Суд: Барвінківський районний суд Харківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Вбивство через необережність
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №611/1320/26
Суддя: Коптєв Ю. А.
Справа № 611/1320/26
Провадження № 1-кп/611/99/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2026 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 , за участю:
секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Барвінкового кримінальне провадження № №12026221070000490, внесене 28 квітня 2026 року до Єдиного реєстру досудових правопорушень, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, не судимого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, віськовослужбовця віськової частини Т0920, учасника бойових дій, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, обіймаючи посаду командира інженерного відділення 2 будівельного взводу 3 роти спеціальних будівельних робіт 1 батальйону обладнання територій військової частини НОМЕР_1 , діючи протиправно та зі злочинною недбалістю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, не бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, заподіяв смерть через необережність іншій людині за наступних обставин.
27 квітня 2026 року о 17:00 обвинувачений ОСОБА_5 знаходився за місцем свого тимчасового мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , на другому поверсі двоповерхового багатоквартирного будинку, де проживав разом зі своїми співслужбовцями. Маючи достатній рівень спеціальних знань та навичок у користуванні вогнепальної зброєю і життєвий досвід, для усвідомлення наслідків її застосування і використання, достовірно знаючи, що в інших квартирах будинку перебувають люди, розуміючи, що при застосуванні вогнепальної зброї у приміщенні дальність стрільби і руйнуюча сила кулі буде достатньою для ураження живої цілі навіть через перешкоду, діючи необережно, проявляючи злочинну недбалість і, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, ОСОБА_5 під час чищення закріпленої за ним штатної автоматичної зброї - автомату АКМ БС4968, калібру 7.62 мм, нехтуючи правилами безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, взяв до рук зброю, від`єднав магазин від автомата, не впевнившись при цьому у відсутності патрону в патроннику, в зв`язку з тим, що механізм затворної рами підклинив та не в повній мірі відвівся назад, після чого перевів зброю до низу, поціливши в підлогу та машинально натиснув на спусковий гачок, в результаті чого куля пробила підлогу та перекриття між першим та другим поверхом житлового будинку. У зазначений час на першому поверсі даного будинку у своїй квартирі АДРЕСА_3 знаходилась потерпіла ОСОБА_7 , яка в результаті злочинних дій ОСОБА_5 отримала одне вогнепальне поранення та померла на місці вчинення кримінального правопорушення.
Причиною смерті ОСОБА_7 , згідно висновку експерта 12-17/114Брт/26, стало наскрізне кульове вогнепальне поранення шиї з множинними переломами шийних хребців, пошкодження судин та руйнування речовини спинного мозку.
Допитаний у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю і дав показання щодо обставин скоєного ним кримінального правопорушення так, як це викладено вище.
Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 27.04.2026 близько 18:00 вона приїхала до своєї матері, яка проживала в квартирі АДРЕСА_4 . Коли вона почала стукати в двері та у вікна квартири їй ніхто не відповів. Так як її мати була особою похилого віку, вона, потерпіла, почала нервувати, після чого та поїхала до себе додому по запасні ключі від вхідних дверей квартири матері. Повернувшись та відчинив вхідні двері вона побачила матір, яка лежала на підлозі в одній із кімнат біля драбини без ознак життя.
Вона відразу викликала швидку медичну допомогу та повідомила працівників поліції про вчиненне кримінальне правопорушення. Після приїзду працівника швидкої медичної допомоги останій повідомив, що смерть матері настала більше трьох годин назад. Крім того, працівники поліції повідомила, що смерть її матері настала через злочинну необережність. Від матеріальної допомоги, надіслану поштою обвинуваченим ОСОБА_5 , вона відмовилася.
Роз`яснивши учасникам судового провадження зміст ч. 3 ст. 349 КПК України та вислухавши їх думку щодо можливості її застосування, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і їм роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, вважає за можливе у відповідності зі ст. 349 ч. 3 КПК України обмежити дослідження доказів у провадженні допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_4 , дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та не досліджувати інші докази щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються
Суд, допитавши обвинуваченого та потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_5 у вбивстві, вчиненого через необережність, і кваліфікує його дії за ч.1 ст.119 КК України.
Призначаючи вид і міру покарання, суд ураховує положення Загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчинененого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання.
Так, за змістом статей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 02.03.2021 у справі №721/115/19, для досягнення пропорційності між злочином та покаранням, основним чинником, який має братися до уваги під час визначення виду та міри покарання за злочин, є ступінь його тяжкості та небезпечності. При призначенні покарання судам слід прагнути до справедливості та пропорційності, а будь-які винятки з цієї мети мають бути належним чином обґрунтовані.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено: ОСОБА_5 не судимий, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає шире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, перебування в останнього на утриманні малолітньої доньки, наявність статусу учасника бойових дій, а також те, що під час проходження військової служби обвинувачений неодноразово був відмічений заохоченнями, у тому числі відзнакою МО України від 02.07.24 - медаллю « Хрест Державної спеціальної служби транспорту».
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Вказана норма Закону передбачає, що у кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України.
Згідно ст. 58 КК України, покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Приймаючи до уваги наведені обставини та враховуючи пом`якшуючі покарання обставини, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність на утриманні малолітньої доньки, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, а також дані про особу обвинуваченого, який не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, на обліках у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, має стійки соціальні зв`язки, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та приймає безпосередню участь у відсічі збройної агресії рф проти України, за місцем проходження служби характеризується виключно з позитивного боку, що у сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі та на підставі ст. 58 КК України, замість призначеного покарання у виді позбавлення волі, призначити покарання у виді службового обмеження військовослужбовців із відрахуванням в дохід держави з суми грошового забезпечення 20 (двадцяти) відсотків строком на 2 (два) роки.
На думку суду застосування саме такого виду та міри основного покарання відповідатиме меті кримінального покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого та запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
Суд також бере до уваги, що в умовах триваючої збройної агресії рф проти України та дефіциту підготовлених бойових кадрів лавах Збройних Сил України, призначення більш суворого покарання ОСОБА_5 з його реальним відбуттям, тобто з ізоляцією від суспільства, призведе до зниження рівня боєздатності військової частини, в якій він проходить військову службу, що є неприпустимим під час воєнного стану.
Цивільний позов не заявлений.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.
Арешт, накладений згідно ухвали слідчого суді Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 травня 2026 року на майно, підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи №СЕ-19/121-26/12662-БЛ від 05.06.2026 в розмірі 9 627, 20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст.368, 371, 373-376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,
У Х В А Л И В:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, призначивши покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.58 КК України ОСОБА_5 замість призначеного покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі призначити покарання у виді 2 (двох) років службового обмеження з відрахуванням в дохід держави 20% із суми грошового забезпечення.
Під час відбування даного покарання обвинувачений ОСОБА_5 не може бути підвищений за посадою у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 травня 2026 року, на майно в повному обсязі , а саме: деформований фрагмент металу зовні схожий на кулю, гільзу з маркуванням 711/58, автомат системи Калашникова « НОМЕР_2 ».
Речові доказ у кримінальному провадженні, а саме: змив на ДНК з рукоядки автомату; змив на ДНК з цівки автомату; змив на ДНК з затвору автомату; змив на ДНК з курка автомату; деформований фрагмент металу зовні схожий на кулю; гільзу з маркуванням 711/58, які знаходиться на зберіганні у у відділенні поліції №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, знищити.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: автомат системи Калашникова « НОМЕР_2 », який знаходиться на зберіганні у відділенні поліції №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили, повернути ВЧ НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судової експертиз №СЕ-19/121-26/12662-БЛ від 05.06.2026 в розмірі 9 627 (дев`ять тисяч шістсот двадцять сім) гривень 20 копійок.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 349 Кримінального процесуального кодексу України до Харківського апеляційного суду через Барвінківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_9
Оригінал: reyestr.court.gov.ua