦК України та умов Договору позики, за період 01.07.2021 по 28.09.2021) 12 440,25 грн.; інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором, згідно частини 2 статті 625 ЦК України, за період 04.12.2020 по 23.02.2022) 1 224,98 грн.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо обставин спірних правовідносин судом встановлено, що згідно з умовами договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020112388 від 04.11.2019, ТОВ «ФК «Форза» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5 529,00 грн, а ОСОБА_1 , у свою чергу, зобов`язався повернути позику у встановлений строк та сплатити проценти за користування кредитом (1,85% на день, а у разі прострочення - 2,50%).

Разом із тим, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував фактичне виконання ТОВ «ФК «Форза» обов`язку щодо перерахування коштів на користь відповідача саме на виконання умов вказаного договору.

Натомість, на виконання ухвали суду від 25.11.2025, АТ «УніверсалБанк» надало виписку за картковим рахунком відповідача № НОМЕР_2 , з якої вбачається, що 04.11.2019 на рахунок було зараховано 5 200,00 грн. «A2C PAY». Суд наголошує, що вказана сума не відповідає розміру кредиту (5 529,00 грн), визначеному в договорі, а зміст призначення платежу не дозволяє ідентифікувати ці кошти як кредитні, надані саме в межах правовідносин за договором № 00020112388.

Наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості не є належним доказом факту надання кредиту. Вказаний розрахунок є документом, створеним в односторонньому порядку самим позивачем, який не був первісним кредитором. За відсутності первинних бухгалтерських документів (платіжних доручень, меморіальних ордерів тощо), на підставі яких такий розрахунок мав би бути складений, інформація в ньому не може бути єдиним і достатнім доказом наявності та розміру заборгованості.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17 та від 11.09.2019 у справі № 755/2284/16-ц, де зазначено, що доказом надання коштів є саме первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У постанові від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15 Верховний Суд окремо підкреслив, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти їх здійснення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 наголосила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 5 529,00 грн., на які в подальшому здійснювалося нарахування відсотків та штрафних санкцій, суд вважає обставину надання кредиту в заявленому обсязі недоведеною.

Оскільки право вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» (як фактора) за договором безпосередньо залежить від дійсності та розміру зобов`язань боржника перед первісним кредитором, а факт виникнення такого зобов`язання у заявленому розмірі не підтверджено належними доказами, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Наталія ЄРМАК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua