Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №160/14039/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокуСправа №160/14039/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

Суть спору: 25 травня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести та перерахувати з 18.03.2026 ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з 30 років вислуги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 31.12.2025 її звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України. На день звільнення її вислуга років становила 22 роки 07 місяців 17 днів у календарному обчисленні та 30 років 02 місяці 02 дні в пільговому обчисленні. Відповідач призначив позивачу пенсію відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII, а в переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 цього Закону відмовив з посиланням на відсутність 25 років календарної вислуги. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки Закон № 2262-XII та постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 не ставлять набуття права на пенсію за вислугу років у залежність від наявності виключно календарної вислуги та не встановлюють, що вислуга років у пільговому обчисленні впливає лише на розмір пенсії. Позивач посилається також на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 640/13694/22 визнано протиправними та нечинними положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119, якими пільгове обчислення вислуги років було обмежено виключно цілями визначення розміру пенсії. Оскільки позивача звільнено зі служби після набрання законної сили зазначеним судовим рішенням, до спірних правовідносин, на її думку, підлягає застосуванню редакція пункту 3 постанови № 393, яка передбачає зарахування вислуги років на пільгових умовах саме для призначення пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи позивача та письмові пояснення про підстави відмови.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався. В межах визначеного судом строку відзив на позовну заяву не надав, клопотання про продовження відповідного строку не заявив, матеріали пенсійної справи не надіслав.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не зверталися.

З урахуванням викладеного розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 14.05.2003 до 31.12.2025 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького складу; останнє спеціальне звання - майор внутрішньої служби, остання посада - старший інспектор відділу організації служби центру організаційного та ресурсного забезпечення Пенітенціарної академії України.

Наказом Пенітенціарної академії України від 11.12.2025 № 707/ОС позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 31.12.2025.

Згідно з цим наказом вислуга років позивача на день звільнення становить: у календарному обчисленні - 22 роки 07 місяців 17 днів, у пільговому обчисленні - 30 років 02 місяці 02 дні.

На підставі заяви позивача від 12.01.2026 Пенітенціарна академія України оформила подання від 14.01.2026 № 3/34 та матеріали для призначення пенсії, за результатами розгляду яких відповідач з 01.01.2026 призначив позивачу пенсію відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII.

18.03.2026 позивач через представника - адвоката Дзіся А.Р. звернулася до відповідача із заявою (вх. № 28571/К-0400-26), в якій просила призначити та перерахувати їй пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні.

Листом від 30.04.2026 № 52478-28571/К-01/8-0400/26 відповідач повідомив, що для перерахунку пенсії відповідно до норм Закону № 2262-XII необхідна календарна вислуга не менше ніж 25 календарних років, а календарна вислуга позивача становить 22 роки 07 місяців 17 днів, отже, підстави для перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII відсутні.

Будь-якої оцінки вислуги років позивача в пільговому обчисленні лист відповідача не містить.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Спір між сторонами виник щодо того, чи підлягає врахуванню вислуга років позивача в пільговому обчисленні (за службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з розрахунку один місяць служби за сорок днів) до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), чи таке право виникає лише за наявності не менше ніж 25 років вислуги в календарному обчисленні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній кримінально-виконавчій службі України та деяких інших осіб, визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-XII).

Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають, зокрема, звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII (тут і далі - у редакції, чинній на день звільнення позивача зі служби) пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 17 Закону № 2262-XII особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для призначення пенсії зараховується, зокрема, служба в Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Частиною п`ятою статті 17 Закону № 2262-XII встановлено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою цієї статті передбачено, що на пільгових умовах особам із числа військовослужбовців, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

Отже, Закон № 2262-XII визначає види служби, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, і делегує Кабінету Міністрів України повноваження встановити порядок обчислення такої вислуги, у тому числі на пільгових умовах.

Конкретні правила пільгового обчислення вислуги років встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393).

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Постанови № 393 у редакції, що діяла до 19.02.2022, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, зокрема, один місяць служби за сорок днів - час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби (абзац третій підпункту «г» пункту 3 Постанови № 393).

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлено пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.

Отже, пільгове обчислення вислуги років особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби передбачено безпосередньо законом саме для призначення пенсії, а не лише для визначення її розміру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (далі - Постанова № 119), яка набрала чинності 19.02.2022, Постанову № 393 доповнено пунктом 2-1, згідно з яким для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови, а абзац перший пункту 3 Постанови № 393 викладено в редакції, згідно з якою відповідні періоди служби зараховуються на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 640/13694/22 визнано протиправними та нечинними пункт 4, підпункт 1 пункту 5, пункти 6 і 7 Постанови № 119.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, запровадивши зазначені зміни, Кабінет Міністрів України діяв поза межами повноважень, визначених Законом № 2262-XII, та звузив соціальні гарантії військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Отже, з 28.08.2025 зазначені положення Постанови № 119 втратили чинність, і на день звільнення позивача зі служби (31.12.2025) та на день її звернення до відповідача (18.03.2026) пункт 3 Постанови № 393 діяв у редакції, яка передбачає зарахування вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсій.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2026 у справі № 420/21549/25, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 640/13694/22, дійшов висновку, що вислуга років з урахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах, є календарною одиницею виміру та повинна бути врахована до вислуги років, яка підлягає обчисленню та застосуванню в порядку статей 12, 17 та 17-1 Закону № 2262-XII та Постанови № 393 (в редакції, що діяла до внесення змін Постановою № 119 і яка діє наразі).

У зазначеній постанові Верховний Суд також наголосив, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Цей висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 08.10.2026 у справі № 260/10138/25, в якій зазначено, що висновок про розмежування календарної вислуги років для призначення пенсії та пільгового обчислення вислуги років виключно для визначення її розміру, запроваджене відповідними положеннями Постанови № 119, не узгоджується з наведеним правовим висновком Верховного Суду.

Суд також зауважує, що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23, про те, що після 19.02.2022 пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, ґрунтувався на положеннях пункту 2-1 та абзацу першого пункту 3 Постанови № 393 у редакції Постанови № 119, які в подальшому визнано протиправними та нечинними.

Оскільки позивача звільнено зі служби і вона звернулася до відповідача вже після втрати чинності зазначеними положеннями, цей висновок до спірних правовідносин не застосовується, що узгоджується з наведеною вище практикою Верховного Суду, сформованою після ухвалення постанови у справі № 640/13694/22.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також враховує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Щодо незастосування частини другої статті 17-1 Закону № 2262-XII.

Суд вважає, що частина друга статті 17-1 Закону № 2262-XII, якою передбачено зарахування один місяць служби за три місяці до вислуги років для визначення розміру пенсії, до спірних правовідносин не застосовується, з огляду на таке.

Частина друга статті 17-1 Закону № 2262-XII регулює лише одну, окремо визначену підставу пільгового обчислення вислуги років - час проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

Інших підстав пільгового обчислення вислуги років, зокрема за службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, ця норма не стосується та не змінює порядку їх застосування.

Крім того, вислугу років позивача в пільговому обчисленні визначено за іншою підставою, зокрема, за службу в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до абзацу третього підпункту «г» пункту 3 Постанови № 393 та частини четвертої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (один місяць служби за сорок днів).

Згідно з витягом з наказу від 11.12.2025 № 707/ОС позивач безперервно проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 14.05.2003 до 31.12.2025, а співвідношення її календарної (22 роки 07 місяців 17 днів) та пільгової (30 років 02 місяці 02 дні) вислуги відповідає зарахуванню один місяць служби за сорок днів за весь період служби.

Матеріали справи не містять відомостей про безпосередню участь позивача в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у районах та в період їх здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач розрахунку вислуги років позивача, визначеного в наказі від 11.12.2025 № 707/ОС, не спростував.

Також, не надав до суду розрахунку вислуги років з розбивкою пільгових періодів за підставами їх зарахування та доказів того, що пільгова вислуга позивача або її частина обчислена на підставі частини другої статті 17-1 Закону № 2262-XII.

Єдиною підставою відмови відповідач визначив відсутність у позивача 25 років календарної вислуги.

Отже, підстав для застосування частини другої статті 17-1 Закону № 2262-XII до вислуги років позивача немає, і суд виходить з того, що пільгову вислугу позивача обчислено відповідно до абзацу третього підпункту «г» пункту 3 Постанови № 393 та частини четвертої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», якими пільговий залік вислуги років встановлено саме для призначення пенсії.

З урахуванням наведеного вище вислуга років позивача на день звільнення зі служби (31.12.2025) з урахуванням зарахування служби в Державній кримінально-виконавчій службі України на пільгових умовах становить 30 років 02 місяці 02 дні, тобто 30 повних років, що перевищує 25 років вислуги, необхідних для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII.

Отже, позивач має право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII, а дії відповідача щодо відмови в переведенні позивача на пенсію за вислугу років відповідно до цієї норми, оформлені листом від 30.04.2026 № 52478-28571/К-01/8-0400/26, не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та є протиправними.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Переведення пенсіонера на пенсію за вислугу років за наявності встановлених законом умов не є дискреційним повноваженням відповідача, тому належним та ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача перевести позивача на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII.

Позивач просить здійснити таке переведення з 18.03.2026 - дня звернення до відповідача із заявою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Натомість, вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок за наслідком переведення позивача на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII є передчасними.

Так, відповідачем на виконання рішення суду ще не здійснено переведення позивача на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII.

Доказів порушення прав позивача в частині непроведення відповідного перерахунку на момент розгляду справи матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого позивачем, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1064,96 грн підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 18.03.2026 переведення ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон