Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №420/25281/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Суд: Одеський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №420/25281/26

Суддя: Стефанов С.О.

Справа № 420/25281/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 18 серпня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у формі ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач зазначає, що проходив військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України з 22.08.2023 року та в період з 10.01.2025 року по 13.02.2025 року безпосередньо брав участь у виконанні бойових завдань у районах ведення бойових дій, зокрема в населених пунктах Кияниця та Басівка Сумської області, а також на території Курської області Російської Федерації.

З метою реалізації права на отримання одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, Позивач неодноразово звертався до військової частини НОМЕР_1 із заявами та адвокатськими запитами щодо підтвердження періодів участі в бойових діях і нарахування відповідної виплати. Попри надання документів, які, на думку Позивача, підтверджують виконання ним бойових завдань, Відповідач відмовив у виплаті, посилаючись на недостатню тривалість безпосередньої участі в бойових діях - 8 діб, а повторне звернення від 25.05.2026 року залишив без розгляду, вважаючи його повторним.

Позивач вважає такі дії та бездіяльність Відповідача протиправними, оскільки останній не врахував уточнені обставини та нові документи, надані разом із повторною заявою, у зв`язку із чим просить суд захистити його право на отримання передбаченої законодавством одноразової грошової винагороди.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.

Відповідач зазначив, що позивач був прийнятий на військову службу у віці до 25 років та станом на 13 лютого 2025 року продовжував її проходити, однак документально підтверджено лише 8 днів його безпосередньої участі у бойових діях. На думку відповідача, передбачена постановою № 153 виплата в розмірі 1/6 від 1 000 000 грн здійснюється за кожні повні 30 сумарно обчислених днів такої участі, а тому за відсутності відповідного розрахункового періоду право позивача на винагороду не виникло.

Військова частина наголосила, що перебування в районі ведення бойових дій, участь у заходах із забезпечення оборони України та виконання бойових (спеціальних) завдань не є тотожними безпосередній участі у бойових діях. При цьому довідка № 08/83, видана для підтвердження участі позивача в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, не підтверджує безпосередньої участі в бойових діях протягом кожного дня зазначеного в ній періоду. Належним підтвердженням такої участі, на переконання відповідача, є дані первинного обліку, у яких відповідні дні розмежовано за характером виконуваних завдань.

Крім того, відповідач зазначив, що звернення позивача та його представника були розглянуті, а на них надано мотивовані відповіді, тому протиправна бездіяльність військової частини відсутня.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

07 вересня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов з доданими документами.

18 вересня 2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Станом на 07 листопада 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.08.2023 року був прийнятий на військову службу на підставі контракту до складу Державної прикордонної служби України.

Під час проходження військової служби ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Відповідно до витягу з журналу бойових дій прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону, ОСОБА_1 у період з 10.01.2025 року по 13.02.2025 року виконував бойові завдання, перебуваючи у районах ведення бойових дій, зокрема у АДРЕСА_1 .

В інтересах Позивача 20.10.2025 року було направлено адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 з проханням:

1. Надати інформацію чи вчинялись НОМЕР_2 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_1 ) заходи щодо реалізації права ОСОБА_1 нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 року № 153.

1. Якщо так, то які саме дії були вчинені.

1.2. Якщо ні, надати інформацію, щодо підстав та причин не вчинення відповідних заходів та надати інформацію:

- інформацію в довільній формі щодо періодів безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора;

- наявні витягів (копій) бойових донесень, витягів (копій) з журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), витягів (копій) з вахтових журналів, копій польових листів, копій матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв щодо ОСОБА_1 ;

- інформацію про відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин щодо ОСОБА_1 ;

2. Надати інформацію чи було проведено органами військового управління попередню перевірку законності нарахування виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 року № 153 із складанням акту попередньої перевірки щодо ОСОБА_1 .

01.11.2025 року позивачем отримано відповідь від Військової частини НОМЕР_1 , у якій повідомлено: «Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1426 від 11.04.2025 видана військовою частиною НОМЕР_3 , ОСОБА_2 отримав травмування (поранення, контузія, каліцтво) 04.04.2025. Враховуючи вищезазначене, повідомляю, що одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень виплачується військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни. Таким чином, ОСОБА_2 отримав травмування (поранення, контузія, каліцтво) після набрання чинності Постановою № 153 (04.04.2025), підстав для виплати зазначеної одноразової грошової винагороди».

08.12.2025 року було направлено адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 з проханням:

1. Надати розгорнуту довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за весь період проходження військової служби із зазначенням інформації про розмір нарахованої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;

2. Надати витяги із наказів (копії) про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за весь період проходження військової служби;

3. Надати інформацію в довільній формі щодо періодів безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора щодо ОСОБА_1 ;

4. Надати витяги (копії) бойових донесень, витяги (копії) з журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), витяги (копії) з вахтових журналів, копії польових листів, копії матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв щодо ОСОБА_1 ;

5. Надати копії рапортів командирів підрозділів (груп) про виконання ОСОБА_1 (службових) завдань (знищення, захват техніки або живої сили противника); 6. Надати інформацію про відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин щодо ОСОБА_1 .

20.12.2025 року у відповідь на адвокатський запит від 08.12.2025 року Відповідач долучив архівні відомості з січня 2022 року по листопад 2025 року про розмір виплаченої додаткової винагороди стосовно Позивача.

З огляду на те, що у наданій відповіді не було надано всю необхідну інформацію, тому для повного та всебічного захисту інтересів клієнта виникла необхідність у повторному зверненні, тому до Військової частини НОМЕР_1 було направлено адвокатський запит від 14.01.2026 року з проханням:

1. Надати витяги із наказів (копії) про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за весь період проходження військової служби;

2. Надати інформацію в довільній формі щодо періодів безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора щодо ОСОБА_1 ;

3. Надати інформацію чи відряджався військовослужбовець до інших військових частин для виконання завдань;

4. Надати інформацію до яких завдань залучався військовослужбовець та в яких населених пунктах у період з 22.08.2023 по 13.02.2025? 5. Надати інформацію про відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин щодо ОСОБА_1 .

23.01.2026 року отримано відповідь від Військової частини НОМЕР_1 з долученням таких документів: архівні відомості з січня 2023 року по листопад 2025 року; витяг з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 18.07.2024 № 328-ВВ «Про особовий склад»; витяг з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 08.01.2025 № 14-ВВ «Про особовий склад»; довідкова інформація щодо виконання бойових (спеціальних) завдань. Додатково зазначено, що Позивач до адміністративної та кримінальної відповідальності впродовж 2023-2026 років не притягувався.

Проаналізувавши отримані документи, до Військової частини НОМЕР_1 було направлено заяву від 27.02.2026 року з вимогами:

1. Надати інформацію, чи був виданий наказ командира військової частини про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153;

1.1. якщо так, надати копію Витягу з наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153;

1.2 якщо ні, включити ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153;

2. Нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

3. Надати обґрунтовану відповідь, у разі відсутності для цього підстав.

Листом від 10.03.2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 було повідомлено: «З урахуванням викладеного, повідомляю, що одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень виплачується лише громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які до 13.02.2025 були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64. Оскільки ОСОБА_2 сумарно до 13.02.2025 приймав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій 8 діб (2 доби в січні та 6 діб в лютому 2025 року), підстав для виплати зазначеної одноразової грошової винагороди він не має».

Проаналізувавши відповідь, з огляду на нововиявлені обставини, із метою уточнення інформації 27.04.2026 року було направлено адвокатський запит до Військової частини з проханням:

1. Надати інформацію, чи залучався ОСОБА_1 у період листопад-грудень 2022 та липень-серпень 2023, січень-лютий 2025 до наступних завдань та в яких населених пунктах:

1. під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

2. у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

3. із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

4. з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

5. на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

6. з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

7. з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

8. кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

9. у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

10. з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

11. у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

2. Надати витяги про нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди у грудні 2022.

Листом від 03.05.2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено наступне: «… у періоди грудня 2022 року та липня-серпня 2023 року виконував обов`язки військової служби в межах ділянки ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ); служби у період з 01 січня по 09 січня 2025 року виконував обов`язки військової ЖУКОВСЬКОГО в межах ділянки ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ); лютого у періоди з 10 по 21 січня, з 24 по 31 січня 2025 року, з 01 по 02 лютого, 06 та з 09 по 11 лютого 2025 року виконував бойові завдання у складі загальновійськового резерву в районі зосередження ( АДРЕСА_4 ); у періоди з 22 по 24 січня 2025 року, з 03 по 05 лютого 2025 року, з 07 по 08 лютого 2025 року виконував бойові завдання з повітряної розвідки (польотів) в батальйонному районі оборони (н.п. Басівка, Сумського району, Сумської області); у період з 12 по 28 лютого 2025 року виконував бойові завдання з повітряної розвідки (польотів) на території противника (н.п. замостьє, суджанського району, курської області, російської федерації)».

Також було надано витяг з журналу бойових дій прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону та архівну відомість за період з січня 2022 року по грудень 2022 року.

З огляду на те, що з даної відповіді та наданих документів вбачається, що Позивач у період з 10.01.2025 року по 13.02.2025 року перебував у районах ведення бойових дій та брав безпосередню участь у бойових діях, до Військової частини у зв`язку з отриманими новими документами та інформацією було направлено заяву від 25.05.2026 року з вимогами:

1. Надати інформацію, чи був виданий наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153;

1.1. якщо так, надати копію Витягу з наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153;

1.2 якщо ні, включити ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153;

2. Нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

3. Надати обґрунтовану відповідь, у разі відсутності для цього підстав.

Листом від 26.05.2026 року Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що відповіді на порушені у ній питання вже були надані військовою частиною у листі від 10.03.2026 року за № 09/К300/296. Крім того, відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті».

Таким чином, позиція Військової частини НОМЕР_1 полягає в тому, що виплата одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №153 від 11.02.2025 року, Позивачеві неналежна, оскільки він приймав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій 8 діб (2 доби в січні та 6 діб в лютому 2025 року).

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у формі ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Змістом спірних правовідносин є відмова у призначенні та виплаті одноразової грошової винагороди пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) у відповідності до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить наступні висновки по суті спору.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-ХІІ).

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 12 Закону України № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом першим статті 9 Закону України № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 - 4 вказаної правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжений (триває до цього часу).

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова № 153, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пізніше у вказану Постанову № 153 Кабінетом Міністрів України двічі вносилися зміни: постановою КМУ № 387 від 01.04.2025, дата набрання чинності: 08.04.2025 (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»); постановою КМУ № 942 від 30.07.2025, дата набрання чинності: 07.08.2025 (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»).

Абзацом другим пункту 2 Постанови № 153 було вирішено затвердити Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Згідно з пунктом 3 Постанови № 153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3)фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до пункту 4 Постанови №153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції Постанови КМУ № 387 від 01.04.2025) військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, абзаци 2 та 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153, як в редакції постанови № 387 від 01.04.2025 (діяла в період з 08.04.2025 по 06.08.2025), так і в редакції постанови № 942 від 30.07.2025 (діє з 07.08.2025 по теперішній час), встановлює обов`язкові умови, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1. Приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2. Вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою № 153 (11 лютого 2025 року): до 25 років;

3. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64;

4. Фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою або припинення (розірвання) контракту з підстав, визначених підпунктами «а» або «б» пункту 2, підпунктами «б» або «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за умови наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, через які військовослужбовець не зміг виконати умови контракту;

5. (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року);

(абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року) у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Наведеними вище нормами визначена сукупність умов для набуття військовослужбовцем з числа громадян України права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

Так на виплату винагороди у розмірі 1 млн. гривень можуть претендувати громадяни України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, зокрема, Збройних Сил, які до набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025): не досягли віку 25 років і були прийняті/призвані на військову службу під час введення в Україні воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно або за тих самих умов менше шести місяців сукупно та отримали під час захисту Вітчизни захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), чи перебували та звільнені з полону (за винятком тих, які добровільно здалися в полон).

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153» вказані умови для отримання винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах розповсюджуються також на військовослужбовців, які не досягли віку 25 років і були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу/або проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”/ або проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно.

Обов`язковою умовою для виплати винагороди є також та обставина, що вказані військовослужбовці не притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

Судом установлено, що ОСОБА_1 відповідає встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 вимогам щодо категорії військовослужбовців, які мають право на отримання одноразової грошової винагороди, що відповідачем не заперечується.

Спірним у цій справі є визначення тривалості безпосередньої участі позивача в бойових діях станом на 13 лютого 2025 року, яка підлягає зарахуванню для обчислення зазначеної винагороди. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що в період з 10 січня по 13 лютого 2025 року виконував бойові завдання в районах ведення бойових дій, що, на його думку, підтверджується витягом із журналу бойових дій та довідкою № 08/83 про участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилається на те, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Відповідно до витягу з журналу бойових дій прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону, ОСОБА_1 у період з 10.01.2025 року по 13.02.2025 року виконував бойові завдання, перебуваючи у районах ведення бойових дій, зокрема у н.п. Кияниця та н.п. Басівка Юнакіївської СТГ.

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 08/83 (Додаток 6 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. № 887) ОСОБА_1 дійсно з 10.01.2025 року по 15.03.2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Кияниця, н.п. Басівка, Юнаківської територіальної громади Сумського району Сумської області; н.п., замостя, суджанського району, курської області, російської федерації.

Окремим дорученням Міністра оборони України від 26.09.2025 року № 5601/уд затверджено форму довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин додатку 1 до цього доручення.

Відповідно до окремого доручення Міністра оборони України від 20.02.2025 року № 999/уд (чинне до 07.08.2025) та окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 року № 5601/уд, підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.

При цьому як зазначає відповідач у відзиві відповідно до довідкової інформації щодо виконання бойових (спеціальних) завдань ОСОБА_1 :

у січні 2025 року днями безпосередньої участі у бойових діях, з розрахунку додаткової винагороди 100 000 гривень, визначено 22 та 23 січня 2025 року - 2 дні;

у лютому 2025 року до дати набрання чинності постановою №153 днями безпосередньої участі визначено 3– 5 лютого, 7– 8 лютого та 12 лютого 2025 року - 6 днів.

Таким чином, відповідач вважає, що станом на 13 лютого 2025 року сумарно підтверджено 8 днів безпосередньої участі Позивача у бойових діях у значенні, необхідному для виплати одноразової грошової винагороди відповідно до пункту 4 постанови №153.

При цьому відповідач вважає, що періоди після 13 лютого 2025 року не можуть збільшувати тривалість безпосередньої участі, яка за прямою вказівкою Кабінету Міністрів України визначається саме станом на дату набрання чинності постановою №153.

Відповідач зазначає, що довідка №08/83 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на яку посилається позивач охоплює період із 10 січня по 15 березня 2025 року. Однак така довідка видана для вирішення питання щодо надання особі статусу учасника бойових дій і підтверджує ширшу за своїм змістом категорію - участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Вона не доводить, що кожен календарний день у межах зазначеного періоду був днем безпосередньої участі Позивача у бойових діях для цілей виплати, передбаченої пунктом 4 постанови №153. Отже, на думку відповідача, сама довідка про участь у заходах не є безумовною підставою для зарахування всього періоду відрядження як безпосередньої участі у бойових діях для виплати за постановою №153.

Оцінюючи доводи сторін у сукупності з дослідженими письмовими доказами, суд виходить із такого.

Як установлено судом, позивач просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що станом на 13 лютого 2025 року, тобто на дату набрання чинності зазначеною постановою, позивач мав вісім днів безпосередньої участі в бойових діях. На думку відповідача, такий період не утворює права на виплату винагороди, оскільки пунктом 4 постанови № 153 передбачено її виплату з розрахунку 1/6 від 1 000 000 грн за кожні 30 днів безпосередньої участі в бойових діях, сумарно обчислених.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови № 153 право на відповідну винагороду та її розмір пов`язані з тривалістю безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях у районах їх ведення станом на дату набрання чинності цією постановою. Для військовослужбовців, які брали таку участь менше шести місяців, нормативним актом установлено спеціальний порядок визначення розміру винагороди залежно від сумарної тривалості безпосередньої участі.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити не лише факт проходження позивачем військової служби, його перебування в районах ведення бойових дій або залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, а й тривалість безпосередньої участі в бойових діях, яка підлягає врахуванню відповідно до пункту 4 постанови № 153.

Із наданої відповідачем довідкової інформації щодо виконання бойових (спеціальних) завдань ОСОБА_1 убачається, що в січні 2025 року днями безпосередньої участі в бойових діях, за які здійснювався облік додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн, визначено 22 та 23 січня - два дні. У лютому 2025 року до дати набрання чинності постановою № 153 такими днями визначено 3– 5, 7–8 та 12 лютого - шість днів. Таким чином, відповідно до зазначеної інформації, загальна тривалість безпосередньої участі позивача в бойових діях станом на 13 лютого 2025 року становила вісім днів.

Дослідивши надані позивачем витяги з журналу бойових дій прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд установив, що вони містять відомості про перебування позивача в районі виконання бойових завдань, несення бойового чергування, проведення аеророзвідки, коригування артилерійського вогню, а також участь розрахунку ударних безпілотних літальних апаратів у вогневому ураженні противника.

Зокрема, записи за 22 та 23 січня 2025 року містять відомості про виконання розрахунком пілотів БпЛА за участю позивача завдань із коригування артилерійського вогню в районі населеного пункту Свердлікове Курської області Російської Федерації. Записи за 3– 5 та 7– 8 лютого 2025 року також відображають виконання позивачем завдань у складі розрахунку БпЛА, зокрема проведення аеророзвідки та коригування вогневого ураження противника. Окремі записи містять відомості про ворожі артилерійські та мінометні обстріли позицій, на яких перебував позивач.

Наведені відомості узгоджуються з даними довідкової інформації відповідача щодо визначення 22– 23 січня та 3– 5, 7– 8 лютого 2025 року днями безпосередньої участі позивача в бойових діях. Отже, у цій частині надані позивачем докази не спростовують здійсненого відповідачем обліку, а підтверджують виконання ним відповідних завдань у зазначені дні.

Щодо 12 лютого 2025 року суд ураховує, що відповідно до дослідженого витягу з журналу бойових дій цього дня зафіксовано заведення особового складу до району зосередження населеного пункту Суджа Суджанського району Курської області Російської Федерації для подальшого виконання бойових завдань. Цей запис підтверджує переміщення особового складу з відповідною метою, проте сам по собі не містить докладного опису конкретних бойових дій, безпосередньо виконаних позивачем протягом зазначеного часу. Разом із тим відповідач включив 12 лютого до довідкової інформації як день безпосередньої участі позивача в бойових діях. Тому суд оцінює цю дату в межах установленого відповідачем восьмиденного періоду та не вбачає підстав для збільшення його тривалості лише на підставі зазначеного запису.

Інші записи журналу, зокрема за періоди перебування позивача в районі населеного пункту Кияниця у складі загальновійськового резерву, містять відомості про виконання завдань з охорони й оборони району зосередження особового складу та озброєння і військової техніки. Такі відомості підтверджують виконання позивачем службових і бойових (спеціальних) завдань, однак самі по собі не свідчать про те, що кожен відповідний календарний день був днем безпосередньої участі в бойових діях для цілей виплати, передбаченої пунктом 4 постанови № 153.

Суд погоджується з доводом відповідача про необхідність розмежування перебування в районі ведення бойових дій, участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, виконання бойових (спеціальних) завдань та безпосередньої участі в бойових діях. Зазначені обставини можуть бути пов`язаними між собою, однак не є тотожними за своїм змістом. Відповідно, сам факт залучення військовослужбовця до певного завдання або його перебування на позиції не означає автоматичного зарахування всіх днів такого перебування до періоду безпосередньої участі в бойових діях.

Не змінює цього висновку й довідка № 08/83 про безпосередню участь позивача в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, яка охоплює період із 10 січня до 15 березня 2025 року. Цей документ є доказом участі позивача у відповідних заходах у зазначений у ньому період, однак не містить деталізованого обліку днів безпосередньої участі в бойових діях, необхідного для визначення розміру спірної винагороди.

Тому суд оцінює зазначену довідку не ізольовано, а в сукупності з витягами з журналу бойових дій та довідковою інформацією про виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань. Саме сукупність цих доказів дає змогу розмежувати періоди виконання завдань, які обліковувалися як підстави для виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн, та дні, які відповідач визначив як дні безпосередньої участі в бойових діях для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн.

При цьому суд не виходить із того, що довідка, видана для підтвердження участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, не може мати доказового значення у справі про виплату винагороди за постановою № 153. Її доказове значення полягає в підтвердженні участі позивача у відповідних заходах, тоді як питання про зарахування конкретних календарних днів для цілей спірної виплати вирішується на підставі змісту всіх наявних доказів і критеріїв, установлених нормативним регулюванням.

Суд також ураховує, що записи журналу за 13– 28 лютого 2025 року містять відомості про подальше виконання позивачем завдань з аеророзвідки, виявлення об`єктів противника та застосування ударних БпЛА для вогневого ураження. Ці записи підтверджують продовження виконання позивачем відповідних завдань після набрання чинності постановою № 153. Однак вони не можуть збільшувати тривалість безпосередньої участі, яка для цілей спірної виплати визначається станом на 13 лютого 2025 року, оскільки стосуються подій, що відбулися після цієї дати.

Отже, досліджені витяги з журналу бойових дій підтверджують обставини виконання позивачем конкретних завдань у районах бойових дій, проте не спростовують даних довідкової інформації щодо визначення восьми днів безпосередньої участі в бойових діях станом на 13 лютого 2025 року. Підстав для зарахування до відповідного періоду всіх днів, зазначених у довідці № 08/83, суд не встановив.

Вирішуючи питання про правові наслідки встановленої тривалості участі, суд виходить із буквального змісту пункту 4 постанови № 153, за яким військовослужбовцям відповідної категорії, які брали безпосередню участь у бойових діях менше шести місяців станом на дату набрання постановою чинності, винагорода виплачується з розрахунку 1/6 від 1 000 000 грн за кожні 30 днів безпосередньої участі в бойових діях, сумарно обчислених.

Суд погоджується з доводом відповідача про те, що зазначене положення встановлює спеціальний порядок обчислення винагороди та пов`язує її розмір із кожними 30 днями безпосередньої участі в бойових діях. За встановлених у цій справі обставин сумарна тривалість такої участі станом на 13 лютого 2025 року становила вісім днів, тобто була меншою за 30-денний розрахунковий період.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач не довів наявності передбачених пунктом 4 постанови № 153 підстав для нарахування та виплати йому одноразової грошової винагороди за заявленою вимогою. Відповідач, своєю чергою, обґрунтував відсутність підстав для її нарахування встановленою тривалістю безпосередньої участі позивача в бойових діях станом на дату набрання постановою чинності.

Як вже зазначалось судом вище, відповідно до пункту 4 постанови №153, громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Застосовуючи положення наведених норм права до підтверджених матеріалами справи обставин спірних правовідносин, суд висновує, що у контексті застосування п.4 постанови КМУ від 11.02.2025р. №153 слід розмежовувати правову категорію – «безпосередня участь у бойових діях» від правової категорії – «безпосередня участь у забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України».

Саме особиста та безпосередня участь конкретного військовослужбовця у веденні бойових дій в районах ведення бойових дій створює підстави для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку постанови КМУ від 11.02.2025 №153.

Натомість, особиста та безпосередня участь військовослужбовця у забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України не створює підстав для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку постанови КМУ від 11.02.2025 №153.

З огляду на викладене суд не встановив протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу спірної винагороди. Відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Пунктами 3, 4 Постанови №153 для отримання такої одноразової грошової допомоги визначені певні критерії.

Перевірка та встановлення факту відповідності цих критеріям належить до дискреційних повноважень відповідача, а контроль за їхнім дотриманням здійснюється Міністерством оборони України.

У ході судового розгляду позивачем не доведено відповідності всім визначеним критеріям, які дають підстави для отримання спірної винагороди.

Посилання представника позивача на застосування суб`єктом владних повноважень дискримінаційних заходів, у порушення вимог Закону України №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-ХІІ) як акту вищої юридичної сили, що гарантує права військовослужбовців та встановлює єдину систему соціального захисту, суд не приймає до уваги з огляду на таке.

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону №2011-ХІІ).

Нормами статті 9 Закону №20111-ХІІ врегульовано, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відтак, знецінення повноважень центрального органу виконавчої влади в частині реалізації права військовослужбовців на належне грошове забезпечення шляхом застосування позиції про визначення пріоритетності акту вищої юридичної сили, не є достатнім та належним доказом у справі, який нівелює виконання сторонами вищезазначених у мотивувальній частині рішення норм чинного законодавства, якими передбачено підстави для здійснення нарахування спірної виплати.

При цьому вказаний закон не встановлює та не передбачає ані умов, ані підстав такої одноразової допомоги.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Отже, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя С.О. Cтефанов

.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua