Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №160/18634/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №160/18634/26

Суддя: Голобутовський Роман Зіновійович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокуСправа № 160/18634/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 01.01.2026 №047050034632 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, наступні періоди роботи на ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського, ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»: з 10.09.1998 по 06.06.2007;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 від 24.12.2025 з урахуванням висновків суду по даній справі.

Позовна заява обґрунтована тим, що рішення від 01.01.2026 №047050034632 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 є протиправним та підлягає скасуванню. Так, позивач вважає, що рішення відповідача про відмову в призначені пенсії є незаконним, прийнятим при неправильному застосуванні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки основним документом, що підтверджує трудовий стаж позивача є трудова книжка, водночас надання додаткових документів для підтвердження стажу роботи законодавством не вимагається. З огляду на означене це призвело до порушення конституційного права на соціальний захист позивача, а тому вказане стало підставою для звернення до суду із позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/18634/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

21.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ПФУ в Миколаївській області не визнає вимоги позовної заяви, та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що станом на дату звернення з питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач не мав підтвердженого необхідними документами у встановленому порядку пільгового стажу. З урахуванням означеного, пенсійним органом не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, та підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

24.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через Кам`янський відділ обслуговування громадян, із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком №1.

01.01.2026 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянуто заяву від 24.12.2025 та додані до неї документи та прийнято рішення №047050034632 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058.

З рішення встановлено, що на підставі доданих до заяви про призначення пенсії документів та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж Позивача склав 33 роки 02 місяці 10 днів.

Пільговий стаж за Списком № 1 не визначено.

До страхового стажу зараховано всі періоди.

До пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано період роботи протягом червня 1996 року - вересня 2017 року, оскільки відсутні довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до п. 20 Порядку №637.

Наявна лише архівна довідка від 18.11.2025 №Т-21/2-09/1481, про роботу на Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінаті ім. Ф.Е. Дзержинського (згодом ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат) протягом червня 1996 року - вересня 2017 року, яка не є підставою для зарахування пільгового стажу. Одночасно, відсутня інформація щодо ліквідації підприємства на сьогоднішній день ліквідовано/не ліквідовано. В разі ліквідації підприємства питання зарахування до пільгового стажу періоду роботи розглядається на Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, Головному управлінні Пенсійного фонду України за місцем проживання, при наданні відповідної заяви.

Відповідно за відсутності пільгового стажу, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Згідно із ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частина 3 ст. 4 Закону №1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок та з 01.01.2011 єдиний соціальний внесок.

Страховий стаж обчислюється відповідно до вимог Закону №1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності (01.01.2004) цим Законом.

Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Так, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 вказаного Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 у спірний період

10.06.1996 позивача прийнято оператором лінії оброблення рейок дільниці оброблення металу 4чм1 розряду рейкобалкового цеху (наказ №360 від 22.05.1996) Дніпровського ордена Леніна металургійного комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського.

ДМК ім. Дзержинського з 28.02.1997 перейменовано у ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат» ім. Ф.Е. Дзержинського;

10.09.1998 переведено прибиральником гарячого металу гарячої ділянки рейкобалкового цеху (розпорядження №461 від 10.09.1998)

Робоче місце атестовано по Списку №1 згідно постанови №813 від 20.10.1994;

07.06.2007 переведено на посаду виконуючого обов`язки майстра контрольного рейкобалкової дільниці управління технічного контролю (наказ №588к від 24.05.2007)

01.07.2011 переведено на посаду майстра контрольного навопрокатної дільниці (гаряча ділянка) управління технічного контролю (наказ №366к від 20.04.2011)

09.07.2012 переведено на посаду майстра контрольного новопрокатної дільниці (гаряча ділянка) відділу технічного контролю управління якості продукції (наказ №442 від 26.04.2012)

27.05.2013 переведений на посаду інженера ІІ категорії бюро з якості відділу технічного контролю управління якості продукції (наказ №222 від 28.02.2013)

ПАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського з 25.01.2017 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»;

01.09.2017 звільнено за власним бажанням (розпорядження №1005к від 30.08.2017.)

Вказані дані у трудовій книжці, а також те, що позивач працював на роботах за посадами, що передбачені Списком №1 підтверджені копіями довідки форми ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; Архівної довідки №Т-21/2-09/1481 від 18.11.2025; Архівної довідки №Т-21/2-09/1482 від 18.11.2025; Архівної довідки №Т-21/2-09/1483 від 18.11.2025; Історичної довідки №Т-21/2-09/1483/1 від 18.11.2025; Довідкою ПАТ «ДМК» від 23.08.2023р. №023-1153 з чітким розрахунком стажу за Списком №1 з 10.03.1998 по 15.01.2003; Довідкою ПАТ «ДМК» від 23.08.2023 №023-1154 з чітким розрахунком стажу за Списком №1 з 16.01.2003 по 06.06.2007; постанови «Про атестацію робочих місць за умовами праці» від 20.10.1994 №813 з додатком (вибірково); повідомлення, щодо атестації робочих місць за умовами праці №14/1-121 від 26.10.1999; повідомлення, щодо атестації робочих місць за умовами праці №14/1-261 від 27.12.2000; постанови «Про атестацію робочих місць за умовами праці» від 25.12.2001 №1269 з додатком (вибірково); постанови «Про атестацію робочих місць за умовами праці» від 29.12.2006 №992 з додатком (вибірково).

Судом встановлено, що в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, вони не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином. Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його пільгового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Періоди роботи на відповідних посадах та сам факт роботи позивача у ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" не оспорювалися відповідачем.

Щодо відсутності довідки про підтвердження пільгового періоду роботи позивача, на якій посилається відповідач, суд зазначає, що для призначення пенсії законодавством не передбачено надання додаткових документів в разі наявності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до п. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто, у разі необхідності перевірки певних періодів роботи позивача або підтвердження відповідних записів у трудовій книжці, відповідач може самостійно звернутись до підприємства із запитом або з перевіркою.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів, що ставили б під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач неналежним чином дослідив подані позивачем документи, зокрема, відомості трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 та не зазначив у спірному рішенні конкретні періоди роботи позивача та причини їх незарахування, тому спірне рішення від 01.01.2026 №047050034632 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а належним захистом порушеного права позивача буде зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати позивачу за Списком №1 спірний період його роботи та повторно розглянути заяву позивача від 24.12.2025, з урахуванням висновків суду викладених в цьому рішенні.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд робить висновок про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1066,00 грн., що документально підтверджується квитанцією від 30.06.2026.

Проте суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, при зверненні до суду позивачу необхідно було сплатити суму судового збору із застосування понижуючого коефіцієнту, що складає суму 1064,96 грн. Таким чином має місце сплата судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом на суму 1,04 грн, яка не підлягає стягненню з відповідача та може бути повернута в порядку, встановленому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 1064,96 грн грн (із застосування понижуючого коефіцієнту 0,8) підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 01.01.2026 №047050034632 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, наступні періоди роботи на ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського, ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»: з 10.09.1998 по 06.06.2007.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 від 24.12.2025 з урахуванням висновків суду викладених в цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua