Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №511/3444/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6387/26

Справа № 511/3444/25

Головуючий у першій інстанції Гринчак С. І.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Роїка Д.Я.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення.

24 лютого 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся представник позивача – адвокат Константінеді О.М. з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, при звільненні, в якому просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати в розмірі 13 213,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 900,00 грн. та поштових витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 313,0 грн.

Заява вмотивована тим, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, при звільненні, задоволено.

Зазначене судове рішення суд ухвалив без участі позивача, у той час як його копію було вручено позивачу 20.02.2026, що підтверджується його розпискою у повідомленні про вручення рекомендованого листа зі штрих-кодовим ідентифікатором №R067095652252, що міститься в справі, конвертом (додаток 1) та відомостями сайту оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» про вручення даного листа (додаток 2).

У попередньому розрахунку судових витрат, доданого до позовної заяви від 08.10.2025, позивач заявив суду, що докази понесених ним судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі, що також кореспондується із: - Заявами про розгляд справи без участі позивача від 17.11.2025, 03.12.2025; - Заявою із процесуальних питань від 13.01.2026.

Згідно з Акту надання-приймання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) від 24.02.2026 р. (додаток 3) за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.09.2025 р. №01-09 укладеному між позивачем та адвокатом Константінеді О.М. (додатки 4, 5) позивачу були надані консультації і послуги із підготовки процесуальних документів (позовної заяви, заяв із процесуальних питань, заяви про відшкодування судових витрат тощо) по справі №511/3444/25 на загальну суму 12 900,00 грн.

Крім того позивач зазнав поштових витрат, пов`язаних з розглядом справи, що підтверджується матеріалами справи, на загальну суму 313,00 грн.

На підставі вищевикладеного, представник позивача просив суд поновити строк на подання заяви про відшкодування судових витрат та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати в розмірі 13 213,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 900,00 грн. та поштових витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 313,0 грн.

У подальшому у своїй заяві від 18.03.2026 року вказав, що зазначена сума 13 900,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу є опискою, оскільки фактична сума витрат на професійну правничу допомогу підтверджена Актом і складає 12 900 грн. Водночас дана описка жодним чином не впливає на вимогу позивача стягнути судові витрати в розмірі 13 213,00 грн. (12 900 грн. + 313 грн.)

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

16 березня 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представник відповідача – адвокат Павленко І.В. подала клопотання про зменшення судових витрат, в якому просила відмовити Позивачу у поновленні строку на подання Заяви про відшкодування судових витрат від 24.02.2026 р.. Відмовити Позивачу у задоволенні Заяви про відшкодування судових витрат повністю, а у разі задоволення судом заяви про стягнення судових витрат, зменшити суму витрат на правничу допомогу до 313,00 грн. (а.с.149-152)

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції.

Додатковим рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 березня 2026 року поновлено представнику позивача - адвокату Константінеді О.М. строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення. Заяву представника позивача адвоката Константінеді О.М. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до СП «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задоволено частково. Стягнено зі СП «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті професійної правничої допомоги у розмірі 8000 гривень та документально підтверджені судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 313 гривень.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 900 грн, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов помилкового висновку про часткове задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 28 жовтня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

27 жовтня 2026 року адвокат Константінеді О.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав заяву про розгляд справи без їх участі.

28 жовтня від представника СП «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, при звільненні, задоволено. Стягнуто зі Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (Одеська область Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Миру, 144,код ЄДРПОУ 22480087) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2016 року по 11.07.2025 року в розмірі 258 775,65 гривень. Стягнуто зі Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (Одеська область Роздільнянський район, с. Степанівка, вул. Миру, 144, код ЄДРПОУ 22480087) в дохід держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

24 лютого 2026 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якому просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати в розмірі 13213, грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12900,00 грн. та поштових витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 313,00 грн.

На обґрунтування витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 13 213,00 грн., адвокатом Константінеді О.М. надано наступні документи:

- Договір №01/09 про надання професійної правничої правової допомоги від 01.09.2025 укладений між адвокатом Константінеді Олександром Мколайовичем та позивачем ОСОБА_1 (а.с.129-130);

- Ордер серії АН №1921192 від 22.02.2026 про надання правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі договору№01/09 про надання професійної правничої правової допомоги від 01.09.2025 року, у всіх судових органах України (будь-яких інстанцій) (а.с.126);

- Акт надання-приймання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) від 24.02.2026 за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.09.2025 р. №01-09 укладеного між позивачем та адвокатом Константінеді О.М., згідно з якого встановлено, що позивачу були надані консультації і послуги із підготовки процесуальних документів (позовної заяви, заяв із процесуальних питань, апеляційної скарги, заяви про відшкодування судових витрат тощо) по справі №511/3444/24 на загальну суму 12900,00 грн. (а.с.128).

Крім того, на підтвердження того, що позивач поніс поштові витрати, пов`язані з розглядом справи, адвокатом надано такі документи:

- фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 08.10.2025 р. №169 на суму 45,00 грн. і накладна свідчать про відправку рекомендованого листа №0410600747235 до Роздільнянського районного суду Одеської області (із Позовною заявою від 08.10.2025) (а.с.131).

- фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 31.10.2025 р. №186 на суму 55,00 грн. і накладна свідчать про відправку рекомендованого листа №0410600721325 до Роздільнянського районного суду Одеської області (із Заявою про усунення недоліків позовної заяви від 31.10.2025) (зв.бік а.с.132).

- фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 17.11.2025 р. №230 на суму 55,00 грн. і накладна свідчать про відправку рекомендованого листа №0410600728648 до Роздільнянського районного суду Одеської області (із Заявою про розгляд справи без участі позивача від 17.11.2025) (а.с.132).

- фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 03.12.2025 р. №105 на суму 55,00 грн., накладна і опис вкладення свідчать про відправку рекомендованого листа №0410600727978 до СП «Вітмарк-Україна» ТОВ (із Відповіддю на відзив від 03.12.2025) (а.с.133).

- фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 03.12.2025 р. №134 на суму 55,00 грн., накладна і опис вкладення свідчать про відправку рекомендованого листа №0410600727927 до Роздільнянського районного суду Одеської області (із Відповіддю на відзив від 03.12.2025 та Заявою про розгляд справи без участі позивача від 03.12.2025) (зв.бік а.с.134).

- фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 13.01.2026 р. №182 свідчить про відправку рекомендованого листа №0410600771357 до Роздільнянського районного суду Одеської області (із Заявою із процесуальних питань від 13.01.2026), яку оплачено марками на суму 48,00 грн. (а.с.134)

Відповідно до статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даному випадку, позивачем на виконання вимог ч. 1 ст. 134, ч. 1 ст. 137 ЦПК України, заявами про розгляд справи без участі позивача від 17.11.2025, 03.12.2025, а також Заявою із процесуальних питань від 13.01.2026 року, які були подані до судових дебатів, позивач зробив заяву, докази понесених ним судових витрат він надасть протягом п`яті днів після ухвалення рішення по справі, оскільки визначити їх кінцевий розмір він не може до завершення розгляду справи що відповідає вимогам ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Ч. 5 ст. 272 ЦПК України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивач присутнім у судовому засіданні 03 лютого 2026 року не був, натомість копію судового рішення він отримав від суду 20 лютого 2026 року, що підтверджується його розпискою у повідомленні про вручення рекомендованого листа зі штрих-кодовим ідентифікатором №R067095652252 (а.с.127).

Отже, отримавши судове рішення 20 лютого 2026 року, позивач в межах п`ятиденного строку, а саме 24 лютого 2026 року, звернувся через свого адвоката до суду із заявою про відшкодування понесених судових витрат разом із заявою про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

У додатковій постанові Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №161/629/23 зазначено, що суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Перевіривши доводи заяви про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції правильно вважав, що заява підлягає задоволенню, з згідно з повідомленням про вручення рекомендованого листа зі штрих-кодовим ідентифікатором №R067095652252, Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 03.02.2026 року було вручено ОСОБА_1 20.02.2026 року, а заява про ухвалення додаткового рішення до суду була подана його адвокатом – Костантінеді О.М. 24.02.2026 року.

Згідно з вимог процесуального закону поновлення процесуального строку є дискреційними повноваженнями суду. Тобто це надане законом право суду на власний розсуд, оцінюючи обставини справи, обирати один із кількох законних варіантів вирішення питання, що дозволяє суду діяти гнучко в межах права, формуючи судову практику та забезпечуючи справедливість, що підтверджується рішеннями ЄСПЛ.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що позивач діяв у межах вимог процесуального закону.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, правильно виходив з наступного.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Представник відповідача подала клопотання про зменшення судових витрат, в якому просила зменшити суму витрат на правничу допомогу до 313,00 грн.

У постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що з аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому, при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21), а також у постанові Верховного Суду від 24.12.2024 року у справі № 604/424/23 (провадження № 61-4214св24) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката Константінеді О.М. за надання позивачу правничої допомоги у даній справі складає 12900,00 грн.

Так, в наданому Позивачем Акті від 24.02.2026року зазначені наступні витрати по справі:

1) консультація по справі - 600,00 грн.

2) аналіз судової практики в подібних правовідносинах – 750 грн.

3) складання позовної заяви від 08.10.2025 року – 3600,00 грн.

4) складання заяви про усунення недоліків позовної заяви від 31.10.2025 - 750,00 грн.

5) складання заяви про розгляд справи без участі позивача від 17.11.2025, 03.12.2025 – 300,00 грн.

6) складання відповіді на відзив від 03.12.2025 – 3000,00 грн.

7) складання заяви із процесуальних питань від 13.01.2026 – 3000,00 грн.

8) складання заяви про відшкодування судових витрат від 24.02.2026 – 900,00 грн.

Згідно з п.4 Акту, Сторони засвідчують що розрахунки за проведену Виконавцем роботу та надані юридичні послуги п Договору здійсненні замовником в повному обсязі. Акт є підтвердженням фактичної оплати по Договору.

Таким чином, позивачем ОСОБА_1 було сплачено адвокату Константінеді О.М. гонорар за надання правничої допомоги у розміні 12900,00 грн, пов`язаної із розглядом даної цивільної справи в суді першої інстанції.

Відповідно, доведеним належними доказами є факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.

Разом з тим, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, враховуючи незначну складність справи та той факт, що судова практика з розгляду даних спірних правовідносин є усталеною, а розгляд цивільної справи відбувався за відсутністю сторін, суд першої інстанції правильно вважав, що витрати на правничу допомогу у заявленому представником заявника розмірі – 12900,00 грн, є завищеними, у зв`язку із чим з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Крім того, суд першої інстанції правильно вважав, що зазначені вище документально підтверджені поштові витрати у загальній сумі 313,00 грн. безпосередньо пов`язані з вчиненням процесуальних дій та підготовкою справи до розгляду, що у відповідності до ч. 2 ст. 140 ЦПК України відносяться до судових витрат, як витрат пов`язаних з розглядом справи, а тому також підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Апеляційний суд додатково зазначає, що постановою Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2026 року апеляційну скаргу Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю задоволено частково. Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 лютого 2026 року змінено в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшено її розмір з 258 775,65 гривень до 25 877,56 гривень. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнено зі Спільного підприємства «Вітмарк Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (в дохід держави судовий збір в сумі 121,12 грн.

Таким чином, переглядаючи рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 лютого 2026 року, апеляційний суд зменшив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, чим фактично задовольнив позовні вимоги на 10%.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, і витрати на професійну правничу допомогу в цій справі підлягали б зменшенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас колегія суддів враховує, що існує принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22)).

СП «Вітмарк Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю додаткове рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 березня 2026 року не оскаржувало.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд позбавлений можливості зменшити витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки таке призведе до погіршення становища ОСОБА_1 як скаржника за апеляційною скаргою на додаткове рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 березня 2026 року.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

Д.Я. Роїк