Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №520/26508/26
Суддя: Полях Н.А.
Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 р. № 520/26508/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (28008, Кіровоградська обл., м. Олександрія, проспект Соборний, буд. 126а, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та скасувати рішення № 053130013546 від 29.07.2026 року про відмову в переході з пенсії за віком, обчисленої за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні із пенсії за віком на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до п. 10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 -XII у зв`язку з відсутністю правових підстав та необхідного стажу на посадах державної служби;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, обчисленої за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII та пункту 10 розділу XI Закону №889-VIII з дати звернення із заявою — 22.07.2026 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 , що дає право на пенсію відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII, періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби та їх правонаступниках згідно з довідкою Головного управління ДПС у Донецькій області від 21.07.2026 року № 22/05-99-11-02-20 за період з 15.12.2003 року по 18.11.2024;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 22.07.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до поданої заяви від 22.07.2026, зареєстрованої за № 10705, та доданих до неї документів, зокрема довідок Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області від 17.07.2026 № 55/05-99-10-02-18, від 17.07.2026 № 54/05-99-10-02-18 та від 21.07.2026 № 22/05-99-11-02-20.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем прийнято протиправне рішення № 053130013546 від 29.07.2026 року про відмову в переході з пенсії за віком, обчисленої за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні із пенсії за віком на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до п. 10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 -XII у зв`язку з відсутністю правових підстав та необхідного стажу на посадах державної служби, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області просило відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на норми чинного законодавства України.
Керуючись приписами ст.171,257,262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
22.07.2026 позивач звернулася засобами Веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії «перехід на інший вид пенсії».
Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення про відмову у вказаному переході з пенсії за віком, обчисленої за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Так, відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 053130013546 від 29.07.2026, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 працювала на посаді головного державного ревізора-інспектора спектору контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області. Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 15.12.2003 прийнято присягу державного службовця та було присвоєно спеціальне звання «Інспектора податкової служби III рангу», від 19.01.2007 присвоєно спеціальне звання «Інспектора податкової служби II рангу», від 25.06.2013 присвоєно спеціальне звання «Інспектора податкової служби І рангу». Оскільки ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 - день набрання чинності Законом № 889 не перебувала на посаді державної служби і не мала стажу роботи на таких посадах. На підставі вищезазначеного, вирішено відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно заяви згідно від 22.07.2026 №10705.
Позивач, не погодившись із вищевказаним рішенням, звернулася до суду з даним позовом.
Суд, оцінюючи спірні правовідносини, зазначає наступне.
За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пункти 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Тобто, після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17, від 27.01.2023 у справі №340/4184/21.
Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно, для обрахунку стажу державної служби за строк, що передує дню набрання чинності Законом №889-VIII, застосовується Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) та додаток до нього (були чинними до 01.05.2016).
Згідно з пунктом 1 Порядку №283 передбачалось, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
При цьому пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби визначено, що до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
Згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону №509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України Про державну службу.
Частина сьома статті 15 Закону №509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону №509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII, видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Пунктом 8 розділу ХІ Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Також, частиною сімнадцятою статті 37 Закону №3723-ХІІ було визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналогічні положення щодо пенсійного забезпечення посадових осіб в органах державної податкової в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», були передбачені і Законом №509-XII.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2026 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону №889-VIII. При цьому відповідач в рішенні зазначив, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких було присвоєно персональні та спеціальні звання не враховуються до стажу державної служби.
Судом встановлено, що відповідач не зарахував до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, період роботи позивача з 15.12.2003 по 18.11.2024, оскільки займані посади не відносяться до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Так, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 та довідки ГУ ДПС у Донецькій області №22/05-99-11-02-20 від 21.07.2026, ОСОБА_1 працювала на різних посадах в органах податкової служби в період з 15.12.2003 по 18.11.2024.
Зважаючи на те, що як Законом №889-VIII, так і нормами раніше чинних Законів №3723-XII, №509-ХІІ та Порядку №283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, та враховуючи те, що позивач у період з 15.12.2003 по 18.11.2024 безперервно працювала в органах державної податкової служби, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) позивача на посадах в органах податкової служби підлягають до зарахування до стажу державної служби.
Крім того, згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України (далі - ПК України) пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 ПК України посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової служби; державний радник податкової служби I рангу; державний радник податкової служби II рангу; державний радник податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу; інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; інспектор податкової служби IV рангу; молодший інспектор податкової служби.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Згідно з трудовою книжкою від 10.08.1987 серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 15.12.2003 складено присягу державного службовця та присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової служби», які не відносяться до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби:
- з 15.12.2003 присвоєне звання «інспектор податкової служби ІІІ рангу»,
- з 19.01.2007 присвоєне звання «інспектор податкової служби ІІ рангу»,
- з 16.11.2012 присвоєне звання «інспектор податкової служби І рангу»,
- з 30.12.2013 присвоєне спеціальне звання «інспектор податкової та митної справи І рангу»,
- з 18.08.20217 присвоєне чергове спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІІ рангу».
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок №839).
Згідно з пунктом 9 Порядку №839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 3 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Відступів від зазначеної правової позиції Верховний Суд не здійснював.
У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 ПК України та Порядку №283.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що період роботи позивача на посадах в органах державної податкової служби, а саме з 15.12.2003 по 18.11.2024, підлягає зарахуванню до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відтак, за умови зарахування зазначеного періоду роботи до стажу державної служби, такий стаж станом на 01.05.2016 становить більше ніж 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає позивачу право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що відповідач рішенням № 053130013546 від 29.07.2026 протиправно відмовив позивачу у переведенні на пенсію за віком за нормами Закону № 889-VIII, оскільки у позивача наявні умови, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ (а саме: досягнення віку, наявність необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та страхового стажу), для реалізації права на одержання пенсії державних службовців згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII та відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Тому позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 053130013546 від 29.07.2026 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв`язку з переходом з пенсії за віком згідно з Законом №1058-IV на пенсію за віком згідно з Законом №889-VIII та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити переведення ОСОБА_1 з 22.07.2026 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 15.12.2003 по 18.11.2024 згідно з трудовою книжкою від 10.08.1987 серії НОМЕР_2 та довідкою Головного управління ДПС у Донецькій області від 21.07.2026 № 22/05-99-11-02-20, з урахуванням раніше виплачених сум.
Однак позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідок Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області від 17.07.2026 № 55/05-99-10-02-18, від 17.07.2026 № 54/05-99-10-02-18 задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем відомості, наведені у довідці не оцінювались; зазначені позовні вимоги стосуються не права на переведення на пенсію державного службовця, а розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України.
Вказана вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22, від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
Судом встановлено, що судовий збір за подання позивачем даного позову до суду підлягав сплаті в розмірі 1064,96 грн. Проте, як вбачається з матеріалів справи, останнім сплачено судовий збір у сумі 1 331,20 грн.
Суми судового збору зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача в порядку п.1 ч.1 ст. 7 Закону України " Про судовий збір".
Отже, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 532,48 грн.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (28008, Кіровоградська обл., м. Олександрія, проспект Соборний, буд. 126а, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (28008, Кіровоградська обл., м. Олександрія, проспект Соборний, буд. 126а, код ЄДРПОУ 13486010) № 053130013546 від 29.07.2026 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку пенсії у зв`язку з переходом з пенсії за віком згідно з Законом №1058-IV на пенсію за віком згідно з Законом №889-VIII.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (28008, Кіровоградська обл., м. Олександрія, проспект Соборний, буд. 126а, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити переведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 22.07.2026 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 15.12.2003 по 18.11.2024 згідно з трудовою книжкою від 10.08.1987 серії НОМЕР_2 та довідкою Головного управління ДПС у Донецькій області від 21.07.2026 № 22/05-99-11-02-20, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (28008, Кіровоградська обл., м. Олександрія, проспект Соборний, буд. 126а, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05 листопада 2026 року.
Суддя Н.А. Полях
Оригінал: reyestr.court.gov.ua