Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №160/22290/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №160/22290/26

Суддя: Ніколайчук Світлана Василівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокуСправа № 160/22290/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

27.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 31.05.2026 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.05.2026 року включно на суму виплачених доходів в розмірі 65 549 грн 62 коп;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у період з 24.12.2019 по 27.02.2021 року у військовій частині НОМЕР_4 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військові частині НОМЕР_2 . За рішенням суду на його користь з відповідача стягнуто перерахунок грошового забезпечення. Відповідачем було порушено строки виплати позивачеві належного грошового забезпечення. Вважає що проведення відповідачем несвоєчасного розрахунку є порушенням його прав. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 03 серпня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/22290/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) проходив військову службу у період з 24.12.2019 по 27.02.2021 року у військовій частині НОМЕР_4 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військові частині НОМЕР_2 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройові чатсині) від 01.03.2021 №40.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року у справі № 160/8092/25 суд зобов`язав відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 .

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року у справі № 160/8092/25, військова частина НОМЕР_2 здійснила розрахунок з позивачем 25.06.2026 року, що підтверджується скріншотом виписки з мобільного додатку позивача.

02.07.2026 року позивач звернувся із заявою до відповідача про виплату компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по дату виплати. Відповідь не отримав.

Позивач вважає протиправними такі дії відповідача, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати.

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують у гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітну плату, грошове забезпечення та інші передбачені законодавством виплати.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Індекс інфляції для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу.

На виконання Закону №2050-III Кабінетом Міністрів України постановою від 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам.

До таких грошових доходів належать, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення), а також інші грошові доходи громадян, які не мають разового характеру.

Відповідно до пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток суми нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів та приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

При цьому пунктом 5 Порядку №159 передбачено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому самому місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, правовою підставою для виникнення права особи на компенсацію втрати частини доходів є сукупність таких обставин: наявність грошового доходу, який не має разового характеру; його несвоєчасна виплата; затримка виплати такого доходу на один і більше календарних місяців.

При цьому компенсація втрати частини доходу є самостійною державною гарантією, метою якої є відшкодування втрати купівельної спроможності грошових коштів унаслідок інфляційних процесів у період, протягом якого належний особі дохід не був своєчасно виплачений.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять, зокрема, посадовий оклад та оклад за військовим званням, а також щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, посадовий оклад та оклад за військовим званням є основними складовими грошового забезпечення військовослужбовця та не є одноразовими виплатами. Саме такі виплати були предметом перерахунку за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі №160/8092/25.

Суд враховує, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24 сформульовано висновок про необхідність встановлення систематичного, а не разового характеру доходу як однієї з умов для застосування Закону №2050-III. Водночас зазначена справа стосувалася додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у зв`язку з пораненням військовослужбовця, яку Велика Палата Верховного Суду визнала різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення. Зазначені висновки не змінюють правової природи посадового окладу та окладу за військовим званням, які відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є складовими грошового забезпечення військовослужбовця.

Питання правомірності визначення розміру грошового забезпечення позивача та правильності застосування відповідної розрахункової величини вже було предметом розгляду у справі №160/8092/25, за результатами якої рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 відповідача зобов`язано провести відповідний перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача. Вказане судове рішення набрало законної сили та було виконане відповідачем.

Фактичну виплату відповідних сум відповідач здійснив 25.06.2026. Отже, наявні передбачені Законом № 2050-III умови для проведення компенсації втрати частини доходів: відповідний дохід є грошовим забезпеченням, не має разового характеру, його виплата була проведена з порушенням установлених строків більше ніж на один календарний місяць.

Відповідно до статті 4 Закону № 2050-III та пункту 5 Порядку № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому самому місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Оскільки виплата заборгованості з грошового забезпечення була проведена відповідачем 25.06.2026, обов`язок щодо нарахування та виплати відповідної компенсації виник у відповідача одночасно з проведенням такої виплати.

Разом з тим суд не вбачає підстав для безпосереднього визначення розміру компенсації, оскільки відповідно до статті 3 Закону № 2050-III та пункту 4 Порядку № 159 її розмір залежить від фактично нарахованої та виплаченої суми доходу за кожний відповідний місяць, після утримання податків та обов`язкових платежів, а також відповідних індексів споживчих цін за період невиплати. Тому належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації відповідно до встановленого законом порядку.

При цьому суд виходить із того, що період, за який підлягає нарахуванню компенсація, має визначатися щодо кожної складової грошового забезпечення за відповідний місяць з урахуванням фактичної дати її виплати, а не лише виходячи із загальної дати проведення остаточного розрахунку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити відповідні нарахування і виплати згідно з вимогами Закону №2050-III та Порядку №159, а також нарахувати і виплатити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

При цьому суд наголошує, що під час виконання судового рішення відповідач має врахувати фактично виплачені позивачу суми грошового забезпечення, періоди затримки виплати кожної відповідної складової та індекси споживчих цін за відповідні періоди, а розмір компенсацій визначити відповідно до встановлених нормативно-правовими актами правил.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 31.05.2026 року включно;

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, з урахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення та періодів затримки їх виплати.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, щодо сум грошового забезпечення, виплачених із затримкою, у разі утримання з них податку на доходи фізичних осіб та невідшкодування відповідних сум податку.

В решті заявлених позовних вимог – відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua