Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №592/19213/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/19213/25

Номер провадження 22-ц/816/3104/26

Категорія - 36

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Воронкова Д.В. (суддя-доповідач), суддів: Сізова Д.В., Щербаченко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РАДУГА-С» — адвоката Яременко Тетяни Олександрівни на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 вересня 2026 року у цивільній справі:

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РАДУГА-С» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за внесками та платежами до ОСББ, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РАДУГА-С» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за внесками та платежами до ОСББ за період з 01.01.2013 по 31.10.2025 у розмірі 57 751,57 грн, в якому, крім іншого, просило суд стягнути з відповідачів на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 грн.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 вересня 2026 року позов ОСББ «РАДУГА-С» задоволено частково. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСББ «РАДУГА-С» заборгованість за внесками та платежами співвласників об`єднання у загальній сумі 57 751,57 грн. за період з 01.01.2013 по 31.10.2025 а також судові витрати у загальному розмірі 3 922,40 грн., тобто по 1 307,46 грн. з кожного, з яких: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, представник ОСББ «РАДУГА-С» — адвокат Яременко Т.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду в цій частині скасувати, та ухвалити нове рішення, яким стягнути у частковому порядку з відповідачів на користь ОСББ «РАДУГА-С» витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 2 000 грн. Зазначає, що суд не мав права за власної ініціативи зменшувати суму правничих витрат, при цьому, рішення суду в цій частині не містить належного обґрунтування.

Відповідачі у справі не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду в оскарженій частині змінити, враховуючи наступне.

Так, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 2 000 грн. до 1 500 грн, в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.

Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що витрати з надання правничої допомоги у сумі 2 000 грн. не є співмірними зі складністю цієї справи, а розмір 1 500 грн. відповідає критеріям розумності, реальності та об`єктивності.

Проте, колегія суддів погодитися з таким висновком суду першої інстанції не може, виходячи з наступного.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

За змістом ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

За положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 3 та ч. 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги — це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.

Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у своїй Постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22.

Установлено, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції ОСББ «РАДУГА-С» професійну правничу допомогу надавала адвокат Яременко Т.О. на підставі договору про надання правової допомоги та ордеру.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: ордер про надання правничої допомоги; договір про надання правової допомоги; акт приймання-передачі наданих послуг № 3 від 06.11.2025 на суму 2 000 грн. (а.с. 17); платіжну інструкцію № 306 про оплату послуг адвоката на суму 2 000 грн. (а.с. 18).

Від відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції будь-яких заперечень щодо вказаних доказів чи клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не надходило. Відповідачі правом на подання відзиву та заяв по суті справи не скористалися.

За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для вирішення питання про зменшення суми витрат на правничу допомогу з 2 000 грн. до 1 500 грн. з власної ініціативи за повної процесуальної пасивності відповідачів.

Слід окремо зазначити, що рішення суду першої інстанції не містить посилань на критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, як на підстави для зменшення судом витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони, у відповідності до правової позиції, що викладена у Постанові ВС від 16.03.2026 по справі № 522/7662/23.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що стороною позивача в процесі розгляду справи судом першої інстанції, у відповідності до положень процесуального закону, надано достатньо доказів в підтвердження витрат на правничу допомогу, а враховуючи відсутність заперечень відповідачів та задоволення вимоги по суті спору, є підстави для стягнення з відповідачів на користь ОСББ «РАДУГА-С» 2 000 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Зазначені витрати підлягають стягненню з трьох відповідачів у частковому порядку в рівних частках (по 1/3 частині з кожного).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

Щодо судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Вказана норма закону стосується оскарження судових рішень у частині саме позовних вимог, тоді як розподіл судових витрат не є позовною вимогою, не стосується суті спору та не входить до ціни позову.

Судові витрати не є самостійними позовними вимогами, тому не підлягають оплаті окремо судовим збором при зверненні до суду з апеляційною скаргою щодо їх розподілу, тобто не є об`єктом справляння судового збору.

З огляду на викладене підстави для розподілу судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 137, 141, 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РАДУГА-С» адвоката Яременко Тетяни Олександрівни задовольнити частково.

Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 вересня 2026 року у справі № 592/19213/25 у частині розподілу судових витрат змінити, виклавши абзац третій його резолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути у дольовому порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РАДУГА-С» судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 4422,40 грн., тобто по 1474,13 грн. з кожного.».

В іншій частині заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - Д.В. Воронков

Судді: Д.В. Сізов

М.В. Щербаченко