Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №522/14120/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1473/26

Номер провадження: 22-ц/813/1867/26

Справа № 522/14120/22

Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА

05.11.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представників ОСОБА_1 – адвоката Павельченка І.В.,

адвоката Чебан С.В.,

представника ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» - адвоката Мухамеджанова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу та доповнення до неї ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павельченко Ігор Віталійович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Шенцевої О.П., та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павельченко Ігор Віталійович, та на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2025 року, ухваленого під головуванням судді Шенцевої О.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКОМ ІНВЕСТ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зобов`язання вчинити певні дії, визнання права власності на нерухоме майно, про визнання недійсними договорів та скасування рішень державного реєстратора, визнання права власності, за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності, ОСОБА_5 про визнання права власності, ОСОБА_7 до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності,

встановив:

ОПИСОВА ЧАСТИНА.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

02.11.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «ДІКОМ ІНВЕСТ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участі третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , та просила суд:

- зобов`язати ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» скласти, підписати та надати ОСОБА_1 . Акт розподілу площ Об`єкта - двосекційного житлово-готельного комплексу з апартаментами та офісними приміщеннями на першому поверсі і підземним паркінгом, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до умов Договору про спільну діяльність, посвідченого у цей день приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №1756 зазначивши в ньому технічні показники та поштові адреси квартир: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_40 , АДРЕСА_41 , АДРЕСА_42 , АДРЕСА_43 , АДРЕСА_44 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_46 , АДРЕСА_47 , АДРЕСА_48 , АДРЕСА_49 , АДРЕСА_50 , АДРЕСА_51 , АДРЕСА_52 , АДРЕСА_53 , АДРЕСА_54 , АДРЕСА_55 , АДРЕСА_56 , АДРЕСА_57 , АДРЕСА_58 , АДРЕСА_59 , АДРЕСА_60 , АДРЕСА_61 , АДРЕСА_62 , АДРЕСА_63 та паркомісць на першому рівні дворівневого паркінгу за №№3, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_64 , АДРЕСА_65 , як таких, що ОСОБА_1 отримує у власність;

- зобов`язати ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» скласти, підписати та надати ОСОБА_1 . Акти приймання-передачі квартир: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_66 , АДРЕСА_42 , АДРЕСА_43 , АДРЕСА_44 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_46 , АДРЕСА_47 , АДРЕСА_48 , АДРЕСА_49 , АДРЕСА_50 , АДРЕСА_51 , АДРЕСА_52 , АДРЕСА_53 , АДРЕСА_54 , АДРЕСА_55 , АДРЕСА_56 , АДРЕСА_57 , АДРЕСА_58 , АДРЕСА_59 , АДРЕСА_60 , АДРЕСА_61 , АДРЕСА_62 , АДРЕСА_63 та паркомісць на першому рівні дворівневого паркінгу за АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_64 , АДРЕСА_65 , що знаходяться в двосекційному житлово-готельному комплексі з апартаментами та офісними приміщеннями на першому поверсі і підземним паркінгом, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до умов Договору про спільну діяльність, посвідченого у цей день приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №1756;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_67 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_40 , АДРЕСА_41 , АДРЕСА_42 , АДРЕСА_43 , АДРЕСА_44 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_46 , АДРЕСА_47 , АДРЕСА_48 , АДРЕСА_49 , АДРЕСА_50 , АДРЕСА_51 , АДРЕСА_52 , АДРЕСА_53 , АДРЕСА_54 , АДРЕСА_55 , АДРЕСА_56 , АДРЕСА_57 , АДРЕСА_58 , АДРЕСА_59 , АДРЕСА_60 , АДРЕСА_61 , АДРЕСА_62 , АДРЕСА_63 , та паркомісця на першому рівні дворівневого паркінгу за №№3,4,6,10,11, що знаходяться в двосекційному житлово-готельному комплексі з апартаментами та офісними приміщеннями на першому поверсі і підземним паркінгом, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» було укладено Договір про спільну діяльність, посвідчений 04.10.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., реєстровий № 1756, предметом якого є спільна діяльність Сторін без створення юридичної особи по будівництву Об`єкта - житлово-готельного комплексу з паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 .

Метою вказаного договору є отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому Об`єкті. Зазначає, що будівництво Об`єкта завершено, останній введено в експлуатацію, однак ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» не виконує свої обов`язки щодо здійснення розрахунків за договором, результатом яких має бути набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, більш того вказує на недобросовісні дії Товариства, яке не розрахувавшись з позивачем, здійснює відчуження Об`єкта будівництва, його складових частин на користь третіх осіб. В якості доказів посилається на Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно поквартирно, з 1 по 198 квартири, з яких вбачається, що жодне з нерухоме майно (квартири, нежитлові приміщення, паркомісця) не зареєстровано за позивачем та численні оголошення про продаж, що розміщені в інтернет ресурсах, таких як: ЛУН, БАНКНОВОСТРОЙ, ДОМ РІА, FLATFY, ОЛХ, СТАНДАРТ, тощо.

Крім цього позивач зазначила, що права та законні інтереси позивача жодним чином не захищені, дії відповідача носять недобросовісний характер, відтак останній може безперешкодно та вільно розпорядитись спірним нерухомим майном, зокрема, але не виключно, здійснити відчуження як об`єктів права власності так і майнові права на них, тощо, що призведе до безконтрольного розширення кола осіб, які можуть претендувати на вказані спірні об`єкти, та появи нових обставин, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача та зумовить необхідність вчинення додаткових заходів для захисту порушених прав.

02.08.2023 року було подано позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 522/14120/22 ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_68 (т.5, а.с.35-37).

07.08.2023 року ОСОБА_3 до суду було подано позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 522/14120/22 до ОСОБА_1 , ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності на кв. АДРЕСА_69 (т.5, а.с.68-75).

07.08.2023 року ОСОБА_4 було подано позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 522/14120/22 до ОСОБА_1 , ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності на кв. АДРЕСА_70 (т.5, а.с.99-107).

13.02.2024 року третя особа ОСОБА_5 , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернулася із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності на кв. АДРЕСА_71 та машиномісце АДРЕСА_72 (т.7, а.с.55-58).

02.08.2024 року третя особа ОСОБА_7 , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, подала позовну заяву до ОСОБА_1 , ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» про визнання права власності на кв. АДРЕСА_73 (т.8, а.с.151-156).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про зобов`язання вчинити певні дії, визнання права власності на нерухоме майно, про визнання недійсними договорів та скасування рішень державного реєстратора, визнання права власності на квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_74 , АДРЕСА_37 , відповідно за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було відмовлено.

Крім того, додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.02.2025 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Павельченко І.В. про ухвалення додаткового рішення було задоволено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 2-5-2 від 20.09.2019 року залишено без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 2-2-2 від 13.09.2018 року залишено без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав№2-7-4 від 12.11.2018 року та № 2-7-5 від 12.11.2018 року залишено без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав №1-4-4 від 14.11.2019 року залишено без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав №2-6-4 від 18.09.2018 року залишено без задоволення.

Скасовано заходи забезпечення позову по справі №522/14120/22, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.11.2022 року.

Скасовано арешт на квартири за номерами: 1, 2, 3, 4, 7, АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 та паркомісця на першому рівні дворівневого паркінгу за номерами: 3, 4, 6, 10, 11, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано заборону ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 41339988, місцезнаходження: 65063, Одеська обл., м. Одеса, провул. 2-ий Артилерійський, буд. 6, та іншим особам, що діють в його інтересах або за цивільними угодами з ним, вчиняти будь-які дії по відчуженню і розпорядженню квартирами за номерами: 1, 2, 3, 4, 7, 12, 15, 24, 28, 66, 68, 74, 76, АДРЕСА_34 та паркінгу за номерами: 3,4, 10,11 та/або майновими правами них в двосекційному житлово-готельному комплексі з апартаментами та офісними приміщеннями на першому поверсі і підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано заборону органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, органам Міністерства Юстиції України, державним та приватним нотаріусам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам будь-якого іншого обтяження та інше) щодо квартир за номерами: 1, 2, 3, 4, 7, 12, АДРЕСА_9 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_28 , 68, 74, 76, 78 та паркомісць на першому рівні дворівневого паркінгу за номерами: 3, 4, 10, 11, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.9, а.с.169-173).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павельченко І.В., та в доповненні на неї ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.10, а.с.1-23).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Павельченка І.В., ставить питання про скасування додаткового рішення суду від 11.02.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.10, а.с.35-42).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, відзиви та письмові пояснення на них (т.10, а.с.141-151, 175-180, 191-196, 203-209), колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційних скарг, виходячи з наступних підстав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ.

Ухвалюючи основне судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що обраний первісним позивачем ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» спосіб захисту своїх прав не передбачений ані законом, ані договором, а тому заявлені нею позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на неналежність обраного позивачем ОСОБА_1 способу захисту.

При цьому суд першої інстанції вказав, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є звернення одного учасника до суду із вимогою про відшкодування збитків іншим учасником.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що самостійні вимоги третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно, також не підлягають задоволенню, оскільки у них уже є право власності на нерухоме майно, яке вони просили визнати в судовому порядку.

Стосовно ухвалення у справі додаткового рішення, то суд першої інстанції виходив із того, що за результатом розгляду вказаних позовів ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу майнових прав № 2-5-2 від 20.09.2019 року ( ОСОБА_3 ), № 2-2-2 від 13.09.2018 року ( ОСОБА_8 ), № 2-7-4 від 12.11.2018 року та № 2-7-5 від 12.11.2018 року ( ОСОБА_4 ), № 1-4-4 від 14.11.2019 року ( ОСОБА_5 ), № 2-6-4 від 18.09.2018 року ( ОСОБА_7 ) судом першої інстанції не було ухвалено рішення стосовно вказаних осіб, та не вирішено питання щодо заходів забезпечення позову з урахуванням п.9 ст.158 ЦПК України.

Саме з цих підстав суд ухвалив додаткове судове рішення, яким відмовив в задоволенні вказаних позовних вимог.

Суд також обгрунтовано скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2022 року про забезпечення позову з врахуванням постанови Одеського апеляційного суду від 18.03.2024 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17.12.2024 року.

З такими висновками суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» було укладено Договір про спільну діяльність, посвідчений у цей день приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1756 (далі - Договір про спільну діяльність) (т.1, а.с.10-14).

У відповідності до умов п.1.1. Договору про спільну діяльність предметом цього договору є спільна діяльність Сторін без створення юридичної особи по будівництву Об?єкта, на Земельній ділянці 1 та Земельній Ділянці 2, з метою отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому Об?єкті та/або іншого майна, та/або вигоди в порядку і на умовах, визначених в Договорі.

Об?єктом будівництва є житлово-готельний комплекс, який планується збудувати на Земельній ділянці 1 та Земельній ділянці 2; орієнтовна площа Об?єкта будівництва - 6000 (шість тисяч) квадратних метрів.

Суд правильно зазначив, що земельна ділянка 1 – це земельна ділянка 101/1, кадастровий номер 5110137500:54:006:0360, загальною площею 0,0664 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_75 , і належить на праві оренди позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується Договором оренди землі, посвідченим 31.08.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 2011, зі змінами згідно Договору про внесення змін до Договору оренди землі, посвідченого 15.05.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 851 (т.1, а.с.17-19, 212-23).

В свою чергу, земельна ділянка 2 – це земельна ділянка 5-г, кадастровий номер 5110137500:54:006:0322, загальною площею 0,1116 га, яка розташована за адресою: місто Одеса, провулок Ванний і належить на праві оренди відповідачу ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» на підставі Договору оренди землі, посвідченого 24.02.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 2004.

В розділі 2 вищевказаного Договору про спільну діяльність визначено права та обов`язки кожної зі сторін, згідно якого позивач зобов`язалась передати відповідачу будівельний майданчик для його забудови, на кожному з етапів будівництва сприяти відповідачу у отримані дозвільної документації на звільнення земельної ділянки від об?єктів знесення, отриманні дозвільних документів на виконання підготовчих та будівельних робіт, сприяти в отриманні дозволу на виконання будівельних робіт, своєчасно підписувати звернення, документи, передавати необхідні копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку, забезпечити відповідачу та/або третім особам, що ним залучені для виконання цього договору вільний, безперервний та безперешкодний доступ до земельної ділянки-1 протягом періоду будівництва Об?єкта, тощо.

В розділі 4 Договору про спільну діяльність сторони погодили наступний порядок розрахунків:

4.1. Сторони погодили, що розрахунки між Сторонами за Договором про спільну діяльність здійснюються шляхом отримання у власність житлових та нежитлових площ та/або передачу майнових прав на житлові та нежитлові площі.

4.1.1. Сторона-1 отримує у власність, незалежно від вартості Об?єкта, визначеної п. 3.2. 500 (п`ятсот) кв.м. житлових площ Об`єкта (обов`язково після затвердження проектної документації Сторонами підписується Акт розподілу площ Об?єкта із визначенням кількості квадратних метрів з прив?язкою до конкретних приміщень). Стороні-1 з моменту підписання Сторонами Акту розподілу площ Об?єкта належать майнові права на вказані в цьому пункті житлові площі Об?єкта. Окрім цього, Сторона-1 отримує у власність 5 (п?ять) паркомісць у паркінгу (наземному та/або підземному).

4.1.2. У випадку збільшення площі Об?єкта Будівництва, вказаної в п. 1.2. даного Договору про спільну діяльність, кількість квадратних метрів житлової площі Об?єкта, які передаються Стороні-1 у власність, може бути пропорційно збільшена за домовленістю Сторін.

4.1.3. Сторона-2 отримує решту житлових та нежитлових площ Об?єкта з урахуванням умов визначених п. 4.1.1. Договору.

4.2. Належні Стороні-1 площі Об?єкту, визначені в п. 4.1.1. цього Договору, після введення Об?єкту в експлуатацію передаються Стороною-2 Стороні-1 згідно Актів приймання-передачі приміщень, які є невід`ємними частинами цього Договору та в яких Сторони визначають номери приміщень та інші якісні характеристики.

4.3. Підставою виникнення майнових прав у Сторони-2 є затверджена у встановленому порядку проектно-кошторисна документація та Акт розподілу площ Об?єкта. Майнові права, належні Стороні-2, зберігають свою силу до моменту реєстрації права власності на відповідні площі.

4.4. Реєстрація права власності на належні їй приміщення Об?єкта кожною стороною здійснюється самостійно на підставі та в порядку передбаченому законодавством.

Крім того, додатковою угодою № 1 від 29 лютого 2020 року до Договору про спільну діяльність (т.1, а.с.15-16) сторони виклали абзац 3 пункту 1.2. Договору про спільну діяльність в наступній редакції: «Орієнтовна площа об`єкту будівництва складає 7088,5 кв.м.»; виклали пункт 1.6. Договору про спільну діяльність в наступній редакції: «Початок та закінчення будівельних робіт на Об`єкті визначається проектною документацією та календарним графіком виконання робіт, який визначається Стороною-2. Сторони погодили, що початок будівельних робіт має бути здійснено до 01.03.2018р., а датою закінчення будівельних робіт та прийняття об`єкту в експлуатацію до 01.05.2021р.»; визначили, що позивач отримує у власність об`єкти нерухомості у кількості 16 квартир (загальна площа 595.42 кв. м.) та 5 паркомісць; виклали пункт 4.1.2. Договору про спільну діяльність в наступній редакції: «У випадку збільшення площі Об`єкту будівництва, вказаної у п. 1.2 даного Договору, кількість квадратних метрів площі Об`єкта, які передаються Стороні-1 у власність збільшується пропорційно збільшенню площі Об`єкту будівництва»; додали до Договору про спільну діяльність пункт 4.1.4 «У разі, якщо у результаті будівництва у Об`єкті виникнуть приміщення, площі, території, які підлягатимуть або можуть бути окремо відчужені та які за цільовим призначенням будуть відмінними від квартир та внутрішніх паркінгів (наприклад: комори, вуличні паркінги, місця для зберігання велосипедів, тераси, технічні приміщення тощо), такі приміщення також підлягають розподілу між Сторонами цього Договору таким чином, щоб Сторона - 1 отримала у власність не менше 8,3% вказаних приміщень»; інші умови Договору про спільну діяльність залишаються незмінними; додаткова угода є невід`ємною частиною Договору про спільну діяльність.

В додатковій угоді від 20 січня 2021 року до Договору про спільну діяльність (т.3, а.с.15-17) сторони виклали абзац 3 пункту 1.2. Договору про спільну діяльність в наступній редакції: «Орієнтовна площа об`єкту будівництва складає 7088,5 кв.м.»; виклали пункт 1.6. Договору про спільну діяльність в наступній редакції: «Початок та закінчення будівельних робіт на Об`єкті визначається проектною документацією та календарним графіком виконання робіт, який визначається Стороною-2. Сторони погодили, що початок будівельних робіт має бути здійснено до 01.03.2018 р., а датою закінчення будівельних робіт та прийняття об`єкту в експлуатацію до 01.05.2021 р.»; визначили, що позивач отримує у власність об`єкти нерухомості у кількості 7 квартир (загальна площа 271.33 кв. м.) та 5 паркомісць; виклали пункт 4.1.2. Договору про спільну діяльність в наступній редакції: «У випадку збільшення площі Об`єкту будівництва, вказаної у п. 1.2 даного Договору, кількість квадратних метрів площі Об`єкта, які передаються Стороні-1 у власність збільшується пропорційно збільшенню площі Об`єкту будівництва»; додали до Договору про спільну діяльність пункт 4.1.4 «У разі, якщо у результаті будівництва у Об`єкті виникнуть приміщення, площі, території, які підлягатимуть або можуть бути окремо відчужені та які за цільовим призначенням будуть відмінними від квартир та внутрішніх паркінгів (наприклад: комори, вуличні паркінги, місця для зберігання велосипедів, тераси, технічні приміщення тощо), такі приміщення також підлягають розподілу між Сторонами цього Договору таким чином, щоб Сторона - 1 отримала у власність не менше 8,3% вказаних приміщень»; інші умови Договору про спільну діяльність залишаються незмінними; додаткова угода вступає є невід`ємною частиною Договору про спільну діяльність.

В додатковій угоді від 21 квітня 2021 року до Договору про спільну діяльність (т.3, а.с.18-19) сторони виклали абзац 3 пункту 1.2. Договору про спільну діяльність в наступній редакції: «Орієнтовна площа об`єкту будівництва складає 7088,5 кв.м.»; виклали пункт 1.6. Договору про спільну діяльність в наступній редакції: «Початок та закінчення будівельних робіт на Об`єкті визначається проектною документацією та календарним графіком виконання робіт, який визначається Стороною-2. Сторони погодили, що початок будівельних робіт має бути здійснено до 01.03.2018 р., а датою закінчення будівельних робіт та прийняття об`єкту в експлуатацію до 01.05.2021 р.»; визначили, що позивач отримує у власність об`єкти нерухомості у кількості 1 квартира (загальна площа 41.27 кв.м.) та 6 паркомісць; виклали пункт 4.1.2. Договору про спільну діяльність в наступній редакції: «У випадку збільшення площі Об`єкту будівництва, вказаної у п. 1.2 даного Договору, кількість квадратних метрів площі Об`єкта, які передаються Стороні-1 у власність збільшується пропорційно збільшенню площі Об`єкту будівництва»; додали до Договору про спільну діяльність пункт 4.1.4 «У разі, якщо у результаті будівництва у Об`єкті виникнуть приміщення, площі, території, які підлягатимуть або можуть бути окремо відчужені та які за цільовим призначенням будуть відмінними від квартир та внутрішніх паркінгів (наприклад: комори, вуличні паркінги, місця для зберігання велосипедів, тераси, технічні приміщення тощо), такі приміщення також підлягають розподілу між Сторонами цього Договору таким чином, щоб Сторона - 1 отримала у власність не менше 8,3% вказаних приміщень»; інші умови Договору про спільну діяльність залишаються незмінними; додаткова угода є невід`ємною частиною Договору про спільну діяльність.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що договірні взаємовідносини між позивачем та відповідачем регулюються вищевказаним Договором про спільну діяльність та додатковими угодами до нього від 29 лютого 2020, 20 січня 2021, 21 квітня 2021.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач ТОВ « ДІКОМ ІНВЕСТ» здійснив дії щодо прийняття Об`єкта в експлуатацію, та отримав Сертифікат ІУ123211231689 від 31.12.2021 року про прийняття в експлуатацію об`єкта (ит.1, а.с.37-40, 41-42).

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на об`єкти нерухомості у спірному будинку наступним чином: при розрахунковій площі всього будинку у розмірі 7088 кв.м., позивач мав набути права власності на квартири загальною площею 595,42 кв. З урахуванням збільшення загальної площі будинку до 11080,1 кв.м., площа квартир, яка має перейти у власність позивача повинна бути збільшена пропорційно та скласти відповідно - 930,70 кв.м. 11080,1*595,42:7088,5=930,70 кв.м. Тобто, окрім квартир, набуття права власності на які позивачем прямо передбачено укладеним Договором, у власність позивача мають додатково перейти квартири, площа яких складатиме 930,70 - 595,42 = 335,28 кв.м.

Разом з тим, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання власників багатоквартирних будинків» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

При цьому, суд вказав, що відповідно до ст.382 ч.2 ЦК України власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування.

Відповідно до Сертифікату ІУ123211231689 від 31.12.2021 року про прийняття в експлуатацію об`єкта Державна інспекція архітектури та містобудування України засвідчила, що об`єкт складається із 12 поверхів (загальна площа11080,1 кв.м), 147 квартир (загальна площа квартир 6748,2 кв.м), площа місць загального користування складає 3874,1 кв.м, площа вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень складає 457,8 кв.м.

З огляду на викладені норми права, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про перехід права власності на додаткову площу у розмірі 335,28 кв.м.

Крім того, уточнюючи свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 зазначала, що ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» незаконно здійснило відчуження майнових прав у об`єкті будівництва на користь третіх осіб, зокрема, але не виключно, на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у зв`язку із чим у заяві про зміну предмета позову позивачем останні визначенні як співвідповідачі.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог до вказаних осіб про визнання права власності на квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_74 , АДРЕСА_37 , паркомісця АДРЕСА_6 , суд першої інстанції правильно зазначив, що отримання у власність майна ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 здійснювалось шляхом оформлення договірних відносин із відповідачем ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» в законному порядку, тобто вищевказані особи є добросовісними набувачами спірного майна, є законними власниками квартир, а тому в силу приписів ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України набуте ними право власності є непорушним.

Більше того, колегія суддів зазначає, що питання про витребування вказаних квартир у їх теперішніх власників, перед судом не ставилось.

Колегія суддів також вважає за необхідне вказати, що окрім зазначених квартир, відповідно до позовних вимог ОСОБА_1 , остання також просила суд визнати за нею право власності на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_40 , АДРЕСА_41 , АДРЕСА_42 , АДРЕСА_43 , АДРЕСА_44 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_46 , АДРЕСА_47 , АДРЕСА_48 , АДРЕСА_49 , АДРЕСА_50 , АДРЕСА_51 , АДРЕСА_52 , АДРЕСА_53 , АДРЕСА_54 , АДРЕСА_55 , АДРЕСА_56 , АДРЕСА_57 , АДРЕСА_58 , АДРЕСА_59 , АДРЕСА_60 , АДРЕСА_61 , АДРЕСА_62 , АДРЕСА_63 , та паркомісця на першому рівні дворівневого паркінгу за АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_64 , АДРЕСА_65 , що знаходяться в двосекційному житлово-готельного комплексі з апартаментами та офісними приміщеннями на першому поверсі і підземним паркінгом, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції правильно зазначив, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Так, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд, які ним викладені в п. 5.6 постанови його Великої Палати від 05.06.2018 у справі № 338/180/17,від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібні правові висновки, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.

Саме з цих підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не передбачений ані законом, ані договором, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на неналежність обраного позивачем способу захисту.

При цьому суд виходив із того, що як було вказано вище, спірні правовідносини виникли між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» в результаті укладення ними та подальшого виконання Договору про спільну діяльність.

У відповідності до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

За змістом ст.ст. 1132, 1133 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Як було вказано вище, Сторони Договору про спільну діяльність у пунктах 7.3 та 7.4 Договору про спільну діяльність зазначили, що майно та майнові права, внесені для реалізації Договору, не є їх спільною частковою власністю та залишаються у власності Сторін.

Крім того, у пункті 1.1 Договору про спільну діяльність, Сторони визначили, що їх спільна діяльність на земельних ділянках, які вони внесли, здійснюється ними із метою отримання кожною із Сторін своєї частини в збудованому Об`єкті та/або іншого майна та/або вигоди в порядку і на умовах, визначених у Договорі.

За фактичними обставинами спірні правовідносини є правовідносинами, які мають чіткі ознаки діяльності в формі простого товариства, хоча формально Сторонами такі правовідносини визначені як спільна діяльність.

Оскільки, відповідно до пунктів 2.6.4, 2.6.5. Сторони Договору про спільну діяльність погодили, що відповідач ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» (Сторона-2) має право представляти інтереси Сторін перед третіми особами, укладати правочини необхідні для Будівництва Об`єкта (за якими Сторона-2 виступає самостійною стороною, тобто від власного імені, на власний ризик), то суд дійшов правильного висновку про те, що учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочин, щодо якого його право на ведення спільних справ учасників було обмежене, або вчинив в інтересах усіх учасників правочин від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочину було необхідним в інтересах усіх учасників. Учасники, яким внаслідок таких правочинів було завдано збитків, мають право вимагати їх відшкодування.

Таким чином, є безпідставними доводи представника первісного позивача ОСОБА_1 – адвоката Чебан С.В. про те, що квартири №№ 1-4 на даний час не зареєстровані за жодною особою, тому у суду не було підстав для їх витребування невідомо у кого, а були всі підстави для визнання на них права власності за ОСОБА_1 , так як позовні вимоги про витребування майна не заявлялись і неправильний спосіб захисту прав первісного позивача полягає у тому, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є звернення одного учасника до суду із вимогою про відшкодування збитків іншим учасником, а не визнання права власності на конкретне нерухоме майно.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови в задоволенні самостійних позовних вимог третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно, так як у вказаних осіб уже є право власності на нерухоме майно, про що було вказано вище.

При цьому, суд правильно виходив із того, що вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції України, законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004.

Саме з цих підстав суд дійшов висновку про відсутність порушення суб`єктивного цивільного права (інтересу) третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 щоб застосувати такий спосіб захисту, як визнання за ними права власності, оскільки визнання за ними права власності на вже належне їм нерухоме майно не призведе до відновлення їх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав.

Що стосується ухвалення судом додаткового судового рішення, то суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, виходив із того, що не всі позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 були розглянуті та не вирішено питання щодо заходів забезпечення позову з урахуванням п.9 ст.158 ЦПК України.

Так, ухвалюючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалою від 09 жовтня 2023 року об`єднано в одне провадження справу № 522/14120/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» про зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності на нерухоме майно та справу № 522/14885/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 2-5-2 від 20.09.2019 року; справу № 522/14881/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 2-2-2 від 13.09.2018 року та справу № 522/14883/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 2-7-5 від 12.11.2018 року; ухвалою від 27 лютого 2024 року об`єднано в одне провадження справу № 522/14120/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», за участі третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності на нерухоме майно та справу № 522/1224/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору; присвоєно об`єднаній справі єдиний унікальний номер справи № 522/14120/22; ухвалою від 26 серпня 2024 року залишено без задоволення клопотання представника ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» адвоката Мастістого І.А. про об`єднання позовів в частині об`єднання у межах справи № 522/14120/22 з позовом у справі № 522/22283/23, об`єднано в одне провадження справу № 522/14120/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності на нерухоме майно та справу № 522/14119/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав.

Як уже було вказано вище, отримання у власність нерухомого майна ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 здійснювалось шляхом оформлення договірних відносин із вказаними відповідачами та ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» внаслідок чого за вказаними фізичними особами, які не є сторонами Договору про спільну діяльність, було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно.

При цьому суд правильно зазначив, що матеріали справи не містять вимоги щодо витребування майна від ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оскільки останні позивачем не заявлялась, відомості про наявність будь-яких обмежень щодо спірного майна під час його оформлення ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не було.

Також суд правильно зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про недобросовісність дій ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 під час набуття ними прав на спірне нерухоме майно, у зв`язку суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 не підлягають задоволенню.

Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки заходи забезпечення позову стосовно нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 були скасовані ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2022 року, то суд першої інстанції правильно і обгрунтовано дійшов висновку про необхідність також скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2022 року, з врахуванням постанови Одеського апеляційного суду від 18.03.2024 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17.12.2024 року а саме:

скасовано арешт на квартири за номерами: АДРЕСА_2 , 2, 3, 4, АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 та паркомісця на першому рівні дворівневого паркінгу за номерами: 3, 4, 10, 11, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасовано заборону ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», та іншим особам, що діють в його інтересах або за цивільними угодами з ним, вчиняти будь-які дії по відчуженню і розпорядженню квартирами за вищевказаними номерами: 1, 2, 3, 4, 7, 12, 15, 24, 28, 66, 68, 74, 76, 78 та паркінгу за номерами: 3, 4, 10, 11 та/або майновими правами на них в двосекційному житлово-готельному комплексі з апартаментами та офісними приміщеннями на першому поверсі і підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасовано заборону органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, органам Міністерства Юстиції України, державним та приватним нотаріусам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам будь-якого іншого обтяження та інше) щодо вищевказаних квартир за номерами: 1, 2, 3, 4, 7, 12, 15, 24, 28, 66, 68, 74, 76, 78 та паркомісць на першому рівні дворівневого паркінгу за номерами: 3, 4, 10, 11, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

МІЖНАРОДНЕ І НАЦІОНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційних скарг не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваних судових рішень та доводів апеляційних скарг.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ

АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень суду, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, оскільки рішення прийняті у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржувані рішення суду слід залишити без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА.

Керуючись ст.ст. 367, 368. п.1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384. 389-391 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу та доповнення до неї ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павельченко Ігор Віталійович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року та на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2025 року залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року та додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили і дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.11.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева