Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №160/27271/26
Суддя: Ірметова Олеся Віталіївна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 рокуСправа № 160/27271/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Сібілєва Максима Андрійовича в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
03 вересня 2026 року через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви адвоката Сібілєва Максима Андрійовича в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, яким просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу №139264 від 18.08.2026, винесену начальником Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дяденчуком Дмитром Вікторовичем про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно господарського штрафу у сумі 17000 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 04.07.2026 посадовими особами Укртрансбезпеки було складено акт рейдової перевірки №ОАР 096543 щодо транспортного засобу NEOPLAN N116, державний номер НОМЕР_1 , який використовувався ФОП ОСОБА_1 для здійснення нерегулярного пасажирського перевезення.
Перевезення здійснювалося на підставі договору про здійснення нерегулярного перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 29.06.2026, укладеного між ФОП ОСОБА_1 як перевізником та замовником перевезення. Перевезення мало разовий характер, здійснювалося для організованої групи пасажирів, одним транспортним засобом, за визначеним маршрутом та на підставі одного договору із замовником. На підтвердження правомірності здійснення нерегулярного пасажирського перевезення були оформлені та наявні, зокрема: договір із замовником, інформаційний лист щодо здійснення нерегулярного перевезення пасажирів, список пасажирів, рахунок, реєстраційні документи на транспортний засіб, посвідчення водія та інші документи, що стосувалися саме цього перевезення.
18 серпня 2026 року начальником Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дяденчуком Дмитром Вікторовичем було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №139264 щодо ФОП ОСОБА_1 .
Відповідно до зазначеної постанови, ФОП ОСОБА_1 інкриміновано порушення статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Підставою для винесення постанови зазначено акт рейдової перевірки №ОАР 096543 від 04.07.2026. Оскаржуваною постановою до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Позивач не погоджується з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №139264 від 18.08.2026, вважає її протиправною, необґрунтованою, такою, що винесена без належного з`ясування фактичних обставин справи, без належної оцінки доказів та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що статтею 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України. Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову № 139264 від 18.08.2026 року. Згідно копії акту, Акт № ОАР 096543 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.07.2026, зокрема встановлено, таке: «Під час перевірки виявлено порушення ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та вимог абз. 8 п. 53, п. 30 постанови КМУ №176 від 18.02.1997, а саме перевізник не вніс дані про нерегулярні перевезення пасажирів до системи ЄКІС, відсутні документи: витяг з дозволу, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону. Пояснення водія про причини порушень: Акт підписав.» Саме суб`єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своїй позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відтак, доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним.
На підставі вищевикладеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 07 вересня 2026 року суд відкрив провадження в порядку спрощеного позовного провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Посадовими особами управління державного нагляду (контролю) в Одеській області проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 04.07.2026.
За результатами перевірки складено акт проведення рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №ОАР 096543 від 04.07.2026.
Відповідно до акту місце перевірки М-14 «Одеса-Мелітополь», проведено перевірку транспортного засобу: марка Neoplan, номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , що належить автомобільному перевізнику ФОП « ОСОБА_1 » - АДРЕСА_1 .
Під час перевірки виявлено порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та вимог абз. 8 п. 53, п. 30 постанови КМУ №176 від 18.02.1997, а саме перевізник не вніс дані про нерегулярні перевезення пасажирів до системи ЄКІС, відсутні документи: витяг з дозволу, схеми маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз. 3, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 цього Закону.
Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області направило на офіційну електронну адресу повідомлення про розгляд справи від 04.07.2026 № 096543 на 18 серпня 2026 року.
14 серпня 2026 року представником позивача були направлені до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області пояснення щодо розгляду справи та зазначено, що з висновками, викладеними в акті, не погоджуються. Вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні підстави для застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу, оскільки перевезення, яке перевірялося 04.07.2026 року, було нерегулярним пасажирським перевезенням організованої групи пасажирів, здійснювалося на підставі договору із замовником, супроводжувалося відповідними документами та не потребувало створення окремого запису в ЄКІС на кожен календарний день його виконання.
18 серпня 2026 року начальником Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дяденчуком Дмитром Вікторовичем було винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №139264 (далі - Постанова).
Відповідно до зазначеної Постанови ФОП ОСОБА_1 04.07.2026 о 20 год. 20 хв., а/д М-14, Одеса-Мелітопіль, допущено порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передачена абзацем 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", що підтверджується актом № ОАР 096543 04.07.2026 та накладено штраф у розмірі 17 000,00 гривень.
Правомірність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОАР 096543 04.07.2026 є предметом оскарження у цій справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, поясненням третьої особи, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон України №2344-ІІІ).
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Статтею 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Відповідно до статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку № 1567.
В силу вимог статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до статті 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 40 Закону №2344-III водій автобуса зобов`язаний мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.
Отже, вимогами статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачений обов`язок водія під час здійснення нерегулярних пасажирських перевезень мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Відсутність у перевізника або незабезпечення водія автобуса переліченими документами, є підставою для застосування до перевізника штрафних санкцій відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.
Відповідно до п. 13 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 (далі Правила № 176), перевезення пасажирів автобусами залежно від режиму їх організації можуть бути: регулярними, регулярними спеціальними та нерегулярними.
Згідно з п. 51 Правил № 176, нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються юридичною або фізичною особою як разові перевезення пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення послуг з нерегулярних пасажирських перевезень та з внесенням автомобільним перевізником інформації про здійснення нерегулярних перевезень до Єдиного комплексу інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті.
Автомобільний перевізник перед виконанням нерегулярних перевезень пасажирів вносить до розділу “Нерегулярні перевезення” Єдиного комплексу інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті інформацію про:
найменування та ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), посаду керівника підприємства, номер телефону та адресу електронної пошти;
транспортний засіб (марку, державний реєстраційний номер транспортного засобу), що використовується для провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів та внесений до Єдиного комплексу інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті;
скановану копію (у форматі PDF) договору про замовлення послуг з нерегулярних пасажирських перевезень, укладеного з юридичною або фізичною особою;
дату і час здійснення перевезень;
початковий та кінцевий пункти маршруту;
маршрут перевезення та мету поїздки.
Відповідно до п. 52 Правил № 176, до нерегулярних перевезень належать: туристично-екскурсійні; весільні та святкові; ритуальні; одноразові перевезення до місць відпочинку; інші перевезення, що не заборонені пунктом 55 цих Правил.
Згідно з п. 53 Правил № 176, у разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється:
здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими населеними пунктами більш як два рази на тиждень;
організація (зокрема шляхом пропонування фізичним особам проїзду самостійно або за допомогою інших осіб чи засобів масової інформації) та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом, між визначеними кінцевими пунктами, з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду;
встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів;
самовільне (не передбачене умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення;
здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням;
здійснення перевезень без внесеної інформації до Єдиного комплексу інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті.
У разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.
Згідно з п.55 Правил № 176, замовлення юридичною або фізичною особою послуг з нерегулярних пасажирських перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору.
Відповідно до п. 56 Правил № 176, договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки.
Згідно з п.58-60 Правил № 176, під час здійснення нерегулярних перевезень пасажирський автомобільний перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування відповідальності.
Передній трафарет автобуса містить напис червоною фарбою "Нерегулярне перевезення" на білому фоні.
У салоні автобуса на видному та доступному місці розміщується інформація про автомобільного перевізника (для юридичної особи - найменування юридичної особи, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму; для фізичної особи - прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, яка є громадянином України), укладений договір страхування відповідальності (дата укладення, номер), страховика (найменування, місцезнаходження, контактні дані для звернення) та розмір страхової суми.
Відповідно до п. 61 Правил № 176, під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати належним чином засвідчену копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг, а також належним чином засвідчену копію договору страхування відповідальності (страхового поліса чи сертифіката, виданого страховиком).
Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 травня 2010 року № 278 (далі - Порядок № 278), встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.
Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 278 автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.
Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України (пункт 1.4 Порядку № 278).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 278 паспорт маршруту, окрім іншого, включає: схему маршруту; копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів; таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень).
Згідно з пунктом 2.2. Порядку №278 схема міжміського автобусного маршруту виготовляється на карті автомобільних доріг чи фрагменті карти автомобільних доріг України з нанесенням лінії проходження маршруту. Автостанції, початковий та кінцевий пункти маршруту (зупинки) за маршрутом відмічаються на схемі маршруту із зазначенням їх назв. При розробці схеми маршруту враховують, що відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських автобусних маршрутів загального користування повинно здійснюватись тільки з територій автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху. На лінії шляху проходження маршруту позначаються проміжні зупинки, мости/шляхопроводи, пункти перетинання державного кордону, залізничні переїзди, небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод.
Згідно з пунктом 2.6. Порядку №278 таблиця вартості проїзду для регулярних приміських, міжміських маршрутів містить інформацію щодо вартості проїзду (перевезення багажу) між зупинками, призначеними для посадки та висадки пасажирів згідно з розкладом руху автобусів на маршруті. Для регулярних міських автобусних маршрутів визначається вартість проїзду за маршрутом.
При цьому, згідно з статтею 34 Закону №2344-ІІІ обов`язок із забезпечення водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів покладається саме на автомобільного перевізника, яким, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2344-ІІІ, є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Пунктом 1.3 Порядку №278 також передбачено, що автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого розкладу руху.
В свою чергу, відповідно до пункту 1.4 Порядку №278 на водія автобуса під час здійснення перевезень пасажирів покладений обов`язок пред`явити схему маршруту та розклад руху регулярних перевезень представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними перевірки.
З наведеного слідує, що автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити водія транспортного засобу, який здійснює регулярні пасажирські перевезення, зокрема схемою маршруту, розкладом руху та таблицею вартості проїзду.
Згідно абзацу третього частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільного перевізника застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відсутність на момент перевірки у водія транспортного засобу, що надає послуги з регулярного перевезення пасажирів, документів, визначених статтею 39 Закону №2344-ІІІ, до яких відносяться зокрема й схема маршруту, розклад руху та таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), є складом адміністративного правопорушення, за яке до автомобільного перевізника застосовується передбачена статтею 60 Закону №2344-ІІІ відповідальність у вигляді накладення адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно копії акту № ОАР 096543 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.07.2026, зокрема встановлено, що під час перевірки виявлено порушення під час здійснення нерегулярних пасажирських перевезень згідно договору б/н від 29.06.2026 Жовті Води-Чорноморськ, а саме: перевізник не вніс дані про нерегулярні перевезення пасажирів до системи ЄКІС, відсутні документи: витяг з дозволу, схеми маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду.
Як вбачається з договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах від 29.06.2026, ФОП ОСОБА_1 в особі Миргородський М.В., що діє на підставі ліцензії №537 з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони.
Відповідно до п. 1.1 даного договору, у порядку та на умовах визначених цим Договором, Перевізник зобов`язується за плату здійснити перевезення орендованої Замовником групи пасажирів у кількості 47 осіб та їх багажу, список яких наведено в інформаційному листі щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів (додаток до цього Договору) (далі - Інформаційний лист), який є невід`ємною частиною цього Договору, з Замовник зобов`язується сплатити за таке перевезення Перевізникові встановлену цим Договором плату у розмірі 48000 гривень (сорок вісім тисяч).
Згідно з п. 2.3 Маршрут руху:
початковий пункт маршруту Жовтні Води, Кропоткіна,8
кінцевий пункт маршруту м. Чорноморськ.
Відповідно до п. 2.4 Розклад руху
відправлення автобуса з початкового пункту маршруту о 00.00 30.06.2026
прибуття в кінцевий пункт маршруту о 21:00 04.07.2026.
Оцінюючи дані зазначені у договорі позивачем на замовлення здійснюється перевезення групи пасажирів за маршрутом: пункт відправлення м. Жовті Води, пункт призначення Чорноморськ.
При цьому в договорі чітко визначений час початку руху з пункту відправлення (м. Жовті Води) - о 00.00 30.06.2026 о 00.00 30.06.2026, та час прибуття до кінцевого пункту маршруту (м. Чорноморськ) - о 21:00 04.07.2026.
Позивач у позовній заяві зазначає, що перевірка відбулась під час зворотної поїздки.
Суд наголошує, що договір не містить у собі даних щодо маршруту повернення.
У разі нерегулярного перевезення пасажирів з одного населеного пункту до іншого та подальшого повернення до населеного пункту відправлення маршрут складається як кільцевий: м. Жовті Води - м. Чорноморськ - м. Жовті Води.
Наданий до матеріалів справи договір не містить у собі такого маршруту.
Відповідно до скріншоту з Єдиного комплексу інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті (ІКС «Шлях») вбачається, що перевізником ОСОБА_1 у кабінеті користувача інформаційно-комунікаційної системи «Шлях» було сформовано електронну заявку на здійснення нерегулярного пасажирського перевезення.
Згідно з параметрами зазначеної електронної заявки, які чітко відображені на знімку екрана системи:
- у графі «Час відправлення» перевізником самостійно визначено та вказано: 30.06.2026, пункт відправлення м. Жовті Води.
- у графі «Час прибуття перевізником самостійно визначено та вказано: 30.06.2026, пункт призначення м. Чорноморськ.
Будь-яких інших діючих чи активованих заявок на здійснення нерегулярних пасажирських перевезень зазначеним транспортним засобом на наступні календарні дні, зокрема на дату проведення перевірки 04.07.2026, позивачем не надано.
Таким чином, зазначений електронний доказ є чітким та самодостатнім підтвердженням того, що автомобільний перевізник обмежив часові рамки задекларованого рейсу виключно однією добою (30.06.2026), а отже, станом на момент зупинки транспортного засобу інспекторами Укртрансбезпеки, обов`язкова інформація про рейс в системі «Шлях» була відсутня.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач здійснював перевезення пасажирів за маршрутом Жовті Води-Чорноморськ у період з 30.06.2026 по 04.07.2026. Проте, під час перевірки транспортного засобу інспекторами Укртрансбезпеки 04.07.2026 було виявлено, що в електронній системі «Шлях» інформація про даний рейс була відсутня.
Суд наголошує, що обов`язок щодо коректного, повного та правдивого внесення даних до державних інформаційних систем покладено виключно на суб`єкта господарювання (перевізника), який має доступ до особистого кабінету. Внесення інформації, яка не відповідає фактичній тривалості поїздки (вказано прибуття 30.06.2026 замість 04.07.2026), є прямим невиконанням перевізником вимог транспортного законодавства.
Транспортний засіб, який здійснює пасажирські перевезення в дні, на які в системі «Шлях» відсутня зареєстрована заявка, з погляду закону здійснює перевезення без необхідних документів. Це є підставою для застосування фінансових санкцій, передбачених абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Абзацом 3 частини 1 статі 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абз. 8 п. 53 Правил № 176, у разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.
Оскільки позивачем було порушено вимогу щодо здійснення перевезень без внесеної інформації до Єдиного комплексу інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті, перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.
Положеннями статті 29 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що факт не здійснення перевізником пасажирських перевезень без внесення обов`язкових відомостей до Єдиного комплексу інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті (ІКС «Шлях») на дату перевірки, що є прямим порушенням вимог п. 51 Правил № 176 є доведеним, а тому відповідно до абз. 8 п. 53 Правил № 176 дане перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.
З урахуванням викладеного, факт ненадання водієм під час перевірки документів, на підставі яких виконуються регулярні пасажирські перевезення, а саме: витяг з дозволу, схема маршруту, розкладу руху, таблиця вартості проїзду відповідно до вимог статті 39 Закону №2344-ІІІ є доведеним, відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу №139264 від 18.08.2026, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені законодавством, з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.
Також суд наголошує, що позивач не вірно трактує пояснення УКРТРАНСБЕЗПЕКА щодо створення запису в ЄКІС на кожен календарний день, якщо одне нерегулярне пасажирське перевезення на підставі одного договору триває більше одного дня, викладені у листі від 05.08.2026 № 5490/9.1/15-26.
Згідно абзацу сьомого пункту 51 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 (із змінами), внесенню до ЄКІС підлягає початковий та кінцевий пункти маршруту.
За матеріалами справи позивачем сформовано електронну заявку на здійснення нерегулярного пасажирського перевезення за маршрутом м. Жовті Води – м. Черноморськ, що відповідає умовам договору.
Оскільки саме за умовами договору початковий пункт маршруту – м. Жовті Води, а кінцевий пункт – м. Чорноморськ, а перевірка відбулась у час повернення з м. Чорноморськ до м. Жовті Води, тобто поза межами договірних відносин, суд дійшов висновку, що таке перевезення не має ознаки нерегулярного перевезення, а тому відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності відповідає нормам чинного законодавства.
Частинами 1-2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення і докази, надані стороною позивача, суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
З огляду на викладене, суд зробив висновок, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.
Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 90, 94, 133, 134, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову адвоката Сібілєва Максима Андрійовича в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ірметова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua