Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №560/15668/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №560/15668/26

Суддя: Шевчук О.П.

Справа № 560/15668/26

РІШЕННЯ

іменем України

05 листопада 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 якому просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у відмові надати ОСОБА_1 військовий квиток (оригінал або належним чином засвідчену копію) за результатами розгляду рапорту від 08.05.2026. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 військовий квиток (оригінал або належним чином посвідчену копію).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08 травня 2026 року позивач, ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , подав командиру цієї частини рапорт, у якому просив надати йому документи, що перебувають у розпорядженні військової частини. Серед запитаних документів був, зокрема, військовий квиток (оригінал або належним чином посвідчена копія).

18 травня 2026 року військова частина НОМЕР_1 надала письмову відповідь за вих. №2803, у якій відмовила у задоволенні рапорту. У відповіді, зокрема, зазначено: "Виходячи із викладеного інформуємо про відмову у наданні службових документів (військового квитка, службової характеристики, копії послужного списку, службової картки тощо) з метою подання до навчального закладу без наявності відповідних правових підстав".

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що не заперечує факту надходження рапорту Позивача від 08.05.2026 (вх. № 8586 від 11.05.2026) та факту надання на нього письмової відповіді за вих. № 2803 від 18.05.2026. Разом з тим Відповідач категорично заперечує кваліфікацію цієї відповіді як протиправної бездіяльності, оскільки рапорт Позивача було розглянуто по суті, у встановлений строк, із наведенням конкретних нормативних підстав відмови.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

08 травня 2026 року позивач подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому просив надати йому документи, що перебувають у розпорядженні військової частини, зокрема військовий квиток.

18 травня 2026 року військова частина НОМЕР_1 надала письмову відповідь за вих. №2803, у якій відмовила у задоволенні рапорту. Зазначила про відмову у наданні службових документів (військового квитка, службової характеристики, копії послужного списку, службової картки тощо) з метою подання до навчального закладу без наявності відповідних правових підстав.

Позивач вважаючи, що військовий квиток є особистим документом позивача, який посвідчує його особу та належність до виконання військового обов`язку, та при цьому відсутність цього документа створює перешкоди для реалізації позивачем його прав, зокрема права на освіту, гарантованого статтею 53 Конституції України, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Як встановлено з матеріалів справи, що відповідач не заперечує факту надходження рапорту позивача від 08.05.2026 (вх. № 8586 від 11.05.2026) та факту надання на нього письмової відповіді за вих. № 2803 від 18.05.2026.

Та при цьому, як вбачається з відповіді військової частини, що військовий квиток військовослужбовця ОСОБА_1 , фактично перебуває на зберіганні у вказаній військовій частині.

Відповідно до п.24 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 559, громадянин України може передавати військово-обліковий документ на бланку працівнику, відповідальному за ведення військового обліку, для внесення змін за умови одержання розписки, оформленої за формою згідно з додатком до положення. Військово-обліковий документ на бланку повертається громадянину України не пізніше семи робочих днів з дня видачі такої розписки.

Доказів, що військовий документ був повернутий позивачу матеріали справи не містять.

За таких обставин, утримання відповідачем військового квитка позивача є порушенням його прав, адже не дає можливості підтвердити належність до виконання військового обов`язку.

Також суд наголошує, що умовою для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб таких органів є наявність у позивача суб`єктивного переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

У свою чергу, порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею такого права, що унеможливлює одержання особою того, на що вона може розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Тобто, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків такої особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Суд звертає увагу, що неможливість використовувати військовий квиток є надмірним тягарем для позивача в період дії воєнного стану.

При цьому, з наданої відповідачем відповіді на поданий рапорт встановлено, що відповідачем не наведено належних правових мотивів відмови у видачі позивачу військового квитка.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неповернення позивачу військового квитка та зобов`язання повернути військовий квиток.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови надати ОСОБА_1 військовий квиток (оригінал або належним чином засвідчену копію) за результатами розгляду рапорту від 08.05.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 його військовий квиток (оригінал або належним чином засвідчену копію).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя О.П. Шевчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua