Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №619/5895/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5895/26

провадження № 2/619/3333/26

Рішення

іменем України

04 листопада 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №619/5895/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представниця позивача: Чайковська М.І.,

представник відповідача: Хоміч А.А.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у системі «Електронний суд» 03.09.2026 звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 101373,89 грн. У обґрунтування позову зазначено, що 23.03.2021 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та відповідачем укладено Договір № 555143076267. Між ТОВ “ІНФІНАНС” та відповідачем 22.03.2021 укладено Договір № 0666283056. 18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555143076267. 22.06.2022 було укладено договір № 22/06-22 відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0666283056. 23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0666283056. Загальний розмір заборгованості за договором позики № 555143076267 від 23.03.2021, укладеним між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 становить 8966,00 грн, з яких 3500,00 грн - заборгованість за основною сумою позики, 5466,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами. За кредитним договором № 0666283056 від 28.11.2020, укладеним між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 , у межах траншу за договором № 0666283056/4 від 22.03.2021 загальна сума заборгованості становить 92407,89 грн, з яких 7499,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 84908,89 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просить задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача заборгованість у розмірі 15828,58 грн, відмовити у стягненні решти заборгованості в розмірі 85545,31 грн, а також зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн із подальшим пропорційним розподілом судових витрат, посилаючись на те, що не заперечує факту отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 10999,00 грн та обов`язку їх повернення. Водночас вважає необґрунтованими нарахування процентів за підвищеними ставками у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань, а також після закінчення погоджених сторонами строків кредитування. Крім того, звертає увагу на проходження відповідачем військової служби з 09.03.2022 та необхідність урахування передбачених законодавством соціальних гарантій. Вважає, що обґрунтована заборгованість за двома договорами становить 15828,58 грн, з яких 10999,00 грн - основний борг та 4829,58 грн - проценти.

Представницею позивача надано відповідь на відзив, у якому вона просить відхилити доводи та заперечення відповідача, відмовити у задоволенні клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач добровільно погодився з умовами кредитних договорів, зокрема щодо розміру процентних ставок та порядку їх нарахування. Вважає, що розрахунки заборгованості здійснено відповідно до погоджених сторонами умов, а доводи відповідача щодо неправомірності нарахування процентів є безпідставними. Наголошує, що спірні проценти були нараховані до мобілізації відповідача, а тому проходження ним військової служби не є підставою для їх списання. Також вважає заявлені витрати на професійну правничу допомогу документально підтвердженими та співмірними зі складністю справи.

Представником відповідача надано до суду заперечення, у яких він просить частково задовольнити позовні вимоги в межах 15828,58 грн, відмовити у стягненні решти процентів у розмірі 85545,31 грн, зменшити витрати на професійну правничу допомогу та здійснити пропорційний розподіл судових витрат, посилаючись на те, що наведені позивачем доводи не спростовують заперечень щодо неправомірності нарахування процентів після закінчення строків кредитування та застосування підвищених процентних ставок унаслідок прострочення. Наголошує, що свобода договору не є необмеженою та не допускає застосування умов, які суперечать імперативним положенням законодавства. Також зазначає, що факт проходження відповідачем військової служби не є єдиною підставою заперечень проти процентів, оскільки їх правомірність оспорюється насамперед з огляду на строки кредитування та встановлені законом обмеження.

Представницею позивача надано до суду пояснення, у яких вона підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та заперечує проти доводів відповідача щодо неправомірності нарахування процентів і необхідності зменшення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов укладених кредитних договорів, а застосовані ставки були погоджені відповідачем. Наголошує, що всі спірні проценти нараховані до початку проходження відповідачем військової служби, у зв`язку із чим передбачені законодавством пільги для військовослужбовців не поширюються на відповідні нарахування.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 07.09.2026 судом було направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування та місця проживання відповідача та 21.09.2026 отримано відповідь.

Ухвалою суду від 22.09.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 04.11.2026.

Представниця позивача у судове засідання не з`явилася, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити за його відсутності та відсутності відповідача.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

22.03.2021 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, у тому числі на умовах фінансового кредиту, № 0666283056/4, у межах договору № 0666283056 від 28.11.2020, відповідно до якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 7499,00 грн строком на 30 днів, до 21.04.2021, при цьому строк дії договору становить три роки. Умовами договору передбачено процентну ставку 1,4 % на день за умови належного виконання зобов`язань, номінальну процентну ставку 1,75 % на день та максимальну процентну ставку 3,5 % на день у разі неналежного виконання умов договору. Загальна сума процентів за 30 днів за зниженою ставкою становить 3149,58 грн.

23.03.2021 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 555143076267, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти в розмірі 3500,00 грн строком на 30 днів до 21.04.2021. Умовами договору передбачено знижену процентну ставку в розмірі 1,6 % на день за умови належного виконання позичальником зобов`язань, що становить 56,00 грн за кожен день користування коштами, а також стандартну процентну ставку в розмірі 2,6 % на день, яка підлягає застосуванню у разі порушення умов договору. Загальна сума процентів за 30 днів за зниженою ставкою становить 1680,00 грн.

Надання відповідачу 3500,00 грн за договором № 555143076267 підтверджується квитанцією платіжного сервісу LIQPAY № 1599143747 від 23.03.2021 о 12 год 08 хв про перерахування зазначеної суми на платіжну картку, номер якої частково замасковано. Факт перерахування 7499,00 грн за траншем № 0666283056/4 підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.07.2025 та відомостями щодо операції № 83860264 від 22.03.2021 о 15 год 46 хв на картку № НОМЕР_1 .

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦКУ встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

18.12.2023 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права грошової вимоги за договорами позики.

Згідно з реєстром боржників від 22.12.2023, до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 555143076267 від 23.03.2021.

22.06.2022 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 22/06-22, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права грошової вимоги за кредитними договорами.

На підставі акта приймання-передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників до нового кредитора перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0666283056/4 від 22.03.2021.

23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 23/05/24, відповідно до якого попередній кредитор відступив позивачу права грошової вимоги за кредитними договорами.

Згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників та витягом із реєстру боржників, до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0666283056/4 від 22.03.2021.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

За змістом статей 1080, 1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Як встановлено ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за договором № 555143076267 від 23.03.2021 становить 8966,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 5466,00 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за договором № 0666283056/4 від 22.03.2021 становить 92407,89 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 7499,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 84908,89 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом установлено, що відповідач отримав кредитні кошти за двома договорами в загальному розмірі 10 999,00 грн, з яких 7499,00 грн - за договором № 0666283056/4 від 22.03.2021 та 3500,00 грн - за договором № 555143076267 від 23.03.2021.

За змістом статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України право кредитодавця на отримання процентів за користування кредитом виникає на підставі договору та реалізується відповідно до погоджених сторонами умов, однак з урахуванням імперативних положень законодавства.

При цьому необхідно розмежовувати проценти як плату за правомірне користування кредитними коштами та проценти, що нараховуються у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 звернула увагу на відмінність правової природи процентів, передбачених статтею 1048 ЦК України, від процентів, установлених статтею 625 цього Кодексу. Перші є платою за правомірне користування коштами, тоді як другі пов`язані з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Отже, сама лише наявність у кредитному договорі умови про нарахування процентів за підвищеною ставкою у разі прострочення не звільняє суд від необхідності встановити правову природу таких нарахувань, період, за який вони здійснені, та їх відповідність вимогам законодавства.

Щодо заборгованості за договором позики № 555143076267 від 23.03.2021.

За умовами зазначеного договору відповідачу надано 3500,00 грн строком на 30 днів до 21.04.2021. Сторонами передбачено знижену процентну ставку 1,6 % на день за умови належного виконання зобов`язань та стандартну процентну ставку 2,6 % на день, застосування якої пов`язано з порушенням умов договору.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість за цим договором становить 8966,00 грн, з яких 3500,00 грн - основна сума позики та 5466,00 грн - проценти.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених процентів, суд ураховує, що за погодженою зниженою ставкою 1,6 % на день розмір процентів за один день становить:

3500,00 грн ? 1,6 % = 56,00 грн. За 30 днів користування позикою розмір процентів становить: 56,00 грн ? 30 днів = 1680,00 грн.

Таким чином, загальна сума зобов`язання за умови належного виконання договору в межах первісно погодженого строку становила 5180,00 грн, з яких 3500,00 грн - основна сума позики та 1680,00 грн - проценти.

Водночас позивач заявляє до стягнення 5466,00 грн процентів, тобто на 3786,00 грн більше, ніж становить їх розмір за зниженою ставкою протягом погодженого строку кредитування.

Застосування стандартної ставки 2,6 % на день означає нарахування 91,00 грн за один день користування позикою, оскільки:

3500,00 грн ? 2,6 % = 91,00 грн. Відповідно за 30 днів розмір процентів за цією ставкою становив би 2730,00 грн.

Отже, зазначена у розрахунку позивача сума 2733,00 грн за відповідний тридцятиденний період не узгоджується з арифметичним результатом застосування ставки 2,6 % до суми позики 3500,00 грн протягом 30 днів.

При цьому суд звертає увагу, що застосування підвищеної ставки внаслідок прострочення виконання зобов`язання потребує перевірки з урахуванням спеціальних вимог законодавства про споживче кредитування, чинних на час укладення договору.

Суд також ураховує, що первісно погоджений строк користування позикою закінчився 21.04.2021. Доказів укладення сторонами додаткової угоди про продовження цього строку або погодження нового строку правомірного користування кредитними коштами матеріали справи не містять.

Сам по собі факт неповернення позики у визначений договором строк не свідчить про продовження строку кредитування та не надає кредитодавцю необмеженого права нараховувати проценти за користування позикою на умовах статті 1048 ЦК України після закінчення погодженого строку.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення основної суми позики в розмірі 3500,00 грн та процентів за користування позикою протягом погоджених 30 днів за ставкою 1,6 % на день у розмірі 1680,00 грн.

Отже, за договором № 555143076267 від 23.03.2021 стягненню підлягає 5180,00 грн, а у стягненні решти заявлених процентів у розмірі 3786,00 грн належить відмовити.

Щодо заборгованості за кредитним договором № 0666283056/4 від 22.03.2021.

Перевіряючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0666283056/4 від 22.03.2021, суд виходить із того, що відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 7499,00 грн строком на 30 днів, до 21.04.2021.

Умовами договору передбачено знижену процентну ставку в розмірі 1,4 % на день, номінальну процентну ставку 1,75 % на день та максимальну процентну ставку 3,5 % на день, застосування якої пов`язане з неналежним виконанням позичальником договірних зобов`язань.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальна заборгованість за цим договором становить 92407,89 грн, з яких 7499,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 84908,89 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Судом установлено, що погоджений сторонами строк користування кредитними коштами становив 30 днів, а розмір процентів за належне виконання зобов`язання визначався із застосуванням ставки 1,4 % на день.

Відтак розмір процентів за один день користування кредитними коштами становить: 7499,00 грн ? 1,4 % = 104,986 грн.

За 30 днів користування кредитом розмір процентів становить: 104,986 грн ? 30 днів = 3149,58 грн.

Отже, загальна сума кредиту та процентів, нарахованих за зниженою процентною ставкою протягом первісно погодженого строку кредитування, становить: 7499,00 грн + 3149,58 грн = 10648,58 грн.

Водночас позивачем заявлено до стягнення 84908,89 грн процентів, що на 81759,31 грн перевищує розмір процентів, розрахованих за зниженою ставкою протягом погодженого тридцятиденного строку кредитування.

Суд звертає увагу, що застосування номінальної процентної ставки 1,75 % на день передбачало б нарахування:

7499,00 грн ? 1,75 % = 131,2325 грн за один день; 131,2325 грн ? 30 днів = 3936,975 грн, що після округлення становить 3 936,98 грн.

Застосування максимальної процентної ставки 3,5 % на день передбачало б нарахування: 7499,00 грн ? 3,5 % = 262,465 грн за один день; 262,465 грн ? 30 днів = 7873,95 грн.

Таким чином, навіть застосування максимальної процентної ставки 3,5 % на день протягом первісно погодженого строку кредитування не пояснює заявленої позивачем суми процентів у розмірі 84908,89 грн.

Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що значну частину зазначеної суми становлять проценти, нараховані після 21.04.2021, тобто після закінчення первісно погодженого строку користування кредитними коштами, із застосуванням підвищеної ставки 3,5 % на день.

При цьому сам по собі трирічний строк дії договору не є тотожним тридцятиденному строку кредитування. Визначення сторонами тривалішого строку дії договору не свідчить про автоматичне продовження строку правомірного користування конкретним кредитним траншем.

Доказів належного продовження строку користування кредитними коштами за договором № 0666283056/4 від 22.03.2021, які б обґрунтовували нарахування процентів за статтею 1048 ЦК України після 21.04.2021, матеріали справи не містять.

За таких обставин вимоги про стягнення процентів за період після закінчення погодженого строку кредитування в заявленому позивачем розмірі суд вважає необґрунтованими.

Враховуючи викладене, за кредитним договором № 0666283056/4 від 22.03.2021 стягненню підлягає заборгованість у розмірі 10648,58 грн, з яких 7499,00 грн - основна сума кредиту та 3149,58 грн - проценти за користування кредитними коштами протягом погодженого строку кредитування. У стягненні решти заявлених процентів у розмірі 81759,31 грн належить відмовити.

Щодо доводів сторони відповідача про проходження військової служби.

Суд також ураховує доводи представника відповідача щодо застосування до спірних правовідносин положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зазначеною нормою передбачено спеціальні гарантії для визначених законом категорій військовослужбовців, зокрема щодо ненарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені протягом установленого законом періоду, за винятком передбачених законом кредитних договорів.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач був призваний на військову службу під час мобілізації 09.03.2022.

Водночас кредитні договори укладено у березні 2021 року, а нарахування спірних процентів, згідно з наданими позивачем розрахунками, здійснювалося до початку проходження відповідачем військової служби.

З огляду на це встановлена законом гарантія щодо ненарахування процентів військовослужбовцям не є самостійною підставою для анулювання процентів, нарахованих до початку проходження відповідачем військової служби.

Разом із тим зазначена обставина не спростовує доводів сторони відповідача щодо неправомірності частини процентних нарахувань з інших підстав, зокрема у зв`язку із закінченням погоджених строків кредитування та застосуванням підвищених процентних ставок.

Таким чином, суд оцінює правомірність заявлених процентів насамперед з урахуванням умов кредитних договорів, періодів нарахування та положень цивільного законодавства.

Ураховуючи встановлені обставини справи, надані сторонами докази та наведені положення законодавства, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

За договором позики № 555143076267 від 23.03.2021 обґрунтованою є заборгованість у розмірі 5180,00 грн, з яких 3500,00 грн - основна сума позики та 1680,00 грн - проценти.

За кредитним договором № 0666283056/4 від 22.03.2021 обґрунтованою є заборгованість у розмірі 10648,58 грн, з яких 7499,00 грн - основна сума кредиту та 3149,58 грн - проценти.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 5180,00 грн + 10648,58 грн = 15828,58 грн.

Із зазначеної суми 10999,00 грн становить заборгованість за основною сумою кредитних коштів, а 4829,58 грн - проценти за користування кредитними коштами.

Водночас у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти процентів у загальному розмірі 85545,31 грн, з яких 3786,00 грн за договором № 555143076267 та 81759,31 грн за договором № 0666283056/4, слід відмовити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги за кредитними договорами підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягають задоволенню частково, у розмірі 15,61 %, то сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в розмірі 415,71 грн.

Крім того, у позовній заяві ТОВ «Факторинг Партнерс» просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як убачається з матеріалів справи, 02.07.2024 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено договір про надання правової допомоги № 02-07/2024.

Із заявки на надання юридичної допомоги № 1334 від 04.07.2026 та витягу з акта № 40 про надання юридичної допомоги від 31.07.2026 вбачається, що вартість наданих послуг становить 25000,00 грн, з яких: надання усної консультації з вивченням документів тривалістю 2 години - 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення заборгованості тривалістю 6 годин - 18000,00 грн; надання письмової консультації з вивченням документів, посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики - 3000,00 грн.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Фактично адвокатом складено лише один процесуальний документ у справі, що не є великим за обсягом та складним за змістом. З урахуванням категорії справи їх складання не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін.

Отже, враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» задоволено частково, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 0666283056/4 від 22.03.2021 у розмірі 10648,58 грн (десять тисяч шістсот сорок вісім гривень 58 копійок) та за договором позики № 555143076267 від 23.03.2021 у розмірі 5180,00 грн (п`ять тисяч сто вісімдесят гривень 00 копійок), а всього 15828,58 грн (п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень 58 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 415,71 грн (чотириста п`ятнадцять гривень 71 копійка) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень).

Надіслати представникам копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а відповідачці надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Товариств з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. М. Нечипоренко