Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №766/3572/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/3572/26

Пров. №2-о/766/336/26

03 листопада 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Зацепілін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

встановив:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з заявою, в якій просила встановити факт проживання на день смерті з матір`ю ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи заяву, заначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 , з якою вона проживала разом в її квартирі з 2018 по 2025 роки. Оскільки за життя матір не отримала суми заборгованості за судовим рішенням – вона звернулася до пенсійного органу з відповідною заявою, але їй було відмовлено, оскільки адреси їх реєстрації не співпадають.

Ухвалою суді від 23.03.2026 відкрите провадження по справі.

Від заінтересованої особи надійшли пояснення щодо заяви, відповідно до яких недоотримані суми пенсії померлого пенсіонера виплачуються по місяць смерті членам його сім`ї, які проживали разом по день його смерті, якщо такі особи звернулися протягом 6 місяців з дня смерті пенсіонера. В разі відсутності таких осіб або не звернені протягом 6 місяців вказані суми входять до складу спадщини. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_2 отримувала пенсію за законом № 2262-XII, недоотримані нею суми не входять до склади спадщини, але можуть бути виплачені членам сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Вважає, що для доведення факту сумісного проживання необхідно враховувати судову практику.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заяву в повному обсязі, просили її задовольнити. Зазначали, що разом з мамою заявниця вела спільне господарство, мали спільний бюджет. Заявниця сплачувала за комунальні послуги, купувала матері ліки, годувала, та поховала маму.

Позивачка пояснила, що у матері була хвороба Альцгеймера, тому вона переїхала до неї жити за 10 років до її смерті, доглядала маму, вела господарство тощо. Приблизно останні 3 місяці мати взагалі була лежачою, у неї була деменція. Вона сама одинока, не має ні чоловіка, ні дітей, тому присвятила себе доглядом за матір`ю.

В судове засіданні представник заінтересованої особи не прибув, про дату, час та місце судового розгляду пенсійний орган повідомлений належним чином.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що проживає у сусідніх будинках з заявницею, добре знав її матір, потім познайомився і з заявницею, яка переїхали жити до матері приблизно за 10 років до її смерті. Лариса кожного дня вигулює собачку. Він бував у них дома, допомагав по «чоловічій» роботі – побутових питаннях, ремонті тощо.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що добре знала ОСОБА_2 – вони жили неподалік по сусідству. З ОСОБА_5 вони були «колегами» - обидві займалися викладацькою діяльністю. Коли вона почала помічати у ОСОБА_2 симптоми хвороби, які були у її померлої матері, вона подзвонила ОСОБА_5 та сказала що їй треба переїжджати жити до матері та доглядати її (у неї почали проявлятися ознаки забудькуватості тощо). ОСОБА_5 прислухалася до її думки і переїхали жити до матері приблизно у 2015-2016 роках. З вказаного часу ОСОБА_5 проживала з матір`ю та доглядала її до смерті.

Судом встановлено, що матір`ю заявниці ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданим 15.08.1961 р. Колибабинською сільською радою Хмельницького району Вінницької області.

ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією паспорта НОМЕР_2 , показами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4

ОСОБА_2 померла у віці 86 років ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Херсоні, про що складений актовий запис № 2640 від 19.12.2025 відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 19.12.025 р.

Заявниця ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено даними її паспорта НОМЕР_4 , але фактично щонайменше з 2018 року фактично проживала зі своєю матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджено актом від 04.03.2026 р., складеним жителями вказаного вище будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що узгоджується з показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Крім того, заявницею надані документи, що свідчать про здійснення витрат на поховання матері, квитанцію про оплату комунальних послуг за квартиру, в якій вона проживала з матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 за 2025 рік, покупку ліків, пелюшок, медичних пов`язок, електропростирадла, трусів-підгузків тощо, тобто речей, необхідних у догляді за лежачим хворим.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 - ч.3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішенням №2102007237 від 15.01.2026р. Головним управлінням Пенсійного фонду України відмовлено заявниці у видачі недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 52 Закону №1058, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня завершення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачуються одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

За змістом цієї норми, можна дійти висновку, що законодавцем встановлено альтернативний механізм набуття права власності на недоотриману пенсію померлого пенсіонера, а саме пріоритет наданий членам сім`ї спадкодавця, які проживали з ним на момент смерті, та непрацездатним членам сім`ї, які перебували на його утриманні. Зазначені особи мають звернутися за виплатою цих грошових коштів протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця.

Разом з тим, відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі- Закон №2262) суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Спадкоємець для визначення права для отримання недоодержаних сум пенсії може подати заяву про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера відповідно до пункту 3 Розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (зі змінами)(далі-Порядок) до органу, що призначає пенсію.

Згідно з ч.ч.2, 4 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Вказана позиція підтверджена в Постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61- 44809св18).

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

В п. 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають та ведуть спільне господарство.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд встановлює факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення. До таких фактів в тому числі віднесено встановлення факту родинних відносин (п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України). Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Cтаттею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд під час розгляду справи та при прийнятті рішення, крім іншого, повинен керуватися доказами на підставі яких встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим представленим доказам.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що заявниця може встановити факт проживання з матір`ю ОСОБА_2 на день її смерті лише в судовому порядку і не може вирішити це питання іншим шляхом.

Встановлення цього факту породжує для заявника юридичні наслідки, від яких залежать її цивільні права. Іншої можливості встановити цей факт заявниця не має. Встановлення цього факту не пов`язане з наступним вирішенням судового спору про право цивільне, а тому заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та інший вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність правих підстав для задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, - факту проживання з матір`ю на момент її смерті, в зв`язку з чим заява ОСОБА_1 підлягає.

Згідно ст.61 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Тобто, визначальним для досягнення мети з якою заявниця звернулася до суду достатнім є визначення проживання члена сім`ї разом з пенсіонером на день його смерті.

Сукупність досліджені доказів дають підстави суду зробити висновок, що заявниця будучі рідною донькою ОСОБА_8 разом проживала з нею, вела спільне господаство, доглядала свою матір, будучи членом її сім`ї.

Враховуючи надані у сукупності докази, суд дійшов висновку про задоволення заяви та встановлення факту проживання заявниці з матір`ю станом на день її смерті, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову не застосовувалися.

Підстави для зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Повне рішення складене 03.11.2026 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 6, 10, 18, 258-259, 263-265, 273, 350-1 - 350-8, 430 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) як члена сім`ї разом з матір`ю ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на день її смерті (щонайменше в період з 2018 року та до дня смерті) за адресою: АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи

Заявниця: ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 )

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код юридичної особи 21295057, місцезнаходження: м.Херсон, вул. В.Крицак, 6)

СуддяО. В. Ус