Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №486/1176/26 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №486/1176/26

Суддя: Крамаренко Т. В.

05.11.26

22-з/812/124/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 486/1176/26

Номер провадження 22-ц/812/124/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Тищук Н.О., Муругова В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Єрмоленко Анною Володимирівною про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

29 травня 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 25000 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано тим, що сторони з 27 вересня 2013 року перебували у шлюбі, який згідно рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 вересня 2025 року було розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою. Після розірвання шлюбу, між сторонами була домовленість, що відповідач добровільно буде надавати матеріальну допомогу позивачу на утримання доньки, але з березня 2026 року відповідач надавати таку допомогу припинив, у зв?язку з чим виникла необхідність звернутися до суду. Відповідач є приватним підприємцем, оцінювачем і експертом з оцінки майна, має достатньо високий заробіток.

Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 13 000 грн, починаючи з 29 травня 2026 року і до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1331,20 грн судового збору.

Додатковим рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 серпня 2026 року представнику відповідача ОСОБА_4 поновлено строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в її інтересах адвокатом Сорочаном В.О. залишено без задоволення, вказане вище додаткове рішення суду залишено без змін.

11 жовтня 2026 року, адвокат Єрмоленко А.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 подала через систему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 8 500 грн.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2026 року справу з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду 05 листопада 2026 року без повідомлення учасників справи відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України.

03 листопада 2026 року адвокат Сорочан В.О., діючи в інтересах ОСОБА_2 подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому просив заяву про ухвалення додаткового рішення відповідача задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заяву слід задовольнити частково із наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 754/14704/19-ц (провадження № 61-15221св20).

Згідно положень частини першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподіл судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_1 - адвокат Єрмоленко А.В. у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заявляла про те, що відповідач очікує понести витрати на правничу допомогу орієнтовно у розмірі 12 000 грн, докази про що будуть надані в строки та в порядку, передбаченому ЦПК України.

11 жовтня 2026 року, адвокат Єрмоленко А.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського апеляційного суду із заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 8 500 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції адвокатом Єрмоленко А.В. надано: свідоцтво про право Єрмоленко А.В. на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 002030 від 15 березня 2024 року; ордер на надання правничої допомоги ВЕ № 1190183 від 29 березня 2026 року; Договір про надання правової (правничої) допомоги № 49 від 29 березня 2026 року; Акт № 1 від 09 жовтня 2026 року наданих послуг/виконаних робіт за договором про надання правової (правничої допомоги) № 49 від 29 березня 2026 року; розрахунок №1 наданих послуг і витрат від 09 жовтня 2026 року.

З Договору про надання правової (правничої ) допомоги № 49 від 29 березня 2026 року вбачається, що він укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Єрмоленко А.В. та за яким адвокат прийняв на себе зобов?язання за винагороду надати ОСОБА_1 правову (правничу) допомогу щодо захисту його прав та інтересів та/або представництва його інтересів в судах всіх інстанцій (за потреби), в тому числі (але не виключно) у ГУНП України, Відділах державної реєстрації актів цивільного стану, у Первомайському міськрайонному суді. Миколаївської області, Врадіївському районному суді Миколаївської області, Миколаївському апеляційному суді, та судах різної юрисдикції, будь-яких судах України, по цивільним, кримінальним, адміністративним, господарським справам, в органах державної та виконавчої влади, в органах місцевого самоврядування, в правоохоронних та контролюючих органах, в тому числі на стадії досудового розслідування та судового провадження, в усіх підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, перед фізичними особами, в тому числі підприємцями, підписувати та подавати від імені Клієнта та у його інтересах та/або отримувати в зв?язку з цим будь-які документи, що стосуватимуться прав та законних інтересів Клієнта, а також надати консультації і роз?яснення з правових питань, скласти заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру, спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновлення в разі порушення (п.1.1 Договору).

За п. 1.2 Договору ОСОБА_1 зобов?язався сплатити адвокату гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором, Розрахунками до Договору, Актами виконаних робіт тощо.

На підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається акт приймання - передачі адвокатських послуг і направляється Клієнту (п.2.4 Договору).

Вартість послуг та порядок розрахунків встановлено розділом 4 вказаного Договору, де зазначено, що сума винагороди (гонорару) адвоката визначається за домовленістю сторін, виходячи з обсягу наданої правової допомоги (послуг) та витраченого часу. Детальний опис наданої правової допомоги (послуг) адвокатом, та здійснені ним витрати, які виникли в процесі виконання даного Договору, і понесені в інтересах клієнта (транспортні витрати, переклад і нотаріальне посвідчення документів, обов?язкові платежі, тощо) викладаються у формі Розрахунку за надані послуги і витрати з описом наданої правової допомоги (послуги) та вартості кожної з них окремо, кількості годин, витрачених на кожну з цих послуг, а також опис витрат та їх вартості кожної з них окремо.

Сторони також можуть визначати винагороду (гонорар) адвоката у конкретному розмірі, без детального опису наданої правової допомоги, в такому разі, адвокатом у розрахунку зазначається загальний розмір винагороди (гонорару) без деталізації опису наданої правової допомоги.

Винагорода (гонорар) підлягає сплаті клієнтом протягом 7-ми днів з моменту отримання ним розрахунку за надані послуги і витрати, з урахуванням авансу, якщо такий має місце або протягом 7-ми днів після отримання судового рішення по справі, за домовленістю сторін, про що зазначається в розрахунку.

Оплата винагороди (гонорару) підлягає сплаті клієнтом в готівковій (внесення готівки в касу адвоката) або безготівковій формі (шляхом перерахування коштів на розрахунковий чи картковий рахунок адвоката).

Згідно розрахунку № 1 наданих послуг/виконаних робіт від 09 жовтня 2026 року та Акту № 1 наданих послуг/виконаних робіт від 09 жовтня 2026 року адвокатом Єрмоленко А.В. надано ОСОБА_1 правову допомогу на загальну суму 8 500 грн, яка складається з таких послуг: ознайомлення з апеляційною скаргою на додаткове рішення 1 год вартістю 2000 грн, формування правової позиції, готування відзиву на апеляційну скаргу, подання відзиву до апеляційного суду 2 год - 4000 грн, представництво в суді (подання/отримання документів) 2000 грн, складання розрахунку та Акту наданих послуг 0,5 год вартістю 1000 грн за одну год - 500 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі № 910/7032/17.

Схожа позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 910/13060/21, у якій вказано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб.

Відтак, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 137 ЦПК України так і у частинах третій - п`ятій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, здійснивши правовий аналіз норм статей 137, 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21та постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах третій - п`ятій статті 141 ЦПК України.

При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

До подібного правового висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.

Згідно статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , подану в її інтересах адвокатом Сорочан В.О. на додаткове рішення апеляційним судом додаткове рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката.

Водночас у постанові від 25 липня 2023 року (справа № 340/4492/22, провадження №К/990/12857/23) Верховний Суд сформулював правову позицію, за змістом якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу, однак не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

В обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, який представник відповідача - адвокат Єрмоленко А.В. просить стягнути з ОСОБА_2 , зазначено що ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500 грн, які складаються з: ознайомлення з апеляційною скаргою на додаткове рішення, формування правової позиції, готування відзиву на апеляційну скаргу, подання відзиву до апеляційного суду, представництво в суді (подання/отримання документів), складання розрахунку та Акту наданих послуг.

Між тим, враховуючи обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, яка складалася лише з підготовкою та подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, надану адвокатом під час апеляційного розгляду у розмірі 1500 грн, оскільки саме такий розмір відшкодування, на переконання колегії суддів, відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, а також необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270, 367, 381-382 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Єрмоленко Анною Володимирівною про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 500 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: В.В. Муругов

Н.О. Тищук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua