Суд: Козелецький районний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №734/1833/26
Суддя: Бараненко С. М.
Справа № 734/1833/26
Провадження № 2/734/1011/26
ЗАОЧНЕ
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
04 листопада 2026 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді – Бараненка С.М.,
за участю:
секретаря судових засідань – Чумак Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Козелець в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №25.05.2025-100000758 від 25.05.2025 у розмірі 25 764 грн. 00 коп., що виникла станом на дату подання позову та складається з тіла кредиту – 10 200 грн. 00 коп., процентів – 9 456 грн. 00 коп., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 90 грн. 00 коп., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 918 грн. 00 коп., неустойки – 5 100 грн. 00 коп., а також стягнення судових витрат.
Ухвалою судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача та за наявними в матеріалах справи доказами, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з`явилася, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої на час розгляду справи до суду не надходило. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялася судом належним чином шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами із повідомленнями за останнім відомим зареєстрованим місцем її проживання, а також в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.
Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Таким чином, відповідач була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки в судові засідання відповідач не повідомила, відзив на позов не подала.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наведених вище обставин, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15-16 ЦК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності. За такими принципами: кожна сторонами повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України); суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 25.05.2025 року між позивачем ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №25.05.2025-100000758, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 000,00 грн., на строк 217 днів.
04.06.2025 між позивачем та відповідачем укладено Додатковий договір до Кредитного договору №25.05.2025-100000758 за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 1 000,00 грн., на строк 207 днів.
05.06.2025 між позивачем та відповідачем укладено Додатковий договір до Кредитного договору №25.05.2025-100000758 за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 1 000,00 грн., на строк 206 днів.
06.06.2025 між позивачем та відповідачем укладено Додатковий договір до Кредитного договору №25.05.2025-100000758 за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 1 500,00 грн., на строк 205 днів.
27.06.2025 між позивачем та відповідачем укладено Додатковий договір до Кредитного договору №25.05.2025-100000758 за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 2 700,00 грн., на строк 184 дні.
29.07.2025 між позивачем та відповідачем укладено Додатковий договір до Кредитного договору №25.05.2025-100000758 за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 1 000 грн., на строк 152 дні.
Позивач виконав свою частину умов кредитного договору у повному обсязі, перерахувавши кошти в сумі 10 200 грн. на номер картки НОМЕР_1 , яка була зазначена відповідачкою в заявці кредитного договору.
Відповідачем було сплачено частково кошти по вищевказаному Кредитному договору, а саме на суму 2 210 грн. 00 коп. 23.06.2025, на суму 3 869 грн. 00 коп. 25.07.2025.
За змістом ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідач ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором №25.05.2025-100000758 від 25.05.2025 року, у зв`язку з чим у неї станом на дату подання позову виникла перед позивачем заборгованість в загальному розмірі 25 764 грн. 00 коп., з яких: тіло кредиту – 10 200 грн. 00 коп., проценти – 9 456 грн. 00 коп., комісія (пов`язана з наданням кредиту) - 90 грн. 00 коп., додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості) - 918 грн. 00 коп., неустойка – 5 100 грн. 00 коп.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, позовні вимоги позивача ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» є частково обґрунтованими, а тому з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №25.05.2025-100000758 від 25.05.2025 року в загальній сумі 19 746 грн. 00 коп.
Щодо вимоги позову про стягнення додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 918 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги позивача, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, позивачем в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена додаткова комісія.
Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, тобто комісії, то вимога позивача про стягнення комісії є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.
Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 918 грн. 00 коп., є необґрунтованою з вказаних підстав, жодним доказом непідтвердженою і задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 5 100 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки слід відмовити.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки позовні вимоги позивача ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» задоволено частково на 76,6% (19746,00:25764,00х100), то на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 039 грн. 40 коп. (2662,40х76,6%).
Керуючись ст. 2, 15, 526, 530, 536, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ), заборгованість за Кредитним договором №25.05.2025-100000758 від 25.05.2025 у розмірі 19 746 (дев`ятнадцять тисяч сімсот сорок шість) грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 039 (дві тисячі тридцять дев`ять) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя Сергій БАРАНЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua