Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №749/1094/24 — Сновський районний суд Чернігівської області

Суд: Сновський районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Справи в порядку виконання судових рішень у справах про адміністративні правопорушення

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №749/1094/24

Суддя: Чигвінцев М. С.

Справа № 749/1094/24

Номер провадження 3-в/749/35/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.,

за участю секретаря Михалевич М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сновську подання Корюківського районного сектору № 4 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області про вирішення питання пов`язаного з виконанням постанови суду відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Фахівець Корюківського районного сектору № 4 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області Герасименко Д.В. звернулась до суду з поданням про вирішення питання, пов`язаного з виконанням постанови Щорського районного суду Чернігівської області від 12.09.2024, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт.

16.10.2024 до Корюківського районного сектору № 4 філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області на виконання надійшла постанова Щорського районного суду Чернігівської області від 12.09.2024 щодо гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , яку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 120 (ста двадцяти) годин суспільно корисних робіт. Того ж дня за адресою проживання ОСОБА_1 направлено виклик про необхідність прибуття до уповноваженого органу з питань пробації для постановки на облік.

18.10.2024 на підставі довідки телефонної розмови з тіткою правопорушниці ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_1 не проживає за вищезазначеною адресою, постійного місця проживання не має та зв`язків із рідними не підтримує.

06.11.2024 уповноваженим органом з питань пробації направлено відповідний запит старості Займищанського старостинського округу, з метою встановлення фактичного місця проживання (перебування) ОСОБА_1 16.11.2024 на адресу Корюківського РС № 4 надійшла відповідь, згідно з якою ОСОБА_1 на цей час за вказаною адресою не проживає.

18.11.2024 з метою встановлення фактичного місця проживання та можливого місця перебування ОСОБА_1 було направлено запити до Відділення поліції № 2 (м. Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області та до Сновського РВ ДВС у Корюківському районі Чернігівської області. У зв`язку з невстановленням місця перебування правопорушниці 18.06.2025 повторно направлено запити до Сновського РВ ДВС у Корюківському районі Чернігівської області, Займищанського старостинського округу та Відділення поліції № 2 (м. Сновськ) Корюківського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області.

24.06.2025 до Корюківського РС № 4 надійшла довідка Займищанського старостинського округу, відповідно до якої ОСОБА_1 за зареєстрованою адресою на цей час не проживає. 01.07.2025 отримано довідку з Відділення поліції № 2 (м. Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області щодо можливого місця перебування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

03.07.2025 надійшла відповідь зі Сновського РВ ДВС у Корюківському районі Чернігівської області, згідно з якою відомості щодо іншого місця проживання ОСОБА_1 у відділі відсутні.

З метою перевірки отриманої інформації, 13.10.2025 за адресою: АДРЕСА_2 рекомендованим поштовим відправленням направлено виклик про необхідність прибуття ОСОБА_1 до уповноваженого органу з питань пробації. Поштове відправлення повернулося невручене із відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.

У зв`язку з тим, що встановити місце перебування ОСОБА_1 не вдалося, 12.08.2026 повторно направлено відповідні запити до Сновського районного відділу ДВС у Корюківському районі Чернігівської області, Займищанського старостинського округу та Відділення поліції № 2 (м. Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області. 04.09.2026 надійшла відповідь з Відділення поліції № 2 (м. Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області, відповідно до якої місце перебування ОСОБА_1 не встановлено та відомості щодо її фактичного місцезнаходження відсутні.

07.09.2026 до Сновського районного відділу державної виконавчої служби у Корюківському районі Чернігівської області направлено подання щодо ініціювання питання про оголошення ОСОБА_1 у розшук. 08.09.2026 надійшла відповідь Сновського районного відділу державної виконавчої служби, згідно з якою відомості щодо іншого місця проживання ОСОБА_1 до відділу не надходили.

Таким чином, незважаючи на неодноразово вжиті уповноваженим органом з питань пробації заходи щодо встановлення фактичного місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , її місцезнаходження станом на 20.10.2026 не встановлено. У зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за зареєстрованим та встановленим можливим місцем проживання (перебування) ознайомити її з порядком та умовами відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт не виявилося можливим. Вручити направлення до Сновської міської ради ОСОБА_1 для відбування суспільно корисних робіт немає змоги. Фактично до відбування адміністративного стягнення ОСОБА_1 не приступила.

З огляду на викладене, представник органу пробації просить звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у зв`язку із закінченням строку давності виконання даного судового рішення, застосувавши аналогію права, а саме положення ст. 80 КК України.

В судове засідання представник органу пробації не з`явився, належним чином повідомлений про розгляд справи.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, хоча повідомлялась про день та час розгляду справи, відомостей щодо причин неявки суду не надала.

Дослідивши подання, додані документи, матеріали особової справи, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 304 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 12.09.2024 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт. Постанова суду прийнята до виконання Корюківським районним сектором № 4 філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області 16.10.2024.

Порядок та процедура виконання постанов про накладення усіх видів адміністративних стягнень детально регламентується розділом V (ст. 298-330) КУпАП, глава 25 якого містить основні (загальні) положення, а принцип обов`язковості виконання таких постанов для державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян закріплений у ст. 298 цього Кодексу.

Так, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України, і звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову (ч. 1, 4 ст. 299 КУпАП), а згідно ч. 1-2 ст. 300 цього Кодексу така постанова виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили (ч. 1 ст. 325-1 КУпАП).

Постанова суду від 12.09.2024, якою ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт залишається без виконання більше двох років.

Як вбачається з матеріалів справи, органом пробації вживались заходи для встановлення місця перебування ОСОБА_1 : направлялись виклики за адресою, вказаною у постанові суду, та за можливою адресою перебування у м. Сновськ, запити до Займищанського старостинського округу, Відділення поліції № 2 (м. Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області, Сновського РВ ДВС у Корюківському районі Чернігівської області, подання про оголошення в розшук, однак місце перебування ОСОБА_1 не встановлено, до відбування адміністративного стягнення вона не приступила.

З огляду на викладене, необхідно зауважити, що чинний КУпАП, до якого постійно вносяться зміни за своєю суттю є законом, який поєднує норми матеріального та процесуального права, охоплює всі сфери суспільно-економічного життя і в той же час містить в собі ряд колізійних норм або норм, які не виконуються через їх недосконалість, а тому потребує системних законодавчих змін.

Зокрема, стадія виконання постанови про накладення адміністративних стягнень є заключною і зазвичай проходить у два етапи: 1) звернення постанови до виконання і 2) безпосереднє виконання постанови про накладення адміністративних стягнень.

Під зверненням постанови до виконання у ст. 303 КУпАП необхідно розуміти своєчасне (не більш ніж через три місяці з дня її винесення) направлення постанови до органу, який відповідно до законодавства уповноважений її безпосередньо виконувати, в даному випадку до органу пробації, і визнається єдиним юридичним фактом, який має значення для встановлення, чи підлягає вона виконанню, незалежно від того, чи розпочато безпосереднє (реальне) виконання цієї постанови, що дотримано судом першої інстанції.

Безпосереднє виконання постанов про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт також забезпечує орган пробації, однак системний аналіз основних положень цього Кодексу, в тому числі і розділу V, дає суду підстави для висновку, що незважаючи на власну назву ст. 303 КУпАП, законодавством України не передбачена давність виконання постанови судді про накладене стягнення, яка вже прийнята відповідним органом до виконання, що в свою чергу надає надзвичайно широкі можливості для зловживань у процесі виконання цих судових рішень, необґрунтовано обмежує права, свободи і законні інтереси осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності та взагалі нівелює завдання КУпАП і зводить нанівець певні засади судочинства, які закріплені у ст. 1, 7, 39, 245, 246, 268, 298, 300, 303, 305 і 326 КУпАП; розділ I ЗУ "Про судоустрій і статус суддів"; ст. 3, 24, 55, 124, 129, 129-1 Конституції України.

Таким чином, законодавець залишив поза сферою свого регулювання питання щодо давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення ставлячи осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності в явно невигідну правову ситуацію в порівнянні з тими, хто вчинив більш тяжке правопорушення (злочин) відповідно до обвинувального вироку.

Фактична "безстроковість" виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а "необмежений строк виконання" своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.

Припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у межах КУпАП можливе лише за наявності обставин, зазначених у п. 5 (видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення), 6 (скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність) і 9 (смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі) ст. 247 цього Кодексу, при наявності яких орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання (ст. 302 КУпАП).

Однак, вказана норма має іншу правову природу і не кореспондується зі строками виконання постанов про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт, а тому у даному конкретному випадку застосована бути не може.

Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як "кримінальні" у розумінні норм Конвенції.

Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На національному рівні КСУ в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що "одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями" (абз. 3 п. п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5 рп/2005 той же Суд вказав, що "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі" (абз. 2 п. п. 5.4 п. 5).

Крім того, КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що "не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення", а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним". У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд приходить до переконання, що зазначена справа про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді суспільно-корисних робіт, може бути прирівняна до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на цю категорію справ можливо застосувати аналогію закону, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема КК, яка регламентує подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід`ємним правом (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), а для суддів усіх інстанцій важливим елементом законного і справедливого правосуддя, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.

Такою нормою у КК є ст. 80, яка розташована у розділі XII "Звільнення від покарання та його відбування" і регламентує звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Згідно ч. 1 цієї статті особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання, і відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються. (ч. 3 ст. 80 КК України).

Україна є соціальною, правовою державою; людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії.

У рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 КСУ зауважив, що "верховенство права" це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення" (абз. 2, 3, 4 п. п. 4.1 п. 4 мотивувальної частини).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідно до принципу верховенства права давність виконання постанови судді про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт в справах про притягнення до адміністративної відповідальності не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному судочинстві, у якому особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано: 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі (яким і є суспільно корисні роботи - ст. 24, 31-1 КУпАП).

Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні з вказаним законодавством і судовою практикою, дають підстави вважати, що строк давності виконання постанови судді про накладення стягнення у виді суспільно корисних робіт повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішенням законної сили, тобто через 10 днів з дня її винесення 12.09.2024 та в усякому разі не перевищувати 2-х років, тому, суд приходить до висновку про необхідність звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 268, 283, 287, 298-305 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Корюківського районного сектору № 4 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області Герасименко Діани Віталіївни про вирішення питання пов`язаного з виконанням постанови суду відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , від відбування адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, накладеного постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 12.09.2024 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку давності виконання постанови Щорського районного суду Чернігівської області № 749/1094/24 про накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Сновський районний суд Чернігівської області на протязі десяти днів з дня її винесення.

Суддя М.С. Чигвінцев

Оригінал: reyestr.court.gov.ua