Суд: Вінницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: бюджетного відшкодування з податку на додану вартість
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №640/14637/20
Суддя: Бошкова Юлія Миколаївна
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
05 листопада 2026 р. Справа № 640/14637/20
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВІТАНІЯ-ЛЮКС" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВІТАНІЯ-ЛЮКС" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00001424302 та №0001434302 від 15.06.2020.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами камеральної перевірки з порушенням вимог податкового законодавства. Позивач зазначає, що здійснює міжнародні регулярні пасажирські перевезення на підставі відповідних дозволів, а тому правомірно застосовує нульову ставку податку на додану вартість. На підтвердження здійснення перевезень посилається на наявні у нього перевізні документи. Вважає, що висновки контролюючого органу про завищення від`ємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ є безпідставними, у зв`язку з чим просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.06.2020 №0000142402 та №0000143402.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження.
31.07.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції посилається на правомірність висновків акта камеральної перевірки від 20.05.2020 №2400/26-15-43-02/36791100. Зазначає, що позивачем не підтверджено належними міжнародними перевізними документами здійснення міжнародних пасажирських перевезень, зокрема не надано шляхових листів пасажирів, передбачених Порядком, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 09.02.2004 №75. У зв`язку з цим вважає неправомірним застосування позивачем нульової ставки ПДВ, що призвело до завищення від`ємного значення та суми бюджетного відшкодування податку. Наполягає на законності прийнятих податкових повідомлень-рішень та просить відмовити в задоволенні позову.
На виконання Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, Київським окружним адміністративним судом направлено адміністративну справу № 640/14637/20 - до Вінницького окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 дана справа передана на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Бошковій Юлії Миколаївні.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 справу прийнято до свого провадження, вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду інформацію щодо актуальності спірних правовідносин на момент прийняття справи до провадження Вінницьким окружним адміністративним судом, а також надати відомості щодо адреси місця реєстрації, письмові пояснення та/або заяви у разі зміни фактичних обставин по цій справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір; вказати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 доставлено до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного документа.
Водночас, незважаючи на отримання зазначеної ухвали, учасники справи запропонованих судом відомостей, письмових пояснень чи відповідних заяв не надали, про зміну фактичних обставин справи та актуальність спірних правовідносин суд не повідомили.
Ухвалою суду від 05.11.2026 в порядку процесуального правонаступництва замінено відповідача у цій справі з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04665).
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВІТАНІЯ-ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 36791100) здійснює господарську діяльність у сфері пасажирського автомобільного транспорту, зокрема основний вид діяльності - Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у (49.39).
У період з 22.04.2020 по 20.05.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку достовірності нарахування ТОВ «АКВІТАНІЯ-ЛЮКС» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за березень 2020 року.
За результатами перевірки складено акт від 20.05.2020 №2400/26-15-43-02/36791100, яким встановлено порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21.
В акті перевірки зазначено, що відповідно до підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання послуг міжнародних перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом за умови здійснення таких перевезень за єдиним міжнародним перевізним документом.
Контролюючим органом встановлено, що позивачем задекларовано операції, які оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, за грудень 2019 року в сумі 346906 грн, січень 2020 року - 428784 грн, лютий 2020 року - 214029 грн та березень 2020 року - 100875 грн.
Водночас в акті перевірки зазначено, що на письмовий запит Головного управління ДПС у м. Києві від 27.04.2020 №66265/10/26-15-43-02-14 позивачем надано відповідь від 12.05.2020 №9 та копії документів, однак не надано міжнародних перевізних документів, а саме шляхових листів пасажирів, передбачених Порядком організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 09.02.2004 №75, та Угодою INTERBUS.
З огляду на викладене контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2019 року - березень 2020 року та, відповідно, завищення від`ємного значення податку.
Таким чином, за висновками акта перевірки від 20.05.2020 №2400/26-15-43-02/36791100 позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2020 року на 99420 грн та суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 118699 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві 15.06.2020 прийнято:
податкове повідомлення-рішення №00001424302, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2020 року на 118699 грн;
податкове повідомлення-рішення №00001434302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 99420 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24855 грн.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
За змістом підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
В свою чергу, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.
Відповідно до статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Верховний Суд в постанові від 21.10.2021 у справі № 600/2340/20-а дійшов наступного висновку.
Камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів). Під час камеральної перевірки на час спірних правовідносин могла бути перевірена своєчасність: подання податкових декларацій (розрахунків); реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків до них у Єдиному реєстрі акцизних накладних; виправлення помилок у податкових накладних; сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.
Натомість, інші обставини, які впливають на своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків, є предметом перевірки контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.
Як передбачено статтею 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
З аналізу наведених правових норм слідує, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства, яка здійснюється виключно на підставі податкової звітності та даних інформаційних систем, визначених підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України. У межах такої перевірки контролюючий орган уповноважений перевіряти правильність відображення показників податкової звітності, їх арифметичну та логічну узгодженість, відповідність показникам попередніх звітних періодів, а також встановлювати порушення, які можуть бути виявлені без дослідження первинних документів платника податків.
Водночас перевірка фактичного здійснення господарських операцій, достовірності їх документального підтвердження та правомірності формування відповідних показників податкової звітності на підставі первинних документів належить до предмета документальної перевірки.
Отже, висновки про порушення податкового законодавства, встановлення яких потребує дослідження обставин здійснення господарської діяльності та відповідних первинних документів, не можуть бути зроблені контролюючим органом виключно за результатами камеральної перевірки.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі № 826/13195/16 дійшов наступного висновку.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.
Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 25.06.2024 у справі № 320/11734/22.
Застосовуючи наведені правові положення та висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку достовірності нарахування ТОВ «АКВІТАНІЯ-ЛЮКС» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2020 року, за результатами якої складено акт від 20.05.2020 №2400/26-15-43-02/36791100.
Зі змісту зазначеного акта вбачається, що підставою для висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ стало непідтвердження здійснення міжнародних пасажирських перевезень відповідними міжнародними перевізними документами, зокрема шляховими листами пасажирів, передбаченими Порядком організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 09.02.2004 №75.
При цьому суд звертає увагу, що під час проведення камеральної перевірки контролюючим органом направлено позивачу письмовий запит від 27.04.2020 №66265/10/26-15-43-02-14 щодо підтвердження задекларованої суми бюджетного відшкодування ПДВ, на який товариством надано відповідь від 12.05.2020 №9 з копіями документів. Відтак висновки контролюючого органу ґрунтувалися, зокрема, на оцінці документального підтвердження здійснення позивачем господарських операцій.
Разом із тим встановлення факту здійснення міжнародних пасажирських перевезень, перевірка наявності та належності документів, що підтверджують такі перевезення, а також визначення правомірності застосування нульової ставки ПДВ на підставі відповідних документів потребують дослідження фактичних обставин господарської діяльності платника податків, що належить до предмета документальної, а не камеральної перевірки.
Суд наголошує, що положення підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлюють вичерпний перелік джерел інформації, які можуть використовуватися під час камеральної перевірки. Водночас стаття 83 ПК України, визначаючи загальні підстави для висновків контролюючих органів за результатами перевірок, не розширює предмета камеральної перевірки та не наділяє контролюючий орган повноваженнями досліджувати первинні документи платника податків у межах такого виду податкового контролю.
Отже, встановлення контролюючим органом порушення позивачем підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України з підстав відсутності належного документального підтвердження міжнародних пасажирських перевезень виходить за межі предмета камеральної перевірки, визначеного підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України.
При цьому право контролюючого органу перевіряти достовірність заявлених до бюджетного відшкодування сум ПДВ не звільняє його від обов`язку дотримуватися встановленого законом порядку здійснення відповідного виду перевірки.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач, встановлюючи за результатами камеральної перевірки порушення, які потребували дослідження первинних документів та фактичних обставин здійснення господарських операцій, вийшов за межі повноважень, визначених підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України. Відповідно, такі висновки контролюючого органу не можуть бути належною правовою підставою для зменшення задекларованих позивачем сум від`ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Водночас, незалежно від встановлених порушень порядку проведення камеральної перевірки, суд вважає за необхідне також надати оцінку доводам сторін та дослідити правомірність застосування позивачем нульової ставки податку на додану вартість під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень.
Відповідно до підпункту 14.1.36. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Положеннями пункту 194.1 статті 194 ПК України визначено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Відповідно до підпункту «а» пункту 193.1 статті 193 ПК України ставка податку встановлюється від бази оподаткування та становить 20 відсотків.
Згідно із абзацом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг, як міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом;
При цьому, підпунктом «е» пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
За приписами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вирішуючи питання щодо правомірності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 15.06.2020 №0001424302 та №00001434302, суд виходить з таких міркувань.
Так, відповідно до висновків акта камеральної перевірки від 20.05.2020 №2400/26-15-43-02/36791100, підставою для встановлення порушення позивачем підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України стало ненадання міжнародних перевізних документів, а саме шляхових листів пасажирів, передбачених Порядком організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 09.02.2004 №75, та Угодою INTERBUS.
В ході перевірки встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту за грудень 2019 року - березень 2020 року було здійснення позивачем операцій з міжнародних перевезень пасажирів і багажу, які товариство відобразило у податковій звітності як операції, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.
Водночас судом встановлено, що основним видом господарської діяльності ТОВ «АКВІТАНІЯ-ЛЮКС» є інший пасажирський наземний транспорт (КВЕД 49.39).
Ліцензією на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, в тому числі міжнародні, (№676 від 09.12.2014) підтверджується наявність у позивача права на здійснення відповідного виду господарської діяльності.
Отже, контролюючий орган не заперечує щодо факту надання позивачем послуг з перевезень пасажирів, однак вважає, що ним не підтверджено надання послуг саме з міжнародних перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом, що згідно пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України оподатковуються за ставкою « 0» відсотків до бази оподаткування за періоди виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість.
Таким чином, спірним у цих правовідносинах є питання щодо визначення документів, якими підтверджуються міжнародні перевезення пасажирів.
За позицією контролюючого органу, для підтвердження здійснення міжнародних пасажирських перевезень у період з грудня 2019 року по березень 2020 року позивач повинен був надати журнал реєстрації шляхових листів пасажирів та відповідні шляхові листи пасажирів, передбачені Порядком №75 та Угодою INTERBUS.
Основні засади організації міжнародних регулярних, спеціальних регулярних, маятникових, нерегулярних, транзитних перевезень пасажирів в Україні на момент виникнення спірних правовідносин визначав Порядок організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, затверджений наказом Міністерства транспорту України 09.02.2004 року № 75, (далі Порядок №75).
Пунктом 6.1 Порядку №75 визначено, що нерегулярні та маятникові перевезення, які здійснюються з використанням українськими перевізниками та іноземними перевізниками шляхових листів груп пасажирів (зразок у додатку 9), звільняються від дозволів, якщо інше не передбачене міжнародними угодами.
Відповідно до п. 6.2 Порядку №75 з використанням пасажирськими перевізниками шляхових листів груп пасажирів здійснюються нерегулярні та маятникові перевезення у разі:
1) поїздки "з зачиненими дверима", коли той самий автобус здійснює перевезення тієї ж самої групи пасажирів протягом поїздки та для їх доставки назад на місце відправлення (місце відправлення є на території реєстрації транспортного засобу);
2) перевезення, що передбачає пряму поїздку з пасажирами та зворотну поїздку без пасажирів (місце відправлення є на території реєстрації транспортного засобу);
3) перевезення, що передбачає пряму поїздку без пасажирів і посадку всіх пасажирів зворотного рейсу в одному й тому ж місці за наявності однієї з таких умов:
- пасажири складають групу, що була сформована згідно з договором перевезень;
- пасажири попередньо були доставлені тим самим перевізником за умов, визначених у пункті 2) цього Порядку, на територію іноземної держави, де вони знову здійснили посадку і прямують на територію України;
- пасажири були запрошені здійснити поїздку на територію іншої держави, і вартість транспортування сплачується особами, що зробили запрошення (такі пасажири повинні складати групу, яка не була сформована виключно з метою здійснення саме цієї поїздки і яку буде доставлено на територію України);
4) поїздки автобусів без пасажирів, що використовуються виключно для повернення пошкодженого автобуса, що здійснював міжнародні нерегулярні чи маятникові перевезення або групи пасажирів, яка перевозилась цим автобусом.
Аналогічні норми містяться в Угоді про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода INTERBUS), до якої приєдналася Україна відповідно до Закону №5444-VІ 16.10.2012 року.
Положеннями статті 6 розділу IV Угоди передбачено, що для зазначених нижче нерегулярних перевезень не потрібно отримувати дозвіл на території будь-якої Договірної Сторони, іншої, ніж та, в якій засновано транспортний оператор:
1. поїздок із зачиненими дверима, тобто таких перевезень, коли той самий автобус використовується для перевезення тієї самої групи пасажирів протягом усієї поїздки та для доставки її назад до місця відправлення. Місце відправлення знаходиться на території Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;
2. перевезень, під час яких здійснюється пряма поїздка з пасажирами та зворотна поїздка без пасажирів. Місце відправлення знаходиться на території Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;
3. перевезень, під час яких здійснюється пряма поїздка без пасажирів і всі пасажири здійснюють посадку в одному й тому самому місці, якщо виконується одна з наведених нижче умов:
a) пасажири складають групи на території недоговірної сторони чи Договірної Сторони, іншої, ніж та, в якій заснований транспортний оператор, або та, де пасажири здійснюють посадку, яку було сформовано згідно з договорами перевезень, укладеними до їхнього прибуття на територію останньої Договірної Сторони. Пасажири перевозяться на територію Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;
b) пасажирів попередньо було доставлено тим самим транспортним оператором за обставин, визначених у пункті 2, на територію Договірної Сторони, де вони знову здійснюють посадку та перевозяться на територію Договірної Сторони, в якій засновано транспортний оператор;
c) пасажирів було запрошено здійснити подорож на територію іншої Договірної Сторони, і вартість транспортування сплачується особою, що зробила запрошення. Такі пасажири повинні складати однорідну групу, яку не було сформовано виключно для здійснення саме цієї поїздки, та яку буде доставлено на територію Договірної Сторони, в якій засновано транспортний оператор.
Відповідно до статей 10-11 РОЗДІЛу VII Угоди INTERBUS надання послуг, зазначених у статті 6, здійснюється згідно з контрольним документом, який видається компетентним органом, чи будь-яким належним чином на це уповноваженим органом Договірної Сторони, в якій зареєстрований транспортний оператор. Контрольний документ складається з відривних шляхових листів пасажирів у двох примірниках, сформованих у журнали в кількості 25 штук. Контрольний документ повинен відповідати зразку, наведеному в додатку 3 до цієї Угоди. Кожний журнал та шляхові листи пасажирів, які є його складовою частиною, повинні бути пронумеровані. Шляхові листи пасажирів також повинні бути пронумеровані послідовно від 1 до 25.
Суд звертає увагу, що РОЗДІЛ VII цієї Угоди називається Контрольні документи для нерегулярних перевезень, що звільняються від дозволів.
З аналізу вищенаведених нормативно-правових документів суд дійшов висновку, що контрольні документи, такі як шляхові листи, журнали реєстрації, використовуються перевізниками у випадках, коли лібералізовані нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються без отримання дозволу, тобто для здійснення контролю та обліку перевезень, на які отримання дозволу не вимагається.
Отже, не у всіх випадках міжнародні перевезення пасажирів відбуваються з наявністю шляхових листів.
Водночас суд зауважує, що Порядок №75 та Угода INTERBUS об`єднують правила міжнародних нерегулярних перевезень пасажирів автобусами, а не регулюють питання віднесення чи не віднесення певного виду перевезень до міжнародних для цілей Податкового кодексу України
Отже, положення розділу 6 Порядку №75 та Угоди INTERBUS, на які посилається контролюючий орган, визначають особливості здійснення міжнародних нерегулярних та маятникових перевезень пасажирів, у тому числі випадки використання шляхових листів груп пасажирів. Водночас зазначені положення не встановлюють загального обов`язку оформлення таких документів під час здійснення міжнародних регулярних пасажирських перевезень.
При цьому судом встановлено, що позивач має ліцензію на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, у тому числі міжнародних, від 09.12.2014 №676.
Крім того, на підтвердження здійснення міжнародних регулярних пасажирських перевезень позивачем до матеріалів справи надано дозвіл Міністерства інфраструктури України від 13.04.2020 №003928 на здійснення міжнародних регулярних перевезень пасажирів за маршрутом Запоріжжя-Колобжег, дозвіл компетентного органу Республіки Польща від 19.02.2020 №X-3659 на здійснення регулярних міжнародних перевезень за маршрутом Колобжег-Запоріжжя, дозвіл Міністерства інфраструктури України від 13.04.2016 №05655 на здійснення міжнародних регулярних перевезень за маршрутом Київ- Салерно, дозвільні документи компетентних органів Австрійської Республіки та Італійської Республіки на здійснення міжнародних автобусних перевезень за маршрутом Київ-Салерно, зокрема дозвіл компетентного органу Італійської Республіки від 25.03.2016 №00717, а також затверджені розклади руху автобусів за відповідними міжнародними маршрутами.
Крім зазначених документів, до матеріалів справи долучено дорожні листи автобусів, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та платіжні доручення, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності товариства.
Оцінюючи надані позивачем документи, суд зазначає, що дозволи компетентних органів України та іноземних держав підтверджують наявність у товариства права на здійснення міжнародних регулярних пасажирських перевезень за визначеними маршрутами, а затверджені розклади руху містять відомості про пункти відправлення, проміжні зупинки та пункти призначення, у тому числі розташовані за межами України.
Водночас надані дорожні листи автобусів, документи щодо реєстрації транспортних засобів та придбання пального у сукупності з дозвільними документами підтверджують обставини, пов`язані з організацією та здійсненням позивачем господарської діяльності у сфері пасажирських автомобільних перевезень.
При цьому суд звертає увагу, що зазначені документи контролюючим органом не були предметом належного дослідження в межах документальної перевірки, а висновок про неправомірність застосування позивачем нульової ставки ПДВ зроблено за результатами камеральної перевірки з посиланням на ненадання шляхових листів груп пасажирів.
Разом із тим, як встановлено судом, положення розділу 6 Порядку №75 та Угоди INTERBUS, на які посилається відповідач, передбачають використання таких документів під час здійснення визначених видів нерегулярних та маятникових міжнародних перевезень пасажирів. Натомість позивачем надано документи щодо міжнародних регулярних автобусних маршрутів, для яких порядок здійснення перевезень та їх документального оформлення має інші особливості.
Отже, сама по собі відсутність шляхових листів груп пасажирів, передбачених для відповідних видів нерегулярних та маятникових перевезень, не є достатньою підставою для висновку про непідтвердження міжнародного характеру регулярних пасажирських перевезень та неправомірність застосування до них нульової ставки ПДВ.
Суд також враховує, що підпункт 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України пов`язує застосування нульової ставки ПДВ зі здійсненням міжнародного перевезення за єдиним міжнародним перевізним документом. Водночас відповідачем не наведено обґрунтування того, чому саме шляхові листи груп пасажирів повинні підтверджувати міжнародний характер регулярних перевезень, які здійснюються на підставі відповідних дозволів, та не встановлено інших конкретних порушень вимог до документального оформлення таких перевезень.
За таких обставин суд доходить висновку, що контролюючим органом не доведено неправомірності застосування позивачем нульової ставки ПДВ з підстав, викладених в акті камеральної перевірки від 20.05.2020 №2400/26-15-43-02/36791100.
Отже, враховуючи недоведеність відповідачем встановлених порушень податкового законодавства, а також вихід контролюючого органу за межі предмета камеральної перевірки, суд доходить висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 15.06.2020 №00001424302 та №00001434302, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.
Згідно статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15.06.2020 №00001424302 та №00001434302.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВІТАНІЯ-ЛЮКС" сплачений судовий збір в сумі 4204 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління ДПС у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВІТАНІЯ-ЛЮКС" (вул. Кайсарова, 2, м. Київ, 03022, РНОКПП 36791100)
Відповідач: Головне управління ДПС у місті Києві (вул. Шолуденка 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011)
Рішення суду сформовано 05.11.2026.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua