Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №481/1212/26 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1212/26

Провадж.№ 2/481/926/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Новий Буг

Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючої по справі судді – Васильченко-Дриги Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м.Новий Буг цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2026 року представником позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенком М.І. сформовано в системі "Електронний суд" позовну заяву та подано до суду позов до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №3690849 від 22.05.2023 у розмірі 65 914,35 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн та судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що 22.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 3690849 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачу надано грошові кошти в розмірі 9000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, однак відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. 21.02.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу №21/02/2024 відступило, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 50 795,19 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту – 8 999,99 грн, заборгованість за процентами – 41 795,20 грн. За період з 23.02.2024 року по 16.05.2024 року позивачем в межах строку дії кредитного договору донараховано проценти та загальна заборгованість склала 65 914,35 гривень, яку позивач просив стягнути з відповідача та розподілити судові витрати.

В силу вимог ст.14 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду 28.08.2026 року визначено головуючу по цій справі суддю Васильченко-Дригу Н.О.

Ухвалою судді від 07.09.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано додаткові докази, які надійшли до суду 08.10.2026 року.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином.

В матеріалах справи мається заява представника позивача про підтримання позовних вимог, з клопотанням про розгляд справи без участі його представника.

16.09.2026 року через канцелярію суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву про стягнення заборгованості в якому останній просив в позові відмовити у повному обсязі, оскільки позивачем не надано суду доказів укладення між сторонами кредитного договору, фактичної видачі кредитних коштів відповідачу та неналежного виконання відповідачем обов`язків з повернення кредитних коштів, а саме про часткове виконання кредитного договору. Крім того зазначив що позивач не може виступати в ролі кредитора, оскільки відповідача не повідомлено про відступлення права вимоги. Також відповідач просив витребувати у позивача оригінал кредитного договору, оскільки відповідач ставить його під сумнів. Суму витрат на правову допомогу просив зменшити до 1500,00 гривень з огляду на принципи співмірності, розумності та реальності судових витрат.

Ухвалою від 21.09.2026 року у задоволенні клопотання відповідача щодо витребування доказів відмовлено.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 22.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 3690849 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сторонами було погоджено наступні умови: тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 9000 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, стандартна процентна ставка складає 2,00% в день, знижена процентна ставка становить 0,8% в день та застосовується за умови сплати до 21.06.2024 року або протягом 3 днів після цієї дати коштів у сумі не менше суми першого платежу або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Спосіб надання кредиту - перерахування коштів на реквізити платіжної картки НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора М241 22.05.2023 року о 09:44:06, що також підтверджується довідкою про ідентифікацію клієнта в ІТС Товариства.

Крім того відповідачем перед укладенням договору кредиту також за допомогою одноразового ідентифікатора М241 було підписано паспорт споживчого кредиту в якому вказані аналогічні договору умови кредитування.

На виконання умов договору первісним кредитором було здійснено перерахування кредитних коштів через платіжну систему iPay.ua, на підставі укладеного Договору ФК-П-19/03-01 про організацію переказу коштів від 12.03.2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УПР», на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 : дата транзакції 22.05.2023 року на суму 9000,00 грн, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УПР».

Також зарахування кредитних коштів у розмірі 9000,00 гривень відповідачу підтверджується інформацією АТ КБ «Приват Банк» від 24.09.2026 року про належність карткового рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 та випискою про рух коштів по рахунку за 22.05.2023 року.

21.02.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №21/02/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Акт прийому-передачі реєстру боржників підписаний сторонами 21.02.2024 року. Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 21/02/2024, під номером 2309 в реєстрі зазначено про відступлення прав вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3690849 у сумі 50 795,19 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту – 8999,99 грн, заборгованість за процентами – 41 795,20 грн.

Оплата за відступлення прав вимоги за договором № 21/02/2024 від 21.02.2024 року здійснена відповідно до платіжної інструкції №75443 від 21.02.2024 року у розмірі встановленому договором.

Отже, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.

З огляду на пункт 2 договору факторингу №21/02/2024, відповідно до якого право грошової вимоги – це право грошової вимоги клієнта до боржників, строк платежу за якою настав та право грошової вимоги,яке виникне в майбутньому щодо погашення заборгованості, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у період з 23.02.2024 року по 16.05.2024 року здійснено донарахування процентів за стандартною процентною ставкою та загальний розмір заборгованості станом на 16.05.2024 року становить 65 914,35 гривень.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором стало підставою для звернення нового кредитора - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з даним позовом до суду.

У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Крім того заперечуючи щодо відповідності копії договору наданої позивачем оригіналу договору, відповідачем не надано до суду примірник договору наданий відповідачу та не зазначено відмінність їх змісту.

В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт укладання договору про споживчий кредит № 3690849 від 22.05.2023 року.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено, а отже заперечення відповідача щодо відсутності права вимоги у позивача з вищевказаних причин не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором первісний кредитор виконав своєчасно і повністю, надававши кредиті кошти в повному обсязі, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення суми кредиту в повній мірі не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість.

Суд погоджується з розміром нарахованої позивачем заборгованості щодо тіла кредиту у розмірі 8999,99 гривень та вважає за необхідне стягнути зазначену заборгованість з відповідача на користь позивача.

Разом з тим суд не погоджується з розрахунками заборгованості позивача в частині нарахування процентів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023 набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до частини 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зазначено, що згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Кредитний договір було укладено 22.05.2023 року та строк його дії продовжувався після набрання чинності вищевказаним законом.

Відтак, проценти за договором №3690849 , з урахуванням вимог ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» і п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», повинні нараховуватись з 23 квітня 2024 року по 16.05.2024 року (включно) по 1.5% в день.

За такого, загальна сума нарахованих відсотків за договором повинна була нараховуватися наступним чином:

станом на 18.06.2023 року відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем сплачено всі нараховані проценти, у зв`язку з чим кредитодавцем застосовано індивідуальну знижку та нараховано проценти у розмірі 0,8% від суми заборгованості до 21.06.2023 року включно у загальному розмірі 216 гривень;

з 22 червня 2023 року по 22 квітня 2024 року (включно) по 180 (8999,99 х 2%) гривень в день у загальному розмірі 52 378,60 грн;

з 23 квітня 2024 року по 16 травня 2024 року (включно) по 134,99 (8999,99 х 1,5%) гривень в день (24 днів) = 3 239,76 грн.

З огляду на вищенаведене загальний розмір заборгованості по процентам, з урахуванням суми сплачених відповідачем коштів на погашення процентів, повинен був становити 55 834,36 гривень.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

За встановлених судом обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість кредитним договором №3690849 від 22.05.2023 року у сумі 64 834,35 грн, з яких 8 999,99 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 55 834,36 грн - заборгованість за процентами.

Щодо вирішення судом питання про судові витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду: договір №0107 про надання правничої допомоги від 01.07.2025 укладений між АО «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. та ТОВ «ФК «Кредит Капітал», акт наданих послуг від 07.08.2026 року №811 у розмірі 8000,00 гривень, детальний опис наданих послуг по Акту №811 від 07.08.2026 року.

За змістом частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежне від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).

Відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Оскільки вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн за участь у даній справі, не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи та ціною позову, їх необхідністю для постановлення судового рішення. Зокрема, суд дійшов висновку, що написання позовної заяви здійснено у типовій категорії справ, а тому не потребує значних затрат часу на виконання таких робіт. Крім того суд вважає що окреме вивчення матеріалів справи ( поза рамками складання позовної заяви з тривалістю 3 год 30 хв ) тривалістю 2 години не відповідає критерію необхідності. Крім того в договорі про надання правової допомоги зазначено про фіксовану вартість однієї кредитної справи у розмірі – 8000 гривень, без деталізації вартості години робіт. Також вартість години надання правничої допомоги не зазначено і в детальному описі наданих послуг.

Таким чином, з урахуванням принципу співмірності, складності справи, ціни позову, обсягу виконаної адвокатом роботи та її необхідності для постановлення даного судового рішення, часткового задоволення позовних вимог (98,36%), суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в даній справі повинні складати 3 934,40 гривень ( 4 000,00 грн х 98,36%).

Крім того на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (98,36) у вигляді судового збору в розмірі 2 618,74 гривень.

Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача – АТ «Креді АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за Кредитним договором №3690849 від 22.05.2023 року на загальну суму 64 834,35 грн, з яких 8 999,99 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту та 55 834,36 гривень - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача – АТ «Креді АГРІКОЛЬ БАНК») судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір в розмірі 2 618,74 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 934,40 гривень.

В решті позовних вимог, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ідентифікаційний код 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 04.11.2026.

Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА