Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №732/1693/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Суд: Городнянський районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №732/1693/26

Суддя: Карпинська Н. М.

Справа № 732/1693/26

Провадження № 3/732/904/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 року м. Городня

Суддя Городнянського районного суду Чернігівської області Карпинська Н.М., у присутності секретаря: Берези Є.О., за участі - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня справу, що надійшла із відділення поліції № 3 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу серії ВАД № 944046 від 30.09.2026 ОСОБА_1 ухилилася від виконання, передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України щодо виховання свого онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок чого на початку серпня 2026 року ОСОБА_2 у денний час, перебуваючи на території тренажерного майданчика за адресою: с. Тупичів, вул. Чернігівська,42, самовільно розкрутив елемента спортивного тренажера - гантелі та зняв диски, які є складовими тренажера. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 статті 184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 розповів, що діти гралися на тренажерному майданчику після того як такі тренажери були зламані дорослими особами. Неповнолінім викрутити болти та гайки було фізично неможливо. Сам він приділяє належну увагу своєму онуку, являючись його опікуном.

Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбачено ч.1 ст.184 КУпАП.

Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна винна дія або бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення на підставі якого встановлюються обставини, що мають значення для справи (ч.1 ст.251 КУпАП).

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається, зокрема, у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків по вихованню, навчанню, створенню належних умов для життя неповнолітніх дітей. Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке невиконання може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаних з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Суб`єкт цього адміністративного правопорушення - фізичні осудні особи - батьки, або особи, що їх замінюють.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься лише невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що вина ОСОБА_1 полягає в ухиленні від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст.150 Сімейного кодексу України.

Хоча у справі однозначно встановлено, що обов`язки, передбачені ст. 150 СК України у ОСОБА_1 , який є опікуном, а не батьком, не виникли.

Статтею 150 Сімейного кодексу України прямо передбачено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, обов`язки щодо опікунів та піклувальників регулюються іншими статтями цього ж кодексу — зокрема статтею 249 СК України

Отже, обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не розкривають суті правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

За результатами розгляду справи суддя виносить постанову, зміст якої має містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи (ч.2 ст.283 КУпАП).

Відповідно до ч.1-3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що протокол, який складений відповідальною особою, повинен містити відомості про обставини, що характеризують суть адміністративного правопорушення у відповідності до диспозиції інкримінованої статті із визначенням: суб`єкта, суб`єктивної сторони, об`єкта, об`єктивної сторони, оскільки протокол за своєю суттю та призначенням, крім доказового значення, представляє собою обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення (проступку) в межах якого суд здійснює розгляд справи.

При цьому суддя не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Такі самі висновки надані Європейським судом з прав людини у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.).

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 та додані до нього докази суд приходить до висновку, що у протоколі не вказані конкретні дії/бездіяльність, які ставляться у провину та мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, не зазначено належну статтю Сімейного кодексу України та не розкрито суті невиконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна, що призвело до наслідків, вказаних у протоколі.

Таке формулювання адміністративного правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП є неконкретним та позбавляє особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливості ефективно захищатися від нього і робить неможливим об`єктивний розгляд справи.

Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальну), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Усі сумніви щодо доведеності вини суддя трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Аналізуючи докази по справі, приходжу до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, підлягає закриттю, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 8, 9, 245, 247, 251, 256, 268, 279, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Городнянський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Карпинська Н.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua