Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №751/2679/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/2679/26

Провадження № 2/750/2719/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Слісаря А.В.,

за участю секретаря Примак Т.В.,

представника позивача – адвоката Кушнеренко Є.Ю.,

представника Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради - Ларченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, треті особи – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , Чернігівська міська рада, Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,

в с т а н о в и в :

у березні 2026 року позивач через свого представника звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати відповідачів таким, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач є власником вказаної квартири, відповідачі не проживають у зазначеній вище квартирі більше 6 місяців, за комунальні послуги не сплачують, не несуть інших витрат по утриманню житла.

Ухвалою судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.03.2026 справу за вказаним позовом передано на розгляд Деснянського районного суду м. Чернігова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.05.2026 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Ухвалою суду без оформлення окремого документа від 23.07.2026 р. до участі у справі у якості третьої особи залучено Чернігівську міську раду.

Ухвалою суду від 14.08.2026 р. до участі у справі у якості третьої особи залучено Управління (службу) у справах дітей Чернігівської міської ради.

В судове засідання позивач не прибув. Його представник у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з обставин викладених у позові. Вказав, що висновок органу опіки та піклування є однобічним, оскільки не з`ясовувалися ними всі обставини справи. Дитина не проживає у спірній квартирі із самого народження.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщалися завчасно і належним чином. Судова повістка відповідачам надсилалася за адресою їх місця проживання, зареєстрованого в установленому законом порядку, також відповідачі викликалися до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до п. 2. ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщалися завчасно і належним чином.

Представник управління (служби) у справах дітей у судовому засіданні надав висновок щодо недоцільності визнання малолітньої ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 , оскільки у разі задоволення позову, будуть порушені її житлові права.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши осіб, які прибули у судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , сім`я якого складалася з 4 осіб ( ОСОБА_7 – дружина, ОСОБА_8 – дочка, ОСОБА_9 – дочка, ОСОБА_2 – дочка) видано ордер № 27 від 26.02.1997 на право зайняття квартири АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Відповідно до довідки від 04.08.2026 р. № 113 виданої відділом квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради, відповідно до наявної у відділі квартирного обліку та приватизації житлового фонду комп`ютерної бази даних приватизованого житла інформація щодо приватизації житла за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня(а.с.76).

Згідно довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб виданої Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 05.02.2026 № 1910 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 (а.с. 8).

Факт не проживання відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується складеним 11.02.2026 двома мешканцями будинку АДРЕСА_3 у присутності майстра відділу з обслуговування житлового фонду № 2 КП «Новозаводське» ЧМР актом про непроживання особи за місцем реєстрації, згідно з яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 фактично не проживають за місцем реєстрації (а.с. 9).

Відповідно до висновку затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 24 вересня 2026 року № 522, виконавчий комітет Чернігівської міської ради, як орган опіки та піклування, як орган опіки та піклування, вважає за недоцільне визнання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що вона з 1999 року проживає у одному будинку із позивачем та третіми особами, а їх квартири по сусідству. Відповідачку та її малолітню дочку вона ніколи не бачила. У квартирі АДРЕСА_2 фактично проживають ОСОБА_4 зі своєю сім`єю.

Згідно ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності без поважних причин наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Поважних причин відсутності відповідача за місцем реєстрації понад передбачені законом строки судом не встановлено.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. За тимчасової відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

У постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року в справі № 490/12384/16-ц, від 28 липня 2021 року в справі № 754/15542/19 сформульовано висновки про те, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Процесуальний закон покладає на позивача обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені ЖК України строки у житловому приміщенні, а на відповідача - що така відсутність обумовлена поважними причинами.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 2-2801/2000, від 04 серпня 2026 року в справі № 711/10115/24.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем доведено факт не проживання відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 , без поважних причин понад шість місяців, що підтверджується складеним 11.02.2026 двома мешканцями будинку АДРЕСА_3 у присутності майстра відділу з обслуговування житлового фонду № 2 КП «Новозаводське» ЧМР актом про непроживання особи за місцем реєстрації, згідно з яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 фактично не проживають за місцем реєстрації та підтверджено у судовому засіданні допитаної у якості свідка ОСОБА_10 .

Отже, не проживання відповідача ОСОБА_2 та її малолітньої доньки ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 понад встановлені ст. 71 ЖК України строки без поважних причин, є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування вказаною квартирою.

Надаючи оцінку, щодо позовної вимоги про визнання такою, що втратила право користування житлом неповнолітня ОСОБА_3 , суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Частиною 4 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на час розгляду даної справи у суді, вона не досягла десяти років, тому місцем її проживання є місце проживання її батьків.

За слів представника позивача, показів свідка та з наявного у матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 не проживала від народження та проживає з мамою за межами України, її батько також проживає за межами України.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 520/7767/19 право користування квартирою неповнолітньої дитини є похідним від права на це житло її батька чи матері. Якщо батьки дитини мають інше постійне фактичне місце проживання, а дитина з народження не проживала у спірній квартирі, маючи там лише формальне місце реєстрації, визнання такого з батьків таким, що втратив право користування, не порушує права малолітньої дитини на житло.

Отже, оскільки право користування житлом дітей є похідним від права їхньої матері, а суд встановив відсутність у ОСОБА_2 збереженого права користування цим житлом (через її добровільну відсутність понад 20 років), формальна реєстрація її дитини у спірній квартирі не породжує для неї самостійного права користування цією неприватизованою квартирою.

Втручання у права відповідачів у вигляді позбавлення формального права користування здійснюється відповідно до статей 71, 72 ЖК України та переслідує легітимну мету - захист прав та інтересів позивача, який фактично користується комунальним майном, несе тягар його утримання.

Таке втручання є пропорційним і необхідним, оскільки відповідач зі своєю малолітньою дитиною довгий період часу проживає за межами України), тоді як збереження за ними суто номінальної реєстрації покладає на позивача надмірний тягар і порушує його житлові права.

Враховуючи зазначене, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості доказів, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд доходить до висновку про те, що відповідачі без поважних причин не проживають у спірній квартирі понад строки, встановлені ст. 71 ЖК України, жодних перешкод у користуванні житлом їм не чинилося позивачем(матеріали справи не містять таких доказів), а їх реєстрація носить виключно формальний характер, що є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 280-283, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 71 ЖК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Суддя А.В. Слісар