Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №160/18415/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №160/18415/26

Суддя: Кучма Костянтин Сергійович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокуСправа № 160/18415/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Закарпатській області щодо призначення та обчислення розміру її пенсії за віком з 05 лютого 2024 року без зарахування періодів роботи з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 1 січня 2006 року по 31 жовтня 2006 року, з 29 листопада 2006 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 3 квітня 2010 року, з 4 квітня 2010 року по 3 квітня 2011 року, з 30 квітня 2011 року по 22 березня 2012 року та з 23 березня 2012 року по 12 жовтня 2016 року у КНП Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» (остання назва) у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити обчислення розміру її пенсії з 05 лютого 2024 року зарахувавши період роботи з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 1 січня 2006 року по 31 жовтня 2006 року, з 29 листопада 2006 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 3 квітня 2010 року, з 4 квітня 2010 року по 3 квітня 2011 року, з 30 квітня 2011 року по 22 березня 2012 року та з 23 березня 2012 року по 12 жовтня 2016 року у КНП Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» (остання назва) у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за виплатою недоотриманих з 05.02.2024 року сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивачу на виконання судових рішень у справах № 360/910/24 та № 360/2/25 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 05.02.2024. Проте періоди її роботи у КНП Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» протягом 2004 - 2016 років зараховано у подвійному розмірі лише для визначення права на пенсію, без відповідного врахування при обчисленні розміру. Позивач вважає такі дії протиправними, посилаючись на статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та висновки суду у справі № 360/910/24 щодо подвійного обчислення стажу роботи в зазначеному закладі. Наголошує на невідповідності загальної тривалості зарахованого стажу - 58 років 1 місяць 27 днів - коефіцієнту страхового стажу 0,45500, застосованому при розрахунку її пенсії. Позивач зазначає, що причину такої розбіжності їй роз`яснено лише листом Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 03.06.2026 №67043-47372/Л-01/8-0400/26. При цьому питання правильності обчислення розміру пенсії не вирішувалося в межах попередньої справи, а постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 роз`яснено можливість звернення з окремим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

22.07.2026 до суду від позивача надійшли заперечення на відзив, у яких підтримано позовні вимоги та зазначено, що предметом спору є правильність обчислення розміру пенсії, а не її перерахунок за заявою від 11.03.2026. У зв`язку із чим позивач заперечує проти залучення Головного управління ПФУ в Донецькій області як співвідповідача, оскільки зазначений орган здійснював перерахунок пенсії у зв`язку з набуттям додаткового страхового стажу та не приймав рішення про її первинне призначення. Наголошує, що після виконання судових рішень пенсійним органом визнано її страховий стаж тривалістю понад 58 років із зарахуванням окремих періодів роботи у подвійному розмірі. Однак для обчислення розміру пенсії застосовано коефіцієнт страхового стажу 0,45500 замість 0,58083, тобто відповідні періоди враховано у подвійному розмірі лише для визначення права на пенсію, а не для обчислення її розміру. Зазначає, що правильність визначення розміру пенсії не була предметом розгляду під час здійснення судового контролю у справі № 360/910/24, а тому прийняття звіту про виконання рішення суду не спростовує доводів цього позову.

24.07.2026 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі № 360/910/24 спірні періоди роботи позивача зараховано до її страхового стажу у подвійному розмірі. Згідно із розрахунком стажу його загальна тривалість становить 58 років 1 місяць 27 днів, у тому числі стаж роботи за Списком № 2 - 29 років 3 місяці 8 днів. Належне виконання зазначеного рішення підтверджено ухвалою суду від 10.09.2025, якою прийнято звіти та припинено судовий контроль, що підтверджено також рішенням апеляційної інстанції. Відповідач-1 наголошує, що зарахування періодів роботи в закладах з надання психіатричної допомоги після 01.01.2004 до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено. Вважає, що позивач фактично повторно порушує питання, вже вирішене судом та реалізоване пенсійним органом. Крім того, зазначає, що заяву позивача від 11.03.2026 №6496 про перерахунок пенсії за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління ПФУ в Донецькій області, яке 19.03.2026 прийняло рішення про відмову в перерахунку пенсії в частині застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв`язку із чим, відповідач-1 просить залучити зазначений орган до участі у справі як співвідповідача, а у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 залучено до участі у справі як відповідача-3 - Головне управління ПФУ в Донецькій області.

Відповідачу-2 та відповідачу-3 позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлені до їх електронних кабінетів 30.06.2026 року і 10.07.2026 року, та 03.08.2026 відповідно, що підтверджується відповідними довідками наявними в матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач-2 та відповідач-3 до теперішнього часу на адресу суду не надіслали.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, призначену з 05.02.2024.

З форми РС-право, складеної щодо позивача, вбачається, що періоди її роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.10.2006, з 29.11.2006 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 03.04.2010, з 04.04.2010 по 03.04.2011, з 30.04.2011 по 22.03.2012 та з 23.03.2012 по 12.10.2016 у Комунальному некомерційному підприємстві Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» для визначення права на пенсію враховано у подвійному розмірі, а для обчислення розміру пенсії - в одинарному розмірі. При обчисленні пенсії застосовано коефіцієнт страхового стажу 0,45500.

Не погоджуючись із таким обчисленням розміру пенсії, 16.02.2026 позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про врахування зазначених періодів роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при обчисленні розміру пенсії, проведення відповідного перерахунку та виплати пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Судом також встановлено, що листом від 18.03.2026 № 30451-16798/Р-01/8-0400/26 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача, що періоди роботи, передбачені статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 01.01.2004 враховуються у подвійному розмірі для визначення права на пенсію, а для обчислення її розміру - в одинарному розмірі.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За змістом абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 114 Закону №1058-IV визначено порядок та умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За приписами п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV право на призначення пенсії на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до положень ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також відповідно до статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно із абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому, пунктами 20-22 Порядку №637 визначено особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.

Так, відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Вищевказані норми свідчать про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи іншими документами, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Отже, лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Водночас, приписами ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ) передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час призначення позивачу пенсії в межах цього спору, діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Трудовою книжкою позивача та довідкою про підтвердження пільгового характеру праці від 23.07.2024 №305, підтверджено, що у період з 01.01.2002 по 12.10.2016 вона працювала процедурною медичною сестрою наркологічного відділення психіатричної лікарні, що складає понад 10 років.

Вказані записи у трудовій книжці позивача про спірні періоди роботи скріплені печатками підприємства, дефектів не мають та з них можливо встановити період та особливий характер її роботи.

Під час розгляду справи судом встановлено і не заперечується пенсійним органом, що у вищевказані спірні періоди позивач працювала у закладах з надання психіатричної допомоги.

При цьому, як вказано вище, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17, від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22.

Приймаючи до уваги записи трудової книжки позивача, які підтверджують її роботу в закладах з надання психіатричної допомоги, інформацію, що міститься в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також приймаючи до уваги, що заклад, де працювала позивач, відноситься до закладів з надання психіатричної допомоги, період роботи позивача з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2006 року по 31 жовтня 2006 року, з 29 листопада 2006 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 03 квітня 2010 року, з 04 квітня 2010 року по 03 квітня 2011 року, з 30 квітня 2011 року по 22 березня 2012 року та з 23 березня 2012 року по 12 жовтня 2016 року у КНП Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» мають бути зараховані до спеціального стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії.

Таким чином, ураховуючи встановлені обставини справи, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача-1 щодо неврахування позивачу періодів роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.10.2006, з 29.11.2006 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 03.04.2010, з 04.04.2010 по 03.04.2011, з 30.04.2011 по 22.03.2012 та з 23.03.2012 по 12.10.2016 у подвійному розмірі при обчисленні розміру пенсії. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області врахувати зазначені періоди роботи у подвійному розмірі при визначенні коефіцієнта страхового стажу для обчислення розміру пенсії та здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії з 05.02.2024 з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд зазначає, що прийняття Головним управлінням ПФУ в Донецькій області рішення за результатами розгляду заяви позивача від 11.03.2026 не усуває самостійного значення дій Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо обчислення та виплати пенсії. Зазначений орган листом від 18.03.2026 № 30451-16798/Р-01/8-0400/26 також повідомив позивача про відсутність підстав для врахування спірних періодів роботи у подвійному розмірі при обчисленні розміру пенсії. Отже, наявність рішення іншого територіального органу Пенсійного фонду України сама по собі не виключає судової перевірки оскаржуваних дій Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області.

Щодо посилань пенсійного органу на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі № 360/910/24 суд враховує, що встановлення факту виконання зазначеного рішення не означає вирішення всіх подальших спорів щодо правильності обчислення розміру пенсії позивача.

Так, у мотивувальній частині постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 360/910/24 зазначено, що протокол перерахунку пенсії від 17.10.2025 прийнято після постановлення ухвали суду першої інстанції від 10.10.2025. При цьому апеляційний суд роз`яснив позивачу право звернутися до суду з окремим позовом у разі незгоди з розрахунком стажу за зазначеним протоколом.

Отже, звернувшись із даним позовом, позивач скористалася правом на оскарження подальшого обчислення її пенсії, на можливість реалізації якого прямо вказав суд апеляційної інстанції. За таких обставин посилання на прийняття звіту про виконання попереднього судового рішення та припинення судового контролю самі по собі не спростовують доводів позивача щодо неправильного визначення коефіцієнта страхового стажу для обчислення розміру пенсії та не є достатньою підставою для відмови в задоволенні цього позову.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про позовної заяви з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову, тому судовий збір у розмірі 1 064,96 грн підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо призначення та обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 за віком з 05 лютого 2024 року без зарахування періодів роботи з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2006 року по 31 жовтня 2006 року, з 29 листопада 2006 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 3 квітня 2010 року, з 4 квітня 2010 року по 3 квітня 2011 року, з 30 квітня 2011 року по 22 березня 2012 року та з 23 березня 2012 року по 12 жовтня 2016 року у КНП Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» (остання назва) у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 обчислення розміру пенсії з 05 лютого 2024 року зарахувавши період роботи з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2006 року по 31 жовтня 2006 року, з 29 листопада 2006 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 3 квітня 2010 року, з 4 квітня 2010 року по 3 квітня 2011 року, з 30 квітня 2011 року по 22 березня 2012 року та з 23 березня 2012 року по 12 жовтня 2016 року у КНП Луганської обласної ради «Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги» (остання назва) у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за виплатою недоотриманих з 05.02.2024 року сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл.Народна, буд.4, м.Ужгород, Закарпатська обл., 88000, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 1 064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма

Оригінал: reyestr.court.gov.ua