Суд: Конотопський міськрайонний суд Сумської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Крадіжка
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №577/5729/26
Суддя: Буток Т. А.
Справа № 577/5729/26
Провадження № 1-кп/577/463/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Конотопі кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42026202500000118 від 04 вересня 2026 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Грузьке Конотопського району Сумської області, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта середня спеціальна, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України,
В С Т А Н О В И В:
27.02.2026 року ОСОБА_4 , діючи умисно, після смерті свого колишнього чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи на меті подальше заволодіння кредитними коштами, що є власністю АТ КБ «Приватбанк», переслідуючи прямий умисел, направлений на здійснення протиправних дій у сфері електронно-обчислювальних машин, використовуючи належний її покійному чоловіку телефон марки Xiaomi Redmi 9C ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з абонентським номером телефону оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_3 , що був фінансовим номером покійного ОСОБА_5 як клієнта АТ КБ «Приватбанк» та встановлений на мобільному телефоні Samsung Galaxy А30, що відповідає моделі з кодом SM-А305FN, додаток для дистанційного керування банківськими рахунками «Приват 24», держателем яких був ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що доступ до особистих банківських рахунків ОСОБА_5 та системи «Інтернет-банкінг» дистанційного доступу до них, яка є організаційно-технічною системою, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів та у відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про захист інформації і інформаційно - комунікаційних системах» відноситься до категорії інформаційних систем, захищений кількома ступенями захисту, за допомогою вказаного фінансового номеру та пін-коду від банківської картки для виплат № НОМЕР_4 покійного ОСОБА_5 , який їй був відомий, не санкціоновано, під ім`ям померлого авторизувалася у мобільному додатку «Приват 24», змінила пароль та підтвердила вхід у додаток, у результаті чого отримала повний доступ до банківських рахунків померлого ОСОБА_5 , інформація про які відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, не санкціоновано втрутившись таким чином в роботу інформаційної банківської системи АТ КБ «Приватбанк».
Крім того, ОСОБА_4 , незаконно втрутившись в роботу автоматизованої банківської системи з корисливих мотивів та, отримавши незаконний доступ до банківських рахунків померлого ОСОБА_5 , відкритих в АТ КБ «Приватбанк», завідома знаючи, що її колишній чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , 27.02.2026 року вирішила викрасти з рахунку, що відповідає кредитній карті № НОМЕР_5 , відкритому на його ім`я в АТ КБ «Приватбанк» ще за життя останнього, грошові кошти, належні АТ КБ «Приватбанк». Реалізуючи єдиний злочинний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення, ОСОБА_4 , діючи умисно, таємно, в умовах воєнного стану введеного на всій території України згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та продовженого до 30.10.2026 року, шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, у період з 27.02.2026 року по 08.04.2026 року через онлайн - додаток для дистанційного керування банківськими рахунками «Приват 24» покійного ОСОБА_5 , викрала з кредитної картки № НОМЕР_5, шляхом здійснення переказів, оплати комунальних послуг, поповнення мобільного рахунку, кредитні кошти в загальній сумі 21 049 грн. 83 коп., належні АТ КБ «Приватбанк», а саме: 27.02.2026 року о 12 год. 42 хв. - 200 грн., шляхом переказу на картку для виплат її покійного колишнього чоловіка № НОМЕР_4; 27.02.2026 року о 16 год. 44 хв. - 1 000 грн., шляхом переказу на рахунок ОСОБА_6 на картку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_6 ; 28.02.2026 року о 08 год. 41 хв. - 220 грн., шляхом переказу на рахунок ОСОБА_7 на картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 ; 05.03.2026 року о 10 год. 06 хв. - 1 000 грн., шляхом переказу на картку для виплат її покійного колишнього чоловіка № НОМЕР_4; 11.03.2026 року о 07 год. 55 хв. - 1 158 грн. 83 коп., шляхом здійснення оплати комунальних платежів; 11.03.2026 року о 09 год. 35 хв. - 126 грн., шляхом поповнення рахунку мобільного телефону; 20.03.2026 року о 11 год. 52 хв. - 140 грн., 20.03.2026 року о 12 год. 21 хв. - 5 грн., 22.03.2026 року о 12 год. 59 хв. - 500 грн., 01.04.2026 року о 11 год. 28 хв. - 500 грн., 02.04.2026 року о 08 год. 28 хв. - 150 грн., 05.04.2026 року о 09 год. 58 хв. - 2 500 грн., 08.04.2026 року о 08 год.13 хв. - 310 грн., 21.04.2026 року о 23 год. 27 хв.- 25 грн., 21.04.2026 року о 23 год. 29 хв. - 15 грн., 21.04.2026 року о 11 год. 57 хв. - 1 300 грн., 03.05.2026 року о 12 год. 02 хв. - 200 грн., шляхом переказу на картку для виплат її покійного колишнього чоловіка № НОМЕР_4. У подальшому, користуючись пластиковою карткою для виплат № НОМЕР_4 , емітованою банком на ім`я ОСОБА_5 , яка перебувала у її фактичному володінні та знаючи пін-код від неї, ОСОБА_4 здійснила розпорядження викраденими грошовими коштами шляхом розрахунків у торговій мережі, сплати комунальних послуг, зняття готівки у банкоматі у розмірі 13 000 грн. Таким чином своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 завдала АТ КБ «Приватбнак» матеріальної шкоди на загальну суму 21 049 грн. 83 коп.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень визнала повністю при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб вчинення нею кримінальних правопорушень, зазначені в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, вона їх в повному обсязі підтверджує. Щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати.
Показання обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи і нею не оспорюються.
Згідно вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд впевнився в правильному розумінні учасниками судового провадження змісту цих обставин і у суду немає сумнівів в добровільності і істинності їх позиції, а також судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які не досліджувались у суді.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує наступне.
Відповідність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
За приписами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 у справі "Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора", правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.
При цьому, відповідно до ч. 2, 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Водночас, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Значна роль покарання у боротьбі зі злочинністю не повинна сприйматися як підстава для того, щоб зробити жорстокішим покарання. У багатьох випадках жорстокість покарання переконує винного в його несправедливості, робить самого засудженого більш жорстоким, породжує в його свідомості почуття образи, неповаги до суспільства, держави, її законів. Тому значення покарання в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожний вчинений злочин. Роль і значення покарання багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. У кожному конкретному випадку суд повинен призначити покарання з дотриманням вимог і положень ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Воно має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Мета покарання - це те, чого прагне досягти держава, застосовуючи його щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Закон чітко визначає такі цілі покарання, як: кара як відплата засудженому за вчинене кримінальне правопорушення; виправлення засудженого; запобігання вчиненню нових кримінальих правопорушень самим засудженим; запобігання вчиненню нових кримінальих правопорушень з боку інших осіб.
При визначенні виду і розміру покарання необхідно також враховувати й те, що одним із європейських стандартів кримінального судочинства є принцип «пропорційності», тобто коли призначене особі покарання є непропорційним втручанням держави у права людини (остаточне рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 року у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12), а тому тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання. При цьому колегія суддів дотримується автономної концепції поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 року у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98), хоча це не виключає, що покарання може спрямоване на досягнення кількох цілей, поряд з карою та запобіганням це може бути ще й відшкодування.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було «свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»».
Так, суд при призначенні ОСОБА_4 покарання враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винної, яка задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має ряд захворювань.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 361 КК України класифікується, як кримінальний проступок, за ч. 4 ст. 185 КК України - як тяжкий злочин.
До обставин, що пом`якшують покарання, передбачених ст. 66 КК України, обвинуваченої ОСОБА_4 суд відносить повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, часткове добровільне відшкодування завданої шкоди.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 усвідомила суспільну небезпечність своїх дій, визнала свою вину та щиро розкаялася у вчиненні кримінальних правопорушень.
Суд зазначає, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків, бажанні виправити наслідки вчиненого.
На переконання суду, факт щирого каяття ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень знайшов своє відображення, оскільки обвинувачена під час досудового розслідування та судового розгляду неодноразово висловлював належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки, її осуд, висловлювала щирий жаль з приводу вчинення кримінальних правопорушень, готовність нести відповідальність за їх вчинення, усвідомила свій негативний вчинок і запевнила не повторювати протиправну поведінку в майбутньому, що свідчить про дійсне її каяття. Належним продовженням переконливої позитивної процесуальної поведінки обвинуваченої стали під час судового розгляду її бажання та згода щодо визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України.
При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченої та запобіганню вчинення нею нових кримінального правопорушення.
На підставі викладеного суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень буде покарання, пов`язане із ізоляцією від суспільства у межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України.
При цьому, суд дійшов висновку про доцільність виправлення обвинуваченої без відбування покарання та про можливість застосування до неї положень ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням і встановивши їй іспитовий строк. При цьому, суд вважає необхідним, для забезпечення належної поведінки засудженої під час іспитового строку, покласти на неї обов`язки, що передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
На думку суду, така міра покарання відповідає його меті, гуманності, справедливості, фактичним обставинам кримінального провадження, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є необхідною й достатньою для виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
При цьому, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально - психологічну характеристику обвинуваченої, складену Конотопським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Сумській області, відповідно до якої орган пробації, вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб.
Представником потерпілого АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_8 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 18 046 грн. 08 коп.
Оцінивши заявлений цивільний позов, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку обвинуваченої, яка визнала цивільний позов, суд прийшов до висновку, що така шкода знаходиться в прямому причинному зв`язку із вчиненням ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, а тому у відповідності до ст. 1166 ЦК України, враховуючи всі обставини справи, суд вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню. Такий висновок суду полягає в тому, що сума матеріальної шкоди в розмірі 18 046 грн. 08 коп. доведена наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Під час досудового розслідування обвинуваченій запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст.100, 128, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання:
за ч.1 ст. 361 КК України - у виді обмеження волі строком 1 рік;
за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком 5 років.
У відповідності зі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.
Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
На ОСОБА_4 в період іспитового строку у відповідності зі ст. 76 КК України покласти виконання слідуючих обов`язків: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Цивільний позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, в розмірі 18 046 (вісімнадцять тисяч сорок шість) грн. 08 коп.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 01 жовтня 2026 року на майно, а саме: мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 9C ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з абонентським номером телефону оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_3 - скасувати.
Речові докази по справі, а саме:
- мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 9C ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з сім картою оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , який знаходиться в камері зберігання речових доказів Конотопського РВП ГУ НП в Сумській області (а. 46, 47 наданих матеріалів), - повернути ОСОБА_4 ;
- банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 , яка знаходиться в камері зберігання речових доказів Конотопського РВП ГУ НП в Сумській області (а. 46, 47 наданих матеріалів), - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Конотопський міськрайонний суд.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua