Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №486/645/25 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №486/645/25

Суддя: Кушнірова Т. Б.

05.11.26

22-ц/812/2192/26

Справа №486/645/25 Доповідач апеляційного суду Т. Кушнірова

Провадження №22-ц/812/2192/26

Постанова

Іменем України

05 листопада 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Колосовою О.М.,

розглянувши у порядку позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною, на рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області ухвалене 31 липня 2026 року, під головуванням судді Далматової Г.А., по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі за текстом - ТОВ «Споживчий центр», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 08 вересня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №08.09.2024-100000565 на суму 28000,00 грн, строком на 140 днів, із сплатою процентів та комісії за користування кредитом.

Дата повернення кредиту визначена у договорі - 25 січня 2025 року.

Відповідно до умов п. 4.1. вказаного кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит на умовах строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2.

Свої зобов`язання за договором позивачем виконано в повному обсязі.

ТОВ «Універсальні платіжні рішення» перерахувало суму кредитних коштів на зазначену позичальником банківську карту.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, загальний розмір якої, станом на 25 січня 2025 року, склав 85400 грн, з них: 28000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 39200,00 грн заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом; заборгованість за комісією 4200 грн, по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання - 14000,00 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №08.09.2024-100000565 від 08 вересня 2024 року у розмірі 85400 грн, судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

31 липня 2026 року рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області частково задоволено позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №08.09.2024-100000565 від 08 вересня 2024 року у розмірі 71400,00 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту 28000 грн, по процентам 39200 грн, по комісії 4200 грн, а також судовий збір у розмірі 2025 грн 37 коп.

Відмовлено в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» неустойки.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність укладання 08 вересня 2024 року, в електронній формі, спірного кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , а також не виконання позичальником належним чином його умов, що призвело до виникнення заборгованості.

ОСОБА_1 не надано доказів на спростування зазначених у позовній заяві обставин.

Також, відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надано власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та/або її відсутності.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 14000,00 грн суд вважав їх необґрунтованими, з підстав передбачених п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник заперечує факт укладання між сторонами кредитного договору.

Посилається на відсутність у справі первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про перерахування грошових коштів на користь відповідача, а також належних та допустимих доказів наявності заборгованості за кредитним договором в заявленому розмірі.

Через це, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про виконання позивачем своїх зобов`язань за спірним кредитним договором щодо надання відповідачу грошових коштів помилковим. Вказує, що судом прийнято в якості доказу не проведене банком «платіжне доручення», яке набране на комп`ютері, не містить номеру картки отримувача та не містить відмітки банку про проведення.

Довідка - розрахунок заборгованості складені в односторонньому порядку позивачем, тому не можуть бути доказом видачі кредиту.

В матеріалах справи також відсутні первинні документи на підтвердження факту часткового погашення відповідачем коштів за кредитним договором.

Виписка банку не містить інформації про платника грошових коштів, тому не може підтверджувати факт перерахування кредитних коштів.

Вважає необґрунтованим висновок суду щодо процентів нарахованих позивачем за користування кредитними коштами, оскільки їх розмір не підтверджується матеріалами справи.

Вказує, що проценти у розмірі 39200 грн нараховані позивачем після закінчення строку дії кредитного договору, тому не підлягають задоволенню судом.

Більш того, нарахований розмір відсотків є явно неспівмірним з сумою основного боргу (у шість разів перевищує заборгованість за тілом кредиту), становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідача, порушує принцип добросовісності та розумності.

Крім того, з матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки. Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки.

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), а також комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки є нікчемними.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно заявки кредитного договору (далі - договору), 08 вересня 2024 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 08.09.2024-100000565 в електронній формі, підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

У заявці кредитного договору від 08 вересня 2024 року № 08.09.2024-100000565 (кредитної лінії) міститься інформація про особу позичальника, зокрема дата народження, індивідуальний податковий номер, паспортні дані, адреса проживання, реквізити платіжного засобу. В заявці міститься бажаний розмір суми кредиту, строк кредиту, розмір комісії та процентів за користування кредитними коштами тощо. В заявці зазначені реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів № НОМЕР_2. Заявка підписана одноразовим ідентифікатором Е761.

Відповідно до інформаційного повідомлення позичальника, ОСОБА_1 зазначив контактні номери його мобільних телефонів, інформацію про місце роботи, контактні дані третіх осіб, з якими може взаємодіями позикодавець під час врегулювання простроченої заборгованості тощо.

Відповідач ознайомлений і прийняв умови кредитного договору та підтвердив, що однозначно, та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) (кредитної лінії), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 08.09.2024-100000565 від 08 вересня 2024 року, з яким попередньо уважно ознайомився, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором.

Надана представником позивача на виконання ухвали суду візуальна форма послідовності дій учасників електронної комерції щодо укладення електронного договору в інформаційно - телекомунікаціній системі, містить візуальну форму послідовності дій фінансосвої установи та споживача в ІТС щодо укладення електронного кредитного договору № 08.09.2024-100000565 від 08 вересня 2024 року, зокрема відомостей щодо направлення клієнту одноразового ідентифікатора, паспорту споживчого кредиту, заявки, оферти та акцепту, які містять істотні умови кредитного договору та безпосередньо відомостей про підписання клієнтом договору одноразовим ідентифікатором.

Як вбачається з довідки ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» відповідач був ідентифікований одноразовим ідентифікатором А761 (код підтвердження для паспорту) та Е761 (код підтвердження для договору), які були надіслані на номер мобільного телефону НОМЕР_1 відповідача 08 вересня 2024 року о 10:15:51.

До позовної заяви додано також пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), інформаційне повідомлення позичальника, паспорт споживчого кредиту.

За умовами вказаного кредитного договору Кредитодавець, зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 28000 грн строком на 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати кредиту) - 25 січня 2025 року.

Згідно з договором від 01 січня 2024 року № ФК-П-2024/01-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (далі - ТОВ «Універсальні платіжні рішення») зобов`язалося надавати ТОВ «Споживчий центр» послуги з виконання платіжних операцій

Перерахування грошових коштів 08 вересня 2024 року за кредитним договором №08.09.2024-100000565 від 08 вересня 2024 року на рахунок відповідача № НОМЕР_2 підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Відповідно до довідки від 04 квітня 2025 року № 1-0404 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 08 вересня 2024 року перерахувало кошти на платіжну картку клієнта на суму 28 000 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції у системі iPay.ua - 503626592, призначення платежу: видача за договором кредиту № 08.09.2024-100000565 (а. с. 13).

Кошти у сумі 28 000 грн перераховано на картку, яка вказана у заявці кредитного договору № 08.09.2024-100000565 (кредитної лінії).

Кредитний договір з усіма додатками, які є його невід`ємною частиною, підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е761, направленим смс - повідомленням на вказаний у договорі фінансовий номер.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина перша статті 1066 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» посилалося на те, що ОСОБА_1 на підставі укладеного 08 вересня 2024 року з ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» кредитного договору (оферти) № 08.09.2024-100000565 отримав кредит у розмірі 28000 грн на строк 140 днів до 25 січня 2025 року, та зобов`язався сплатити проценти за користування ним, комісію, пов`язану з наданням кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що дорівнює 4 200 грн та неустойку, що нараховується за кожен день невиконання /неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Позичальник підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, чим підтвердив укладення угоди.

Натомість, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на 25 січня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 85400 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 28000 грн, по процентам за користування кредитом -39200 грн, комісія - 4200 грн , неустойка - 14000 грн.

Як видно з розрахунку заборгованості - картки субконто договори за період з 08 вересня 2024 року по 30 червня 2026 року (фактично з 08 вересня 2024 року по 25 січня 2025 року, включно), заборгованість нарахована відповідачу за 140 днів.

Суд першої інстанції належним чином оцінивши надані позивачем докази, вірно вважав доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору в електронному вигляді, фактичну видачу коштів кредитором боржнику та неналежного виконання позичальником свого обов`язку з повернення кредитних коштів. Тому, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення тіла кредиту у розмірі 28 000 грн та відсотків за користування кредитом, розмір яких склав 39200 грн.

Рішення суду в частині відмови у стягненні неустойки у розмірі 14 000 грн не оскаржується в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.

Щодо стягнення комісії у розмірі 4200 грн колегія суддів виходить із такого.

Пунктом 7 заявки кредитного договору №08.09.2024-100000565 (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною кредитного договору, визначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 15 % від суми кредиту та дорівнює 4 200 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, зі змісту наведеної норми вбачається, що саме по собі встановлення кредитодавцем комісії, пов`язаної з наданням кредиту, законом не заборонене за умови, що її розмір і порядок сплати визначені договором та враховані у загальній вартості кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок про нікчемність умови договору щодо щомісячної плати за надання інформації про стан кредитної заборгованості, яка відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» повинна надаватися споживачу безоплатно.

Натомість спірним кредитним договором установлено не періодичну плату за інформування про стан заборгованості чи іншу послугу, яка відповідно до закону повинна надаватися безоплатно, а одноразову комісію, пов`язану з наданням кредиту. Її вид, розмір, час нарахування та порядок сплати безпосередньо визначені договором, а сума включена до загальних витрат за кредитом і графіка платежів.

За таких обставин умови кредитного договору про встановлення сторонами одноразової комісії, пов`язаної із наданням кредиту, не свідчать про його нікчемність.

Заперечення представника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на факт укладання між сторонами кредитного договору у електронному виді, а також на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази надання кредитних коштів за кредитним договором, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є безпідставними.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23, викладав висновки щодо застосування у спорах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеними в електронній формі, положень законів України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», зокрема, у контексті доведення факту укладення кредитного договору у електронному виді та надання кредитних коштів.

Так, Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 зазначив, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Матеріалами даної справи встановлено, що факт підписання та укладення кредитного договору підтверджується паспортом споживчого кредиту, пропозицією про укладення договору (оферта), заявкою кредитного договору, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які були підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Е761.

Інформація про підписання позичальником вказаних документів одноразовим ідентифікатором зазначена у їх електронних примірниках, наданих суду позивачем.

Встановлено, що одноразовий ідентифікатор відповідач отримав за допомогою смс-коду, надісланого на телефонний номер, який зазначений у договорі. Ідентифікація користувача ОСОБА_1 здійснена за допомогою центрального вузла Системи BankID Національного банку України.

Факт перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується довідкою від 04 квітня 2025 року №1-0404 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якої 08 вересня 2024 року на платіжну картку клієнта перерахувало кошти на суму 28 000 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції у системі iPay.ua - 503626592, призначення платежу: видача за договором кредиту №08.09.2024-100000565.

Водночас ОСОБА_1 , заперечуючи проти факту укладення договору та отримання коштів, не надав суду жодних доказів на спростування вказаних обставин, не посилався на те, що його персональні дані були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, не спростував, що банківська картка, на яку зараховано кредитні кошти у сумі 28000 грн, та номер телефону, використаний для підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, належать йому.

За подібних правовідносин Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалив нове судове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, посилання відповідача на не доведення факту укладення кредитного договору у електронному виді та факту видачі кредитних коштів, а також про неправильне застосування судом першої інстанції наведених норм матеріального права, не можуть бути прийняті до уваги.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів про перерахування коштів, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки вони не спростовують наявних у справі доказів про укладення між сторонами кредиту та видачі кредиту шляхом зарахування на кредитну картку відповідача, вказану ним у заявці кредитного договору №08.09.2024-100000565 (кредитної лінії). Такий же номер картки вказано і в довідці від 04 квітня 2025 року №1-0404 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування грошових коштів в сумі 28 000 грн.

Посилання в апеляційній скарзі на необґрунтований висновок суду щодо процентів нарахованих позивачем за користування кредитними коштами та їх неспівмірність з сумою основного боргу, є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно п. 6 заявки кредитного договору №08.09.2024-10000565 (кредитної лінії) сторони визначили, що процентна ставка є фіксованою, незмінною у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит.

Відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.».

У кредитному договорі №08.09.2024-10000565 (кредитної лінії) сторони, діючи відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом.

Сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, передбаченого договором з 08 вересня 2024 року по 25 січня 2025 року, тобто протягом 140 днів з дати надання кредиту (28 000 грн х1: 100 = 280 грн в день).

Згідно довідки-розрахунку розмір процентів становить 39 200 грн, які нараховані з 08 вересня 2024 року по 25 січня 2025 року (140 днів х 280 грн), тобто в межах строку дії договору, а їх розмір відповідає погодженим сторонами умовам договору.

Враховуючи принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини з позивачем. Підписавши договір кредиту, позичальник засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Тому, посилання апелянта на те, що позивачем нараховані проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а їх розмір становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідача, є безпідставними.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною, залишити без задоволення, а рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 липня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді:

_____________________

Повне судове рішення складено 05.11.2026 р.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua