Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №143/288/26 — Вінницький апеляційний суд

Суд: Вінницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №143/288/26

Суддя: Береговий О. Ю.

Справа № 143/288/26

Провадження № 22-ц/801/2241/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуцол М. П.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокуСправа № 143/288/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О. Ю. (судді – доповідача),

суддів Оніщука В. В., Панасюка О. С.,

учасники справи:

позивач: ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Шокурова Юрія Леонідовича на заочне рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 05 травня 2026 року, яке ухвалив суддя Гуцол М.П.,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2026 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 05 червня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №541295-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 6000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 6000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором №541295-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

Таким чином, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором №541295-КС-001 від 05 червня 2025 року про надання кредиту в розмірі 16980 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 6 000 грн; суми прострочених платежів по процентах – 6 780 грн; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ – 3 000 грн; суми прострочених платежів за комісією – 1200 грн.

Рішення суду першої інстанції.

Заочним рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 05 травня 2026 року позов ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №541295-КС-001 про надання кредиту від 05 червня 2025 року в розмірі 13980 грн, з яких: 6000 грн – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 6780 грн – сума прострочених платежів по процентах; 1200 грн – сума прострочених платежів за комісією, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2191,95 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року заяву про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись з вказаним заочним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Шокуров Ю.Л. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати заочне рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 05 травня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що дійсно 05 лютого 2025 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано кошти в розмірі 6000 грн. Звертає увагу на те, що у виписці зазначено, що 05 червня 2025 року о 15:44 год відбулось зарахування переказу Moneysend payway1*tr4av(E0100120) KYIV – 6000 грн. Проте, зазначені реквізити транзакції не співпадають з інформацією про транзакцію відображену в підтвердженні, що в свою чергу не підтверджує факт виконання позивачем обов`язку про надання коштів, тому зазначена виписка не підпадає під розуміння первинного бухгалтерського документу.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, рішення суду в частині відмови в стягненні 3000 грн заборгованості за відсотками на підставі ст. 625 ЦК України, апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржується.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 червня 2025 року ОСОБА_2 отримала пропозицію (оферта) укласти договір №541295-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), в якій ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» пропонує ОСОБА_2 укласти договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», на наступних умовах: Кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 6000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»; тип кредиту - кредит, строк – 16 тижнів, стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1% фіксована та є незмінною протягом усього строку (терміну) договору; комісія за надання кредиту: 1200 грн; термін дії договору: до 25 вересня 2025 року; Мета (цілі) отримання кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

05 червня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (кредитодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) у електронному вигляді підписано (зі сторони позичальника щодо підпису зазначено «підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0907 договір №541295-КС-001.

Також, позивачем надано до суду:

- візуальну форму послідовності дій клієнта;

- анкету клієнта із зазначенням персональних даних, суми бажаного кредиту, електронної пошти, номера телефону, номер банківського рахунку;

- підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів від ТОВ «ПрофітГід», згідно якого підтверджують, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04 листопада 2020 року та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: № платіжної інструкції – d0f12594-420a-11fo-b90e-000c29d57ed2_1, платник - ТОВ «Бізнес Позика», № транзакції – 44912-74744-75993, дата – 05 червня 2025 року о 15:44 год, сума 6000 грн, номер картки отримувача – НОМЕР_2 RAIFFEISEN BANK, призначення платежу - «Перерах. коштiв ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №541295-КС-001 (від 05.06.2025 Без ПДВ»;

- паспорт споживчого кредиту.

Згідно листа №81-15-9/5627-БТ від 01 квітня 2026 року ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ). Також надано підтверджуючу інформацію у вигляді виписки по картці, де підтверджено факт про рух коштів по зазначеному рахунку, а саме надходження на зазначену карту 05 червня 2025 року в розмірі 6000 грн.

Згідно з довідкою про стан заборгованості ОСОБА_2 за Договором №541295-КС-001 від 05 червня 2025 року, станом на 18 лютого 2026 року загальна заборгованість за договором становить 16980 грн, з яких: 6 000 грн – за кредитом, 6780 грн – по відсотках, 1200 грн – по комісії, 3 000 грн – заборгованість по штрафам.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено позовні вимоги в розмірі 13980 грн, з яких: 6000 грн – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 6780 грн – сума прострочених платежів по процентах; 1200 грн – сума прострочених платежів за комісією. Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог (про стягнення заборгованості за відсотками на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 3000 грн), суд першої інстанції виходив з того, що проценти, як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, нараховані у період дії в Україні воєнного стану підлягають списанню кредитодавцем.

Висновок суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог зроблений за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальницею.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечує факт укладення кредитного договору №541295-КС-001 від 05 червня 2025 року, проте, не визнає факт отримання нею кредитних коштів в розмірі 6000 грн. Звертає увагу на те, що у виписці зазначено, що 05 червня 2025 року о 15:44 год відбулось зарахування переказу Moneysend payway1*tr4av(E0100120) KYIV – 6000 грн і зазначені реквізити транзакції не співпадають з інформацією про транзакцію відображену в підтвердженні, що в свою чергу не підтверджує факт виконання позивачем обов`язку про надання коштів, тому зазначена виписка не підпадає під розуміння первинного бухгалтерського документу.

Відповідно до ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 вищезазначеного Закону банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини; фінансово-економічний стан клієнтів.

Проте у разі звернення до суду кредитора з метою захисту свого порушеного права подання клопотання про витребування у банка позичальника відомостей про наявність рахунку та виписки по картці відповідача (реквізити якої особисто надано кредитодавцю позичальником під час укладення кредитного договору) не є порушенням банківської таємниці, оскільки таке розкриття здійснюється у межах судового провадження та з метою доведення обставин, що мають значення для справи.

Суд відповідно до закону уповноважений витребувати та досліджувати інформацію, яка містить банківську таємницю, а її надання на виконання процесуальних вимог не вважається порушенням.

Витребувана судом виписка по картковому рахунку відповідача № НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ) у АТ «Райффайзен банк» підтверджує зарахування кредитних коштів у розмірі 6000 грн 05 червня 2025 року о 15:44 год (Moneysend payway1*tr4av(E0100120) KYIV – 6000 грн), що відповідає даті і часу підписання ОСОБА_1 кредитного договору, зазначеного у п. 12, та відомостям у довідці ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.87 – 88).

Також, перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 6000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.43).

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що зарахування переказу Moneysend payway1*tr4av(E0100120) KYIV – 6000 грн і зазначені реквізити транзакції не співпадають з інформацією про транзакцію відображену в підтвердженні, є надуманими та спростовуються вищезазначеною випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 .

Водночас відповідач, заперечуючи факт отримання коштів від позивача, не надала суду власної банківської виписки, яка б доводила, що кошти у розмірі 6000 грн надійшли від іншої особи або не надходили взагалі. За таких обставин, факт надання коштів позивачем у розмірі 6000 грн є повністю доведеним.

Так, Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який правильно стягнув заборгованість з відповідача на користь позивача, оскільки дослідженими у справі доказами повно та об`єктивно доведено, що відповідач взятого на себе зобов`язання щодо погашення кредиту, відсотків за його користування належним чином не виконувала, чим порушила умови договору.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шокурова Юрія Леонідовича залишити без задоволення.

Заочне рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 05 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді В. В. Оніщук

О. С. Панасюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua