Суд: Татарбунарський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №515/1294/26
Суддя: Дем'янова О. А.
Справа № 515/1294/26
Провадження № 2/515/1991/26
Татарбунарський районний суд Одеської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дем`янової О.А.,
за участю: секретаря судового засідання Чумаченко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 23.04.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (далі - ТОВ «Слон Кредит») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2241265, який у відповідності до умов кредитного договору підписаний електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий ТОВ «Слон Кредит» електронним повідомленням (SMS) на номер мобільного телефону, вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору та який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному вебсайті Кредитодавця.
Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Слон Кредит» надає кредит у гривні на споживчі (особисті) потреби, а Відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «Слон Кредит» виконав, перерахувавши на картковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 8000,00 грн. Однак, відповідач не виконала належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у загальній сумі 43560 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн.; заборгованість за відсотками -19560 грн.; заборгованість за комісійними винагородами - 0 грн.; заборгованість за пенею -16000 грн.28.11.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу №28112025, за умовами якого до позивача відступлено право вимоги по заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним Договором № 2241265 від 23.04.2025 року.
Враховуючи викладене, ТОВ «Діджи Фінанс» просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором, а також понесені судові витрати.
Рух справи
14 липня 2026 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Дем`яновій О.А.
28 липня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонам роз`яснено їх процесуальні права, зокрема право подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також те, що за відсутності клопотань будь-якої зі сторін справа буде розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Роз`яснено, що відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву, позивач - має право підготувати відповідь на відзиви, виклавши письмово свої міркування, аргументи та надати відповідні докази, та направити відповідачу та суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи, а відповідач має право підготувати заперечення на відповідь на відзив, та направити позивачу й суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.
Роз`яснено учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є їхнім правом.
Витребувано АТ КБ «Приватбанк» інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 з відображенням часу зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 2241265 від 23.04.2025року; та ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.
Витребувала судом інформація надійшла до суду від АТ КБ «ПриватБанк» 20 вересня 2026 року.
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 серпня 2026 року продовжено відповідачці процесуальний строк на подання відзиву та долучення його до матеріалів справи на п`ятнадцять днів з дня ознайомлення з матеріалами цивільної справи, тобто до 04.09.2026.
29 вересня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області
витребувано у ТОВ «Діджи Фінанс» детальний розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №2241265, укладеним 23 квітня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 із вказанням складових: періодів, ставок, формул та підстав нарахування, складений станом на 14 липня 2026 року.
Аргументи, доводи, клопотання учасників справи
ТОВ «Діджи Фінанс» у позовній заяві, просило провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності представника, зазначивши, що підтримує позовні вимоги та не заперечує відносно заочного розгляду справи.
Відповідач 09 вересня 2026 року надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому не погодилася з позовними вимогами у заявленому розмірі, вважала їх недоведеними та такими, що підлягають перевірці судом з огляду на заявленої законність, обґрунтованість і правильність розрахунку кожної складової заборгованості.
Не заперечувала факту отримання кредитних коштів, проте просить суд не приймати зазначену позивачем суму заборгованості, як безумовно доведену, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості складений станом на 28.11.2025 року, тоді як із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву подано 14.07.2026 року. Просила суд перевірити яка саме процентна ставка була погоджена сторонами; де саме у договорі міститься ця умова; за який період нараховано проценти у сумі 9 560,00 грн; від якої суми та за якою формулою здійснювалося нарахування; чи відповідає розрахунок умовам договору та Закону України «Про споживче кредитування»; чи не продовжувалося нарахування договірних процентів після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, якщо такі обставини мали місце.
Просила витребувати у позивача актуальний детальний розрахунок заборгованості станом на 14.07.2026 року із зазначенням усіх складових, періодів, ставок, формул та підстав нарахування.
Із посиланням на вимоги Закону України «Про споживче кредитування» про спеціальні обмеження щодо відповідальності споживача та заборону застосування штрафу і пені за одне й те саме порушення, просить відмовити у стягненні 16 000,00 грн штрафу/пені, як недоведених та необґрунтованих, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для її стягнення - зменшити розмір неустойки до справедливого та співмірного розміру.
Також, з огляду на характер спору, його нескладність та типову природу спору про стягнення кредитної заборгованості, вважає заявлені витрати на надання професійної правничої допомоги такими, що підлягають перевірці та, у разі їх невідповідності критеріям співмірності, значному зменшенню.
13 жовтня 2026 року від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду від 29 вересня 2026 року та клопотання про долучення доказів, яким представник позивача просив долучити до матеріалів справи детальний розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2241265, укладеного 23 квітня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 .
У заяві на виконання ухвали суду вказав, що згідно п. 1.2. Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
Згідно п. 3.1. кредитного договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом за процентною ставкою, визначеною Договором, яка діє у відповідний період користування кредитом та у межах строку кредиту. Проценти нараховуються щодня, виходячи з фактичної кількості календарних днів у періоді, за який здійснено нарахування.
Відповідно до п. 1.3. Договору Сума кредиту(загальний розмір) складає: 8 000,00 гривень. п. 1.4. Договору строк кредиту 360 дні (в)(день).
Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 дні (в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
Пунктом 1.5. Договору встановлено тип процентної (их) ставки (ок) - фіксована (і). За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов:
п. 1.5.1. Підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит);
п. 1.5.2. Стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 22.05.2025 включно;
п. 1.5.2.1. Знижена процентна ставка 0,45% в день та застосовується в період дії стандарної процентної ставки, відповідно до наступних умов.
Відповідно до п. 1.5.3. Договору пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 23.05.2025 (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).
1.7. Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає:
1.7.1. 0,971% в день, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування (27 960,00 грн./8 000,00грн.)/360дн.?100 % = 0,971% в день;
1.7.2. 0,765% в день, якщо застосовано знижену процентну ставку протягом періоду її дії. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування (22 044,00 грн./8 000,00 грн.)/360дн.?100 % = 0,765% в день
Зазначив, що порядок обчислення, нарахування та зміни процентів детально врегульований розділом 3 Кредитного договору, а нарахування процентів здійснювалося відповідно до погоджених сторонами умов договору, а не на розсуд кредитодавця.
Тому заборгованість ОСОБА_1 є належним чином підтвердженою, відповідає умовам укладеного Договору та вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача у сумі: 8000,00 грн - основного боргу; 19 560,00 грн - процентів за користування Позикою у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Зауважив, що, укладаючи Договір про надання споживчого кредиту № 2241265 від 23.04.2025, Відповідач була належним чином ознайомлена із його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, розміром процентної ставки, порядком її нарахування, строками повернення Позики, а також наслідками порушення взятих на себе зобов`язань, що підтверджується фактом підписання Договору в електронній формі та подальшим отриманням кредитних коштів.
Жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодилась з Правилами, Відповідачем при укладенні договору висловлено не було, можливістю відмовитися від підписання даного договору, ОСОБА_1 не скористалася. Відповідач з власної ініціативи звернулась за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Підписавши договір, посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів споживачем, що і було здійснено сторонами.
Із посиланням на пункти 6.4., п. 6.4.2 кредитного договору, зазначивши, що Відповідач, засвідчила ознайомлення та повну згоду з усіма істотними умовами договору, діяла усвідомлено, перебуваючи в чинному правовому полі воєнного стану, добровільно взяла на себе підвищені зобов`язання і фінансові ризики на випадок дефолту, просив задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 пені у сумі 16000,00 грн
У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 23 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Слон Кредит» щодо видачі їй позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту у сумі 10 000,00 грн, заповнивши Анкету-заяву, в яку внесла свої персональні дані. Анкета-заява підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором В312(а.с.10).
Перед підписанням Договору позичальниця ознайомилася з умовами кредитного договору, викладених у Паспорті споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, які також містять електронний підпис одноразовим ідентифікатором В312 позичальника (а.с.18-19,20-21).
23.04.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено та підписано Договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» № 2241265 (а.с.11-17).
Згідно з п.9.2. Договору він вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.4.Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним.
Пунктом 9.6. Договору визначено порядок укладення Договору та створення електронних підписів Сторін. А саме: цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства електронним підписом, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
Відповідно до п.9.8. Договору підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ч.1, 2, 4, 5 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів або банківських металів у кредит, ТОВ «Слон Кредит», що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.
Споживач має право відмовитись від укладення цього Договору без пояснення причин письмово повідомивши про це Товариство не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання та отримання примірника цього Договору або протягом семи календарних днів з дати направлення Товариству повідомлення, відповідно до попереднього підпункту Договору, повернути Товариству загальну суму кредиту, одержану згідно з цим Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання кредитних коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою в цьому Договорі (п. 4.3. Договору).
Відомостей про направлення позичальником на адресу кредитодавця відмови від укладення цього Договору матеріали справи не містять.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, що відповідає ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач підписала договір одноразовим ідентифікатором В312.
Довідкою ТОВ «Слон Кредит» від 28.11.2025 року позивач підтверджує проведену первісним кредитором ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 та акцепт оферти позичальником для укладання договору №2241265, проведену 23.04.2025 року за номером телефону НОМЕР_3 , номером картки НОМЕР_2 , та унікальним ідентифікатором (код підпису) НОМЕР_4 (а.с.23).
За умовами Договору відповідач отримала грошові кошти у розмірі 8000,00 грн, шляхом перерахування на платіжну картку на строк 360 днів, з періодичною сплатою процентів кожні 30 днів.
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6. Договору).
Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі (п.1.3,1.4 Договору).
Згідно з п. 2.1., 2.4. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 . Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору.
За змістом 1.2. Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом за процентною ставкою, визначеною Договором, яка діє у відповідний період користування кредитом та у межах строку кредиту. Проценти нараховуються щодня, виходячи з фактичної кількості календарних днів у періоді, за який здійснено нарахування (п. 3.1. Договору).
Пунктом 1.5 Договору визначено порядок сплати процентів за користування кредитом та їх ставки.
Так, за користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов:
1.5.1. Підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит);
1.5.2. Стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 22.05.2025 року включно;
1.5.2.1. Знижена процентна ставка 0.45% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 22.05.2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою протягом періоду її дії до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
1.5.3. Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 23.05.2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).
Згідно з п.1.7. Договору денна процентна ставка на дату укладення Договору складає:
- 0.971% в день, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування» (п.1.7.1Договору).
-0.765% в день, якщо застосовано знижену процентну ставку протягом періоду її дії. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування» (п. 1.7.2.Договору).
Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів (п. 5.1. Договору).
У пункті 5.5.1. Договору зазначено про попередження позичальника за допущення прострочення платежів, вказаних в Графіку платежів(новому графіку платежів) та про наслідки прострочення, зокрема, про необхідність сплати штрафу у розмірі та порядку, що визначені в п.6.4 Договору.
Згідно з п.6.4 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 800,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 160,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
Відповідно до довідки № 20251210-686 Від 10.12.2025 року ТОВ «Пейтек» повідомляє, що між ним та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №31102024-4 від 31.10.2024 та відповідно до зазначеного договору 23.04.2025 року на платіжну карту клієнта (відповідача) № НОМЕР_2 успішно перераховано кошти в сумі 8000 гривень (а.с.45).
Із відповіді АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260805/63756-БТ від 12.08.2026 року, наданої банком на виконання ухвали суду від 28 липня 2026 року, слідує, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 ). Ідентифікаційні дані власника картки:
прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1
реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1
серія та номер паспорта НОМЕР_7
адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,
контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) НОМЕР_8 (а.с.70).
Із наданої банком виписки за період з 23.04.2025 по 23.04.2025 слідує, що 23.04.2025 року на картку № НОМЕР_2 здійснено зарахування коштів у сумі 8000,00 UAH (а.с.71).
Із розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Слон Кредит», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2241265 від 23.04.2025 року станом на 28.11.2025 року у загальному розмірі складає: 43560,00 грн, з них: заборгованість за кредитом - 8000,00 грн, заборгованість по відсотках - 19560,00 грн, заборгованість по штрафах/пені - 16000,00 грн (а.с.22).
Аналогічні відомості про розмір заборгованості містяться у детальному розрахунку, наданому позивачем на виконання ухвали суду від 29 вересня 2026 року (а.с.91-94).
Із вказаного детального розрахунку вбачається, що нарахування відсотків за кредитом відбувалося у чіткій відповідності до умов кредитного договору та у визначені договором строки, починаючи з 23.04.2025 року (дата укладання договору та зарахування коштів на картковий рахунок позичальника) по 28.11.2025 року включно:
-за зниженою процентною ставкою 0.45% в день з 23.04.2025 року по 22.05.2025 року (п. 1.5.2.1.Договору);
-за пільговою процентною ставкою - 0,75% в день з 23.05.2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно) (п. 1.5.3.Договору);
- згідно з п.6.4 Договору на 4 (четвертий) день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання нараховано штраф у розмірі 800,00 гривень та починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання нараховано штраф розмірі 160,00 гривень.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач повернула позику у розмірі та строки, передбачені Договором.
28 листопада 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 28112025, за умовами якого ТОВ «Слон Кредит» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити ТОВ «Слон Кредит» Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (а.с.26-30).
Згідно з п.2.1. Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в день підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру прав вимоги згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру прав вимоги - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.
Згідно Актом прийому-передачі Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 28112025 від 28.11.2025 року Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр прав вимоги до Договору факторингу № 28112025 від 28.11.2025 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору (а.с.39).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимог до Договору факторингу № 28112025 від 28.11.2025 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у сумі 43 560,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 19 560,00 грн заборгованість по відсоткам, 16000,00 грн - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) та або процентами за грошового порушення зобов`язання (а.с.42).
Мотивувальна частина
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).
Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15, провадження № 61-8803св22).
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Матеріали справи свідчать про те, договір укладений в електронній формі, підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором В312.
Відповідач, підписавши кредитний договір, не лише погодила його умови, але й скористалася кредитом. Факт отримання кредиту на наявності кредитної заборгованості позичальником не спростовано.
Надані позивачем докази свідчать, що позичальник ознайомлена з умовами кредитування і прийняла їх.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 2 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У постанові Верховного суду України від 17 січня 2020 року, справа №916/2286/16, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.
Обов`язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (стаття 11 ЦК України), як елементу зобов`язального правовідношення (стаття 502 ЦК України) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Дійсною для передачі також є вимога, яка виникла, але строк виконання цієї вимоги ще не настав.
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Як, встановлено судом, між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу відповідно до якого, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином вимога ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 основної суми боргу в розмірі 8000,00 грн. підлягає задоволенню.
Щодо нарахування відсотків за користування кредитом
Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постановах від 05 березня 2023 року у справі № 910/4518/16, від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц Верховний Суд виснував, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Умовами договору про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» № 2241265 від 23.04.2025 року визначено, що позика надається на 360 днів.
За вказаних обставин кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом у межах погодженого сторонами договору строку надання позики.
Порядок сплати процентів за користування кредитом та їх ставки погоджено сторонами у п. 1.5 Договору, яким визначено:
-знижену процентну ставку - 0.45% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 22.05.2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою протягом періоду її дії до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п. 1.5.2.1.Договору).
-пільгову процентну ставку - 0,75% в день, яка та застосовується з 23.05.2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно) (п. 1.5.3.Договору).
Перевіривши наданий позивачем детальний розрахунок, суд встановив, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснено первісним кредитором у чіткій відповідності до вищевказаних умов Договору на у строки, погоджені сторонами у ньому.
При цьому позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» нарахування відсотків за користування кредитом після переходу до нього права вимоги від ТОВ «Слон Кредит» за договором факторингу, не здійснювалося.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданого ТОВ «Слон Кредит», заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №241265 від 23.04.2025 року становить 43 560,00 грн, з яких: 8000,00 грн тіло кредиту, 19560,00 грн проценти та 16000,00 грн пеня.
Відтак, вимога ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування позикою в розмірі 19560,00 грн є правомірною та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення пені/неустойки
Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.
Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 16000,00 грн за договором позики №224126 від 23.04.2025 року.
Висновки за результатами розгляду справи
Враховуючи, що боржник, отримавши кошти, не виконувала належним чином взяті за договором позики зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості, та приймаючи до уваги те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, боржник має нести цивільно-правову відповідальність за не виконання чи неналежне виконання зобов`язання.
При вирішенні спору спростувати доводи позову покладається на відповідача, а не на суд, проте це означає лише те, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону (постанова КЦС ВС від 03.08.2022 № 156/268/21 (61-17186 св 21)).
З врахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що ОСОБА_1 , отримавши від позивача позику у добровільному порядку та у встановлені договором строки, її не повернула, проценти у встановленому договором розмірі не сплатила, нею не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за договором позики щодо повернення коштів, тому позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 27560,00 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 8000,00 грн.; сума заборгованості за відсотками 19560,00 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша статті 141 ЦПК України).
Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» (63,27%), то з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 1684,50 грн судового збору за подання позовної заяви до суду.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Нормами ч. 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині 4 статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідачки у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Згідно з частиною 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частин 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137, частина 8 статті 141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення позивачем судових витрат до суду надано: Договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.06.2026 (а.с.36-38), додаткову угоду №2241265 від 03.07.2026 до Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.06 2026 року (а.с.44), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ФОП ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.43), Акт про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги №2241265 від 03.07.2026 року (а.с.40). свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.47).
Згідно з п.1.1. Договору про надання правової допомоги від 01.06.2026 клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.
Згідно з п. 1. Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги сторони погодили розширити Розділ 1 «Предмет договору» та доповнити новим пунктом такого змісту: «1.2. ВИКОНАВЕЦЬ зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із гр. ОСОБА_1 .
Актом про надання послуг №2241265 на підтвердження факту надання правової допомоги від 03.07.2026 року та Детальним описом наданих робіт (наданих послуг) підтверджується надання виконавцем ФОП ОСОБА_2 позивачу правової допомоги загальною вартістю 6 000 грн.
Таким, чином позивачем підтверджено надання йому виконавцем ФОП ОСОБА_2 професійної правничої допомоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 6000,00 грн.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт (постанова Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22).
Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.
Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
У відзиві на позовну заяву позивачка просила витрати на професійну правничу допомогу перевірити на предмет фактичності, необхідності та співмірності та, за наявності підстав, зменшити їх розмір.
Між тим, доводів на спростування співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката із складністю справи суду не надала.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених ТОВ «Діджи Фінанс» при розгляді цієї справи, суд оцінюючи надані докази на підтвердження понесених таких витрат у їх сукупності, враховує визначений договором порядок визначення гонорару, оцінюючи обсяг наданих послуг та їх необхідність, а також співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг, беручи до уваги, що позов задоволено частково, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3796,20 грн, виходячи із розрахунку 6000х63,27(розмір задоволених вимог)/100.
Керуючись статями 526, 530, 536, 1048, 1054 ЦК України, статями 2, 5, 10, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_9 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором №2241265 від 23.04.2025 року у розмірі 27560,00 грн (двадцять сім тисяч п`ятсот шістдесят грн. 00 коп), з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19560,00 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_9 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) судовий збір у розмірі 1684,50 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири грн. 50 коп).
Стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_9 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3796,20 грн (три тисячі сімсот дев`яносто шість грн. 20 коп).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ: 42649746, місцезнаходження: 04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя О.А.Дем`янова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua