Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №160/9233/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 рокуСправа № 160/9233/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ним першого контракту;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільнені з військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладення ним першого контракту;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2026 рік;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом про проходження іноземцями та особами без громадянства військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу, та 07.01.2025 зараховано до списків військової частини НОМЕР_2 . Позивачем було подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 щодо виплати одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту, однак одноразова грошова допомога не була виплачена, відповідь на рапорт позивач не отримав. 10.01.2026 позивач подав рапорт щодо виплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік без вибуття у відпустку та рапорт щодо виплати йому компенсації за неотримане майно у зв`язку з подачею рапорту на звільнення з військової служби. Грошова допомога та компенсація вартості за неотримане майно виплачена не була, відмову у виплаті позивач також не отримав. 17.01.2026 позивача звільнено зі служби за власним бажанням, виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту, невиплати грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік та невиплати компенсація вартості за неотримане майно протиправними, у зв`язку з чим вимушений звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 18.05.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

30.04.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. Відповідно до військового квитка, позивач проходив військову службу в Україні починаючи з 27.02.2022 року у військовій частині НОМЕР_2 . В подальшому, у зв`язку із переміщенням на військову службу до військової частини НОМЕР_3 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.11.2022 №258, позивача було виключено із списків військової частини НОМЕР_2 . Як свідчить військовий квиток, наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 04.08.2023 №102-РС позивача було звільнено з військової служби в запас. Позивач повернувся на військову службу у 2025 році уклавши контракт строком на 3 роки військової служби. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 07.01.2025 був зарахований до списків частини. 22.07.2025, у зв`язку із ліквідацією військової частини НОМЕР_2 , позивач був перемішений для продовження військової служби у військову частину НОМЕР_1 . Але відслужив лише один рік. Отже, військова служба позивача, який є громадянином іншої країни, була можлива лише на умовах укладення ним контракту. І такий контракт він мав укласти 27.02.2022. Навіть якщо такий контракт не був укладений, його служба була за контрактом, оскільки за мобілізацією служба іноземних громадян не можлива. З цього слідує висновок, що у період з 27.02.2022 по 04.08.2023 позивач вже служив за контрактом, а отже укладений ним контракт №2-РС від 03.01.2025 не є першим контрактом. Відтак, підстав для виплати йому грошової винагороди у зв`язку із укладенням першого контракту, на немає.

Також представник зазначає, що право на відпустку військовослужбовець набуває лише якщо у новому календарному році, якщо він відслужив щонайменше один календарний місяць. Допомога на оздоровлення надається лише якщо військовослужбовець набув право на відпустку. Отже, позивач, який у 2026 році відслужив лише 17 днів, оскільки був виключений із списків військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із звільненням 17.01.2026, не набув право на відпустку, а отже не набув право й на отримання допомоги на оздоровлення. Разом з цим, представник зауважує, що під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється; предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

06.05.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій заначено, що позивач дійсно проходив військову службу у період з 27.02.2022 по 31.08.2022, але не за контрактом, а за мобілізацією. 31.08.2023 позивача було звільнено з військової служби у запас за підпунктом “г” пункту 2 частини 4 статті 26 (через такі сімейні обставини або інші поважні причини якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу). Також представник позивача наголошує, що відповідач є правонаступником ліквідованої військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач проходив службу за мобілізацією з 27.02.2022 та військову службу за контрактом з 07.01.2025.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.02.2022 № 2 ОСОБА_1 відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» зараховано до списків особового складу та призначено на посаду бухгалтера першої категорії фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.11.2022 №258 позивача призначено на посаду провідного бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_3 . У зв`язку з цим 10.11.2022 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та з усіх видів забезпечення й направлено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_3 .

Вислуга років позивача у Збройних Силах згідно наказу від 10.11.2022 №258 становить на 10.11.2022 року: календарна 00 років 08 місяців 14 днів.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 11.11.2022 № 270 позивача 11.11.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення, після чого він приступив до виконання службових обов`язків.

На підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 31.08.2023 № 243 позивача 31.08.2023 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та з усіх видів забезпечення і направлено для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вислуга років позивача у Збройних Силах згідно наказу від 31.08.2023 № 243 станом на 31 серпня 2023 року за календарем 01 рік 06 місяців 04 дні, пільгова 00 років 00 місяців 00 днів, загальна 01 рік 06 місяців 04 дні.

21.03.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 видав ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_5 як учаснику бойових дій згідно пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

03.01.2025 між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 та іноземця ОСОБА_1 (зазначено паспортний документ мовою оригіналу «паспорт НОМЕР_6 виданий мид россии 38005 24.08.2021») укладено контракт №2-РС про проходження іноземцями та особами без громадянства військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу строком на 3 (три) роки.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.01.2025 № 8 ОСОБА_1 з 07.01.2025 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення як прийнятого на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу на посаду водія 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 . З цієї ж дати позивач прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків.

17.05.2025 позивач подав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 про виплату одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту, який зареєстровано 16.05.2025 за №1767.

З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2025, у зв`язку із ліквідацією військової частини НОМЕР_2 , позивач був перемішений для продовження військової служби у військову частину НОМЕР_1 .

10.01.2026 позивач подав рапорт, зареєстрований за вхідним № 1227/р від 10.01.2026, на ім`я командира відділення радіоелектронної боротьби НОМЕР_7 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік без вибуття у відпустку відповідно до розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

Крім того, 10.01.2026 позивач подав повторний рапорт на ім`я командира відділення радіоелектронної боротьби НОМЕР_7 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 про виплату компенсації за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.

Водночас грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік та грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за вказаними рапортами від 10.01.2026 позивач не отримав, як і не отримав мотивованої відмови військової частини у їх виплаті.

Надалі, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.01.2026 № 17 молодшого сержанта ОСОБА_1 , оператора відділення радіоелектронної боротьби 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31.12.2025 № 203-РС відповідно до підпункту «ґ» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», визнано таким, що 17.01.2026 справи та посаду здав.

Так, з 17.01.2026 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення з 18.01.2026.

Станом на 17.01.2026 року вислуга років у Збройних Силах України позивача становить: загальна - 02 роки 06 місяців 18 днів, в т.ч. календарна - 02 роки 06 місяців 18 днів, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів. Грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік отримав.

Вважаючи такі дії та бездіяльність відповідача протиправними, а саме невиплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення першого контракту, грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік, а також грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно абзаців 1-2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), Кабінет Міністрів України постановив виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах:

- особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

- особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

- особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

При цьому, пунктами 2, 3 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Тобто, безпосередньо Законом №2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України №704 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, до яких законодавцем віднесено і позивача, здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони України.

Разом з цим, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260, у редакції чинній на дату подання відповідного рапорту), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

За приписами п.1 розділу ХХІІ Порядку №260 одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується:

особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки;

особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком на 3 роки і більше;

особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на 1 рік і більше;

особам, які підписали контракт строком на 5 років і більше, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов`язків за цими посадами.

Відповідно до п. 3 розділу ХХІІ Порядку №260, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов`язків за посадою на підставі наказу командира.

При цьому військовослужбовцям, що уклали перший контракт про проходження військової служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, військових коледжах або навчальних частинах (центрах), одноразова грошова допомога виплачується після закінчення навчання у цих навчальних закладах у військових частинах, до яких їх призначено для подальшого проходження військової служби.

Відповідно до пункту 4 розділу ХХІІ Порядку №260, одноразова грошова допомога не виплачується:

особам рядового складу, які в період проходження військової служби за контрактом уклали контракт про проходження військової служби на посадах сержантського та старшинського складу;

особам сержантського та старшинського складу, яких у період проходження військової служби за контрактом прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;

особам офіцерського складу, які в період проходження кадрової військової служби в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом;

у разі продовження військової служби за новим контрактом;

у разі повторного прийняття на військову службу за контрактом осіб, звільнених з військової служби за контрактом;

у разі підписання контракту для проходження військової служби у Збройних Силах України особами, звільненими з військової служби за контрактом, з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також зі служби в правоохоронних органах.

Таким чином, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, укладеним особою строком не меншим, ніж зазначено в пункті 1 розділу ХХІІ Порядку №260, та за відсутності підстав для відмови у її виплаті, визначених пунктом 4 розділу ХХІІ Порядку № 260.

Згідно пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124, рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Відповідно до статей 14, 31, 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки. Командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) є прямим начальником усього особового складу полку.

Відповідно до абзацу 5 пункту 8 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Відповідно до абзаців 2, 9 пункту 4.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» (у редакції наказу Міністерства оборони України від 14.02.2020 №44), грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу виплачується за місцем штатної служби (перебування та фінансовому та інших видах забезпечення).

Одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачуються після виникнення права на їх одержання (видання відповідного наказу про виплату).

Аналізуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що одноразова грошова допомога після укладення першого контракту, запроваджена з 01.01.2018 підпунктом 8 пункту 6 Постанови №704, належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців. Це одноразова виплата, яку держава надає громадянам, що вперше укладають контракт на проходження військової служби. Ця одноразова грошова допомога спрямована на підтримку новобранців та стимулювання громадян до вступу на військову службу. Така одноразова грошова допомога виплачується зокрема військовослужбовцям Збройних Сил України, які вперше вступили на військову службу за контрактом та уклали перший контракт одного із таких видів: контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу; контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського і старшинського складу; контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.

Право на отримання одноразової грошової допомоги для військовослужбовця виникає після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов`язків за посадою.

Вказана одноразова грошова допомога виплачується один раз, на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому нарахованої суми до виплати, який видається на підставі рапорту військовослужбовця. Одноразова грошова допомога виплачується у складі грошового забезпечення за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні.

Розмір одноразової грошової допомоги залежить від виду укладеного військовослужбовцем контракту про проходження військової служби та від прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого Законом про державний бюджет на 1 січня календарного року, коли укладено відповідний контракт. Одноразова грошова допомога не виплачується у випадках, визначених у пункті 4 розділу XXII Порядку №260.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.05.2025 позивач подав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 про виплату одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту, який зареєстровано 16.05.2025 за №1767.

Проте, жодного рішення за результатом розгляду рапорту позивача надано не було.

Відтак суд вважає, що відповідач безпідставно ухилився від розгляду рапорту позивача.

Отже, відповідач не розглянув по суті рапорт позивача ОСОБА_1 про виплату одноразової допомоги після укладення першого контракту відповідно підпункту 8 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

В той же час, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції, та, відповідно, відсутність належним чином оформленого рішення за результатом розгляду рапорту позивача про виплату одноразової допомоги після укладення першого контракту відповідно підпункту 8 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», свідчить про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З аналізу приписів Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, яким затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, вбачається, що вирішення питання про виплату військовослужбовцю одноразової допомоги після укладення першого контракту відноситься до дискреційних повноважень відповідача.

Водночас, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що рапорт позивача про виплату одноразової допомоги після укладення першого контракту відповідно підпункту 8 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» належним чином розглянуто, доданим документам надана оцінка та за наслідком його розгляду прийнято рішення.

З огляду на вищенаведене та те, що рапорт позивача не був розглянутий по суті, позов підлягає задоволенню шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.05.2025 про виплату одноразової допомоги після укладення першого контракту відповідно підпункту 8 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду вказаного рапорту.

Щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України, та встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами п.1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Відповідно до п. 2 статті 10-1 Закону № 2011-XII щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.

Абзац другий п. 2 статті 10-1 Закону № 2011-XII встановлює, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно п.3 статті 10-1 Закону № 2011-XII, за бажанням військовослужбовців, (…) щорічна основна відпустка може надаватися їм частинами, не більше двох, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 15 календарних днів.

Відповідно до пп. 3 п. 5 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі — Порядок № 260, у редакції чинній на момент подання відповідного рапорту).

Пунктом 1 розділу XXIII Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

За приписами пункту 2 розділу XXIII Порядку № 260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Відповідно до п. 6 розділу XXIII Порядку № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання допомоги для оздоровлення звільнені від посад, усунені або відсторонені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання повноважень на посаді, до місячного грошового забезпечення включаються посадовий оклад за відповідним тарифним розрядом, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми займаними штатними посадами.

Пунктом 8 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Аналіз нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що військовослужбовці, які набули право на щорічну основну відпустку, мають право на отримання грошової допомоги для оздоровлення один раз на новий календарний рік. При цьому абзацом першим пункту 2 розділу XXIII Порядку № 260 прямо передбачено можливість надання військовослужбовцю грошової допомоги для оздоровлення без вибуття у відпустку – за його рапортом протягом поточного року на підставі наказу командира військової частини.

Крім того, відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу XXIII Порядку № 260, військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.01.2026 позивач скористався своїм правом та подав на ім`я командира рапорт, зареєстрований за вхідним №1227/р від 10.01.2026, про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік без вибуття у відпустку відповідно до розділу XXIII Порядку № 260.

Рапорт було подано відповідно до вимог Порядку № 260, який передбачає можливість виплати грошової допомоги для оздоровлення без вибуття у відпустку - за рапортом військовослужбовця протягом поточного року, на підставі наказу командира військової частини.

Зі змісту наявного в матеріалах справи витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.01.2026 № 17 вбачається, що позивач з 17.01.2026 виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік отримав. Відомості щодо отримання грошової допомоги для оздоровлення за 2026 рік у вказаному наказі про звільнення відсутні.

Отже, грошова допомога на оздоровлення за 2026 рік позивачу не нараховувалася і не виплачувалася.

Разом з цим, матеріали справи не містять докази розгляду військовою частиною рапорту позивача від 10.01.2026 про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік без вибуття у відпустку.

Оскільки виплата грошової допомоги для оздоровлення здійснюється на підставі відповідного наказу командира, а відповідачем у порушення вимог Порядку № 260 не було розглянуто поданий рапорт та не прийнято жодного процесуального рішення за наслідками його розгляду, суд доходить висновку про наявність зі сторони Військової частини НОМЕР_1 протиправної бездіяльності.

З огляду на викладене, з метою належного та ефективного захисту порушених прав позивача, враховуючи норми ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та позовні вимоги в цій частині задовольнити шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача від 10.01.2026 про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік та прийняти відповідне рішення за результатами його розгляду.

Щодо грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільнені з військової служби, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року за №797/30665 (далі - Інструкція №475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку №178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Таким чином, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (адміністративне провадження №К/9901/38716/18) та постанові від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 (адміністративне провадження №К/9901/16211/19).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.01.2026 позивач подав повторний рапорт на ім`я командира відділення радіоелектронної боротьби НОМЕР_7 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 про виплату компенсації за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.

17.01.2026 ОСОБА_1 звільнено з військової служби, проте зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.01.2026 № 17 вбачається, що питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно вирішено не було.

Отже, позивач звернувся до відповідача із рапортом від 10.01.2026, в якому просив виплатити компенсацію за неотримане речове майно, однак відповідачем вказане питання вирішено не було.

Оцінюючи вказані обставини, суд доходить висновку, що непорушення відповідачем процедури розгляду рапорту позивача від 10.01.2026 та прийняття наказу від 17.01.2026 № 17 без вирішення питання про видачу довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, а також без нарахування та виплати відповідної компенсації, свідчить про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 .

Суд підкреслює, що право позивача на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно є імперативним та прямо передбаченим законом, а його реалізація не може бути поставлена в залежність від ухилення відповідача від виконання покладених на нього обов`язків щодо оформлення належних документів (зокрема, довідки речової служби про вартість майна).

За таких обставин, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 оформити довідку про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі позивачу, та провести нарахування і виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.

Інші доводи сторін не спростовують вказані вищі висновки суду.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підводячи підсумок викладеному, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 17.05.2025 про виплату одноразової допомоги після укладення першого контракту відповідно підпункту 8 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.05.2025 про виплату одноразової допомоги після укладення першого контракту відповідно підпункту 8 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», прийняти відповідне рішення за результатом розгляду вказаного рапорту та належним чином повідомити ОСОБА_1 про результат розгляду вказаного рапорту;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 10.01.2026 про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік без вибуття у відпустку відповідно до розділу XXIII Порядку № 260;

та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.01.2026 про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік без вибуття у відпустку відповідно до розділу XXIII Порядку № 260;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби;

та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 оформити довідку про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , та здійснити нарахування і виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.

У задоволені інших позовних вимог слід відмовити.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Відповідно до частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 17.05.2025 про виплату одноразової допомоги після укладення першого контракту відповідно підпункту 8 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.05.2025 про виплату одноразової допомоги після укладення першого контракту відповідно підпункту 8 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», прийняти відповідне рішення за результатом розгляду вказаного рапорту та належним чином повідомити ОСОБА_1 про результат розгляду вказаного рапорту.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 10.01.2026 про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік без вибуття у відпустку відповідно до розділу XXIII Порядку № 260.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.01.2026 про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2026 рік без вибуття у відпустку відповідно до розділу XXIII Порядку № 260.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 оформити довідку про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , та здійснити нарахування і виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.

У задоволені інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець