Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №520/2561/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №520/2561/26

Суддя: Біленський О.О.

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 листопада 2026 р. справа № 520/2561/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області (пл. Свято-Духівська, буд. 2, м. Богодухів, Харківська область, 62103, код ЄДРПОУ 04059616) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, оформлену листом №01-40/569 від 04.02.2026, щодо внесення змін до сертифікату на право на земельну частку (пай) акціонерного товариства «Промінь» серії ХР №004315 у зв`язку з переходом до ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) на підставі договору дарування від 29.12.2025;

- зобов`язати Богодухівську районну державну адміністрацію Харківської області внести зміни до сертифікату на право на земельну частку (пай) акціонерного товариства «Промінь» серії ХР №004315 у зв`язку з переходом до ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) на підставі договору дарування від 29.12.2025.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що листом від 04.02.2026 №01-40/570 Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області відмовила позивачу у внесенні змін до сертифікату на право власності на земельну ділянку частку (пай) у зв`язку з переходом права на земельну ділянку на підставі договору дарування від 29.12.2025, посилаючись на те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є документом, який лише засвідчує факт такого права у володільця сертифіката, і не породжує майнові права, доки не буде реалізовано це право шляхом виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості). На думку позивача, така відмова відповідача суперечить приписам чинного законодавства України, та перешкоджає в реалізації майнових прав на земельну ділянку (пай). Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до положень ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд зазначає, що відповідачем не зазначено поважних причин неподання відзиву на позов, відповідно суд кваліфікує неподання відзиву на позов як визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що розпорядженням Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 21.03.1996 №125 "Про затвердження розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах АТ "Промінь" затверджено розрахунок вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах, розробленого комісією АТ "Промінь", яким передбачено: загальну площу сільськогосподарських угідь у колективній власності 4598,9 га, з них: рілля – 4095,6 га, багаторічні насадження – 61,9 га, сіножатей – 153,3 га, пасовищ – 288,1 га. Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах на одну особу становить в умовних кадастрових гектарах – 5,06 га.

12.05.1996 на підставі рішення Золочівської райдержадміністрації від 21.03.1996 №125 головою Золочівської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_2 члену АТ "Промінь" Гунько аталії Володимирівні видано Сертифікат серії ХР №004315 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності акціонерного товариства "Промінь", розміром 5,06 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі (на місцевості).

Судом встановлено, ОСОБА_3 за вказаним сертифікатом реалізувала своє право на виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) лише за видом сільськогосподарських угідь – рілля, оформивши та зареєструвавши право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 6322655100:06:005:1788, площею 4,42 га, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав.

Тобто, площа виділеної в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) АТ "Промінь" зі складом угідь - рілля, становить 4,42 га, від загального розміру 5,06 в умовних кадастрових гектарах згідно сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ХР №004315.

Судом встановлено, що до цього часу ОСОБА_3 не реалізувала своє право згідно сертифікату серії ХР №004315 на виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) АТ «Промінь» за видом сільськогосподарських угідь: багаторічні насадження, сіножаті та пасовища. Державні акти на право приватної власності на землю з цим складом сільськогосподарських угідь позивачу не видавалися, рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування про виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) не приймалися.

29.12.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено Договір дарування права на земельну частку (пай).

За цим договором ОСОБА_3 (дарувальник) передала безоплатно ОСОБА_1 (обдарованому) у власність право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності акціонерного товариства "Промінь", без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), за видом сільськогосподарських угідь – багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, відповідно до сертифіката серії ХР №004315 на право на земельну частку (пай) акціонерного товариства "Промінь", виданого на підставі рішення Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 21.03.1996 №125 (п. 2.1).

Загальний розмір земельної частки (паю) акціонерного товариства "Промінь" за видом сільськогосподарських угідь – багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, становить 0,64 в умовних кадастрових гектарах (п. 2.2).

Земельна частка (пай) у землі, що перебуває в колективній власності акціонерного товариства "Промінь", за видом сільськогосподарських угідь – багаторічні насадження, сіножаті, пасовища розташована на території Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області (п. 2.3).

Згідно з п. 3.1 Договору право на земельну частку (пай) акціонерного товариства "Промінь" за цим договором виникає у ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору сторонами та передачі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХР №004315.

16.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області із заявою про внесення змін до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №004315 у зв`язку з переходом права на земельну частку (пай).

Листом Богодухівської районної військової адміністрації Харківської області від 04.02.2026 №01-40/569 позивачу відмовлено у внесенні змін до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №004315, з посиланням на те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є документом, який лише засвідчує факт такого права у володільця сертифіката, і не породжує майнові права, доки не буде реалізовано це право, шляхом виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та сертифікат на право на земельну частку (пай) не може бути предметом договору дарування.

Не погоджуючись з такою відмовою, вважаючи її безпідставною та протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ №720/95), з метою забезпечення реалізації невідкладних заходів щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва та відповідно до частини другої статті 25 Конституційного Договору між Президентом України та Верховною Радою України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" постановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

У цьому ж пункті Указу №720/95 зазначено, що паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Також, за змістом пунктів 2, 3, 5, 6 вищезгаданого Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками регулює Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 №899-IV (далі - Закон №899-IV).

Частиною 1 статті 1 цього Закону встановлено, що право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

В свою чергу, у розумінні частини 1 статті 2 Закону №899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

З вищенаведеними приписами Закону №899-IV і Указу №720/95 перекликаються й пункти 8, 16, 17 розділу IX "Прикінцеві положення" Земельного кодексу України, які передбачають таке.

Члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Постановою Кабінету Міністрів України №801 від 12.10.1995 затверджена форма сертифіката на право на земельну частку (пай). В даній формі визначено розділ "Зміни, які вносяться до сертифіката у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай)", в якому зазначаються відомості: про особу, яка передала право на земельну частку (пай); про особу нового власника; зазначається підстава внесення змін; розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах; вартість земельної частки (паю); підстава для внесення змін у розмір та вартість земельної частки (пай). Вказаний запис затверджується головою районною державної адміністрації шляхом проставлення особистого підпису, завіряється печаткою районної державної адміністрації.

Таким чином, постановою КМУ від 12.10.1995 №801 передбачено можливість внесення змін до сертифікату у зв`язку з передачею відповідного права, який вноситься та затверджується районною державною адміністрацією.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 за умовами Договору дарування від 29.12.2025, укладеного з ОСОБА_3 , набув право на земельну частку (пай) акціонерного товариства "Промінь", за видом сільськогосподарських угідь – багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, площею 0,64 умовних кадастрових гектар, посвідчене сертифікатом серії ХР №004315, виданого на підставі рішення Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 21.03.1996 №125.

Суд зазначає, що вказані Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області в листі від 04.02.2026 №01-40/569 підстави для відмови у внесенні змін до сертифіката про право на земельну частку (пай), а саме, те, що сертифікат є лише документом, який засвідчує факт такого права і не породжує майнові праві суперечить пункту 17 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 3 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Так, Верховний Суд неодноразово, зокрема, в постановах від 09.11.2021 у справі №542/1403/17, від 05.07.2023 у справі №127/6627/22, приходив до висновку, що право громадянина на пай, за загальним змістом визначається як право власності на земельні ділянку (пай). На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) не має свого матеріального втілення. Пай є лише правом одержати у власність земельну ділянку зі складу певного масиву землі. Земельна частка (пай) має особливий юридичний статус. Головною особливістю земельної частки є те, що вона не є земельною ділянкою, зокрема не визначена в натурі (її межі невідомі до моменту виготовлення і затвердження технічної документації) і не має унікального кадастрового номера. Це лише документально оформлене право людини на майбутнє отримання у власність земельної ділянки із земель, зокрема колишніх КСП.

Крім того, право на земельну частку (пай) АТ "Промінь" виникло у позивача на підставі укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору дарування від 29.12.2025, до якого було додано сертифікат на право на земельну частку (пай) АТ "Промінь" серії ХР №004315.

Суд зазначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (частина 1 статті 204 ЦК України).

Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 505/3470/14-ц, від 02.02.2022 у справі №175/2928/20.

Станом на даний час Договір дарування права на земельну частку (пай) від 29.12.2025 є дійсним, і всі права, набуті сторонами за ним, повинні безперешкодно здійснюватися.

Суд звертає увагу, що Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області не зверталася до суду із вимогами про визнання недійсним Договору дарування права на земельну частку (пай) від 29.12.2025, або ж застосування наслідків нікчемності цього правочину.

Відтак, доводи відповідача, викладені в листі від 04.02.2026 №01-40/569 про невідповідність договору дарування права на земельну частку (пай) вимогам чинного законодавства, та як наслідок, відсутності підстав для внесення змін до сертифікату є хибними.

Оскільки, в силу статті 2 Закону №899-IV, сертифікат на право на земельну частку (пай) є основним документом, що посвідчує право його власника на земельну частку (пай), без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у внесенні змін до сертифікату на право на земельну частку (пай) АТ "Промінь" серії ХР №004315, у зв`язку з переходом до ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) на підставі Договору дарування від 29.12.2025.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду не впливають.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області (пл. Свято-Духівська, буд. 2, м. Богодухів, Харківська область, 62103, код ЄДРПОУ 04059616) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, оформлену листом від 04.02.2026 №01-40/570, щодо внесення змін до сертифікату на право на земельну частку (пай) Акціонерного товариства "Промінь" серії ХР №004314, у зв`язку з переходом до ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) на підставі Договору дарування права на земельну частку (пай) від 29.12.2025.

Зобов`язати Богодухівську районну державну адміністрацію Харківської області внести зміни до сертифікату на право на земельну частку (пай) Акціонерного товариства "Промінь" серії ХР №004315, у зв`язку з переходом до ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) на підставі Договору дарування права на земельну частку (пай) від 29.12.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області (пл. Свято-Духівська, буд. 2, м. Богодухів, Харківська область, 62103, код ЄДРПОУ 04059616) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua