Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №925/1244/26 — Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року Справа № 925/1244/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України», м. Київ

до Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж,

смт. Чорнобай, Золотоніського району, Черкаської області

про стягнення 241 265 грн. 11 коп.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж про стягнення 241 265 грн. 11 коп., а саме: 41 696 грн. 05 коп. - 3% річних та 199 569 грн. 06 коп. - інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №1218/1718-КП-36 від 22 вересня 2017 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також судом було встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

30 вересня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві на позов відповідач зазначав, що позивачем невірно здійснено нарахування інфляційних витрат, оскільки за розрахунком відповідача розмір інфляційних витрат становить 183 381 грн. 07 коп.

Відповідач також вважає, що підстав для звернення до суду немає, оскільки з 26 січня 2026 року щодо відповідача внесено відомості про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а вимоги позивача були визнані ліквідаційною комісією.

Виконавчий документ, за яким стягується основний борг з відповідача перебуває на виконанні в державній виконавчій службі, якою було накладено арешт на все майно та банківські рахунки відповідача, що виключало можливість сплатити основний борг за рішенням суду.

Відповідь на відзив у встановлений строк позивач не подав.

Розглянувши матеріали справи, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, рішенням Господарського суду Черкаської області від 17 грудня 2019 року у справі № 925/997/19, яке набрало законної сили 14 січня 2020 року, позов акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж про стягнення 262 623 грн. 74 коп. задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 207 146 грн. 50 коп. основного боргу за поставлений газ, 29 213 грн. 51 коп. пені, 19 165 грн. 29 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 01 квітня 2018 року по 30 квітня 2019 року, 7 098 грн. 44 коп. 3 % річних нарахованих за період з 26 грудня 2017 року по 16 травня 2019 року у зв`язку з неналежним виконанням договору № 1218/1718-КП-36 постачання природного газу від 22 вересня 2017 року та 3 939 грн. 36 коп. на відшкодування сплаченого судового збору.

Під час розгляду справи № 925/997/19 місцевим господарським судом було встановлено наступні обставини:

22 вересня 2017 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник, позивач по справі) та Чорнобаївським комунальним підприємством теплових мереж (споживач, відповідач по справі) укладено договір № 1218/1718-КП-36 постачання природного газу, у відповідності до якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. договору).

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами / організаціями (п. 1.2. договору).

Відповідно п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) газ орієнтовним обсягом до 125 тис. куб. м (сто двадцять п`ять тисяч куб. м), у тому числі по місяцях:

жовтень - 55,000 куб.м.; листопад - 12,000 куб.м.; грудень - 14,000 куб.м.; січень - 16,000 куб.м.; лютий - 16,000 куб.м.; березень - 12,000 куб.м..

Відповідно до п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м газу на дату укладення договору становить 7 907 грн. 20 коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488 грн. 64 коп. (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 64 коп.).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за природний газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 517 178 грн. 34 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- від 30 листопада 2017 року на суму 70 937 грн. 08 коп.;

- від 31 грудня 2017 року на суму 102 828 грн. 40 коп.;

- від 31 січня 2018 року на суму 136 266 грн. 36 коп.;

- від 28 лютого 2018 на суму 106 747 грн. 20 коп.;

- від 31 березня 2018 на суму 100 399 грн. 30 коп.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений газ в сумі 310 031 грн. 84 коп. а повну оплату за переданий газ відповідач не здійснив у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1. договору.

Залишок основного боргу становив 207 146 грн. 50 коп. (517 178,34 - 310 031,84).

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого газу господарським судом у справі № 925/997/19 також було стягнуто з відповідача пеню, річні та інфляційні витрати.

Загальна сума, яку було стягнуто судом за рішенням у справі № 925/997/19, становить 266 563 грн. 10 коп.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, які встановлені судовими рішеннями (у тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 17 грудня 2019 року зі справи № 925/997/19 на момент звернення позивача з цим позовом до суду відповідачем не виконано.

Даний факт відповідач не спростував.

Судом також встановлено, що рішенням Чорнобаївської селищної ради від 22 січня 2026 року № 66-9/VIII вирішено припинити юридичну особу - Чорнобаївське комунальне підприємство теплових мереж шляхом ліквідації. Згідно з п. 2. цього рішення вирішено створити ліквідаційну комісію з припинення Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж шляхом ліквідації.

Встановлено, що претензії кредиторів Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж приймаються протягом двох місяців з дати оприлюднення повідомлення про припинення юридичної особи шляхом ліквідації на офіційному веб-порталі (п. 5. рішення).

20 березня 2026 року, тобто у визначений рішенням Чорнобаївської селищної ради від 22 січня 2026 року № 66-9/VIII строк, позивач звернувся до комісії з припинення Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж з вимогою № 39/2-323-26 на суму 2 392 414 грн. 56 коп., в якій серед іншого просив задовольнити грошові вимоги, зокрема за рішенням Господарського суду Черкаської області від 17 грудня 2019 року у справі № 925/997/19 на суму 266 563 грн. 10 коп., а також у зв`язку із тривалим невиконанням боржником рішення суду додатково нарахував 3 % річних в сумі 41 696 грн. 05 коп. та інфляційні витрати в сумі 199 569 грн. 06 коп.

Згідно з протоколом засідання ліквідаційної комісії Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж № 1 від 23 квітня 2026 року, ліквідаційна комісія вирішила на підставі ст. 105 ЦК України включити грошову вимогу акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення 2 392 414 грн. 56 коп. з Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж до переліку кредиторів при ліквідації даного підприємства.

Станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду вимога позивача ліквідаційною комісією відповідача не задоволена, грошові кошти не сплачені.

Даний факт не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

У зв`язку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Черкаської області від 17 грудня 2019 року у справі № 925/997/19, позивач додатково нарахував відповідачу 3 % річних в сумі 41 696 грн. 05 коп. за період прострочення з 18 травня 2019 року по 31 січня 2026 року та 199 569 грн. 06 коп. за період прострочення з 01 травня 2019 року по 31 січня 2026 року.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

В силу приписів ч. 6 ст. 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 107 ЦК України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог, а також результати їх розгляду.

У разі, якщо майна юридичної особи, що припиняється, недостатньо для задоволення вимог кредиторів (загроза неплатоспроможності), керівник боржника (голова комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), згідно з приписами частини третьої статті 110 Цивільного кодексу України, частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, зобов`язаний у зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Порушення зазначених вимог є підставою для нього солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Станом на момент розгляду судом цієї справа юридична особа відповідача перебуває в стані припинення з 26 січня 2026 року (номер запису 1000191100019000464, внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації), що підтверджено відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду постановою у справі № 905/451/22 від 30 серпня 2024 року зроблено висновок, про те, що позовна вимога про стягнення грошових коштів з боржника - юридичної особи, яка перебуває у стані припинення, відповідає способу захисту, встановленому законом (примусове виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст.16 ЦК України), і цей спосіб захисту є ефективним, а відтак позивач правомірно звернувся до суду з вимогою до Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж.

В силу приписів статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору поряд із сумою основного боргу суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування останньому інфляційних втрат допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Виходячи з положень зазначеної норми, суд наголошує, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у формі інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на положення ч. 5 ст. 11 ЦК України, якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з ч. 2 ст. 625 названого Кодексу.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення обов`язку відповідача з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє його обов`язків та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, які передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Щодо доводів відповідача про виключність реалізації кредиторських вимог у межах ліквідаційної процедури та нібито втрату позивачем права на судовий захист, то суд вважає їх безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та правових висновків Верховного Суду.

Перебування юридичної особи-боржника в процедурі припинення за рішенням її учасників (власників) не позбавляє кредитора права на судовий захист і не обмежує його виключно поданням заяви ліквідаційній комісії.

Крім того, чинне законодавство не забороняє кредитору одночасно заявити свої вимоги ліквідаційній комісії та звернутися до суду з позовом про стягнення боргу.

Вказаного правового висновку притримується об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у своїй постанові від 30 серпня 2024 року у справі № 905/451/22.

Станом на момомент розгляду справи ліквідаційна комісія Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж не задовольнила вимоги кредитора та не сплатила на користь позивача заборгованість за рішенням Господарського суду Черкаської області від 17 грудня 2019 року у справі № 925/997/19.

Також суд зазначає, що знаходження виконавчого документу по рішенню Господарського суду Черкаської області від 17 грудня 2019 року у справі № 925/997/19 на примусовому виконанні у державній виконавчій службі та накладення арешту на майно відповідача, жодним чином не позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом про стягнення річних та інфляційних на підставі ст. 625 ЦК України.

Суд також відхиляє доводи відповідача про можливість нарахування інфляційних витрат лише на суму основної заборгованості та на суму судового збору стягнуту за рішенням Господарського суду Черкаської області від 17 грудня 2019 року у справі № 925/997/19.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Отже, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення 3% річних в розмірі 41 696 грн. 05 коп. за період прострочення з 18 травня 2019 року по 31 січня 2026 року та інфляційних витрат в розмірі 199 569 грн. 06 коп. за період прострочення з 01 травня 2019 року по 31 січня 2026 року.

Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних витрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «LIGA 360» судом встановлено, що розрахунок є арифметично вірним.

Доводи відповідача щодо невірного розрахунку суд відхиляє, оскільки нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Питання розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого об`єднана палата в постанові від 26 червня 2020 року виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Враховуючи викладене заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж (вул. Воробйова Олександра, буд. 3А, смт. Чорнобай (з), Золотоніський р-н., Черкаська обл., 19901, ідентифікаційний код 14193942) на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) 41 696 грн. 05 коп. - 3 % річних, 199 569 грн. 06 коп. - інфляційні витрати та 2 895 грн. 18 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Суддя А.В. Васянович