Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №520/23130/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 р. №520/23130/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (вул. Новопроектна, буд. 7,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61044, код ЄДРПОУ 30290694) до Київської митниці Державної митної служби України (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А,м. Київ,03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100430/2026/000017/1 від 02.05.2026.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці № UA100430/2026/000081.

В обґрунтування позову зазначено, що товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала другорядний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

04.08.2026 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Від Київської митниці, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Представник відповідача зазначив, що задекларований рівень митної вартості товару був нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, використані Позивачем відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також документи, подані Позивачем при митному оформленні, містять розбіжності, які суттєво впливають на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей стосовно ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.

Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Судом з матеріалів справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством «К.I.Т. LTD» як покупцем та PT AWINDO INTERNATIONAL, Індонезія, як продавцем було укладено зовнішньоекономічний контракт № 0711 від 07.11.2025, за яуовами якого позивач у PT AWINDO INTERNATIONAL Індонезія придбав заморожену або охолоджену рибу та морепродукти згідно з інвойсом та ціною, узгодженою сторонами.

Відповідно до пункту 1.1 контракту № 0711 від 07.11.2025 продавець продає покупцеві Відповідно до пункту 1.2 контракту інвойс є невід`ємною частиною контракту. Згідно з пунктом 3.1 контракту ціна товару, що є предметом купівлі-продажу, вказується в інвойсі у доларах США.

Відповідно до пункту 3.2, 3.3 контракту ціна визначається на умовах CFR, тобто «вартість і фрахт», Чорноморськ, згідно з Інкотермс-2010, при цьому умови поставки можуть змінюватися та зазначатися в інвойсах щодо окремих партій товару. Загальна сума контракту становить 5000000.00 доларів США.

На виконання контракту № 0711 від 07.11.2025 продавцем PT AWINDO INTERNATIONAL було складено проформу-інвойс № AII/SO/26/0010 від 13.01.2026. З цієї проформи-інвойсу вбачається, що продавцем є PT AWINDO INTERNATIONAL, адреса: JL. Cumi Raya No.7, Pelabuhan Muara Baru, Kelurahan Penjaringan, Kecamatan Penjaringan, North Jakarta-Indonesia, покупцем є Товариство з обмеженою відповідальністю ВКП «К.I.Т. LTD», адреса: 61044, вул. Новопроектна, 7, м. Харків, Україна, ЄДРПОУ 30290694, ІПН 302906920372. У проформі-інвойсі № AII/SO/26/0010 від 13.01.2026 зазначено товар: заморожена масляна риба HGT, тобто без голови та нутрощів, Lepidocybium flavobrunneum (есколар), розмір 1-3 кг за штуку, вага нетто 95 %, глазур 5 % без компенсації, пакування — індивідуальна швидка заморозка, 35 кг у мішку, загальна кількість 24010.00 кг, ціна 2.85 доларів США за кілограм, загальна вартість 68428.50 доларів США. У цій проформі-інвойсі також зазначено допустиме відхилення 10 % у більший або менший бік за кількістю та вартістю, походження товару - Індонезія, умови поставки - CFR, тобто «вартість і фрахт», Чорноморськ, Україна, порт завантаження - Джакарта, Індонезія, порт розвантаження - Чорноморськ, Україна, а також посилання на контракт № 0711 від 07.11.2025.

У проформі-інвойсі № AII/SO/26/0010 від 13.01.2026 також визначено умови оплати: 30% попередньої оплати після підписання контракту, решта оплати - банківським переказом проти копій документів електронною поштою протягом 10 днів до прибуття вантажу до порту призначення, а оригінали документів надсилаються кур`єром лише після отримання повної оплати. Саме з цією проформою-інвойсом пов`язана перша попередня оплата товару.

На підтвердження попередньої оплати товару позивачем було подано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 15 від 12.02.2026 на суму 20528.55 доларів США.

На підтвердження остаточної оплати товару позивачем було подано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 41 від 29.04.2026 на суму 70094.70 доларів США.

Для митного оформлення товару декларантом було подано митну декларацію № 26UA100430403194U1 від 01.05.2026. Разом з митною декларацією були подані документи, які підтверджували заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме: сертифікат якості від 20.02.2026, рахунок-фактура, тобто комерційний інвойс № 2026/02/0009 від 20.02.2026, коносамент № 263504513 від 23.02.2026, автотранспортна накладна CMR № 107236 від 30.04.2026, банківські платіжні документи № 15 від 12.02.2026 та № 41 від 29.04.2026, зовнішньоекономічний контракт № 0711 від 07.11.2025, договір про надання послуг митного брокера № 07-12-22 від 07.12.2022, інформація про позитивний результат державного контролю № 14348518 від 01.05.2026 та електронний сертифікат про непреференційне походження товару B-KDI-0998 від 02.03.2026.

Заявлена митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Загальна фактурна вартість товару за інвойсом № 2026/02/0009 від 20.02.2026 становить 90623.25 доларів США.

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.

02.05.2026 року у позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100430/2026/000081 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA100430/2026/000017/1 від 02.05.2026. Згідно з цим рішенням (графа 31) Відповідач здійснив митну оцінку товару за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості.

Декларантом оформлено товар під гарантію у порядку ч. 7 ст. 55 МК України оформивши товар за митною декларацією: №26UA100430403201U0 від 02.05.2026 та додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом у розмірі 250657,68 грн.

Після випуску товару позивач додатково звернувся до Київської митниці з листом про надання додаткових документів, зокрема проформа-інвойс № AII/SO/26/0010 від 13.01.2026, проформа-інвойс № AII/SO/26/0010 REV1 від 19.02.2026, прайс-лист від 13.01.2026, експортна декларація, пакувальний лист, а також інші документи, які підтверджували зв`язок поставки з інвойсом № 2026/02/0009 від 20.02.2026, контрактом № 0711 від 07.11.2025, контейнером MNBU4316027, пломбою ML-ID1249862, маршрутом перевезення та заявленою ціною товару.

Київська митниця відмовила у скасуванні рішення про коригування митної вартості.

Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості та картками відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Суд вказує, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені таттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 815/5274/16, від 05.07.2022 у справі № 804/150/16.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2026/000017/1 від 02.05.2026.

У графі 33 рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

- В платіжній інструкції # 15 від 12.02.2026 в гр.70 «Призначення платежу» зазначено посилання на проформу-інвоїс (PROFORMA INVOICE AII/S0/26/0010 DD 13.01.2026 проте, вказаний документ до митного органу не надано та немає можливості ідентифікувати його до оцінюваного товару.

- Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті №15 від 12.02.2026, від №41 від 29.04.2026, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов?язкових реквізитів, визначених Положенням 216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(х)) відповідальної(их) особи(б) платника, яка(i) відповідно до законодавства України мас(ють) право розпоряджатись рахунком;

- Декларантом не надано транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту № 263504513 від 23.02.2026. В коносаменті на 3 аркуші зазначено що була передплата за транспортування, однак бухгальарські документи про оплату транспортування і фрахьу не було надано.

- Відповідно до пункту 7 частини 10 статті 58 Кодексу?при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати складові митної вартості) на страхування цих товарів, якщо товар страхувався, враховуючи характер товару та необхідність дотримання при перевезенні температурного режиму, що в свою чергу додає додаткові ризики при перевезенні, можна припустити, що вантаж був застрахований, однак в поданих до оформлення документах відсутня будь яка інформація стосовно того чи страхувався вантаж та чи були понесені витрати по страхуванню вантажу, якщо такі були.

- Декларантом не надано експортну декларацію (за наявності) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Ненадання декларантом повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість, суд, дослідивши документи, подані позивачем до митного оформлення дійшов висновку, що останні містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Щодо наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству суд враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.

Щодо доводів відповідача, що платіжна інструкція № 15 від 12.02.2026 містить посилання на проформу-інвойс № AII/SO/26/0010 від 13.01.2026, яка, за твердженням митниці, не була надана та не може бути ідентифікована до оцінюваного товару, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що платіжна інструкція № 15 від 12.02.2026 прямо містить посилання на проформу-інвойс № AII/SO/26/0010 від 13.01.2026 та контракт № 0711 від 07.11.2025. Сума платежу за цією платіжною інструкцією становить 20528.55 доларів США, що точно дорівнює 30 % від суми проформи-інвойсу № AII/SO/26/0010 від 13.01.2026 у розмірі 68428.50 доларів США. Тому цей платіж є ідентифікованою попередньою оплатою за товар за контрактом № 0711 від 07.11.2025.

Попередня оплата за товар за своєю природою здійснюється до остаточного оформлення комерційного інвойсу або до завершення відповідного етапу поставки. Тому дата платіжної інструкції № 15 від 12.02.2026, яка передує даті комерційного інвойсу № 2026/02/0009 від 20.02.2026, не є розбіжністю та не може свідчити про недостовірність заявленої митної вартості.

Перший платіж був здійснений за проформою-інвойсом, а остаточний платіж — за комерційним інвойсом. Це відповідає умовам контракту № 0711 від 07.11.2025 та умовам оплати, зазначеним у проформах- інвойсах.

Крім того, проформа-інвойс № AII/SO/26/0010 від 13.01.2026 та проформа-інвойс № AII/SO/26/0010 REV1 від 19.02.2026 були додатково подані митному органу після випуску товару у вільний обіг. З цих документів прямо вбачається зв`язок поставки з контрактом № 0711 від 07.11.2025, продавцем PT AWINDO INTERNATIONAL, покупцем Товариство з обмеженою відповідальністю ВКП «К.I.Т. LTD», умовами поставки CFR, тобто «вартість і фрахт», Чорноморськ, Україна, цінами за одиницю товару та загальною вартістю партії. Отже, навіть той документ, на відсутність якого посилалася митниця, був наданий і підтверджує, а не спростовує заявлену митну вартість.

Щодо зауваження митниці про те, що платіжні інструкції № 15 від 12.02.2026 та № 41 від 29.04.2026 не можуть бути враховані через відсутність підписів відповідальних осіб платника, слід зазначає, що обидві платіжні інструкції містять усі істотні реквізити для ідентифікації платежів: платника, отримувача, банк отримувача, рахунок отримувача, суму платежу, валюту платежу, призначення платежу, контракт, проформу-інвойс або інвойс, а також містять банківські відмітки про виконання платежів — «Проведено Банком» із відповідними датами 12.02.2026 та 29.04.2026.

Митниця не довела, що зазначені платіжні інструкції є недійсними, не виконаними банком або такими, що не призвели до перерахування коштів продавцю.

Проте суд зауважує, що сукупність двох платежів точно відповідає фактурній вартості товару за інвойсом № 2026/02/0009 від 20.02.2026. Платіжна інструкція № 15 від 12.02.2026 на суму 20528.55 доларів США і платіжна інструкція № 41 від 29.04.2026 на суму 70094.70 доларів США у сукупності становлять 90623.25 доларів США.

Саме 90623.25 доларів США є загальною вартістю товару за комерційним інвойсом № 2026/02/0009 від 20.02.2026.

Отже, зауваження митниці щодо підписів не спростовує факту оплати товару та не впливає на числове значення митної вартості.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи подаються у разі, якщо рахунок сплачено, і якщо такі документи стосуються оцінюваного товару. У даному випадку платіжні інструкції № 15 від 12.02.2026 та № 41 від 29.04.2026 безпосередньо стосуються оцінюваного товару, оскільки містять посилання на контракт № 0711 від 07.11.2025, проформу-інвойс №AII/SO/26/0010 від 13.01.2026 та інвойс № 2026/02/0009 від 20.02.2026.

Тому зауваження митниці щодо оформлення платіжних інструкцій не може бути підставою для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості.

Щодо доводів відповідача про ненадання договору морського перевезення та документів про оплату фрахту суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не враховано умови поставки товару.

Так, Контракт № 0711 від 07.11.2025, проформа-інвойс № AII/SO/26/0010 від 13.01.2026, проформа-інвойс № AII/SO/26/0010 REV1 від 19.02.2026, комерційний інвойс № 2026/02/0009 від 20.02.2026 та пакувальний лист № AII/SO/26/0010 від 20.02.2026 містять умови поставки CFR, тобто «вартість і фрахт», Чорноморськ, Україна. У коносаменті № 263504513 від 23.02.2026 прямо зазначено, що фрахт оплачено наперед.

За умовами поставки CFR, тобто «вартість і фрахт», Чорноморськ, продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення — Чорноморськ, Україна.

Саме тому покупець не повинен мати окремого договору з морським перевізником або окремого платіжного документа про оплату морського фрахту, якщо такий фрахт уже врахований у ціні товару за умовами CFR і оплачений продавцем.

Судом встановлено, що комерційний інвойс № 2026/02/0009 від 20.02.2026 містить ціну товару на умовах CFR, тобто «вартість і фрахт», Чорноморськ, Україна, а коносамент № 263504513 від 23.02.2026 підтверджує, що фрахт оплачено наперед.

Таким чином суд приходить до висновку, що вимога митниці надати саме документи покупця про оплату морського фрахту не відповідає фактичним умовам поставки.

Відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. У даному випадку умови поставки CFR, тобто «вартість і фрахт», Чорноморськ, Україна, та позначення у коносаменті про те, що фрахт оплачено наперед, підтверджують, що морський фрахт до порту Чорноморськ був оплачений у межах договірної моделі поставки та входив до ціни, заявленої в інвойсі.

Натомість, Митниця не довела, що морський фрахт не був включений до ціни товару або що покупець окремо поніс витрати на морське перевезення, які не були додані до митної вартості.

Посилання митниці у відповіді на додаткові документи на можливість виникнення додаткових витрат у зв`язку з перевантаженням контейнера, демереджем або іншими витратами під час транспортування є припущенням. Митниця не зазначила конкретного документа, який би підтверджував виникнення таких витрат, не вказала їх розмір, не довела, що такі витрати були понесені саме покупцем, та не пояснила, чому вони повинні бути додані до митної вартості за умовами поставки CFR.

Розрахунки митної вартості не можуть ґрунтуватися на припущеннях про можливе існування витрат.

Щодо зауваження митниці про страхування товару суд зазначає наступне.

У рішенні про коригування митної вартості митниця зазначила, що з огляду на характер товару та температурний режим можна припустити, що вантаж був застрахований.

Однак припущення митного органу не є доказом існування витрат на страхування.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України страхові документи подаються, якщо здійснювалося страхування. Відповідно до пункту 8 частини десятої статті 58 Митного кодексу України до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додаються витрати на страхування оцінюваних товарів, якщо такі витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Отже, обов`язок подати страхові документи виникає лише тоді, коли страхування фактично здійснювалося, а додавання витрат на страхування до митної вартості можливе лише за наявності документально підтверджених та обчислюваних витрат.

У поданих позиачем до митного оформлення документах відсутні страховий поліс, рахунок на оплату страхової премії, платіжний документ про оплату страхування, дані про страховика, розмір страхової премії або інші документи, які б підтверджували фактичне здійснення страхування товару покупцем.

Митниця також не встановила та не довела наявності таких документів. Відповідно, відсутня об`єктивна, документально підтверджена та така, що піддається обчисленню, складова митної вартості у вигляді витрат на страхування.

Припущення митниці про можливе існування страхування не може бути підставою для коригування митної вартості.

Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 58 Митного кодексу України розрахунки згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Якщо митний орган або декларант не можуть документально підтвердити відповідні додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, митна вартість не може визначатися шляхом довільного додавання припущених сум.

Однак, митниця взагалі не визначила суму страхування, не вказала джерело такої суми та не довела факту її сплати, тому доводи відповідача в цій частині суд вважає необгрунтованими.

Щодо доводів митниці про ненадання експортної декларації, каталогів, специфікацій та загальних прайс-листів виробника слід зазначити, що такі документ не є первинними та обов`язковими документами, які підтверджують митну вартість товару за частиною другою статті 53 Митного кодексу України у кожному випадку.

Митниця має право витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів, якщо подані документи містять розбіжності, що впливають на визначення митної вартості, мають ознаки підробки або не містять відомостей про числові значення складових митної вартості. При цьому митниця повинна конкретно пояснити, які саме відомості не можуть бути перевірені без таких документів.

У даному випадку основні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, були подані: контракт № 0711 від 07.11.2025, інвойс № 2026/02/0009 від 20.02.2026, банківські платіжні документи № 15 від 12.02.2026 та № 41 від 29.04.2026, коносамент № 263504513 від 23.02.2026, CMR № 107236 від 30.04.2026, сертифікати якості, сертифікат походження, пакувальний лист та інші документи. Ці документи у сукупності підтверджували ціну товару, фактично сплачену продавцю, та інші відомості, необхідні для визначення митної вартості.

Крім того, позивач додатково подав митному органу прайс-лист від 13.01.2026 та експортну декларацію. Прайс-лист підтверджує ті ціни за одиницю товару, які зазначені в інвойсі № 2026/02/0009 від 20.02.2026. Експортна декларація додатково ідентифікує експортера PT AWINDO INTERNATIONAL, покупця — Товариство з обмеженою відповідальністю ВКП «К.I.Т. LTD», судно MAERSK CHATTOGRAM 609N, контейнер MNBU4316027, кількість місць 744, вагу брутто 24454.4000 кг, порт відправлення Tanjung Priok та призначення — Чорноморськ, Україна. Тому навіть після подання цих документів митниця не навела переконливого обґрунтування того, чому заявлена митна вартість не може бути визнана.

Відповідно до ч.1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Згідно з листом Державної митної служби України від 08.10.2010 р. N 11/2-10.16/11627-ЕП, адресованим Начальникам регіональних митниць (крім Регіональної інформаційної митниці), Начальникам митниць, з метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати. Відтак, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей. Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19. Разом з цим, відповідачем ані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, ані в відзиві не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов`язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд зазначає, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. Позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2026/000017/1 від 02.05.2026 прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняті відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (вул. Новопроектна, буд. 7,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61044, код ЄДРПОУ 30290694) до Київської митниці Державної митної служби України (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А,м. Київ,03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100430/2026/000017/1 від 02.05.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці № UA100430/2026/000081.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (код ЄДРПОУ 30290694) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні) гривні 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бідонько А.В.