Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №140/10171/26 — Волинський окружний адміністративний суд

Суд: Волинський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №140/10171/26

Суддя: Стецик Назар Васильович

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10171/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати йому з 01.01.2018 до моменту виключення зі списків особового складу військової частини (27.10.2020) грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням — прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок його грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2018 до моменту виключення зі списків особового складу військової частини (27.10.2020), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку його грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017, 2018, 2019, 2020 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для їх обчислення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату зазначених видів допомоги за 2017, 2018, 2019, 2020 роки з урахуванням у складі грошового забезпечення для їх обчислення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , однак відповідач неправильно визначав розміри належного йому грошового забезпечення та окремих додаткових виплат.

Позивач зазначає, що під час обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, без урахування зміни цієї величини у наступних календарних роках. На думку позивача, такі дії призвели до виплати грошового забезпечення та залежних від нього виплат у заниженому розмірі.

Крім того, позивач вважає, що відповідач безпідставно не включав до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалися грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”.

Вказує, що ця винагорода виплачувалася систематично, мала постійний характер та належала до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії особових карток грошового забезпечення позивача за спірний період та витягів із наказів про прийняття на військову службу і звільнення з військової служби.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав через підсистему “Електронний суд” 06.08.2026.

Відзиву у встановлений судом строк відповідач не подав.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2026 повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 документи щодо проходження позивачем військової служби, нарахування та виплати грошового забезпечення за 2017-2020 роки, а також відомості й пояснення щодо обчислення грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

На виконання зазначеної ухвали Військова частина НОМЕР_1 листом від 04.11.2026 №495/32/1487/пс надала копії карток особового рахунку військовослужбовця за 2017, 2018, 2019, 2020 роки та витягів із наказів щодо проходження військової служби.

У цьому листі відповідач пояснив, що розміри грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначаються виходячи з окладів і додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право на день видання наказу про надання відповідної допомоги.

Відповідач повідомив, що у 2017 році при нарахуванні позивачу зазначених видів допомоги щомісячна додаткова грошова винагорода не враховувалася. Підставою для непроведення перерахунку визначив пункт 30.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, яким передбачено обчислення допомоги на оздоровлення без урахування винагород та морського грошового забезпечення.

Враховуючи приписи статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України), справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.07.2004 №23 ОСОБА_1 , який прибув із Військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, призначено на посаду водія-електрика технічного взводу роти забезпечення.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.10.2020 №226 позивача, звільненого з військової служби у відставку за станом здоров`я наказом начальника НОМЕР_3 авіаційної комендатури від 28.10.2020 №2-РС, з 29.10.2020 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Отже, фактичною датою виключення позивача зі списків особового складу військової частини є 29.10.2020. Водночас у позовній заяві кінцевою датою періоду, за який заявлено вимоги про перерахунок грошового забезпечення, визначено 27.10.2020. Тому суд вирішує зазначені вимоги у межах заявленого періоду.

Із карток особового рахунку військовослужбовця за 2017– 2020 роки вбачається, що позивачу нараховувалися посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та окремі одноразові виплати.

Зокрема, у картці за 2017 рік відображено щомісячне нарахування додаткової грошової винагороди. У більшості місяців її розмір становив 2874,98 грн.

Ця ж картка містить відомості про нарахування у серпні 2017 року грошової допомоги на оздоровлення у сумі 4791,63 грн та у грудні 2017 року матеріальної допомоги у сумі 4009,00 грн.

При цьому розмір грошової допомоги на оздоровлення — 4791,63 грн — відповідає сумі місячного грошового забезпечення без щомісячної додаткової грошової винагороди: 7666,61 грн ? 2874,98 грн.

Неврахування зазначеної винагороди при обчисленні обох видів допомоги за 2017 рік підтверджується також письмовими поясненнями Військової частини НОМЕР_1 , викладеними у листі від 04.11.2026 №495/32/1487/пс.

За карткою особового рахунку за 2018 рік допомогу на оздоровлення нараховано у червні 2018 року в сумі 8938,40 грн. Окремого нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у цій картці не відображено.

Картки за 2019 та 2020 роки містять відомості про нарахування грошової допомоги на оздоровлення, однак не містять відомостей про щомісячне нарахування винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

Із картки за 2020 рік вбачається, що на початку цього року посадовий оклад позивача становив 2910,00 грн, оклад за військовим званням — 740,00 грн. Надалі у зв`язку зі зміною службового становища у картці відображено посадовий оклад 2730,00 грн та оклад за військовим званням 810,00 грн.

Зазначені розміри окладів відповідають їх визначенню із застосуванням розрахункової величини 1762,00 грн. Перерахунку цих окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 надана картка не підтверджує.

Вважаючи обчислення грошового забезпечення та зазначених видів допомоги неправильним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі — Закон №2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Вирішуючи вимоги щодо визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, суд враховує, що до 01.03.2018 грошове забезпечення військовослужбовців визначалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі — Постанова №1294).

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі — Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018.

Постановою №704 затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 у первинній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі — Постанова №103), яка набрала чинності 24.02.2018, внесено зміни до Постанови №704.

Зокрема, відповідно до пункту 6 Постанови №103 пункт 4 Постанови №704 викладено в редакції, за якою розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначалися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, на момент набрання чинності Постановою №704 її пункт 4 передбачав застосування саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Крім того, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.

Таким чином, з 29.01.2020 відновлено застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції, яка передбачає визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, розглядаючи спір щодо перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, дійшов висновку про необхідність застосування з 29.01.2020 положень пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103.

Відповідно до статті 7 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2102,00 грн.

Тому з 29.01.2020 посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача підлягали визначенню шляхом множення 2102,00 грн на відповідні тарифні коефіцієнти, передбачені додатками 1, 14 до Постанови №704.

Зміна прожиткового мінімуму протягом 2020 року не змінює цієї розрахункової величини, оскільки пункт 4 Постанови №704 пов`язує визначення окладів із прожитковим мінімумом, установленим саме на 1 січня календарного року.

Як встановлено з картки особового рахунку за 2020 рік, відповідач у спірний період продовжував нараховувати позивачу грошове забезпечення виходячи з окладів, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

Доказів проведення перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 відповідач не надав.

Отже, дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 27.10.2020 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, є протиправними.

Оскільки посадовий оклад та оклад за військовим званням є складовими грошового забезпечення, від розміру яких залежать інші виплати, їх неправильне визначення впливає також на розміри щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що обчислюються з урахуванням зазначених окладів.

Тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 27.10.2020, включаючи належні за цей період щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, інші виплати, які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 2102,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому перерахунок необхідно провести із застосуванням тарифних коефіцієнтів, які відповідають посаді та військовому званню позивача у відповідні проміжки спірного періоду.

Водночас підстав для задоволення вимог про такий перерахунок за період з 01.01.2018 по 28.01.2020 суд не встановив.

До 01.03.2018 Постанова №704 не застосовувалася до нарахування грошового забезпечення. Після набрання нею чинності пункт 4 цієї постанови передбачав використання прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а на 2019 рік застосування відповідної величини було також визначено Законом України “Про Державний бюджет України на 2019 рік”.

З урахуванням наведеного правового регулювання та висновку Верховного Суду щодо застосування відновленої редакції пункту 4 Постанови №704 із 29.01.2020 вимоги за попередній період задоволенню не підлягають.

Вирішуючи вимоги про врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обчисленні допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №1294 керівникам державних органів надано право в межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за №638/15329, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі — Інструкція №260).

Згідно з пунктом 30.3 Інструкції №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Пунктом 33.1 Інструкції №260 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 33.2 Інструкції №260 матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) — на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Пунктом 33.3 Інструкції №260 установлено, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” (далі — Постанова №889) запроваджено щомісячну додаткову грошову винагороду відповідним категоріям військовослужбовців.

Правове значення для вирішення цього спору має характер зазначеної виплати та її належність до складу місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17 дійшла висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки виплачується щомісяця та має постійний характер.

Хоча зазначена справа стосувалася включення винагороди до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, висновок щодо її правової природи підлягає врахуванню при визначенні складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються спірні у цій справі виплати.

Питання врахування винагороди за Постановою №889 при обчисленні допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки також було предметом розгляду Верховного Суду у справі №380/2427/20, постанову в якій прийнято 21.04.2021.

З огляду на визначений частиною другою статті 9 Закону №2011-XII склад грошового забезпечення відомче регулювання порядку виплати допомоги не може бути підставою для виключення з розрахунку винагороди, яка фактично має щомісячний та постійний характер.

Суд враховує, що Міністр оборони України уповноважений визначати порядок виплати грошового забезпечення. Водночас установлений законом склад грошового забезпечення не може бути звужений підзаконним нормативно-правовим актом.

Тому положення пунктів 30.3, 33.3 Інструкції №260 щодо невключення винагород до розрахунку допомог не можуть застосовуватися у спосіб, який виключає врахування передбаченої Постановою №889 щомісячної додаткової грошової винагороди, що має постійний характер і відповідно до Закону №2011-XII належить до місячного грошового забезпечення.

Як установлено судом із картки особового рахунку за 2017 рік, зазначена винагорода нараховувалася позивачу щомісяця. Отже, у спірних правовідносинах вона мала постійний характер та була складовою його місячного грошового забезпечення.

У 2017 році позивачу нараховано грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 4791,63 грн та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 4009,00 грн.

Військова частина НОМЕР_1 у листі від 04.11.2026 №495/32/1487/пс підтвердила неврахування винагороди при обчисленні цих допомог, обґрунтовуючи свою позицію положеннями Інструкції №260.

Суд відхиляє наведене обґрунтування з огляду на пріоритет положень Закону №2011-XII та встановлений постійний характер виплати винагороди позивачу.

При цьому предметом спору щодо матеріальної допомоги за 2017 рік є правильність складу грошового забезпечення, з якого обчислено вже призначену і виплачену допомогу. Питання первинного призначення такої допомоги або встановлення її в максимальному розмірі судом не вирішується.

Відповідач повинен здійснити перерахунок зазначеної допомоги з урахуванням установленого для неї розміру та належного складу місячного грошового забезпечення, включивши до нього щомісячну додаткову грошову винагороду за Постановою №889.

За таких обставин вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди є обґрунтованими.

Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести відповідний перерахунок та виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас суд не встановив підстав для задоволення аналогічних вимог за 2018– 2020 роки.

Постанова №889 втратила чинність з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності Постановою №704.

Розмір допомоги на оздоровлення та розрахункова база матеріальної допомоги визначаються виходячи зі складових грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право на день видання наказу про надання відповідної допомоги.

Отримання військовослужбовцем певного виду грошового забезпечення у попередні місяці саме собою не означає, що цей вид виплати підлягає включенню до розрахунку допомог після припинення правової підстави для його нарахування.

Із картки особового рахунку за 2018 рік установлено, що допомога на оздоровлення у сумі 8938,40 грн нарахована позивачу у червні 2018 року, тобто після втрати чинності Постановою №889 та запровадження нової структури грошового забезпечення.

Доказів виникнення у позивача права на цю допомогу за наказом, виданим до 01.03.2018, матеріали справи не містять.

Отже, отримання позивачем винагороди за Постановою №889 до зміни системи грошового забезпечення не є підставою для її включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу на оздоровлення у червні 2018 року.

Так само правові підстави для включення цієї винагороди до розрахунку допомог за 2019 та 2020 роки відсутні, оскільки у відповідні періоди Постанова №889 вже не діяла, а надані картки не підтверджують нарахування позивачу передбаченої нею щомісячної винагороди.

Крім того, карткою за 2018 рік не підтверджено нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Предметом заявленої вимоги є перерахунок такої допомоги у зв`язку з неврахуванням певної складової грошового забезпечення, а не її первинне призначення. Тому за відсутності відомостей про нарахування допомоги суд не має підстав установлювати неправильність її обчислення.

Таким чином, у задоволенні вимог про перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2019, 2020 роки саме з підстав неврахування винагороди, передбаченої Постановою №889, належить відмовити.

При цьому відмова у врахуванні винагороди за Постановою №889 при обчисленні допомоги на оздоровлення за 2020 рік не виключає перерахунку цієї допомоги у зв`язку зі зміною розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020. Це різні підстави перерахунку, кожна з яких отримала окрему правову оцінку суду.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 при обчисленні грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 27.10.2020, а також неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди за Постановою №889 при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік.

З огляду на викладене позов підлягає частковому задоволенню.

За відсутності документально підтверджених судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, питання про їх стягнення судом не вирішується.

Керуючись статтями 243– 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 27 жовтня 2020 року включно із застосуванням для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 27 жовтня 2020 року включно, у тому числі щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, інших належних за цей період виплат, які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01 січня 2020 року в розмірі 2102,00 грн, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для їх обчислення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для їх обчислення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя Н. В. Стецик

Оригінал: reyestr.court.gov.ua