Суд: Житомирський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №240/30231/26
Суддя: Куденков Кирило Олегович
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/30231/26
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Куденков К.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
установив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 064350009738 від 19 березня 2026 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до періоду проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення період з 26.04.1986 по 10.11.1989, з дня звернення із заявою про призначення пенсії - 11.03.2026.
Ухвалою суду від 24 вересня 2026 року суддею прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.
На обґрунтування позову позивач посилається на безпідставну відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що рішенням від 19.03.2026 №064350009738 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з не підтвердженням факту проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення. До періоду проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не зараховано період з 26.04.1986р по 10.11.1989р згідно довідки від 10.02.2026р. №163, виданої ЦНАП Народницької селищної ради, оскільки документ видано на підставі військового квитка батька позивача, що не може бути підставою видачі зазначеного документу.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України.
За наслідками розгляду заяви позивача від 11.03.2026 про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на умовах Закону України від 28.02.1991 №796–XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло оскаржуване рішення № 064350009738 від 19 березня 2026 року про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки не підтверджено період проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення.
У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить: 29 р. 9 м. 20 дн. До періоду проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не зараховано період з 26.04.1986р по 10.11.1989р згідно довідки від 10.02.2026 №163, виданої ЦНАП Народицької селищної ради, оскільки документ видано на підставі військового квитка батька заявника, що не може бути підставою видачі зазначеного документу.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 серпня 2026 року у справі № 275/420/26 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено частково. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року скасовано. Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про встановлення факту, що має юридичне значення - закрито.
У постанові Житомирського апеляційного суду від 25 серпня 2026 року зазначено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Народичі Народицького району Житомирської області, його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.11.1990, ОСОБА_1 , 1971 р.н., є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 2, як особа, що проживала в зоні обов`язкового відселення.
З військового квитка НОМЕР_2 від 10.11.1989 вбачається, що ОСОБА_1 , 1971 р.н., поставлений на військовий облік та призваний до лав Радянської армії ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно записів у трудових книжках батьків заявника: ОСОБА_2 ,1941 р.н., та ОСОБА_3 ,1950 р.н., вони працювали в смт. Народичі Житомирської області та були звільнені з роботи ( ОСОБА_2 - 26.06.1991, а ОСОБА_3 - 29.07.1991) на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП УРСР у зв`язку з відселенням, передбаченим постановою Ради Міністрів УРСР від 23.08.90 року №288.
Листом №102/0108 від 27.03.2026 начальник ЦНАП Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області повідомив заявника, що факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в смт. Народичі, Коростенського (Народицького) району, Житомирської області підтвердити не можуть в зв`язку з відсутністю підтверджуючих факт проживання документів (книг погосподарського обліку, будинкових книг).
Суд зазначає, що наведені документи також наявні в матеріалах цієї справи.
Також до суду надана довідка ЦНАП Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області від 10.02.2026 № 163, в якій зазначено, що позивач дійсно постійно проживав та був зареєстрований в смт. Народичі, Коростенського (Народицького) району, Житомирської області з 26.04.1986 по 10.11.1989. Підставою видачі довідки зазначено військовий квиток батька ОСОБА_4 , військовий квиток.
У трудовій книжці позивача НОМЕР_3 наявні записи № 1 і № 2 про роботу позивача в Народицьком р/о «Сільгоспхімія» на посаді тракториста в Народицькому хімотряді з 04.09.1989 по 10.11.1989.
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності відмови позивачу в призначенні пенсії.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796–XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII).
Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років мають право на зменшення пенсійного віку на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Отже, умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення протягом двох років до 01.01.1993.
Початкова величина зменшення пенсійного віку (4 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожний рік проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить9 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
Смт. Народичі віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106.
Відповідно до пункту 4 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501, у редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення, було передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження і особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. N 224), віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення сірого кольору, серія Б.
Як установлено судом, позивачу видано посвідчення серія НОМЕР_1 (категорія 2), про те що він є особою, який проживав в зоні обов`язкового відселення.
Наявність у позивача вказаного посвідчення підтверджує факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до 10.11.1989 (звільнення у зв`язку із призивом на військову службу).
Отже, під час вирішення питання про призначення пенсії позивачу відповідач повинен був урахувати період з 26.04.1986 по 10.11.1989 як період постійного проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення.
Відтак позивач має право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку 4 роки і додатково не менше 3 років за кожний рік проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення. Відповідно, позивач також має право на зменшення на 7 років необхідного страхового стажу.
З урахуванням того, що вік позивача на момент звернення за призначенням пенсії становив більше 54 років, а страховий стаж більше 29 років, позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, установленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на підставі статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796–XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Також суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За таких обставин, на думку суду, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію підлягають задоволенню.
Правильність застосування наведеного способу захисту порушеного права позивача підтверджується практикою Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 227/4273/16-а і в рішенні від 21 квітня 2021 року у справі № 360/3611/20.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) , до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22,м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н,21005. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 064350009738 від 19 березня 2026 року про відмову в призначенні пенсії.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до періоду проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення період з 26.04.1986 по 10.11.1989, з дня звернення із заявою про призначення пенсії - 11.03.2026.
Повне рішення суду складено 5 листопада 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.О. Куденков
05.11.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua