Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №910/13979/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: щодо захисту економічної конкуренції, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №910/13979/25

Суддя: Булгакова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/13979/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І.М. та Власова Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "С.О. Груп" - Тацишина О.П. адвокат (ордер АІ №2247004 від 01.07.2026),

відповідача - Антимонопольного комітету України - Косяненко І.В., Рудченко Є.Д. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С.О.Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 (суддя Підченко Ю.О.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 (головуючий суддя: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.)

у справі № 910/13979/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.О.Груп" (далі -Товариство; позивач)

до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет; АМК; відповідач),

про визнання незаконним та скасування листа, зобов`язання вчинити певні дії,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "С.О.ГРУП" звернулося з позовом до Антимонопольного комітету України, у якому просило суд:

- визнати незаконним та скасувати лист державного уповноваженого Антимонопольного комітету України № 145-29.3/04-1675 від 01.09.2025 про залишення без розгляду заяви Товариства від 03.07.2025 про звільнення від відповідальності;

- зобов`язати розглянути заяву Товариства від 03.07.2025 за наявними відомостями відповідно до приписів чинного законодавства про захист економічної конкуренції.

Короткий зміст судових рішень

Господарським судом міста Києва рішенням від 12.03.2026, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 09.06.2026, у справі № 910/13979/25 відмовлено Товариству у задоволенні позову.

Судові рішення мотивовані тим, що Адміністративною колегією Західного територіального відділення Антимонопольного комітету України розглянуто справу № 63/3-01-192-2025 та прийнято рішення № 63/201-р/к від 29.09.2025, яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "С.О. Груп" та Приватного підприємства "Мінералс Груп" щодо узгодження своєї поведінки під час участі в декількох процедурах конкурсних торгів порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та на позивача накладено штрафи на загальну суму 272000,00 грн.

Суд виснували, що поданий Товариством позов фактично не призведе до змін в обсязі прав останнього та забезпечення їх примусової реалізації, враховуючи те, що розгляд справи про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції вже завершено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Товариство, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

Підставою для оскарження постанови суду апеляційної інстанції, Товариство визначило пункти 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, про відсутність висновку Верховного Суду, щодо застосування:

- частини третьої статті 52-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі- Закон № 2210);

- положень Порядку звільнення від відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, затвердженим Розпорядженням АМКУ від 30.11.2023 № 19-рп, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.01.2024 № 2/41347 (далі за текстом - Порядок);

- меж дискреційних повноважень Антимонопольного комітету України під час вирішення питання про прийняття заяви про звільнення від відповідальності - визначення достатності обставин для встановлення ознак порушення законодавства згідно абзацу 4 частини 1 статті 36 та частини першої статті 37 Закону № 2210;

- співвідношення імперативних вимог Закону № 2210 та процедурних положень Порядку.

Зокрема, в касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність врегулювання питань стосовно такого.

1. Можливості АМК в особі Державного уповноваженого залишити без розгляду заяву про звільнення від відповідальності після того, як саме інформація, добровільно повідомлена заявником, фактично є підставою для початку розгляду антимонопольної справи з огляду на практику органів Комітету.

2. чи наявні у Комітету в особі Державного уповноваженого на стадії вирішення питання про прийняття заяви фактично оцінювати достатність доказів так само, як під час розгляду справи по суті.

3. Чи можуть бути відмінними висновки різних органів Комітету, визначених ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", зокрема Державним уповноваженим та адміністративної колегії територіального відділення, в частині визначення достатності в обставинах ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції та застосування абзацу 4 частини 1 статті 36 та частини першої статті 37 Закону № 2210.

4. Чи допускається встановлення Порядком додаткових процедурних вимог, які прямо не передбачені статтею 52-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

5. Чи може підзаконний нормативний акт фактично звузити обсяг прав, гарантованих законом.

6. Чи є повноваження Комітету в особі Державного уповноваженого щодо прийняття заяви про звільнення від відповідальності абсолютно дискреційними, чи вони обмежені законом та можуть бути предметом повноцінного судового контролю.

Також на переконання скаржника, судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено докази у відповідності до приписів статті 86 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Позиція інших учасників справи

Від АМК 19.08.2026 надійшов відзив на касаційну скаргу з проханням залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 у справі №910/13979/25- без змін.

Також від АМК надійшли пояснення у справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Товариство 03.07.2025 звернулося до АМК із заявою про звільнення Товариства від відповідальності відповідно до статті 52-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" в частині забезпечення дійсного справжнього змагання, внаслідок чого було спотворено результати наступних торгів:

a. https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2025-02-07-004796-a - Торги 1;

b. https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2025-02-07-005983-a - Торги 2;

c. https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2025-02-07-007061-a - Торги 3,

d. https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2025-02-17-010646-a -Торги 4.

Листом від 18.07.2025 № 145-29.3/04-1394 Комітет, керуючись пунктом 11 Порядку звільнення від відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, який затверджений розпорядженням Антимонопольного комітету України від 30.11.2023 р. № 19-рп, повідомив заявника про необхідність усунути недоліки поданої заяви протягом 15 календарних днів з наданням інформації на питання, що перелічені в останньому.

Позивач вказує, що листом від 15.08.2025 р. він виконав наведені вимоги та усунув недоліки заяви, надавши всю наявну інформацію та документи.

Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 29.08.2025 прийнято розпорядження № 63/209-рп/к "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" справа № 63/3-01-192-2025 (далі - розпорядження), яким постановлено:

1. Розпочати розгляд справи за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "С.О.Груп" та Приватним підприємством "Мінералс Груп" ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів:

- "Щебінь гранітний", проведену Комунальним підприємством Костопільської міської ради "Костопількомунсервіс" (ідентифікатор закупівлі UA-2025-02-07-007061-a) ;

- "Щебенево-піщана суміш 0-5 із доставкою", проведену Комунальним підприємством Костопільської міської ради "Костопількомунсервіс" (ідентифікатор закупівлі UA-2025-02-07-005983-a);

- "Щебенево-піщана суміш 0-5 із доставкою", проведених Комунальним підприємством Костопільської міської ради "Костопількомунсервіс" (ідентифікатор торгів UA-2025-02-07-004796-a) (далі - торги 3);

- "Будівельні матеріали для проведення ремонтних робіт господарським способом (дорожня суміш 0-40)", проведену Комунальним підприємством Сарненської міської ради "Екосервіс" (ідентифікатор торгів UA-2025-02-17-010646-a) (далі - торги 4).

01.09.2025 Антимонопольний комітет України направив на адресу позивача лист № 145-29.3/04-1675 про залишення без розгляду заяви про звільнення від відповідальності.

Позивачу 18.09.2025 з веб-сайту Антимонопольного комітету України стало відомо про попередні висновки у справі № 63/3-01-192-2025 та про призначення розгляду справи на 29.09.2025 о 10:15 у приміщенні Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

На засіданні адміністративної колегії Антимонопольного комітету України 29.08.2025 прийнято рішення № 63/201-р/к у справі № 63/3-01-192-2025 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів 4 (чотирьох) процедур закупівель; накладено за кожне порушення штраф за кожну процедуру закупівлі, що у сукупному розмірі становить 272000,00 грн.

На думку позивача, спір у справі виник у зв`язку з тим, що наявні правові підстави для визнання незаконним та скасування листа Антимонопольного комітету України від 01.09.2025 № 145-29.3/04-1675 про залишення заяви про звільнення від відповідальності без розгляду, оскільки відповідачем не було дотримано вимог законодавства під час залишення заяви про звільнення від відповідальності без розгляду, оскільки мотиви про залишення без розгляду заяви про не усунення недоліків, викладені у листі, не відповідають реальним обставинам та фактичним обставинам в частині наявності інформації, яка була та є в розпорядженні Товариства.

Відповідач вважає, що оспорюване рішення (лист) прийнято в межах наданих Антимонопольному комітету України повноважень та з урахуванням чинного на момент прийняття законодавства.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для застосування приписів статті 52-1 Закону №2210.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі статті 300 ГПК України.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Скаржник звернувся до Верховного Суду з позовною заявою про визнання незаконним та скасування листа державного уповноваженого Антимонопольного комітету України № 145-29.3/04-1675 від 01.09.2025 про залишення без розгляду заяви Товариства від 03.07.2025 про звільнення від відповідальності в порядку статті 52-1 Закону №2210 та зобов`язання розглянути заяву Товариства від 03.07.2025 за наявними відомостями відповідно до приписів чинного законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм права, які зазначені скаржником, у подібних правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відсутні.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

За приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, а щодо розгляду та вирішення справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання - також з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єктів господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

У сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надавати висновки, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації, висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; переглядати, перевіряти рішення, прийняті органами Антимонопольного комітету України в межах компетенції; дозволяти або забороняти узгоджені дії, концентрацію; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; здійснювати повноваження, передбачені пунктами 6, 11, 12, 15 і 16 частини першої цієї статті; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 18.07.2025 № 145-29.3/04-394 Комітетом залишено без руху заяву Товариства від 03.07.2025 про звільнення його від відповідальності та запропоновано протягом 15 календарних днів з дня отримання цього листа надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів. Одночасно позивач був попереджений, що у разі невиконання зазначених вимог у встановлений державним уповноваженим строк заява буде залишена без розгляду.

Також судами досліджено, що листом від 15.08.2025 Товариство надало відповідь на лист про залишення заяви без руху і за результатом аналізу якого Антимонопольним комітетом України надіслано лист про залишення заяви без розгляду.

Так судами у судових рішеннях зазначено таке:

- у пункті 1 листа про залишення без руху заяви позивача міститься пропозиція надати пояснення щодо наявності попередньої домовленості, обставин погодженої поведінки між Товариством та Приватним підприємством "Мінералс Груп", яка є антиконкурентними узгодженими діями під час участі у торгах № UA-2025-02-07-004796-a, № UA-2025-02-07-005983-a, № UA-2025-02-07-007061-a та № UA-2025-02-17-010646-а;

- у відповідь, позивач повідомив про те, що існування Приватного підприємства "Мінералс Груп" як окремої юридичної особи ніколи не було інструментом для узгодження дій з боку Товариства в частині участі в торгах. Мети з боку заявника у вигляді співпраці з такою юридичною особою у вигляді участі в торгах не було. Після проведення всіх чотирьох торгів в лютому, в березні 2025 року за вивченням ситуації за результатом діяльності - аналізу участі та продажу в якості звіту за перший квартал, стало відомо про участь в чотирьох торгах з Товариством також Приватного підприємства "Мінералс Груп". Підставою для звернення до Антимонопольного комітету України із заявою стало те, що такі дії з боку Приватного підприємства "Мінералс Груп" не було погоджено засновниками/посадовими особами заявника. Тобто, погоджена поведінка - сама по собі антиконкурентна поведінка в частині факту про участь юридичних осіб - відбулась. Попередня змова ж полягає в тому, що організація та участь в перелічених торгах від імені заявника була здійснена однією особою - ОСОБА_1., який одночасно приймав участь у власних інтересах в якості підконтрольного підприємства - Приватного підприємства "Мінералс Груп";

- також, позивач зазначив, що в березні 2025 року, після проведення всіх чотирьох торгів, стало відомо про участь в цих торгах, також і Приватного підприємства "Мінералс Груп";

- враховуючи вищезазначене, Антимонопольний комітет України дійшов висновку про те, що заява про звільнення від відповідальності та лист-відповідь Товариства містять суперечливу та нечітку інформацію щодо попередньої домовленості, обставин погодженої поведінки між Товариством та Приватним підприємством "Мінералс Груп";

- залишаючи без руху заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "С.О. Груп", відповідач запропонував позивачу надати детальний опис предмету антиконкурентних узгоджених дій та роль кожного учасника в них, зокрема, зазначити інформацію про ініціатора антиконкурентних узгоджених дій, хто мав перемогти в закупівлі, хто був формальним учасником, предмет домовленостей, ким та яким чином приймалось рішення про вчинення антиконкурентних узгоджених дій та участь в торгах тощо;

- у листі-відповіді позивач зазначив, що предметом антиконкурентних узгоджених дій був намір Приватного підприємства "Мінералс Груп" отримати досвід в участі в публічних закупівлях для юридичної особи, а також отримання перемоги для наявності майбутнього досвіду у виконанні таких договорів перед державними замовниками. Зазначене стало відомо заявнику вже після проведення аукціонів в торгах. Роль заявника була такою, що передбачає мета участі в публічних торгах - реалізація товару державним замовникам в межах та спосіб, що передбачений Законом України "Про публічні закупівлі". Попередніх угод між Товариством та Приватним підприємством "Мінералс Груп" не укладалось, що свідчить про відсутність дійсної підготовки залучення Приватного підприємства "Мінералс Груп" в якості учасника, що може впливати на рівень цін під час аукціонів;

- також Товариство зазначило, що рішення про антиконкурентну поведінку між Товариством та Приватним підприємством "Мінералс Груп" під час участі в торгах не приймалось. Участь разом в одних закупівлях не обговорювалась та не розглядалась;

- отже Товариство не надало Антимонопольному комітету України інформації щодо взаємодії між учасниками антиконкурентних узгоджених дій (про ініціатора антиконкурентних узгоджених дій, хто мав перемогти в закупівлі, хто був формальним учасником);

- також, залишаючи без руху заяву позивача, Антимонопольний комітет України просив надати детальний опис дат, місця та форми взаємодії між учасниками антиконкурентних узгоджених дій, у тому числі тих, які вступали в контакти щодо таких узгоджених дій, спрямованих на узгодження конкурентної поведінки, та осіб, які брали участь у такій взаємодії;

- Товариство надано лише інформацію, що способом комунікації були оформлені трудові відносини безпосередньо з контролюючою особою Приватного підприємства "Мінералс Груп" - ОСОБА_1 . Документи між Товариством та Приватним підприємством "Мінералс Груп" відсутні, була організована звичайна ділова комунікація між найманим працівником та товариством в офісі. Формування цін здійснювалось посадовими особами Товариства - директором та бухгалтером ОСОБА_3. Яким чином відбувалось формування ціни від імені Приватного підприємств "Мінералс Груп" заявнику не відомо. Від імені Товариства до електронного аукціону у всіх торгах був залучений директор - ОСОБА_2 , який брав участь в торгах № UA-2025-02-07-004796-a, № UA-2025-02-07-005983-a, № UA-2025-02-07-007061-a та № UA-2025-02-17-010646-а;

- Товариством як форму взаємодії зазначено звичайну ділову комунікацію між найманим працівником - ОСОБА_1 та Товариством в офісі, що є загальною інформацією, без детального опису дат, взаємодії між учасниками антиконкурентних узгоджених дій, як це запитувалось у листі Комітету;

- Товариство не надало Антимонопольному комітету України інформації щодо дати чи періоду взаємодії між учасниками антиконкурентних узгоджених дій;

- Антимонопольний комітет України пропонував Товариству надати інформацію щодо переліку документів, які готувались ОСОБА_1 , та надати проекти документів в електронному вигляді, які в подальшому були роздруковані, підписані, відскановані та завантажені до системи закупівель "Прозорро" в складі тендерних пропозицій по кожній процедурі закупівлі окремо;

- у відповідь Товариство надало інформацію щодо переліку документів, які готувались ОСОБА_1 та копії наявних документів (в електронному вигляді) в форматі PDF;

- за результатами аналізу документів, наданих Товариством, встановлено, що документи надані в форматі PDF, які були розміщені у реєстрі пропозицій Товариства на сайті електронних закупівель Prozorro щодо Процедур закупівлі за такими ідентифікаторами: № UA-2025-02-07-004796-a, № UA-2025-02-07-005983-a, № UA-2025-02-07-007061-a та № UA-2025-02-17-010646-a;

- Товариство не надало Антимонопольному комітету України проекти документів в електронному вигляді, які в подальшому були роздруковані, підписані, відскановані та завантажені до системи закупівель "Прозорро" в складі тендерних пропозицій по кожній процедурі закупівлі окремо;

- також відповідач просив позивача надати перелік IP-адрес, які спільно використовувались Товариством та Приватним підприємством "Мінералс Груп", інформацію про абонента (юридичну чи фізичну особу), якому провайдером надавались послуги доступу до мережі Інтернет з цих IP-адрес, вказати адресу, за якою надавались послуги доступу до мережі Інтернет за цими IP-адресами та надати копії укладених та / або чинних договорів про надання послуг доступу до мережі Інтернет за цими ІР-адресами, вказати точне місцезнаходження обладнання, з якого здійснювався доступ до мережі Інтернет з однієї ІР-адреси;

- у відповідь позивач зазначив, що за інформацією, повідомленою ОСОБА_1., доступ до інтернету він мав власний, потреби у Товариства для підключення послуг не було. Вбачається, що IP-адреси, що присвоюються техніці (в тому числі комп`ютерам, роутеру) за приміщенням є НОМЕР_1;

- обладнання, що є власністю Товариства перебуває у користуванні Товариства за адресою: 43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Коперника 36;

- однак, Товариством не зазначено інформацію щодо провайдера, яким надавались послуги доступу до мережі Інтернет, а також інформацію про абонента (юридичну чи фізичну особу), якому провайдером надавались послуги доступу до мережі Інтернет ІР-адреси НОМЕР_1 та не надало копії укладених та/ або чинних договорів, які підтверджують надання послуг доступу до мережі Інтернет за ІР-адресою НОМЕР_1;

- Товариство не усунуло недоліки поданої заяви про звільнення від відповідальності, які зазначено у листі Антимонопольного комітету України від № 145-29.3/04-1394 від 18.07.2025, що стало перешкодою для її розгляду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що Комітет, залишаючи заяву Товариства без розгляду, діяв на підставі норм чинного законодавства та у межах своїх повноважень (з посиланням на дискреційні повноваження АМК). Товариством не доведено підстав для визнання незаконним та скасування листа державного уповноваженого Антимонопольного комітету України № 145-29.3/04-1675 від 01.09.2025 про залишення без розгляду заяви Товариства від 03.07.2025 про звільнення від відповідальності та про зобов`язання розглянути заяву.

Вимога позивача про зобов`язання розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "С.О.Груп" від 03.07.2025 за наявними відомостями відповідно до приписів чинного законодавства про захист економічної конкуренції також визнана судами такою, що не підлягає задоволенню, оскільки є похідною вимогою від основної, у задоволенні якої було відмовлено.

При цьому Судами зазначено, що Адміністративною колегією Західного територіального відділення Антимонопольного комітету України розглянуто справу № 63/3-01-192-2025 та прийнято рішення № 63/201-р/к від 29.09.2025, яким визнано дії Товариства та Приватного підприємства «Мінералс Груп» щодо узгодження своєї поведінки під час участі в декількох процедурах конкурсних торгів порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та на позивача накладено штрафи на загальну суму 272000,00 грн. Суди виснували, що поданий Товариством позов фактично не призведе до змін в обсязі прав останнього та забезпечення їх примусової реалізації, враховуючи те, що розгляд справи про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції вже завершено.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Антимонопольного комітету України" були внесені, зокрема, зміни до Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до пояснювальної записки до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Антимонопольного комітету України" необхідність таких змін зумовлена зобов`язаннями України у сфері європейської інтеграції, передбаченими статтею 256 Угоди про Асоціацію. Відповідно до положень цієї статті Україна наближує своє законодавство про конкуренцію та практику застосування до acquis ЄС, зокрема до Регламенту Ради (ЄС) № 1/2003 від 16 грудня 2002 року про імплементацію правил конкуренції, викладених у статтях 81 та 82 [101та 102] Договору (далі - Регламент 1/2003).

Так, відповідно до внесених змін Закон №2210 доповнено статтею 52-1.

Відповідно до частини першої статті 52-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, які вчинили антиконкурентні узгоджені дії, передбачені статтею 6 цього Закону, можуть бути звільнені від відповідальності повністю або частково у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Антимонопольного комітету України.

Згідно з частиною третьою статті 52-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, яка вчинила антиконкурентні узгоджені дії та раніше за інших учасників цих дій подала до Антимонопольного комітету України заяву про звільнення від відповідальності, повністю звільняється від відповідальності за вчинення таких антиконкурентних узгоджених дій, передбаченої статтею 52 цього Закону, якщо вона:

1) розкрила Антимонопольному комітету України такі антиконкурентні узгоджені дії;

2) припинила свою участь в антиконкурентних узгоджених діях не пізніше дня подання заяви про звільнення від відповідальності, крім випадку, якщо така участь в антиконкурентних узгоджених діях є необхідною для забезпечення цілісності розгляду справи;

3) співпрацювала з органами Антимонопольного комітету України на засадах, зокрема, оперативності, своєчасності надання інформації, повноти та достовірності наданої інформації, тривалості співпраці;

4) надала докази, відсутні в Антимонопольного комітету України, які: є достатніми для прийняття розпорядження про початок розгляду справи - якщо на день подання заяви про звільнення від відповідальності розпорядження про початок розгляду справи за ознаками такого самого порушення не прийнято; мають суттєве значення для прийняття рішення у справі - якщо розпорядження про початок розгляду справи прийнято, але Антимонопольний комітет України не має достатньо доказів для закінчення розслідування справи та прийняття рішення у справі.

Стаття 52-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає, що суб`єктам господарювання, які були учасниками антиконкурентних узгоджених дій, але самостійно повідомили про свою участь у них і передали докази, які були відсутні в органі Антимонопольного комітету України, в якому розглядається справа, може надаватися звільнення від відповідальності.

Механізм та процесуальні засади застосування повного або часткового звільнення від відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій їх учасників відповідно до статті 52-1 Закону №2210 визначений Порядком.

У пункті 2 розділу І Порядку зокрема, визначено, що заява про звільнення від відповідальності - заява особи, яка вчинила антиконкурентні узгоджені дії, про звільнення її від відповідальності, якою особа заявляє про наявність антиконкурентних узгоджених дій і надає Комітету докази, інформацію, що дають достатні підстави для прийняття розпорядження про початок розгляду справи або мають суттєве значення для прийняття рішення у справі.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку заявник звільняється повністю від відповідальності в разі одночасного виконання умов, визначених у пунктах 2-6 цього розділу.

Так, приписами пунктів - 2-6 розділу ІІ Порядку визначено, що:

Заявник раніше за інших учасників антиконкурентних узгоджених дій до направлення подання з попередніми висновками у справі повідомив про свою участь в антиконкурентних узгоджених діях.

Не вважається повідомленням заявника про участь в антиконкурентних узгоджених діях надання інформації, документів та інших доказів на вимогу (запит) органів Комітету.

Заявник вважається таким, що першим повідомив про вчинення антиконкурентних узгоджених дій, якщо на дату подання заяви про звільнення від відповідальності або заяви на отримання маркера в Комітеті відсутня заява іншої особи про звільнення від відповідальності за вчинення саме цих антиконкурентних узгоджених дій або заява на отримання маркера у зв`язку із вчиненням саме цих антиконкурентних узгоджених дій (пункт 2).

Заявник розкрив Комітету такі антиконкурентні узгоджені дії.

Інформацією, що розкриває антиконкурентні узгоджені дії, вважаються відомості про склад учасників антиконкурентних узгоджених дій, цілі та предмет цих узгоджених дій, товар, якого вони стосувалися, територію, яку охоплювали узгоджені дії, період, протягом якого мали місце антиконкурентні узгоджені дії. Додатковою інформацією, що розкриває антиконкурентні узгоджені дії, може бути також інша наявна в заявника інформація щодо узгоджених дій, якою володіє заявник, зокрема про: наявність та зміст угод, нотаток, записок, листування, протоколів спільних зустрічей, які підтверджують погоджену конкурентну поведінку, з наданням відповідних підтвердних документів, та інших доказів (пункт 3).

Заявник надав докази, які на дату подання заяви відсутні в Комітеті та:

є достатніми для прийняття розпорядження про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, якщо на день подання заяви про звільнення від відповідальності розпорядження про початок розгляду справи за ознаками порушення, якого стосується заява про звільнення від відповідальності, не прийнято;

мають суттєве значення для прийняття рішення у справі, якщо розпорядження про початок розгляду справи прийнято, але Комітет не має достатньо доказів для закінчення розслідування справи та прийняття рішення у справі.

Доказами, що мають суттєве значення для прийняття рішення у справі, вважаються відомості, обсяг та зміст яких окремо або в сукупності з іншими доказами, встановленими під час розслідування у справі, дозволяє довести порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (пункт 4).

Заявник припинив свою участь в антиконкурентних узгоджених діях не пізніше дня подання заяви про звільнення від відповідальності, крім випадку, якщо така участь в антиконкурентних узгоджених діях є необхідною для забезпечення цілісності розгляду справи, що підтверджено відповідно до абзацу четвертого цього пункту.

Припиненням участі в антиконкурентних узгоджених діях вважається відмова від виконання чи дотримання будь-яких домовленостей, умов, зобов`язань, що не допускають, усувають, обмежують чи можуть не допустити, усунути, обмежити конкуренцію між заявником та іншими учасниками антиконкурентних узгоджених дій, або їх фактичне невиконання протягом дії в часі цього порушення.

Відомості (інформацію) про припинення участі в антиконкурентних узгоджених діях надає заявник. Такі відомості (інформація) можуть містити пропозицію заявника щодо доцільності продовження його участі в антиконкурентних узгоджених діях (їх окремих складових) для забезпечення цілісності розгляду справи.

У разі необхідності подальшої участі заявника в антиконкурентних узгоджених діях для забезпечення цілісності розгляду справи заявник протягом 15 календарних днів із дня отримання Комітетом заяви про звільнення від відповідальності або заяви на отримання маркера повідомляється засобами поштового зв`язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем спільним листом державного уповноваженого та уповноваженої особи Комітету із зазначенням конкретних дій, у яких він може брати участь, строку такої участі та переліку інформації, яка може бути надана Комітету. Інформація, зазначена в такому листі, є службовою інформацією, доступ до якої обмежено (пункт 5).

Заявник співпрацював з органами Комітету на засадах, зокрема, оперативності, своєчасності надання інформації, повноти та достовірності наданої інформації, тривалості співпраці, а саме:

1) надавав усю необхідну інформацію та інші докази щодо вчинення заявлених антиконкурентних узгоджених дій, які перебувають у його розпорядженні або доступні для нього, протягом всього часу з дня подання заяви про звільнення від відповідальності до прийняття рішення у справі;

2) забезпечував явку на виклик органів Комітету для надання пояснень та можливість органам Комітету отримати пояснення від посадових осіб і працівників, які працюють у заявника на день отримання пояснень, а також, за можливості, від службових та посадових осіб, які працювали в заявника раніше, протягом всього часу з дня подання заяви про звільнення від відповідальності до прийняття рішення у справі;

3) не знищував, не фальсифікував, не приховував інформації або доказів, що стосуються заявлених антиконкурентних узгоджених дій, протягом всього часу як від подання заяви про звільнення від відповідальності до прийняття рішення у справі, так і до подання заяви про звільнення від відповідальності до Комітету;

4) не розголошував інформації про свій намір подати заяву про звільнення від відповідальності, про зміст такої заяви до подання такої заяви, а також про співпрацю з органами Комітету, крім випадків, погоджених з органом Комітету, до прийняття рішення у справі (пункт 6).

Відповідно до пункту 6 Розділу V Порядку Заява про звільнення від відповідальності має містити:

1) для юридичних осіб - найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, організаційно-правову форму, місцезнаходження юридичної особи;

для фізичних осіб-підприємців - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування);

2) інформацію про всіх відомих заявнику учасників антиконкурентних узгоджених дій;

3) відомості про час, протягом якого заявник вчинив антиконкурентні узгоджені дії;

4) детальний опис антиконкурентних узгоджених дій та докази, що його підтверджують;

5) інформацію та пояснення щодо своєї участі в антиконкурентних узгоджених діях, зокрема щодо відсутності обставин, передбачених у розділі IV цього Порядку;

6) перелік доказів антиконкурентних узгоджених дій, що додаються до заяви;

7) будь-яку іншу інформацію, що відома заявнику та є необхідною для прийняття розпорядження про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій та/або має суттєве значення для прийняття рішення у справі;

8) вмотивоване клопотання про забезпечення конфіденційності інформації про заявника до прийняття рішення у справі (у разі його подання). У таких випадках заявник має надати Комітету неконфіденційну версію відповідної інформації.

Згідно з пунктом 7 Розділу V Інформація про відомих заявникові учасників антиконкурентних узгоджених дій повинна містити:

1) повні найменування/прізвища, власні імена, по батькові (за наявності), місцезнаходження/задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) всіх відомих заявникові суб`єктів господарювання - учасників антиконкурентних узгоджених дій;

2) відомості про посадових осіб суб`єктів господарювання - учасників антиконкурентних узгоджених дій та осіб, які залучені до узгодження дій, у тому числі тих, які вступали в контакти щодо таких узгоджених дій, включаючи осіб, що діяли від імені заявника,- прізвища, власні імена та по батькові (за наявності), посади, адреси електронної пошти та інші засоби зв`язку.

Відповідно до пункту 8 Розділу V Детальний опис антиконкурентних узгоджених дій повинен містити інформацію про:

зміст антиконкурентних узгоджених дій (встановлення цін, розподіл ринку тощо);

товари, щодо яких узгоджувалася поведінка;

предмет антиконкурентних узгоджених дій та роль кожного учасника в них;

географічні межі поширення антиконкурентних узгоджених дій;

дати, місця та форми взаємодії між учасниками антиконкурентних узгоджених дій, у тому числі тих, які вступали в контакти щодо таких узгоджених дій, спрямованих на узгодження конкурентної поведінки, та осіб, які брали участь у такій взаємодії;

дії учасників антиконкурентних узгоджених дій, завдяки яким відбулося чи могло відбутись узгодження конкурентної поведінки.

Крім того, заявник має надати іншу інформацію, яка йому відома й підтверджує наявність антиконкурентних узгоджених дій.

Згідно з пунктом 9 Розділу V Інформацією, що може підтвердити вчинення антиконкурентних узгоджених дій, можуть бути: паперові документи (документи (крім електронних документів) на паперових носіях, інші види документів, засвідчені в установленому законодавством порядку їх копії або витяги з них) та/або електронні документи (у тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), що підтверджують наявність узгодженої конкурентної поведінки.

Також приписами абзацу першого пункту 11 Розділу V визначено, що якщо заява про звільнення від відповідальності не відповідає встановленим у пунктах 3, 4, 6-8 цього розділу вимогам та це перешкоджає її розгляду, заява залишається без руху, про що державний уповноважений протягом 15 календарних днів із дня отримання заяви повідомляє заявника засобами поштового зв`язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем й надає йому строк, що становить не більше ніж 30 календарних днів з дня повідомлення заявника для усунення недоліків. Форму та спосіб повідомлення визначає державний уповноважений. У разі невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява залишається без розгляду, про що письмово повідомляється заявнику.

Господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм (правова позиція, викладена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу (пункт 75 постанови від 02.07.2019 у справі №910/23000/17).

Перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, Суд не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Антимонопольного комітету України, з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а тому доведеність/ недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним рішення АМК крізь призму/критерії, зокрема, неповноти з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо.

Саме таким чином суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.

Так, за приписами абзацу першого пункту 11 Розділу V визначено, що якщо заява про звільнення від відповідальності не відповідає встановленим у пунктах 3, 4, 6-8 цього розділу вимогам та це перешкоджає її розгляду, заява залишається без руху, про що державний уповноважений протягом 15 календарних днів із дня отримання заяви повідомляє заявника засобами поштового зв`язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем й надає йому строк, що становить не більше ніж 30 календарних днів з дня повідомлення заявника для усунення недоліків. Форму та спосіб повідомлення визначає державний уповноважений. У разі невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява залишається без розгляду, про що письмово повідомляється заявнику.

Отже, в цьому випадку суди мали оцінити дії АМК, щодо залишення заяви Товариства без розгляду на предмет дотримання Товариством вимог пунктів 3, 4, 6-8 Розділу V та статті 52-1 Закону №2210 та перевірити чи перешкоджали заявлені обставини та докази додані до заяви її розгляду, та чи достатня розкрита Товариством інформація для виявлення ознак порушення антиконкурентного законодавства.

Адже за приписами пункту 12 Розділу V у разі якщо державний уповноважений дійшов висновку, що наявних даних, у тому числі отриманих від заявника, достатньо для прийняття розпорядження про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, яких стосується заява, державний уповноважений протягом 60 календарних днів із дня отримання заяви про звільнення від відповідальності приймає розпорядження про початок розгляду справи, про що засобами поштового зв`язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем повідомляє заявника протягом 3 робочих днів із дня його прийняття. Форму та спосіб повідомлення визначає державний уповноважений.

У разі якщо державний уповноважений дійшов висновку, що наявних даних, у тому числі отриманих від заявника, недостатньо для прийняття розпорядження про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, рішення про припинення розгляду заяви про звільнення від відповідальності приймає постійно діюча, тимчасова адміністративна колегія Комітету, Комітет, про що державний уповноважений повідомляє заявника засобами поштового зв`язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем протягом 3 робочих днів після прийняття рішення про припинення розгляду заяви, але не пізніше ніж через 60 календарних днів із дня отримання заяви про звільнення від відповідальності. Форму та спосіб повідомлення визначає державний уповноважений.

Суд звертає увагу, що розгляд справи розпочинається відповідно до статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно частиною першою статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

І саме під час розгляду справи уповноважені на розгляд справи працівники Комітету, територіального відділення, які здійснюють збір та аналіз доказів, проводять дії, спрямовані на всебічне, повне й об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов`язків сторін. За результатами збирання та аналізу доказів у справі складається подання з попередніми висновками, що вноситься на розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа, разом із матеріалами справи.

Достатність доказів для початку розгляду справи та достатність доказів для розгляду справи та прийняття остаточного рішення є різними юридичними категоріями.

При вирішенні АМК питання щодо початку розгляду справи або відмову у розгляді справи Комітет має перевірити подану заяву на наявність саме ознак об`єктивної сторони порушення передбаченої статтею 6 Закону №2210, а не вже факту скоєння правопорушення, у цьому випадку про узгодження поведінки на торгах.

А учаснику торгів достатнім для розгляду його заяви є звернення з інформацією (відомостями), яка свідчить про наявність саме ознак порушення, що може бути підставою для початку розгляду справи на підставі приписів статті 37 Закону №2210.

В цій справі суди попередніх інстанцій зазначаючи про те, що Комітет, залишаючи заяву Товариства без розгляду, діяв на підставі норм чинного законодавства та у межах своїх повноважень, а Товариством в свою чергу не доведено підстав для визнання незаконним та скасування листа державного уповноваженого Антимонопольного комітету України № 145-29.3/04-1675 від 01.09.2025 про залишення без розгляду заяви Товариства від 03.07.2025 про звільнення від відповідальності та про зобов`язання розглянути заяву, фактично обмежилися констатацією існування дискреції, проте не перевірили, чи дія/бездіяльність Комітету відбувалась у межах закону, та чи були підстави у АМК для залишення заяви без розгляду. Тобто чи було АМК належним чином обґрунтоване відповідне рішення.

При цьому, судами також не враховано, що стаття 52-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає підстави та порядок повного або часткового звільнення учасників антиконкурентних узгоджених дій від відповідальності (так звана програма leniency). Для впровадження програми leniency важливе значення має не лише сама процедура, а й загальні умови правозастосування. Запроваджена норма, надає можливість особі, яка приймала участь у торгах, та здійснила порушення передбачене статтею 6 Закону №2210, повністю або частково звільнитися від відповідальності у разі добровільного зізнання та сприяння АМК у розслідуванні порушення. Зазначена норма має заохочувальний характер, проте її застосування залежить не лише від наявності у компаній внутрішніх мотивів звертатися з відповідною заявою до Комітету, але і від прозорості, передбачуваності та гарантій усіх кроків в рамках такої програми для досягнення звільнення від відповідальності (імунітету) чи зменшення розміру штрафу. Запровадження такої норми передбачає можливість застосування передбачених законом наслідків у разі дотримання встановлених законом умов.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Саме до повноважень органів АМК віднесено вирішення питання щодо початку розгляду справи, здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об`єктивної його сторони. А на суд покладено обов`язок перевірки дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/ доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог (близька за змістом правова позиція суду є послідовною та викладена, зокрема і в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19).

Дослідження судом обставин дотримання Комітетом вимог законодавства під час винесення листа про залишення заяви без розгляду не є втручанням в дискреційні повноваження.

Судами також не враховано, що відповідно до встановлених ними обставин Товариство 03.07.2025 звернулося до Комітету із заявою про звільнення від відповідальності до початку розгляду справи, Комітетом залишено таку заяву без розгляду 01.09.2025, а вже 29.09.2025 прийнято рішення яким визнано дії Товариства та Приватного підприємства "Мінералс Груп" щодо узгодження своєї поведінки під час участі в декількох процедурах конкурсних торгів порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Верховний Суд неодноразово виснував, що дискреційні повноваження АМК мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права, та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля; при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог; ураховуючи, зокрема, статтю 19 Конституції України, приписи Закону, Закону України "Про Антимонопольний комітет України", під час прийняття рішення АМК має переслідувати лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримуватись принципу об`єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечувати належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймати своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечувати послідовне застосування загальних нормативно-правових приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи, пропорційності, розумності строку, обґрунтованості; критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності такого суб`єкта, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 300 ГПК України).

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та рішення суду першої інстанції та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, передбаченими статтею 300 ГПК України.

Ураховуючи що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку і залежно від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання стосовно розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С.О.Груп" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 у справі № 910/13979/25 скасувати.

Справу № 910/13979/25 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua