Суд: Охтирський міськрайонний суд Сумської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №583/4552/26
Суддя: Плотникова Н. Б.
Справа № 583/4552/26
3/583/1467/26
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2026 року суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Плотникова Н.Б., розглянувши матеріали, що надійшли від Охтирського РВП ГУНП в Сумській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, працюючого ТОВ «Котлотурбопром», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 000083 від 30.08.2026 року ОСОБА_1 30.08.2026 року об 11.45 год. за 1000 м від с. Куземин на р. Ворскла здійснював ловлю риби без засобів вимірювання маси та довжини водних біоресурсів, чим порушив правила любительського рибальства розділ 3 пункт 2 підпункт 3 права та обов`язки рибалок, чим порушив ст. 64 Закону України «Про природно заповідний фонд», за що передбачена відповідальність за ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
02.10.2026 р. від захисника ОСОБА_1 – адвоката Субочева С.Ю. надійшли заперечення на протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 000083 від 30.08.2026 р., в яких просить закрити провадження у справі №583/4552/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 91 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Заперечення мотивує тим, що адміністративний матеріал у цій справі не підтверджує в діях гр. ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП. Об`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні дій, що порушують встановлений режим охорони та використання територій і об`єктів природно-заповідного фонду. Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 91 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. При цьому для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно з`ясувати, що особа знала або за конкретних обставин повинна була знати про перебування на території природно-заповідного фонду та про встановлені обмеження щодо використання такої території. В той же час, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що місце, де, за твердженням посадової особи – інспектора з охорони ПЗФ, Охтирського ПНДВ, Гетьманського НПП здійснювалась риболовля, було позначене інформаційними чи охоронними знаками, які б свідчили про перебування на території Гетьманського НПП та встановлені обмеження щодо рибальства. Також до матеріалів справи не долучено жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 знав або за конкретних обставин повинен був знати про перебування на території природно-заповідного фонду та дію встановленого режиму її охорони. З матеріалів справи вбачається, що до суду на підтвердження вини ОСОБА_1 долучено лише протокол про адміністративне правопорушення, за змістом якого він здійснював ловлю риби з порушенням правил рибальства, одночасно не завдавши будь-якої шкоди, навіть не здійснив фактично виловив риби, чим порушив ст. 64 ЗУ «ПРО ПЗФ». Разом з тим, за змістом протоколу, в діях ОСОБА_1 не конкретизовано та не визначено підпункт/розділ/дію за ст. 64 відповідного Закону, який порушив гр. ОСОБА_1 , не викладено і не конкретизовано будь-якої фабули протиправних діянь, яка підпадала під вищезазначені порушення законодавства про ПЗФ, та за яке настає відповідальність згідно ст. 91 КУпАП. Таким чином, наданий до суду протокол про адміністративне правопорушення за ст. 91 КУпАП сам по собі не підтверджує наявності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки не містять відомостей щодо належного позначення меж спеціальних територій ПЗФ, наявності інформаційних чи охоронних знаків, конкретизації винних дій особи, які порушили законодавство про природно-заповідний фонд, зокрема за ст. 64 ЗУ «Про ПЗФ», а також інших доказів, які б свідчили про обізнаність особи щодо перебування на території природно-заповідного фонду, встановлення режимів чи правил перебування, здійснення діяльності. Крім того, опис дій інкримінованих гр. ОСОБА_1 щодо порушень правил рибальства, за доведенням такого, підлягає взагалі іншій правовій кваліфікації, яка не визначена у відповідному протоколі. Таким чином, вважає не доведеним наявність у діях ОСОБА_1 всіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 91 КУпАП, зокрема не доведено як наявність його вини, так і взагалі події інкримінованого правопорушення.
ОСОБА_1 та його захисник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, захсиник ОСОБА_1 – адвокат Субочев С.Ю. просить розгляд справи № 583/4552/26 проводити за відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Субочева С.Ю.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.
Згідно із ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 91 КУпАП передбачає відповідальність за здійснення в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об`єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду.
Серед іншого стаття 91 КУпАП передбачає відповідальність за порушення інших вимог режиму цих територій та об`єктів .
Вказана норма ст. 91 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону, що регулює відповідні правовідносин, тому в протоколі про адміністративне правопорушення має зазначатися відповідна норма спеціального закону, який регламентує режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення від 30 серпня 2026 року не зазначено яку саме частину ст. 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд» порушено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Крім того, судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що місце, де, за твердженням посадової особи Гетьманського Національного природного парку ОСОБА_1 здійснював ловлю риби без засобів вимірювання маси та довжини, було позначене інформаційними чи охоронними знаками, які б свідчили про перебування на території парку.
Також до матеріалів справи не долучено жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 знав або за конкретних обставин повинен був знати про перебування на території природно-заповідного фонду та дію встановленого режиму її охорони.
До суду подано лише протокол про адміністративне правопорушення, яки сам по самі не підтверджує наявності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки не містить відомостей щодо належного позначення меж парку, наявності інформаційних чи охоронних знаків, а також інших доказів, які б свідчили про обізнаність особи щодо перебування на території природно-заповідного фонду.
Відповідно до частини другої статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 91 КУпАП.
Суд не вправі самостійно відшукувати докази на підтвердження вини особи або усувати недоліки, допущені органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, оскільки це суперечило б принципам змагальності, неупередженості суду та рівності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з принципу диспозитивності і незалежності суду, та задля забезпечення принципу змагальності сторони обвинувачення зі стороною захисту на суддю не може бути покладений тягар виклику свідків, витребування доказів тощо, щоб усунути недостатність або погану якість зібраних доказів, тобто суд не може брати на себе функції обвинувачення, оскільки це є несумісним із завданням здійснення правосуддя на основі суворого додержання законності.
Презумпція невинуватості є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997р. передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доводити свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, зважаючи на встановлені під час судового розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності достатніх та переконливих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення, суд доходить висновку, що сукупністю доказів у справі не доведено скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 91, 247, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 91 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua