Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №280/7001/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2026 рокуСправа № 280/7001/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаних відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаних відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №27 від 17.06.2026 року, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за заявою №20260611-859394;

зобов`язати Комісію з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом цієї справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII, оскільки він зайнятий постійним доглядом за своєю матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Факт здійснення Позивачем постійного догляду та надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII відповідно до «Переліку документів…» Порядку № 560 від 16 травня 2024 року підтверджується документами компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. про отримання/призначення. Звернувшись до Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 , Позивач отримав відмову оформлену протоколом № 27 від 17.06.2026, причиною відмови зазначено «не підтверджено факту постійного стороннього догляду». Таку відмову позивач вважає очевидно протиправною, безпідставною та необгрунтованою, оскільки ігнорує, як факт потреби ОСОБА_2 у догляді, так і факт здійснення такого догляду сином ОСОБА_1 , підтверджений призначенням компенсації на догляд, на підставі Повідомлення Департамента соціального захисту населення ЗМР № 492 від 28.05.2026. Позивач фактично здійснює за ОСОБА_2 постійний догляд, забезпечує її побутові, соціальні та щоденні життєві потреби, оскільки стан здоров`я матері не дозволяє їй самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися без сторонньої допомоги. Потреба ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді підтверджується медичним висновком ЛКК №63 від 29.12.2025 року, виданим ТОВ «БВ. Мед-груп». Зазначеним висновком встановлено, що ОСОБА_2 має тяжкі хронічні захворювання та стійкі порушення функцій організму, у резолютивній частині вказаного висновку прямо зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. Висновок дійсний до 29 грудня 2026 року. Окремо ОСОБА_2 видано висновок за формою первинної облікової документації №080-4/о, затвердженою наказом МОЗ України від 09.03.2021 №407, про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду. У цьому висновку також прямо визначено потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді, а строк його дії встановлено до 29.12.2026. Надалі комісією Запорізького міського центру соціальних служб було проведено комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_2 як особи, яка потребує надання соціальних послуг. За результатами такого оцінювання 19.05.2026 складено висновок про результати комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, яким ОСОБА_2 встановлено 45,5 бала та IV групу рухової активності. Після проведення комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради ОСОБА_1 призначено компенсацію як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Відповідно до Повідомлення Департамента соціального захисту населення ЗОР № 492 від 28.05.2026 компенсацію призначено з 01.04.2026 по 28.12.2026. Таким чином, у цій справі висновок № 63 за формою 080-4/о підтверджує потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді, висновок від 19.05.2026 року підтверджує ступінь її індивідуальних потреб та IV групу рухової активності, а документ про призначення компенсації підтверджує, що саме ОСОБА_1 є особою, яка фактично надає матері соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Крім того слід зауважити що ОСОБА_2 не перебуває у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 . Інших дітей, крім позивача, ОСОБА_2 не має. Онуків ОСОБА_2 також не має. Тому фактично відсутні інші діти чи онуки, які могли б здійснювати за нею постійний догляд. На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 докази по справі, а саме засвідчену належним чином копію протоколу №27 від 17.06.2026, яким розглянуто заяву ОСОБА_1 №20260611-859394 про надання відстрочки.

Ухвалою суду від 10 липня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову – задоволено частково. Заборонено ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на військову службу під час мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду по справі №280/7001/26. В задоволенні заяви в іншій частині – відмовлено.

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_6 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що за результатами розгляду заяви про надання відстрочки від призову, ОСОБА_3 отримав повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 №3797 від 17.06.2026 року про відмову у задоволенні заяви з підстави, що комісії не подано обов`язкових документів передбачених пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ згідно додатку 5 до Постанови №560, а саме:- для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім`ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу іншого працездатного члена сім`ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім`ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8). А тому, за результатами розгляду заяви Позивача комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Крім того, на виконання частини 7 статті 23 Закону №3543-ХІІ ІНФОРМАЦІЯ_7 не можливо самостійно здійснити перевірку підстав щодо надання військовозобов`язаному ОСОБА_4 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 зареєстрована та проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відмітками в паспортах.

ОСОБА_2 не перебуває у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .

Потреба ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді підтверджується медичним висновком ЛКК №63 від 29.12.2025, виданим ТОВ «БВ. Мед-груп». Зазначеним висновком встановлено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. Висновок дійсний до 29 грудня 2026 року.

Окремо ОСОБА_2 видано висновок за формою первинної облікової документації №080-4/о, затвердженою наказом МОЗ України від 09.03.2021 №407, про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду. У цьому висновку визначено потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді, а строк його дії встановлено до 29.12.2026.

Комісією Запорізького міського центру соціальних служб було проведено комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_2 як особи, яка потребує надання соціальних послуг. За результатами такого оцінювання 19.05.2026 складено висновок про результати комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, яким ОСОБА_2 встановлено 45,5 бала та IV групу рухової активності.

Після проведення комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради ОСОБА_1 призначено компенсацію як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Відповідно до Повідомлення Департамента соціального захисту населення ЗОР № 492 від 28.05.2026 компенсацію призначено з 01.04.2026 по 28.12.2026.

11.06.2026 через органи ЦНАП позивач подав заяву №20260611-859394 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за категорією «особи, які здійснюють постійний догляд за хворими членами сім`ї», із нормативним посиланням на пункт 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Пакет документів та перелік документів, які подавалися для отримання відстрочки, підтверджені ЦНАП. До заяви були подані документи, які підтверджують родинний зв`язок позивача з матір`ю, медичну потребу матері у постійному сторонньому догляді, висновок про результати комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб та документ про призначення позивачу компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Відповідно до витягу з протоколу комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.06.2026 №27, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оскільки не підтверджено факту постійного стороннього догляду.

У повідомленні від 17.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_7 зазначив, що причиною відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації спричинене умовою, що позивачем не подано обов`язкових документів відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачених додатком 5 затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560. А саме для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім`ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу іншого працездатного члена сім`ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім`ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8). Зазначено, що заявнику необхідно оновити акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Вважаючи протиправним рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №27 від 17.06.2026 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за заявою №20260611-859394, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації.

На момент виникнення спірних відносин та звернення до адміністративного суду правовий режим воєнного стану в Україні не скасовано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закон №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Додатком 5 до Порядку №560 визначено перелік документів, які подаються військовозобов`язаними для підтвердження права на відстрочку відповідно до статті 23 Закону №3543-XII.

Так, для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Отже, для військовозобов`язаних, які здійснюють постійний догляд за особами, визначеними пунктом 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, передбачено документальне підтвердження родинних зв`язків, потреби особи у постійному догляді та факту здійснення такого догляду. Зокрема, факт здійснення постійного догляду підтверджується документами про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за формою згідно з додатком 8 до Порядку №560.

Отже, нормативне регулювання передбачає альтернативні способи підтвердження факту здійснення постійного догляду.

Суд звертає увагу, що використання у відповідному переліку документів сполучника «або» свідчить про альтернативність зазначених документів.

Такий висновок узгоджується зі змістом пункту 61 Порядку №560, яким передбачено процедуру встановлення факту здійснення постійного догляду для військовозобов`язаних, які здійснюють догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними.

Таким чином, необхідність отримання акта про встановлення факту здійснення постійного догляду пов`язана з відсутністю іншого передбаченого законодавством документального підтвердження здійснення догляду.

Водночас, наявність документа про отримання компенсації на догляд виключає необхідність додаткового підтвердження тієї самої обставини шляхом обов`язкового подання акта за додатком 8 до Порядку №560.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, про що свідчить висновок лікарсько-консультативної комісії №63 від 29.12.2025.

Також на підтвердження цієї обставини позивачем надано висновок за формою первинної облікової документації №080-4/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407, відповідно до якого ОСОБА_2 має порушення функцій організму, внаслідок яких не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду. Зазначений висновок є чинним до 29.12.2026.

Відповідачем не надано доказів скасування зазначених документів або встановлення недостовірності відомостей, які вони містять.

За таких обставин суд вважає доведеним факт потреби ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді.

З матеріалів справи вбачається, що 19.05.2026 комісією Запорізького міського центру соціальних служб проведено комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_2 , за результатами якого складено висновок, яким встановлено 45,5 бала та IV групу рухової активності.

У подальшому Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, що підтверджується повідомленням №492 від 28.05.2026, відповідно до якого компенсацію призначено на період з 01.04.2026 по 28.12.2026.

Суд також враховує, що позивач та його мати зареєстровані за однією адресою.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що надані позивачем документи в сукупності підтверджують обставини, з якими пункт 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII пов`язує право військовозобов`язаного на відстрочку.

Як установлено судом, відповідно до витягу з протоколу комісії від 17.06.2026 №27 позивачу відмовлено у наданні відстрочки з підстав непідтвердження факту постійного стороннього догляду.

У повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.06.2026 №3797 додатково зазначено про неподання обов`язкових документів, передбачених додатком 5 до Порядку №560, та необхідність оновлення акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Проте, такі висновки відповідача не узгоджуються з установленими судом обставинами.

Судом встановлено, що позивачем разом із заявою від 11.06.2026 №20260611-859394 подано висновок ЛКК за формою №080-4/о, висновок про результати комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб та повідомлення уповноваженого органу соціального захисту населення про призначення компенсації за здійснення догляду. Подання зазначених документів підтверджується матеріалами справи.

Отже, відповідач мав у своєму розпорядженні документи, які стосувалися всіх юридично значущих обставин, необхідних для вирішення питання про надання відстрочки.

При цьому комісією не наведено мотивів, з яких документ про призначення компенсації не було враховано як підтвердження здійснення позивачем догляду.

В оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, які саме відомості, що містяться у поданих позивачем документах, є недостатніми, суперечливими або недостовірними.

Суд наголошує, що Порядок №560 прямо встановлює альтернативний варіант підтвердження: для підтвердження факту зайнятості доглядом подаються або документи про отримання компенсації, допомоги, надбавки на догляд, або акт про встановлення факту здійснення постійного догляду.

Крім того, посилання відповідача на неможливість самостійної перевірки не спростовує обставин, підтверджених наявними у справі доказами, та не доводить правомірності оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У цій справі відповідач, маючи документи про потребу матері позивача у постійному догляді та призначення позивачу компенсації за надання відповідних соціальних послуг, обмежився загальним висновком про непідтвердження факту здійснення догляду. Такий підхід не відповідає вимогам обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінивши докази відповідно до статті 90 КАС України у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено наявність передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

За таких обставин, рішення комісії, оформлене протоколом від 17.06.2026 №27, у частині відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи те, що судом установлено наявність у позивача передбачених законом підстав для відстрочки, а прийняття рішення про її надання за таких умов не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд, суд вважає належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.

Такий спосіб захисту відповідає частині четвертій статті 245 КАС України, спрямований на реальне поновлення порушеного права позивача та не становить неправомірного втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки за встановлених судом обставин у нього відсутня можливість правомірного вибору іншого рішення.

З огляду на викладене, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, оцінивши доводи сторін та перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаних відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №27 від 17.06.2026 в частині відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за заявою №20260611-859394.

Зобов`язати Комісію з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривнi 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова