Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №380/7106/25 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №380/7106/25

Суддя: Грень Наталія Михайлівна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 рокусправа № 380/7106/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_2 , у якій (з урахуванням заяви про заміну неналежного відповідача та уточненої позовної заяви) просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарчої діяльності) № 110 від 29.01.2025 в частині призову та направлення для проходження військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 30 від 30.01.2025 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата за призовом ОСОБА_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата за призовом ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 29.01.2025 його було незаконно затримано працівниками поліції на блок-посту у м. Гайсин без складення обов`язкового протоколу про адміністративне затримання та примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У приміщенні відповідача-1 відносно нього чинився психологічний тиск, було проігноровано раптове погіршення стану його здоров`я (підозру на апендицит, виявлену лікарями швидкої медичної допомоги), а медичний огляд військово-лікарською комісією проведено формально, без належного лабораторного й інструментального обстеження та без урахування медичної документації щодо хронічних захворювань. Позивач стверджує, що вказані дії позбавили його можливості підтвердити стан здоров`я, а також заявити про обставини самостійного виховання неповнолітніх дітей, що є підставою для відстрочки від призову на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач наголошує, що в той самий день його було взято на облік, визнано придатним до військової служби та направлено до військової частини, у зв`язку з чим вважає наказ начальника територіального центру комплектування та похідний від нього наказ командира військової частини про зарахування до особового складу протиправними та такими, що підлягають скасуванню зі зобов`язанням виключити позивача зі списків військової частини. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 15.04.2025 позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків. 18.04.2025 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків з наданням доказів доплати судового збору.

Ухвалою суду від 23.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами.

01.05.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 36214), у якому заявник заперечив проти позову та зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 30 від 30.01.2025 позивача зараховано до списків особового складу саме частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_2 військову службу не проходить і ніколи не проходив. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.05.2025 представник позивача подав клопотання про заміну неналежного відповідача (вх.№ 41617) – Військової частини НОМЕР_2 на належного – Військову частину НОМЕР_1 разом із уточненою позовною заявою.

Ухвалою суду від 20.05.2025 клопотання представника позивача задоволено, первісного відповідача – Військову частину НОМЕР_2 замінено належним відповідачем – Військовою частиною НОМЕР_1 .

03.06.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№45887). В обґрунтування заперечень відповідач-1 зазначив, що мобілізаційні заходи та призов позивача проводилися відповідно до норм чинного законодавства, зокрема пунктів 3, 35, 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, якими передбачено право здійснювати призов незалежно від місця перебування особи на військовому обліку. Військово-лікарська комісія провела огляд ОСОБА_1 за участі всіх визначених лікарів-спеціалістів, за результатами чого останнього було визнано придатним до проходження військової служби. Жодних документів щодо наявності підстав для звільнення чи відстрочки від призову за статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (зокрема щодо самостійного виховання неповнолітніх дітей) позивач уповноваженим особам територіального центру комплектування не надавав, відтак законних перешкод для його призову не існувало. Крім того, відповідач-1 вказав, що наказ про призов за мобілізацією є актом індивідуальної дії одноразового застосування, дія якого вичерпалася фактом його реалізації, а відтак обраний спосіб захисту прав є неефективним та не відновлює попереднього юридичного становища особи. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

23.06.2025 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 51579) із клопотанням про поновлення строку на його подання. Заперечуючи проти вимог позову, відповідач-2 зазначив, що зарахування позивача до особового складу частини відбулося за наявності повного комплекту передбачених законодавством документів, направлених із територіального центру комплектування, включно з поіменним списком команди та довідкою військово-лікарської комісії про придатність до військової служби. Будь-яких процесуальних порушень командуванням військової частини при винесенні наказу по стройовій частині допущено не було. Наголошено також, що з моменту зарахування до списків військової частини позивач набув нового правового статусу військовослужбовця, проходження служби яким урегульовано спеціальними нормами законодавства, де виключення зі списків частини можливе лише у спосіб звільнення зі служби на підставах, чітко закріплених у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Посилаючись на усталену практику Верховного Суду, відповідач-2 наголосив, що процедура призову є незворотною, а скасування наказу про зарахування до особового складу не є належним і ефективним способом захисту порушеного права. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

29 січня 2025 року позивач перебував на території АДРЕСА_1 , де був зупинений працівниками поліції та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Того ж дня, 29.01.2025, ОСОБА_1 було взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 та направлено на проходження медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

За результатами медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 прийнято постанову, оформлену довідкою ВЛК № 26/519 від 29.01.2025, згідно з якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби у десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті за графою ІІ Розкладу хвороб.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарчої діяльності) № 110 від 29.01.2025 «Про призов та відправку військовозобов`язаних під час проведення мобілізації» солдата запасу ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби за мобілізацією.

30 січня 2025 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 30 солдата за призовом ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Незгода позивача із законністю процедури призову за мобілізацією, проходження медичного огляду ВЛК та виданими наказами про призов і зарахування до списків військової частини зумовила звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України закріплено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII), а засади проходження військової служби регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII).

У зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан, а Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 оголошено загальну мобілізацію, строк дії яких неодноразово продовжувався і триває на теперішній час.

За приписами частини першої статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Механізм проведення призову громадян регламентовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок № 560).

Пунктом 3 Порядку № 560 закріплено принцип проведення призову військовозобов`язаних на військову службу за мобілізацією незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Водночас відповідно до пункту 81 вказаного Порядку у разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку такі особи перед призовом беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Отже, взяття ОСОБА_1 на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_7 та направлення його на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією відповідало імперативним вимогам пунктів 3 та 81 Порядку № 560.

Оцінюючи аргументи позивача щодо наявності у нього права на відстрочку від призову за статтею 23 Закону № 3543-XII у зв`язку з самостійним вихованням двох неповнолітніх дітей, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку.

Аналогічний обов`язок закріплено у підпункті 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487), згідно з яким особи зобов`язані своєчасно надавати органам обліку документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх правових позиціях (зокрема, у постановах від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22 та від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22), право на відстрочку від призову на військову службу не діє автоматично – воно повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення активних дій та оформлене у встановлений порядок уповноваженим органом до моменту набуття особою статусу військовослужбовця.

З матеріалів справи встановлено, що станом на день видання оскаржуваного наказу від 29.01.2025 № 110 позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову та не надав жодних передбачених додатком 5 до Порядку № 560 документів, які б посвідчували факт самостійного виховання дитини за відсутності участі матері або позбавлення її батьківських прав (на момент призову судовий розгляд справи про позбавлення прав не було завершено).

Відтак, уповноважені особи територіального центру комплектування не мали законних підстав для оформлення позивачу відстрочки на момент здійснення призову.

Щодо незгоди позивача з результатами медичного огляду ВЛК, суд зазначає, що за змістом Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, медична оцінка стану здоров`я та визначення ступеня придатності до військової служби належить до виключної дискретної компетенції військово-лікарських комісій.

Суд не наділений повноваженнями перевіряти діагнози чи замінювати собою фахових медичних спеціалістів. Більше того, постанова ВЛК від 29.01.2025 у встановленому розділом І Положення № 402 порядку до штатної ВЛК вищого рівня не оскаржувалася та окремим предметом даного позову не виступає.

Оцінюючи вимоги позивача про визнання протиправними та скасування наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 110 від 29.01.2025, командира Військової частини НОМЕР_1 № 30 від 30.01.2025 та зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу, суд керується сталим та однозначним правозастосовним підходом Верховного Суду.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт – це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, а також постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) вичерпують свою дію фактом їх виконання і не можуть бути скасовані судом після їх реалізації, оскільки порушення стабільності правовідносин суперечить засадам юридичної визначеності.

Наказ про призов на військову службу за мобілізацією та направлення до місця проходження служби є актом індивідуальної дії одноразового застосування. Спірний наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 № 110 від 29.01.2025 було повністю реалізовано фактом фактичного призову та направлення ОСОБА_1 до військової частини.

Аналогічно, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 30 від 30.01.2025 щодо зарахування позивача до списків особового складу є актом індивідуальної дії, дія якого вичерпалася фактом оформлення вступу особи до особового складу та виникнення між військовослужбовцем і державою правовідносин з проходження військової служби.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23 сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною чи оскарження наказів про призов не спричинює відновлення попереднього правового становища особи, яка набула статусу військовослужбовця.

З моменту зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини виникли нові правовідносини – відносини публічної військової служби.

Порядок проходження та звільнення з військової служби чітко врегульований нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби. Перелік підстав для звільнення з військової служби під час дії правового режиму воєнного стану визначений виключно пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII. Чинне законодавство України не передбачає можливості припинення військової служби чи виключення зі списків особового складу військової частини шляхом скасування судом первинних наказів про мобілізацію або наказів по стройовій частині.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС України за захистом своїх прав особа може звернутися до суду, якщо обраний спосіб захисту є ефективним, тобто таким, що реально відновлює порушене суб`єктивне право без необхідності повторного звернення до суду.

Враховуючи, що оскаржувані накази повністю вичерпали свою дію виконанням, а позивач має статус військовослужбовця, скасування зазначених наказів та зобов`язання виключити його зі списків особового складу без проходження передбаченої статтею 26 Закону № 2232-XII процедури звільнення є неефективним та неналежним способом захисту прав, оскільки не призводить до відновлення початкового юридичного становища особи.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог статті 139 КАС України. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору поверненню чи відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 12, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_3 ), Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_4 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяГрень Наталія Михайлівна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua