Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №420/891/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/891/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), у якому, просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не внесенні змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг), Електронного кабінету військовозобов`язаного (застосунок Резерв+) відносно ОСОБА_1 .

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести до відповідності відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг), Електронному кабінеті військовозобов`язаного (застосунок Резерв+) відносно ОСОБА_1 , паперовим документам, відповідно до яких ОСОБА_1 виключений з військового обліку, як непридатний з виключенням з військового обліку 18 квітня 2023 року, із зазначенням відповідної дати та результату ВЛК, а також підстави виключення з обліку.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог представник позивача зазначає, що Позивач 18.0.2023 року був виключений з військового обліку як непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, з внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг»), електронний кабінет військовозобов`язаного (застосунок «Резерв+». В подальшому з вказаних реєстрів Позивачу стало відомо про зміну його статусу «На обліку» в категорії «Військовозобов`язаний». З метою повноти та актуалізації відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 подано до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про приведення до відповідності відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг), Електронному кабінеті військовозобов`язаного (застосунок Резерв+) відносно ОСОБА_1 паперовим документам, відповідно до яких він виключений з військового обліку як непридатний з виключенням з військового обліку. Оскільки, станом на 11.01.2026 року за даними електронного військово-облікового документу (номер в реєстрі Оберіг 300120210640554800024) ІНФОРМАЦІЯ_4 вказані відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг), не внесені, позивач звернувся до суду з даним позовом.

04.02.2026 року судом зареєстровано від Відповідача відзив на позов, яким просить відмовити у задоволенні позову, оскільки перевіркою облікових даних, які наявні у електронній базі Реєстру (АІТС "ОБЕРІГ") встановлено, що Позивач перебуває на обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходиться на спеціальному обліку як заброньований до 31.03.2026. Дійсно, в реєстрі відсутня інформація, про те, що позивач проходив ВЛК у 2023 році. Нажаль, в самому ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні документальні підтвердження щодо проходження ВЛК позивачем. При цьому, зауважує на незадовільній якості копій документів наданих суду, з метою приведення облікових даних відповідно до вимог чинного законодавства, а позивачу необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 з оригіналами документів. Таким чином, вважає, що за таких обставин приймати судове рішення щодо зобов`язання Відповідача внести відомості до Реєстру про виключення з військового обліку ОСОБА_1 без дослідження ІНФОРМАЦІЯ_4 оригіналів документів, є передчасним.

10.02.2026 року судом зареєстровано від представника Позивача відповідь на відзив, якою вважає посилання Відповідача на незадовільну якість копій документів, що перешкоджало йому привести до відповідності відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг), Електронному кабінеті військовозобов`язаного (застосунок Резерв+) відносно позивача таким, що не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, що підтверджується доказами відправки відповідачу позовної заяви з додатками. Проте, не зважаючи на таке, позивач повторно надає відповідачу такі докази, в формі нотаріально посвідчених копій.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , як військовозобов`язаний, зі спеціальним статусом заброньований до 31.03.2026 р.

18.04.2023 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 видано Довідку № 28/1889 про те, що 18.04.2023 року за результатами медичного огляду солдата ОСОБА_1 , на підставі статті 47 “А” Графи II Розкладу хвороб, графи _ ТД1 визнаний непридатний до військової служби із виключенням з військового обліку. Підстава - Протокол № 33 від 18.04.2023 року.

Відповідно до Тимчасового посвідчення військовослужбовця серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_7 від 18.04.2023 року, ОСОБА_1 18.04.2023 р. ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнано непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку за ст. 47А Графи II Наказу МОУ № 402 2008, повторному медичному пересвідченню не підлягає. У графі 14 « Підстави для виключення з військового обліку» вказано стаття 37 Закону України Про військовий обов`язок військову службу.

За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів електронного застосунку «Резерв+», сформованого 20.11.2025 року, ОСОБА_2 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 , як заброньований до 31.03.2026, Постанова ВЛК від 11.01.2008 р. – придатний.

10.12.2025 року Позивач скерував до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву, в якій просив Привести до відповідності відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг), Електронному кабінеті військовозобов`язаного (застосунок Резерв+) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 паперовим документам, відповідно до яких ОСОБА_1 виключений з військового обліку як непридатний з виключенням з військового обліку.

Дана заява була отримана ІНФОРМАЦІЯ_4 -11.12.2025 року, про свідчить печатка

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов`язок” (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 3 та 9 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

За змістом статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”.

Згідно із пунктом 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (далі - Закон № 1951-VIII) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до вимог частини 1 статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційно-телекомунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені у цій частині.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

VI. Оцінка та висновок суду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов`язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними.

Виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру військовозобов`язаних, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру. У разі невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку у паперовій формі або в електронній формі.

Тобто, у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, така особа повинна звернутися до відповідача за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами, або у паперовій формі або в електронній формі, що позивач й зробив.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У той же час, як зазначає Позивач та вбачається із довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 від 18.04.2023 року, Тимчасового посвідчення військовослужбовця серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_7 від 18.04.2023 рок, ОСОБА_1 є непридатним до військової служби із виключенням з військової служби.

Таким чином, суд констатує, що між паперовим та електронним військово-обліковим документом позивача наявна розбіжність у відображені актуальної інформації стосовно дійсного статусу ОСОБА_1 .

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 10.12.2025 Позивач звертався до відповідача з заявою щодо приведення у відповідність відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг), Електронному кабінеті військовозобов`язаного (застосунок Резерв+) паперовим документам ОСОБА_1 , за якими він виключений з військового обліку як непридатний з виключенням з військового обліку.

При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не спростовано факт не отримання вказаної заяви Позивача з огляду на відмітку ІНФОРМАЦІЯ_3 про її отримання 11.12.2025 року.

З огляду на те, що надані позивачем докази на підтвердження особистого звернення до відповідача не спростовані в процесуальному порядку, а у відзиві на позовну заяву відповідач обставини особистого звернення ОСОБА_1 та надання ним відповідних документів не заперечив, суд вважає, що позивач дотримався встановленого порядку внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме, особисто звернувся до відповідача з мотивованою заявою та долученими до неї військово-обліковим документом та іншими документами.

З урахуванням наявних у справі доказів та вищевказаного правового регулювання військового обліку, суд приходить висновку, що Позивач не може в силу стану свого здоров`я бути військовозобов`язаним та у зв`язку саме із даною обставиною відповідач за рішенням військово-лікарської комісії, оформленого протоколом № 33 від 18.04.2023 року вже виключав позивача з військового обліку як непридатного до військової служби, про що зазначено у копії Тимчасового посвідчення військовослужбовця серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_7 від 18.04.2023 року, та у довідці військово-лікарської комісії від 28.04.2023 року.

Отже, суд приходить висновку, що позивач не може перебувати у статусі категорії осіб “військовозобов`язаний”, а його перебування на військовому обліку суперечить як вимогам військового законодавства України, так і наявним доказам у справі.

У даному контексті, суд додатково враховує, що відповідно до пункту 22.1 глави 22 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (в редакції на момент проходження позивачем військово-лікарської комісії) дані про проходження медичного огляду, діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв`язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

Водночас, заперечуючи проти позову, відповідач вказав лише на те, що дійсно, в реєстрі відсутня інформація, про те, що позивач проходив ВЛК у 2023 році, однак належних доказів непроходження позивачем військово-лікарської комісії у розумінні пункту 22.1 глави 22 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України відповідачем до суду не надано.

До того ж, саме відсутність актуальної інформації в державному реєстрі про результати військово-лікарської комісії позивача у квітні 2023 року та не вчинення відповідачем дій щодо приведення інформації у відповідність згідно поданого ОСОБА_1 особистого звернення, стали підставами звернення до окружного адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути “ефективним” як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15.10.2009 (заява № 40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути “ефективним” в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі “Аксой проти Туреччини” від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі “Джорджевич проти Хорватії” від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі “Ван Остервійк проти Бельгії” від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року №160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд конкретно у даному випадку вбачає підстави для зобов`язання відповідача здійснити дії щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про непридатність позивача до військової служби згідно результатів військово-лікарської комісії у квітні 2023 року та виключення ОСОБА_1 з військового обліку як непридатного до військової служби за станом здоров`я.

На суду, саме такий засіб судового захисту буде ефективним для позивача та остаточно вирішить спір між учасниками судового провадження. При цьому, обраний судом спосіб судового захисту порушених прав позивача не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, адже за наявності достатніх документів суб`єкт владних повноважень на отримане звернення позивача не привів у відповідність наявну інформацію в державному реєстрі відносно ОСОБА_1 , тому вказані дії відповідач має здійснити на виконання судового рішення, адже адміністративний розсуд у даному випадку відсутній.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки в межах розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не надано доказів на підтвердження порушення прав в межах заявлених вимог, тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1064,96 грн., що підтверджується платіжним документом, який міститься в матеріалах цієї справи.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 1064,96 грн., що відповідає розміру судового збору при поданні до адміністративного суду позову фізичною особою, який містить вимогу немайнового характеру, в електронній формі. ( 3328,*0,4*0,8) ( пункт 3 частини другої статті 4, частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI)..

Керуючись ст.ст.77, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про результати проходження 28 квітня 2023 року ОСОБА_1 військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 та виключення з військового обліку військовозобов`язаних.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про непридатність ОСОБА_1 до військової служби згідно довідки військово-лікарської комісії № 28/1889 від 28 квітня 2023 року та виключити з військового обліку військовозобов`язаних.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири грн.. 96 коп.) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна