Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №400/1422/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №400/1422/26

Суддя: Гордієнко Т. О.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 р.№ 400/1422/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про:

- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненадання відповіді на подану заяву ОСОБА_1 , яка була отримана 26.12.2025 року,

-визнання протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди в розмірі 1 (один) мільйон гривень на підставі вимог пункту 4 Постанови КМУ №153 від 13.02.2025 року “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану’’,

-зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) прийняти наказ про нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 (один) мільйон гривень на підставі вимог пункту 4 Постанови КМУ №153 від 13.02.2025 року “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він має право на отримання винагороди 1 млн, оскільки відповідає всім вимогам передбаченим постановою КМУ № 153 від 11.02.2025.

Відповідач надав суд відзив, в якому позов не визнає, оскільки Позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги оскільки в Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 чітко зазначено критерії, яким повинні відповідати військовослужбовці, щоб отримати передбачену одноразову грошову допомогу. Відповідно до наявних відомостей, Позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у 2019 році, тобто до моменту введення воєнного стану, а звільнений у 2024 році, тобто до моменту набрання чинності Постанови КМУ № 153 (13.02.2025), у зв`язку з цим, він не набув права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 1000000 гривень.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що Постанова № 153 не містить жодних обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди колишніми військовослужбовцями за умови дотримання інших, передбачених умов. Принцип рівності та недискримінації. Факт поранення або хвороби як беззаперечний доказ служби в бойових умовах. Закон України ’’Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачає посилений захист тих, хто отримав поранення на фронті. Виключення їх із виплат суперечить духу цього Закону. Позиція відповідача про те що Позивача було звільнено з військової служби на 13.02.2025 рік (набуття чинності Постанови КМУ №153) - є протиправною і порушує права Позивача на належний соціальний захист як Ветерана. Постанова №153 не містить жодних застережень чи обмежень щодо необхідності укладення контракту вперше саме під час дії воєнного стану або щодо неможливості застосування її положень до осіб, які розпочали проходження військової служби до 24.02.2022 року. Контракт про проходження військової служби, укладений 15.08.2019 року, не мас правового значення для вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової винагороди мені, передбаченої Постановою №153. 15.08.2022 року, під час дії воєнного стану та в період перебування Позивача в полоні, строк дії контракту було продовжено, що підтверджує подальше проходження військової служби в умовах воєнного стану та є самостійною юридично значимою обставиною для застосування положень Постанови №153.

Відповідно до ст.262 КАС України справа розглядається без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

ОСОБА_1 з 15.08.2019 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. На момент підписання контракту йому було 18 років.

Під час проходження військової служби при виконанні бойових та спеціальних завдань із забезпечення національної оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, 12.04.2022 року потрапив у полон, та був звільнений 31.01.2024 р.

Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 02.08.2024 року №22 позивача було звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту “д” пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку зі звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

У позові позивач зазначив, що він звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової винагороди в розмірі мільйон гривень на підставі вимог Постанови КМУ №153 від 11.02.2025 . Лист було направлено засобами пошти на адресу військової частини та отримано 26.12.2025 року . Станом на 05.02.2026 року позивач відповіді не отримав.

До відзиві відповідач надав суду відповідь на заяву позивача від 04.03.2026, в якій зазначено, що обов`язковою умовою для включення в наказ командира військової частини про виплату одноразової грошової допомоги є проходження військової служби станом на момент включення до наказу про виплату. У зв`язку з тим, що позивача було звільнено з військової служби 31.01.2024, відсутні підстави для включення до наказу командира військової частини про виплату одноразової грошової допомоги передбаченої постановою КМУ№ від 11.02.2025 № 153.

Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абзац перший частини першої статті 9 Закон №2011-XII).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (абзац другий частини першої статті 9 Закону №2011-XII).

11.02.2025 Кабінет Міністрів України постановою №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі Постанова №153), яка набрала чинності 13.02.2025, затвердив Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 Постанови №153 в редакції станом на 13.02.2025 було установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень:

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025р.).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі (абзац четвертий пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025р.).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується (абзац п`ятий пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025р.).

Згідно з абзацом другим пункту 4 Постанови №153 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 №387 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Постанови №153 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025р. №942) установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. 2022 №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025р. №942 пункт 4 Постанови №153 доповнено абзацами такого змісту:

«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання».

За результатами аналізу пункту 4 Постанови №153 суд зазначає, що одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень виплачується громадянам України, за одночасного дотримання низки умов.

Так, під час реалізації експериментального проекту, який реалізується протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності Постановою №153, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень виплачується, зокрема, тим громадянам України, які (1) до набрання чинності Постановою у віці (2) до 25 років були (3) прийняті або призвані на військову службу (4) під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. 2022 р. №2102-IX.

Під час реалізації експериментального проекту і відповідно до його умов іншим особам, які не відповідають хоча б одній з визначених умов, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень не виплачується.

Суд вважає за необхідне наголосити, що наведена вище умова є первинною і незмінною умовою експериментального проекту з дня набрання чинності Постанови №153. Довільна, поза аналізом результатів експериментального проекту і безвідносно до них, зміна умов реалізації проекту шляхом їх розширювального тлумачення заперечує функціональну спрямованість і практичне значення експериментального проекту.

Відповідно до обставин справи позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби 15.08.2019.

За таких обставин, позивач не відповідає умовам експериментального проекту, який реалізується протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності Постановою №153.

Отже, відсутні підстави для виплати позивачу одноразової грошової винагороди, яка спрямована на підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України осіб певного віку, які прийняті на військову службу за певних умов військової служби під час воєнного стану.

На переконання суду, у цих правовідносинах момент прийняття або призову на військову службу є юридично значущою обставиною, яка визначає коло суб`єктів, на яких поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України №153. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, є визначальним критерієм для застосування положень пункту 4 Кабінету Міністрів України №153, а не сам по собі факт проходження служби.

Необхідно врахувати, що Законами “Про військовий обов`язок і військову службу”, «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та іншими законами, зазначена одноразова грошова допомога взагалі не передбачена. Її запровадження є ініціативним рішенням Кабінету Міністрів України з метою підвищення мотивації до проходження військової служби у Збройних Силах, під час воєнного стану громадянами у віці з 18 до 25 років, про що прямо зазначено у п.1 постанови КМУ №153. При цьому це рішення про встановлення одноразової грошової допомоги є експериментальним та обмеженим у часі (протягом двох років).

Тому, під час вирішення питання про виплату цієї одноразової грошової допомоги необхідно керуватися виключно умовами визначеними цією постановою КМУ №153, а також метою її ухвалення - стимулювання осіб у віці з 18 до 25 років поступати на військову службу до ЗСУ під час дії воєнного стану. Жодних гарантій виплати цієї одноразової грошової допомоги іншим особам, які поступили на військову службу до оголошення воєнного стану, навіть у віці з 18 до 25 років, зазначена постанова КМУ не передбачає.

Підстав для розширеного тлумачення цієї постанови, та розповсюдження її на осіб, які нормотворцем не включені до коли отримувачів одноразової грошової допомоги, суд не вбачає.

Аргументи позивача про дискримінацію осіб, які поступили на військову службу у віці до 25 років до оголошення воєнного стану суд відкидає, як безпідставні. У цьому випадку йде мова не про дискримінацію, а диференціацію, тобто законне визначення окремих категорій військовослужбовців, які мають право на додаткову винагороду, при дотриманні певних умов. Диференціація як метод правового регулювання — це цілком правомірний спосіб юридичного впливу, який передбачає встановлення відмінностей у правах, обов`язках та відповідальності суб`єктів залежно від об`єктивних чи суб`єктивних факторів. У цьому випадку, законодавець передбачив таким об`єктивним фактором диференціації, за яким відрізняють осіб, які мають право на додаткову винагороду, саме час прийняття на військову службу – під час воєнного стану. У випадку позивача зазначений об`єктивний фактор не відповідає умовам диференціації, тому іншим доводам позивача суд не надає оцінку.

Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненадання відповіді на подану заяву ОСОБА_1 , яка була отримана 26.12.2025 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідач надав суду докази надання позивачу відповіді.

За таких обставин, підстав для задоволення позову не вбачається.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua