Суд: Сумський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про виплату заробітної плати
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №591/11781/24
Суддя: Собина О. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 рокум.Суми
Справа №591/11781/24
Номер провадження 22-ц/816/543/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Нестеренка М. В. , Воронкова Д. В.
розглянув у порядку письмового позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2025 року у складі судді Клименко А.Я., ухвалене в м. Суми, повний текст складений 21 травня 2025 року,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Качан Н.Ф., звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила: визнати поважною причину пропуску строку, визначеного ст. 233 КЗпП України, стягнути з ПАТ «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну платі при звільненні у розмірі 47 207 грн 53 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 21 лютого 2024 року по 21 серпня 2024 року у розмірі 65 500 грн 00 коп., моральну шкоду в сумі 2500 грн 00 коп.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона працювала на посаді заступника директора Комбінату харчових технологій у ПАТ «Сумихімпром» та 20 лютого 2024 року була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України. З грудня 2023 року відповідач не виплачував їй заробітної плати і станом на дату звільнення утворилася заборгованість в сумі 21 275 грн 00 коп., що не була виплачена і на дату її звільнення. У зв`язку з чим вона має право на отримання компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 21 лютого 2024 року. Також, порушенням відповідачем її трудових прав, їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 2500 грн 00 коп.
Як на поважність причин пропуску звернення до суду з цим позовом, позивачка вказувала на те, що про розмір нарахованих та невиплачених при звільненні сум, вона довідалася з довідки, яку вона отримала 11 листопада 2024 року.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі – 21275 грн 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі – 65500 грн 00 коп. з подальшим утриманням всіх податків і обов`язкових платежів, 1500 грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 1211 грн 20 коп. в рахунок повернення судового збору.
Будучи незгодним із судовим рішенням, АТ «Сумихімпром» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з ПАТ «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 21 275 грн 00 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 65 500 грн 00 коп., ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити, а розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, що підлягає стягненню з ПАТ «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 зменшити.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані відповідачем докази, якими підтверджується, що повідомлення про нараховану, але не виплачену заробітну плату позивачка отримала 20 лютого 2024 року, але з позовом вона звернулася лише 22 листопада 2024 року, тобто після спливу три місячного строку, визначеного ст. 233 КЗпП України.
На переконання заявника апеляційної скарги судом рішення суду в частині розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, який втричі перевищує суму заборгованості із заробітної плати позивача, не відповідає принципу справедливості та пропорційності. Звертає увагу на те, що товариство має значну заборгованість по заробітній платі та наголошує на тому, що присуджений до стягнення розмір середнього заробітку є великим майновим тягарем для товариство, що унеможливить виконання роботодавцем зобов`язань із виплати заробітної плати іншим працівникам.
Позивачем у визначений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2025 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 КЗпП України в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ПАТ «Сумихімпром» та вона була звільнена 20 лютого 2024 року на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 6).
Згідно довідки про доходи від 11 листопада 2024 року розмір заборгованості ПАТ «Сумихімпром» перед ОСОБА_1 становить 21 275 грн 00 коп. (а.с. 8).
Ухвалюючи оскаржуване рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що в день звільнення позивач відповідачем не було виплачено належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі перед позивачкою складає – 21275 грн (ця сума визначена з урахуванням утриманих податків і обов`язкових платежів), що підтверджується розрахунковим листком та довідкою. А тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказана сума заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі – 65500 грн.
Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.
У справі, яка переглядається, спір виник з приводу невиплати роботодавцем у день звільнення позивачки нарахованої, але не виплаченої при звільненні, заробітної плати.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституції України).
Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Частиною 1 статті 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до положень частини 1 статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
ОСОБА_1 у день звільнення не було виплачено нараховану заробітну плату у розмірі 21275 грн 00 коп.
Відповідач не заперечує нарахування та невиплату позивачці заробітної плати, а також не оспорює заявлену суму. Водночас вказує на пропуск позивачкою строку звернення до суду з позовною заявою.
Приписами частини другої статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Справа, яка переглядається, належить до трудового спору про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні відповідно до статті 116 КЗпП України.
Отже, тримісячний строк для звернення до суду з вимогами на підставі статті 116 КЗпП України відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України пов`язується не з тим, як за загальним правилом коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а з моментом одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.
Оскільки спір у цій справі стосується саме виплати сум належних позивачці при звільненні, тому підлягає застосуванню саме частина друга статті 233 КЗпП України, яка є спеціальною нормою.
Матеріалами справи доводиться, що позивачка про розмір нарахованої до виплати при звільненні суми 21 275 грн 00 коп. довідалася 20 лютого 2024 року, про що свідчить її особистий підпис на відповідному повідомленні (а.с. 28).
Початок перебігу тримісячного строку для подання позову слід обчислювати з моменту, коли позивачка отримала повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні (письмового документа, у якому детально зазначено вказані суми). Отже, саме дата вручення позивачці зазначеного документа, а саме 20 лютого 2024 року, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Таким чином, тримісячний строк для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору про стягнення належних при звільнення сум сплинув 20 травня 2024 року, тому позовна заява, з якою ОСОБА_1 звернулася 22 листопада 2024 року, була подана з пропуском строку звернення до суду.
З врахуванням наведених норм права та за встановлених обставин справи колегія суддів дійшла до висновку що позивачка не дотрималась строку звернення до суду за вирішенням спору, який визначено частиною другою статті 233 КЗпП України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
З огляду на зазначене, рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині у зв`язку з пропуском встановленого законом строку звернення до суду з указаним позовом.
Переглядаючи рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні колегія суддів бере до уваги наступне.
У статті 117 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача) передбачено, що У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 у справі №1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону № 108/95-В викладено висновок про те, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 рок у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21).
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.
Водночас у пункті 91 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:
розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та зазначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 (провадження № 14-85цс25), досліджуючи питання щодо можливості зменшення розміру відшкодування, визначеного статтею 117 КЗпП України, з огляду на зміни, внесені у вказану норму права Законом №2352-ІХ, зазначила, що установлення максимального і преклюзивного строку для нарахування середнього заробітку не слід тлумачити як відмову від застосування принципу пропорційності при визначенні остаточного розміру стягнення. Шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, беручи до уваги дії позивача та відповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам справи, є розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, що становить 22 000 грн 00 коп.
У Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
З огляду на те, що станом на час звернення до суду з позовом заборгованість із заробітної плати не була погашена, а тому вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні були заявлені з дотриманням визначених ст. 233 КЗпП України строків.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, ухваливши в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог, а в частині присудженого до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення змінити, зменшивши ці стягнення з 65 500 грн 00 коп. до 22 000 грн 00 коп., з послідуючим відрахуванням з цих сум податків та інших обов`язкових платежів.
За змістом ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Пропорційно до частки задоволених позовних вимог, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з відповідача на користь позивача належить стягнути 406 грн 82 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Враховуючи ціну позову та положення ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за апеляційне оскарження рішення суду підлягав сплаті судовий збір в сумі 1 816 грн 80 коп. (1211,20 грн * 150%).
Відтак, з огляду на задоволення апеляційної скарги, і звільнення позивача від сплати судового збору за вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 908 грн 40 коп. судового збору за апеляційне оскарження рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Також, компенсувати ПАТ «Сумихімпром» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір в сумі 908 грн 40 коп., сплачений за апеляційний перегляд рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» задовольнити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2025 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2025 року змінити в частині присудженого до стягнення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в частині розподілу судових витрат.
Викласти другий та третій абзац резолютивної частини рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 травня 2025 року в такій редакції:
«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 22 000 гривень 00 копійок, з подальшим утриманням всіх податків і обов`язкових платежів та 1500 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356) на користь ОСОБА_1 406 гривень 82 копійки судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.»
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» судовий збір в сумі 908 гривень 40 копійок судового збору за апеляційне оскарження рішення суду.
Компенсувати Публічному акціонерному товариству «Сумихімпром» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір в сумі 908 гривень 40 копійок, сплачений за апеляційний перегляд рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: М. В. Нестеренко
Д. В. Воронков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua