Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №480/6872/25 — Сумський окружний адміністративний суд

Суд: Сумський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №480/6872/25

Суддя: В.О. Павлічек

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року Справа № 480/6872/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6872/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області № 183450006246 від 18.04.2025 про відмову у призначенні пенсії як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» періоди роботи: з 01.08.1984 по 03.07.1995, з 01.09.2000 по 17.06.2002 в Сумській районній газеті «Вперед»; з 04.07.1995 по 31.08.2000 в Сумській держтелерадіокомпанії; з 18.06.2002 по 09.08.2010 в КРУ Сумської області; з 06.08.2013 по 15.09.2014 прессекретарем в прокуратурі м. Суми та призначити пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 01.04.2025.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 20.12.2024 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII. Проте рішенням Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області № 183450006246 від 18.04.2025 позивачу було відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки станом на 01.05.2016 у заявниці відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби та станом на 01.05.2016 року не обіймала посаду державного службовця. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її права. На її думку відповідачем було протиправно не зараховано до стажу державного службовця періодів її роботи: з 01.08.1984 по 03.07.1995, з 01.09.2000 по 17.06.2002 в Сумській районній газеті «Вперед»; з 04.07.1995 по 31.08.2000 в Сумській держтелерадіокомпанії; з 18.06.2002 по 09.08.2010 в КРУ Сумської області; з 06.08.2013 по 15.09.2014 прессекретарем в прокуратурі м. Суми.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/6872/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області було надано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що дії Головного управління Пенсійного фонду України є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, законах України, оскільки, у позивачки станом на 01.05.2016 року відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та станом на 01.05.2016 вона не обіймала посаду державного службовця. Також зазначив, що згідно записів у трудовій книжці позивачка з 03.11.2014 по 13.05.2017 працювала в Сумській районній раді. При цьому час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 до 04 липня 2001 року, тобто на дату набрання чинності Законом №2493 (а.с. 54-56).

Також представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області було надано суду через систему "Електронний суд" матеріали пенсійної справи позивача, в частині, що стосується позовних вимог (а.с. 64-90).

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Сумського окружного адміністративного суду на підставі Указу Президента України № 394/2026 від 19 травня 2025 року та наказу в.о. голови Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 № 24-ОС, на підставі розпорядження керівника апарату від 28.05.2026 № 2691 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 480/6872/25.

Програмою "Діловодство спеціалізованого суду" дану справу було розподілено судді Павлічек В.О.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду дану справу прийнято до провадження судді Павлічек В.О.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 64).

В подальшому позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 11.04.2025 року про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (а.с. 85-86).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням від 18.04.2025 № 183450006246 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було відмовлено позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до ЗУ “Про державну службу”, оскільки станом на 01.05.2016 року відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби та станом на 01.05.2016 не обіймала посаду державного службовця (а.с. 79).

Водночас в оскаржуваному рішенні зазначено, що сфера дії Закону № 889 не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, що визначено ч. 3 ст. 3 цього Закону.

Також зазначено, що посадові особи органів місцевого самоврядування були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців і період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування до 04.07.2001 р. зараховується до стажу роботи на посадах віднесених до категорії посад державних службовців. Згідно з записами в трудовій книжці ОСОБА_1 за період з 03.11.2014 по 13.05.2017 працювала в Сумській районній раді.

Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернувся з позовною заявою до суду.

При цьому позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем не було зараховано до стажу державного службовця періоди її роботи: з 01.08.1984 по 03.07.1995, з 01.09.2000 по 17.06.2002 в Сумській районній газеті «Вперед»; з 04.07.1995 по 31.08.2000 в Сумській держтелерадіокомпанії; з 18.06.2002 по 09.08.2010 в КРУ Сумської області; з 06.08.2013 по 15.09.2014 прессекретарем в прокуратурі м. Суми

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про державну службу” (далі Закон №889-VIII), який набрав чинності 01 травня 2016 року.

Відповідно до ст. 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII втратив чинність Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ “Про державну службу” (далі Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцевих та перехідних положень” Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ установлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року N 13-1), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1).

Згідно до п. 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Пунктом 4.1. Порядку № 22-1 передбачено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно до пункту 4.3. Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих, зокрема, на переведенні з пенсії на пенсію, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку за результатом розгляду якої, органи Пенсійного фонду України повинні прийняти відповідне рішення із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження, що є актом індивідуальної дії.

Тобто, зокрема, відмовляючи особі в переведенні з пенсії на пенсію, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до стажу окремих періодів його роботи.

З оскаржуваного рішення суд вбачає, що позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до ЗУ “Про державну службу”, оскільки станом на 01.05.2016 року відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби та станом на 01.05.2016 не обіймала посаду державного службовця (а.с. 79).

При цьому відповідно до записів у трудовій книжці, позивач, зокрема, працювала: з 01.08.1984 по 03.07.1995 та з 01.09.2000 по 17.06.2002 в редакції Сумської районної газети "Вперед", з 04.07.1995 по 31.08.2000 в Сумській держтелерадіокомпанії, з 18.06.2022 по 09.08.2010 в контрольно-ревізійному управлінні в Сумській області (18.06.2002 приймала присягу державного службовця), з 06.08.2013 по 15.09.2014 в прокуратурі м. Суми (а.с. 11-28).

Проте відомості щодо зарахування чи не зарахування, в тому числі підстави не зарахування, до стажу державної служби вище зазначених періодів її роботи, відповідно до записів в трудовій книжці, в оскаржуваному рішенні відсутні.

В оскаржуваному рішенні лише зазначено, що станом на 01.05.2016 року відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби та станом на 01.05.2016 не обіймала посаду державного службовця (а.с. 79). Також зазначено, що посадові особи органів місцевого самоврядування були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців і період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування до 04.07.2001 р. зараховується до стажу роботи на посадах віднесених до категорії посад державних службовців та згідно з записами в трудовій книжці ОСОБА_3 за період з 03.11.2014 по 13.05.2017 працювала в Сумській районній раді (а.с. 79).

Тобто фактично, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Вказані обставини позбавляють суд можливості оцінити обґрунтованість прийняття спірного рішення. У відзиві на позовну заяву відповідачем також не зазначено підстави зарахування чи не зарахування, до стажу державної служби позивача періодів її роботи, відповідно до записів в трудовій книжці.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

А відтак, перевіривши оскаржуване рішення від 18.04.2025 року № 183450006246, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до ЗУ “Про державну службу”, пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. У даному випадку, органи Пенсійного фонду при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Варто зазначити, що суб`єкт владних повноважень у рішенні про відмову у задоволенні певного прохання (клопотання) особи (зокрема, щодо переведення з одного виду пенсії на інший), має наводити всі без винятку підстави для такої відмови.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте в порушення зазначеної норми законодавства, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, не доведено правомірність прийнятого ним рішення.

А відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області від 18.04.2025 року № 183450006246.

При цьому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України у Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» періоди роботи: з 01.08.1984 по 03.07.1995, з 01.09.2000 по 17.06.2002 в Сумській районній газеті «Вперед»; з 04.07.1995 по 31.08.2000 в Сумській держтелерадіокомпанії; з 18.06.2002 по 09.08.2010 в КРУ Сумської області; з 06.08.2013 по 15.09.2014 прессекретарем в прокуратурі м. Суми та призначити пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 01.04.2025, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не було прийнято обґрунтованого рішення за результатами розгляду заяви позивача від 11.04.2025 р. та доданих до неї документів.

Крім того, як вже зазначалося судом вище, в оскаржуваному рішенні взагалі відсутні відомості щодо зарахування чи не зарахування, в тому числі підстави не зарахування, до стажу державної служби позивача періодів її роботи, відповідно до записів в трудовій книжці, а лише зазначено, що станом на 01.05.2016 року відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби та станом на 01.05.2016 не обіймала посаду державного службовця (а.с. 79).

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача, бездіяльність відповідача при не зарахуванні певних періодів стажу, відсутність належного обґрунтування рішення суб`єкта владних повноважень та передчасні висновки про відмову у переведенні з пенсії на пенсію, без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 58 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб.

Суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, пенсійний орган фактично не надавав оцінку періодам роботи позивача, зазначеним у трудовій книжці, не досліджував повноту та правильність записів у ній, не здійснював підрахунок стажу державної служби відповідно до даних трудової книжки, що робить неможливим для суду об`єктивно оцінити обґрунтованість зарахування до стажу державної служби позивача зазначених у трудовій книжці періодів. При цьому суд не може перебирати на себе функції пенсійного органу, оскільки наділений повноваженнями лише перевіряти законність уже прийнятих рішень та поновлювати порушені права.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень Пенсійного органу на прийняття рішення, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 11.04.2025 року щодо переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII “Про державну службу”, з урахуванням висновків суду.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області суму судового збору у розмірі 605,60 грн., сплаченого відповідно до чеку переказу коштів від 01.09.2025 (а.с. 7).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області від 18.04.2025 року № 183450006246.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрія, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.04.2025 року щодо переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII “Про державну службу”, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрія, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) суму судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек

Оригінал: reyestr.court.gov.ua