Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №300/5499/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №300/5499/26

Суддя: Остап'юк С.В.

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2026 р. справа № 300/5499/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності щодо не зарахування до стажу роботи, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки стажу роботи в Державній кримінально-виконавчій службі України з 10.10.2019 по 15.03.2021 та зобов`язання здійснити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державного бюро розслідувань (далі – ДБР) про визнання протиправною бездіяльності щодо не зарахування до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 10.10.2019 до 15.03.2021 та зобов`язання зарахувати до стажу служби (роботи) дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 10.10.2019 до 15.03.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 у період з 10.10.2019 по 15.03.2021 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, а з 17.03.2021 проходить службу в Державному бюро розслідувань на посадах начальницького складу. На цей час позивач обіймає посаду заступника начальника відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, у Четвертому слідчому відділі з дислокацією у місті Івано-Франківську.

03.07.2026 позивач звернувся до Державного бюро розслідувань із питанням щодо зарахування періоду служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 10.10.2019 по 15.03.2021 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, який дає право на встановлення доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки. Однак листом від 13.07.2026 № 12-06-16/133-26 відповідач відмовив у задоволенні його вимог, мотивуючи це тим, що відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 08.10.2021 № 524, до відповідного стажу зараховуються періоди, визначені частиною 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", яка, на думку відповідача, не передбачає зарахування служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилається на положення статей 19, 20 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", частини п`ятої статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України. Зазначає, що законодавством передбачено поширення на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України соціального захисту, а також порядку й умов проходження служби, установлених для працівників органів внутрішніх справ, а згодом поліцейських.

На переконання ОСОБА_1 , системний аналіз наведених нормативно-правових актів свідчить про тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ та служби в Державній кримінально-виконавчій службі України в частині умов проходження служби, установлених обмежень, обов`язків і дисциплінарної відповідальності. У зв`язку із цим позивач вважає, що період його служби в Державній кримінально-виконавчій службі України має бути зарахований до стажу служби в Державному бюро розслідувань на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", яким передбачено зарахування служби в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Також позивач зазначає, що відповідно до статті 20 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" працівникам Державного бюро розслідувань виплачується щомісячна доплата за вислугу років, розмір якої залежить від наявного стажу служби (роботи), а пунктом 82 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743, передбачено надання додаткової оплачуваної відпустки залежно від тривалості служби. Відтак, на думку позивача, незарахування спірного періоду служби впливає на визначення його стажу, розмір доплати за вислугу років і тривалість додаткової оплачуваної відпустки, а в подальшому може мати наслідки для визначення строку виходу на пенсію та її розміру.

На підтвердження своєї позиції позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 та від 01.08.2023 у справі № 240/30024/21, які, на його переконання, підтверджують поширення на працівників кримінально-виконавчої служби відповідних норм законодавства, що регулюють проходження служби в органах внутрішніх справ та поліції.

Позивач вважає, що відмова відповідача зарахувати період служби з 10.10.2019 по 15.03.2021 до відповідного стажу є необґрунтованою, свідчить про неправильне застосування норм законодавства та порушує його право на належне соціальне забезпечення. У зв`язку із цим просить визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань щодо незарахування зазначеного періоду служби та зобов`язати відповідача зарахувати його до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, який дає право на встановлення доплати за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач подав клопотання про заміну неналежного відповідача – Державного бюро розслідувань на належного – Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові та клопотання про уточнення позовних вимог.

Клопотання обґрунтовані тим, що відповідно до наказу ДБР Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 20.10.2025 № 146-ос/ДСК позивача призначено на посаду заступника начальник відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, звільнивши з посади старшого оперуповноваженого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові 20.10.2025 де проходить службу по даний час (Четвертий слідчий відділ з дислокацією у місті Івано-Франківську), що підтверджується довідкою від 31.07.2026 № 12-06-16/145-26.

Як наслідок, належним відповідачем в даній адміністративній справі є Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові (індекс 79008, вулиця Кривоноса, будинок 6, місто Львів, Львівська область, код ЄДРПОУ 42334907).

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.09.2026 замінив в адміністративній справі за № 300/5499/26 неналежного відповідача - Державне бюро розслідувань на належного відповідача - Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові (індекс 79008, вулиця Кривоноса, будинок 6, місто Львів, Львівська область, код ЄДРПОУ 42334907). Розгляд справи вирішено розпочати спочатку.

Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові направило до суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити, з викладених у ньому підстав.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.09.2015 ОСОБА_1 з 10.10.2019 по 15.03.2021 працював у Державній кримінально-виконавчій службі України.

Записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.09.2015 засвідчується, що позивач з 17.03.2021 прийнятий на службу до Державного бюро розслідувань.

За наслідками розгляду рапорту ОСОБА_1 від 13.07.2026 Комісія з обчислення та встановлення стажу служби особам рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань листом від 13.07.2026 інформувала позивача про відсутність правових підстав врахувати до стажу служби у ДБР періоду роботи у Державній кримінально-виконавчій службі України.

Вказана відмова мотивована тим, що приписами частини 2 статті 78 Закону закріплено вичерпний перелік видів служб та часу роботи, які зараховуються до Стажу служби, і служба в Державна кримінально-виконавча служба України в цьому переліку відсутня. Повідомлено, що у Верховній Раді України знаходиться проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правових засад діяльності Державного бюро розслідувань" (№ 5305 від 26 березня 2021 року), яким передбачається до Стажу служби зараховувати службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо не зарахування до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 10.10.2019 до 15.03.2021, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, з метою захисту своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" визначено, що систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Згідно з частинами 3, 4 статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України. Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 78 Закону №580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

У частині другій статті 78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Спірні правовідносини між сторонами склались щодо незарахування стажу роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення позивачу надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Згідно із пунктом 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

При цьому, частина п`ята статті 23 Закону України від 23 червня 2005 року № 2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а у подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Крім того, частиною першою статті 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

З вищезазначеного слідує, що всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Нормами підпунктів 3-6 частинии 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.

Законом України від 23.12.2015 № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей", який набрав чинності 29.12.2015, пункт 15 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Аналізуючи вказані вище норми законодавства, а саме частини 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України, частини 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі №520/19629/23 зазначив, що на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби, під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України "Про міліцію" та відповідні норми Закону України "Про Національну поліцію", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

Зазначене відповідає правовим висновкам, які були сформовані Верховним Судом у постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20, у постанові від 01.08.2023 у справі №240/30024/21.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 стаття 242 КАС України).

Отже, врахувавши тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, суд дійшов висновку, що стаж служби ОСОБА_1 в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 10.10.2019 до 15.03.2021.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні .

Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1 311,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція від 30.07.2026.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 311,20 гривень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби ОСОБА_1 у Державній кримінально виконавчій службі з 10.10.2019 по 15.03.2021.

Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові зарахувати до стажу служби ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби у Державній кримінально виконавчій службі з 10.10.2019 по 15.03.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові (ідентифікаційний код юридичної особи 42334907) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331,20 гривень (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційної адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач – Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові (ідентифікаційний код 42334907), вулиця Кривоноса, будинок 6, місто Львів, Львівська область, 79008.

Суддя Остап`юк С.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua