Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №520/22872/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №520/22872/26

Суддя: Чучко В.М.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 листопада 2026 року № 520/22872/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі – відповідач), (з урахуванням уточнених позовних вимог), про:

- визнання протиправними дії щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати в розмірі 14561,56 грн, викладеної у листі від 22.06.2026 року № 40916-33355/К-02/8-0500/26;

- зобов`язання здійснити з 22.05.2026 року перерахунок та виплату пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати в розмірі 14561,56 грн, та провести виплату різниці між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 22.05.2026 року по день здійснення перерахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі — Закон № 1058-IV). 22.05.2026 року позивач звернулася із заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% та показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022– 2024 роки в розмірі 14 561,56 грн на підставі частин другої та четвертої статті 42 Закону № 1058-IV. Проте відповідач листом від 22.06.2026 № 40916-33355/К-02/8-0500/26 протиправно відмовив у здійсненні такого перерахунку та виплати пенсії. Позивач вважає, що обчислення її пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% замість 1,35% на підставі Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII суттєво зменшує розмір її пенсії та порушує статті 22, 46, 58 Конституції України і п. 4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і незворотності дії закону в часі. Крім того, позивач стверджує, що при проведенні перерахунку та індексації її пенсії з 22.05.2026 має застосовуватися новий показник середньої заробітної плати за три попередні роки (2022– 2024 рр.) у сумі 14 561,56 грн з виплатою різниці між належною та фактично виплаченою сумою пенсії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року відкрито провадження у справі № 520/22872/26, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

17 вересня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що пенсія за віком позивачу була вперше призначена з 15.04.2018 за заявою від 11.04.2018 № 2084, тобто вже після набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким з 01.10.2017 у ч. 1 ст. 25 Закону № 1058-IV встановлено величину оцінки одного року страхового стажу на рівні 1%, а згідно з абз. 2 п. 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV при призначенні пенсії у 2018 році застосовується середній показник заробітної плати за 2016– 2017 роки (5 377,90 грн) та величина оцінки одного року стажу 1%. Щодо перерахунку стажу та індексації відповідач вказав, що набутий позивачем після призначення пенсії страховий стаж по 30.09.2018 вже був зарахований при перерахунку пенсії з 01.12.2020 за ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV (загальний стаж склав 40 років 09 місяців 19 днів, або 489 місяців). Також з 01.03.2021 по 01.03.2026 пенсія позивача щорічно індексувалася в порядку ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV та Порядку № 124, внаслідок чого з 01.03.2026 показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії позивача становить 9 992,40 грн (3 764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121), а загальний розмір пенсії з надбавками — 5 006,76 грн. Крім того, у листі-відповіді від 22.06.2026 відповідач послався на те, що заява позивача була подана засобами поштового зв`язку, що не передбачено п. 1.1 Порядку № 22-1, а тому розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян». У зв`язку з чим, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України, має статус внутрішньо переміщеної особи (довідка від 29.10.2024 № 7122-7002152275), перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.06.2018).

Як підтверджується матеріалами пенсійної справи пенсію за віком позивачу вперше призначено з 15.04.2018 за її заявою від 11.04.2018 № 2084.

Під час первинного призначення пенсії у квітні 2018 року відповідачем відповідно до абзацу другого пункту 4-4 Прикінцевих положень та частини першої статті 25 Закону № 1058-IV (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII) враховано страховий стаж позивача по 28.02.2018 тривалістю 40 років 02 місяці 19 днів, застосовано величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати (після оптимізації) - 0,74975 та показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016– 2017 роки у сумі 5 377,90 грн (середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав 4 032,08 грн).

Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати на посаді старшого бухгалтера у ТОВ «Славтрейд Браво» та була звільнена з роботи 07.09.2018 за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України, наказ № 36-к від 07.09.2018).

З 01.12.2020 на підставі заяви позивача від 17.11.2020 № 5231 відповідачем проведено перерахунок пенсії згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1058-IV з урахуванням набутого після призначення пенсії страхового стажу за період з 01.03.2018 по 30.09.2018. Загальний страховий стаж позивача склав 40 років 09 місяців 19 днів (489 місяців), а коефіцієнт страхового стажу при величині оцінки одного року стажу 1% склав 0,40750. Надалі позивач трудової діяльності не здійснювала і страхового стажу після 30.09.2018 не набувала.

У період з 2021 по 2026 роки відповідачем щорічно з 1 березня проводилися автоматичні перерахунки (індексація) пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі — Порядок № 124).

Згідно з рішенням про перерахунок пенсії № 056550000232 від 27.02.2026 (перерахунок з 01.03.2026 - індексація заробітку), пенсія позивача обчислена з таких показників: загальний страховий стаж - 40 років 9 місяців 19 днів (489 місяців); коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1% — 0,40750; індивідуальний коефіцієнт заробітної плати (після оптимізації) — 0,74975; базова величина середньої заробітної плати — 3 764,40 грн, збільшена на сукупний коефіцієнт індексації за 2019– 2026 роки 2,654448 (1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121), що становить 9 992,40 грн; середньомісячний заробіток для обчислення пенсії — 7 491,80 грн (9 992,40 грн х 0,74975); основний розмір пенсії за віком за ст. 27 Закону № 1058-IV — 3 052,91 грн (7 491,80 грн х 0,40750); загальний розмір пенсії з доплатами та підвищеннями — 5 006,76 грн.

У травні 2026 року позивач звернулася із письмовою заявою до ГУ ПФУ в Черкаській області (за місцем фактичного проживання ВПО), яка листом від 25.05.2026 № 11396-12399/К-02/8-2300/26 була переслана за належністю до ГУ ПФУ в Донецькій області та зареєстрована 25.05.2026 за № 33355/К-0500-26. У цій заяві позивач просила здійснити перерахунок її пенсії: 1) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, врахувавши набутий на день звернення стаж відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV; 2) із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні у розмірі 14 561,56 грн згідно з ч. 2 та ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV.

Листом від 22.06.2026 № 40916-33355/К-02/8-0500/26 ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило позивача, що її заяву розглянуто як звернення громадян за Законом України «Про звернення громадян», оскільки Порядком № 22-1 не передбачено подання заяви про перерахунок пенсії поштою, а по суті порушених питань роз`яснено відсутність законних підстав для проведення перерахунку та виплати пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% (оскільки пенсію призначено 15.04.2018 після набрання чинності Законом № 2148-VIII) та показника середньої заробітної плати 14 561,56 грн.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, викладеною у листі від 22.06.2026 № 40916-33355/К-02/8-0500/26, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

До 01 жовтня 2017 року абзацом п`ятим частини першої статті 25 Закону № 1058-IV було передбачено, що за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі — Закон № 2148-VIII), який набрав чинності з 11.10.2017 та застосовується з 01.10.2017, внесено зміни до абзацу п`ятого частини першої статті 25 Закону № 1058-IV та встановлено, що за період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Крім того, Законом № 2148-VIII розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктами 4-3 та 4-4, якими встановлено: згідно з п. 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом № 2148-VIII, з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3 764,40 грн), із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%; згідно з абзацом першим п. 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%; згідно з абзацом другим п. 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Суд звертає увагу на суперечності у твердженнях самого позивача в тексті позовної заяви та заяви до ПФУ: на сторінках 1– 2 позову позивач правильно вказує, що пенсію за віком їй призначено у квітні 2018 року, натомість на сторінці 4 позову помилково зазначає, що вийшла на пенсію « 26.01.2017 року», а на сторінці 3 заяви до пенсійного органу — « 14.07.1999 року» (що є очевидними друкарськими помилками внаслідок використання шаблонних текстів).

Водночас первинними документами матеріалів справи (пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 20.06.2018, рішенням про перерахунок пенсії за особовим рахунком № НОМЕР_3 та формою РС-право) підтверджується, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася за призначенням пенсії 11.04.2018, і пенсію за віком їй було вперше призначено з 15.04.2018 (після досягнення пенсійного віку 58 років 6 місяців, встановленого абзацом дев`ятим ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV для жінок, які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року).

Отже, на момент виникнення у позивача права на пенсію за віком та її первинного призначення (15.04.2018) норма про величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% вже втратила чинність, а частина перша статті 25 та абзац другий пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV прямо імперативно встановлювали величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Саме із застосуванням коефіцієнта 1% пенсія позивачу і була вперше призначена у квітні 2018 року. Жодного зменшення раніше призначеного розміру пенсії позивача або зворотної дії Закону № 2148-VIII у часі щодо позивача не відбувалося, у зв`язку з чим посилання позивача на пункт 4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV є безпідставним.

Більше того, навіть для осіб, яким пенсію було призначено до 01.10.2017, зміна законодавцем у межах пенсійної реформи Законом № 2148-VIII величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% на 1% відбулася одночасно зі значним підвищенням бази розрахунку (показника середньої заробітної плати), що не призвело до зменшення розміру пенсійних виплат, а тому не порушує вимог статей 22, 46, 58 Конституції України та пункту 4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV. Конституційний Суд України також не визнавав неконституційними положення Закону № 2148-VIII в частині зміни величини оцінки одного року страхового стажу в Законі № 1058-IV.

Також не дає підстав для застосування коефіцієнта 1,35% і перерахунок пенсії за частиною четвертою статті 42 Закону № 1058-IV (у зв`язку з набуттям стажу після призначення пенсії), оскільки, по-перше, ст. 25 Закону № 1058-IV передбачає виключно величину 1%, а по-друге, весь наявний страховий стаж позивача (40 років 9 місяців 19 днів по дату звільнення 07.09.2018) вже був врахований відповідачем під час перерахунку пенсії з 01.12.2020.

За таких обставин уточнені позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% та зобов`язання здійснити такий перерахунок і виплату з 22.05.2026 є необґрунтованими.

Стосовно вимог про застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022– 2024 роки в розмірі 14 561,56 грн та виплату різниці в пенсії з 22.05.2026.

Обґрунтовуючи вимогу про перерахунок та виплату пенсії з 22.05.2026 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2022– 2024 роки у розмірі 14 561,56 грн, позивач одночасно посилається на положення частини четвертої статті 42 (перерахунок працюючим пенсіонерам) та частини другої статті 42 Закону № 1058-IV (щорічна індексація пенсій) у поєднанні з частиною другою статті 40 цього Закону.

Суд зазначає, що кожна з цих правових норм має чітко визначений предмет регулювання та не передбачає застосування при перерахунку раніше призначеної пенсії у 2026 році показника середньої заробітної плати за 2022– 2024 роки (14 561,56 грн), який застосовується виключно при первинному призначенні пенсій у 2025 році згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV.

Так, відповідно до абзацу п`ятого частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній з 01.10.2017 і на момент звернення позивача), обчислення страхового стажу та заробітної плати для проведення перерахунку пенсії (у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати) здійснюється згідно зі статтями 24 та 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що положення частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV прямо імперативно закріплюють правило, за яким під час перерахунку пенсії у зв`язку з набуттям додаткового страхового стажу (та/або заробітку) застосовується саме той показник середньої заробітної плати в Україні, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії, а не новий показник за три календарні роки, що передують року звернення за перерахунком. Крім того, як встановлено судом вище, позивач звільнилася з роботи ще 07.09.2018, стаж по вересень 2018 року їй вже зараховано з 01.12.2020, а після цього страхового стажу вона не набувала.

Стосовно проведення індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, то за змістом цієї норми для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Отже, індексація пенсій за ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV полягає у щорічному множенні раніше застосованого показника середньої заробітної плати на відповідний коефіцієнт індексації, а не у заміні цього показника на новий показник середньої заробітної плати по країні за 2022– 2024 роки (14 561,56 грн).

При цьому стосовно правильності здійснення відповідачем індексації пенсії позивача (яку призначено у 2018 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016– 2017 роки в сумі 5 377,90 грн) суд зазначає наступне.

Зокрема, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 сформулювала визначальний правовий висновок щодо порядку застосування ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV та п. 5 Порядку № 124 під час індексації пенсій.

У пунктах 52– 55 постанови від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 Верховний Суд виснував, що частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV не передбачено, що індексуватися має саме той показник, з урахуванням якого призначено конкретну пенсію за зверненням у конкретному році; цей показник є спеціально визначеним («показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії»), а повноваження визначати розмір і порядок такого збільшення у межах бюджету Пенсійного фонду надано Кабінету Міністрів України. Верховний Суд підтвердив правомірність механізму, закріпленого у пункті 5 Порядку № 124, згідно з яким єдиною базовою величиною для нарахування коефіцієнтів індексації починаючи з 2019 року визначено показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 (3 764,40 грн), який послідовно збільшується на щорічні коефіцієнти індексації (3 764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121).

Як вбачається з матеріалів справи та розрахунку пенсії позивача станом на 01.03.2026: при призначенні пенсії з 15.04.2018 застосовувався показник за 2016– 2017 роки — 5 377,90 грн; з 01.03.2021, коли проіндексований базовий показник досяг 5 426,60 грн (3 764,40 х 1,17 х 1,11 х 1,11) та перевищив 5 377,90 грн, позивачу було збільшено показник середньої зарплати до 5 426,60 грн; надалі цей показник щорічно збільшувався на всі повноцінні коефіцієнти індексації: з 01.03.2022 (на 1,14) — до 6 186,32 грн; з 01.03.2023 (на 1,197) — до 7 405,03 грн; з 01.03.2024 (на 1,0796) — до 7 994,47 грн; з 01.03.2025 (на 1,115) — до 8 913,83 грн; з 01.03.2026 (на 1,121) — до 9 992,40 грн.

Отже, обчислення, індексація та виплата пенсії позивача проведені відповідачем у відповідності до вимог Закону № 1058-IV, Порядку № 124 та правових висновків Судової палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24. Оскільки основні вимоги про перерахунок пенсії з 22.05.2026 задоволенню не підлягають, то й похідна вимога про виплату різниці між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 22.05.2026 по день здійснення перерахунку також не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення (викладеного у листі від 22.06.2026 № 40916-33355/К-02/8-0500/26) про відмову у перерахунку та виплаті пенсії позивача на заявлених нею умовах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні адміністративного позову (з урахуванням уточнених позовних вимог) слід відмовити в повному обсязі.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у листі від 22.06.2026 № 40916-33355/К-02/8-0500/26, про те, що заява позивача про перерахунок пенсії, надіслана засобами поштового зв`язку, не підлягала розгляду в порядку, передбаченому пенсійним законодавством, а підлягала розгляду лише як звернення громадян за Законом України «Про звернення громадян», оскільки зміна підзаконним нормативно-правовим актом (Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1) способів звернення із заявою про призначення чи перерахунок пенсії не може обмежувати конституційне право особи на соціальний захист та право звертатися до пенсійного органу будь-яким доступним способом, у тому числі засобами поштового зв`язку.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судове рішення складено та підписано 05 листопада 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Чучко В.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua