Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №160/31896/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №160/31896/26

Суддя: Ремез Катерина Ігорівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокуСправа № 160/31896/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

06.10.2026 через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії № 047050038263 від 12.08.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 19.03.1985 по 11.05.1991;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.08.2026.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 19.03.1985 по 11.05.1991, який підтверджується записами її трудової книжки, пославшись лише на невідповідність дати звільнення даті наказу про звільнення. Позивач вважає, що формальні неточності записів у трудовій книжці, за правильність яких вона не відповідає, не можуть бути підставою для незарахування періоду роботи, а відповідач у разі сумнівів мав право самостійно звернутися за необхідною інформацією, однак цим правом не скористався.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2026 відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 06.11.2026. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали від 07.10.2026 доставлено до електронного кабінету відповідача 07.10.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений строк не подав, про поважні причини його неподання не повідомив і клопотань не заявляв. Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положеннями статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.08.2026 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішенням від 12.08.2026 № 047050038263 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (33 роки), визначивши страховий стаж позивача у 23 роки 04 місяці 06 днів.

У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 19.03.1985 по 15.05.1994 відповідно до трудової книжки від 01.09.1983, оскільки дата 15.05.1994 відрізняється від дати наказу 08.08.1994 при звільненні з роботи, а стаж зараховано частково доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Крім того, відповідач зазначив, що інші документи, передбачені пунктом 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637), відсутні. Згідно з розрахунком стажу (форма РС-право) період з 12.05.1991 по 11.05.1994 враховано як догляд за дитиною до трьох років, а період з 19.03.1985 по 11.05.1991 до страхового стажу не враховано.

Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , заповненою 01.09.1983, позивач 19.03.1985 прийнята пекарем в резерв до Управління «Востокрыбхолодфлот» (запис № 7, наказ № 54/к від 19.03.1985), у подальшому переводилася на посади пекаря, кухаря, матроса-прибиральника на суднах цього підприємства (записи № 8-12 за період з 01.04.1985 по 19.02.1988 з посиланням на відповідні накази), 04.11.1992 управління перетворено на акціонерне товариство «Восток-Трансфлот» (запис № 13), 15.05.1994 позивач звільнена за власним бажанням у зв`язку з доглядом за дитиною (запис № 14, наказ № 142/к від 08.08.1994). Записи № 7-14 внесені в хронологічній послідовності, і кожен із них містить посилання на наказ, на підставі якого його внесено.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV; редакції, чинній станом на 12.08.2026) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV питання підтвердження стажу роботи для призначення пенсій регулювалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 (у редакції, чинній станом на 12.08.2026) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2026 у справі № 160/34344/23, з посиланням на постанову від 22.08.2024 у справі № 160/18173/23, виснував, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 з тієї підстави, що дата звільнення 15.05.1994 відрізняється від дати наказу про звільнення 08.08.1994, суд зазначає таке.

Вказана відповідачем розбіжність стосується виключно запису № 14 про звільнення, тобто закінчення трудових відносин, і не стосується записів про прийняття позивача на роботу 19.03.1985 та про її переведення у 1985-1988 роках. Записи № 7-12, які підтверджують виконання позивачем роботи на підставі трудового договору з 19.03.1985, внесені на підставі наказів, реквізити яких у них зазначено, та відповідають хронології трудової діяльності позивача. Записів про припинення трудових відносин до 15.05.1994 трудова книжка не містить. Позивач просить зарахувати до страхового стажу лише період з 19.03.1985 по 11.05.1991, тобто до початку періоду догляду за дитиною, який відповідач зарахував сам.

Отже, розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення не ставить під сумнів виконання позивачем роботи у спірний період і не є підставою для незарахування цього періоду до страхового стажу. З тих самих причин не може бути такою підставою і посилання відповідача на відсутність інших документів, передбачених пунктом 3 Порядку № 637: ці документи приймаються для підтвердження стажу за відсутності трудової книжки чи необхідних записів у ній або за наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи, тоді як щодо записів про роботу позивача з 19.03.1985 по 11.05.1991 відповідач жодних неправильностей чи неточностей не встановив.

Крім того, відповідальність за правильність ведення трудових книжок і внесення до них записів покладається на роботодавця. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у її трудовій книжці, оскільки вона не здійснювала заповнення таких записів. Неточність запису у трудовій книжці, допущена роботодавцем, за відсутності даних про її недостовірність не може бути підставою для негативних наслідків для працівника, зокрема для позбавлення його права на зарахування фактично відпрацьованого періоду до стажу.

Суд також враховує, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Маючи сумніви щодо записів трудової книжки, відповідач не вжив заходів для їх усунення, а формально відмовив у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу.

За таких обставин незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи з 19.03.1985 по 11.05.1991 є протиправним.

Оскільки відмову у призначенні пенсії відповідач обґрунтував, зокрема, страховим стажем позивача, обчисленим без урахування періоду роботи з 19.03.1985 по 11.05.1991, рішення від 12.08.2026 № 047050038263 не відповідає критеріям, визначеним пунктами 1 і 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України: воно прийняте не на підставі закону і не є обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, рішення від 12.08.2026 № 047050038263 є протиправним і підлягає скасуванню.

Скасування рішення про відмову у призначенні пенсії зумовлює необхідність повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 05.08.2026. Вирішення питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком, у тому числі визначення тривалості її страхового стажу з урахуванням зарахованого за цим рішенням періоду, належить до повноважень органу Пенсійного фонду України, і суд не може підміняти відповідача у вирішенні цього питання.

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є також зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву про призначення пенсії від 05.08.2026 з урахуванням висновків суду.

Обчислення страхового стажу належить до повноважень органів Пенсійного фонду України, тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати спірний період до її загального страхового стажу, про що вона просить.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Позовну заяву подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд» і позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн, що відповідає ставці, визначеній підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням частини 3 цієї статті. Отже, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 064,96 грн підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 139, 162, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії № 047050038263 від 12.08.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 19.03.1985 по 11.05.1991.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.08.2026.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська обл., Житомирський р-н, м. Житомир, вул. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез

Оригінал: reyestr.court.gov.ua