Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №947/39841/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/39841/26

Провадження № 3/947/3781/26

05.11.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 771336 від 14.09.2026 року) –

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 771336 від 14.09.2026 року вбачається, що 04.08.2026 року о 12:49 год., за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, біля будинку № 55, водій ОСОБА_1 (далі – особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував автомобілем марки «BMW», номерний знак НОМЕР_1 у стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 001526 від 11.09.2026 року.

За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.9 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.2.9(а) «Правил дорожнього руху» України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Цвігун А.В. надав до суду свої пояснення, де заперечував проти притягнення його підзахисного до адміністративної відповідальності та просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Зокрема, надані відеозаписи не фіксують керування ним автомобілем «BMW», номерний знак НОМЕР_1 , а також містять розбіжності щодо ідентифікації транспортного засобу.

Крім того, захисник посилався на відсутність належного підтвердження підстав зупинки транспортного засобу, ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 та дотримання встановленого законом порядку направлення і проведення медичного огляду. Звертав увагу на те, що відеоматеріали не відображають відповідних процесуальних дій працівників поліції, а сам протокол не може вважатися достатнім доказом винуватості особи.

Також захисник просив врахувати дані про особу ОСОБА_1 , який є учасником бойових дій, має інвалідність ІІ групи, пов`язану з проходженням військової служби.

З огляду на викладене сторона захисту вважала, що сукупність наданих доказів не підтверджує наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а всі сумніви щодо доведеності його вини повинні тлумачитися на його користь.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, долучені письмові докази, відеозаписи, а також заперечення сторони захисту, перевіривши обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та оцінивши наявні докази в їх сукупності, дійшов висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна відповідна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Таким чином, обов`язковими ознаками об`єктивної сторони адміністративного правопорушення у формі керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння є безпосередній факт керування особою транспортним засобом та перебування цієї особи у відповідному стані саме під час такого керування.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною нормою необхідним є доведення сукупності зазначених обставин належними, допустимими та достатніми доказами. Недоведеність хоча б однієї з них виключає можливість висновку про наявність у діях особи складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягають відстороненню від керування та огляду на відповідний стан у встановленому законом порядку.

Порядок направлення водіїв на огляд та його проведення визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735.

Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені положення узгоджуються з гарантіями справедливого судового розгляду, закріпленими у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» звертав увагу на необхідність дотримання принципів змагальності та неупередженості суду під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, які за своїм характером та суворістю санкцій охоплюються кримінальним аспектом ст. 6 Конвенції.

З огляду на зазначені правові положення суд виходить із того, що обов`язок доведення обставин, які становлять підставу для притягнення особи до адміністративної відповідальності, покладається на уповноважений орган, а суд не вправі самостійно усувати недоліки доказування шляхом припущень або перебирати на себе функції сторони обвинувачення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 771336 від 14.09.2026 року, ОСОБА_1 інкримінується керування 04.08.2026 року о 12:49 год. за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, біля будинку № 55, автомобілем «BMW», номерний знак НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння.

На підтвердження зазначених обставин працівниками поліції долучено до матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення, висновок щодо результатів медичного огляду № 001526, відповідні довідки та носій інформації з відеозаписами.

Разом із тим безпосереднє дослідження судом наданих відеозаписів не підтвердило обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, у частині факту керування ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом.

Так, на першому відеозаписі з відеореєстратора службового автомобіля поліції зафіксовано рух патрульного автомобіля за транспортним засобом із номерним знаком «КОЙОТ», його подальшу зупинку та наближення працівників поліції до автомобіля.

Водночас зазначений відеозапис не містить об`єктивних відомостей, які б дозволяли встановити, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу та безпосередньо здійснював керування ним.

Крім того, номерний знак транспортного засобу, зафіксованого на відеозаписі, не відповідає державному номерному знаку НОМЕР_1 , зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, наявна істотна розбіжність між відомостями, викладеними у протоколі, та фактичними обставинами, зафіксованими технічними засобами відеозапису, яка не усунута іншими матеріалами справи.

Суд звертає увагу, що встановлення факту керування особою конкретним транспортним засобом є обов`язковою умовою для вирішення питання про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Саме по собі перебування особи біля транспортного засобу, її подальше спілкування з працівниками поліції або оформлення щодо неї адміністративних матеріалів не є безумовним підтвердженням факту керування транспортним засобом.

Другий відеозапис, долучений до матеріалів справи, відображає процес складання працівниками поліції адміністративних матеріалів 14.09.2026 року, тобто через значний проміжок часу після події, яка відповідно до протоколу мала місце 04.08.2026 року.

Зазначений відеозапис не містить фіксації факту керування ОСОБА_1 автомобілем, обставин його зупинки та інших фактичних даних, які б підтверджували безпосереднє вчинення інкримінованого правопорушення.

Отже, досліджені судом відеоматеріали не дозволяють достовірно встановити ані факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ані тотожність автомобіля, зафіксованого на відеозаписі, транспортному засобу, зазначеному в протоколі.

При цьому матеріали справи не містять інших належних та достатніх доказів, зокрема показань очевидців чи інших об`єктивних відомостей, які б усували зазначені суперечності та підтверджували факт керування ОСОБА_1 автомобілем «BMW», номерний знак НОМЕР_1 , за встановлених у протоколі обставин.

Оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення, суд виходить із того, що цей процесуальний документ є джерелом доказів у розумінні ст. 251 КУпАП, однак відомості, викладені у ньому, підлягають перевірці та оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи.

Сам по собі протокол не має наперед встановленої доказової сили та не може вважатися достатнім підтвердженням винуватості особи за наявності істотних суперечностей між його змістом та іншими дослідженими доказами.

У цій справі відомості протоколу щодо факту керування ОСОБА_1 конкретним транспортним засобом не знайшли належного підтвердження під час судового розгляду.

Окремо суд надає оцінку висновку щодо результатів медичного огляду № 001526, на який посилаються працівники поліції як на доказ перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння.

Суд зазначає, що відповідний висновок за своїм змістом стосується встановлення стану особи, однак не є доказом безпосереднього керування нею транспортним засобом.

Водночас досліджені судом відеозаписи не містять фіксації обставин виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, направлення його до закладу охорони здоров`я та проходження відповідного медичного огляду.

Зазначені обставини в сукупності з відсутністю належного підтвердження факту керування транспортним засобом не дозволяють суду дійти беззаперечного висновку про доведеність об`єктивної сторони інкримінованого адміністративного правопорушення.

При цьому суд наголошує, що відсутність відеофіксації окремих процесуальних дій не завжди є самостійною та безумовною підставою для визнання всіх отриманих доказів недопустимими. Водночас у цій справі зазначені недоліки мають значення у сукупності з іншими встановленими обставинами та не дозволяють усунути наявні сумніви щодо доведеності вини особи.

Інші долучені до матеріалів справи документи, зокрема довідки щодо наявності посвідчення водія та повторності вчинення адміністративних правопорушень, не містять фактичних даних, які б безпосередньо підтверджували керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Суд також враховує доводи сторони захисту щодо відсутності належного підтвердження підстав зупинки транспортного засобу.

Разом із тим визначальним для вирішення цієї справи є не питання правомірності зупинки транспортного засобу саме по собі, а відсутність достатніх доказів факту керування ОСОБА_1 конкретним автомобілем за обставин, викладених у протоколі.

Суд зазначає, що факт керування транспортним засобом може бути підтверджений не лише безпосереднім відеозаписом, а й іншими належними та допустимими доказами, оціненими в їх сукупності. Однак у цьому випадку таких доказів у матеріалах справи недостатньо.

При цьому суд не вправі самостійно припускати, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля, лише з огляду на факт подальшого оформлення щодо нього адміністративних матеріалів.

Так само суд не може усувати розбіжності щодо ідентифікації транспортного засобу шляхом припущень або самостійного доповнення фактичних обставин, викладених у протоколі.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості саме уповноважений орган зобов`язаний надати достатню сукупність доказів, яка підтверджує всі обов`язкові ознаки інкримінованого правопорушення.

Недоведеність факту керування транспортним засобом має вирішальне значення для правової оцінки дій ОСОБА_1 , оскільки виключає можливість встановлення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення у формі керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Оцінюючи досліджені докази відповідно до ст. 252 КУпАП, суд доходить висновку, що вони не утворюють належної, послідовної та достатньої сукупності фактичних даних, яка б дозволяла встановити винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наявні у справі суперечності щодо ідентифікації транспортного засобу, відсутність належного підтвердження особи водія, а також недостатність доказового зв`язку між результатами медичного огляду та інкримінованою подією породжують обґрунтовані сумніви щодо доведеності складу адміністративного правопорушення.

Такі сумніви не можуть тлумачитися на шкоду особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд також бере до уваги надані стороною захисту відомості щодо особи ОСОБА_1 , який є учасником бойових дій, проходив військову службу та має інвалідність ІІ групи, пов`язану з проходженням військової служби.

Водночас зазначені обставини не впливають на оцінку наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки вирішення питання про винуватість особи має ґрунтуватися виключно на належних та допустимих доказах фактичних обставин інкримінованого діяння.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що в ході судового розгляду не встановлено належними, допустимими та достатніми доказами факту керування ОСОБА_1 автомобілем «BMW», номерний знак НОМЕР_1 , 04.08.2026 року о 12:49 год. за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, біля будинку № 55, у стані наркотичного сп`яніння.

Відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, у зазначеній частині не знайшли об`єктивного підтвердження дослідженими судом доказами, а наявні суперечності та сумніви не усунуті.

За таких обставин суд доходить висновку про недоведеність обов`язкових ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, з урахуванням установлених обставин, результатів безпосереднього дослідження доказів, принципу презумпції невинуватості та необхідності тлумачення всіх неусунутих сумнівів щодо доведеності вини особи на її користь, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 не доведено наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.130, 247, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягання до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з ухвалення постанови.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.