Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №922/3445/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3445/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кісь В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТЕКСТИЛЬ ПЛЮС» (27500, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, м. Світловодськ, вул. Віктора Соколова, буд. 8В)

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ФРУКТ Україна 1» (61020, м. Харків, вул. Китаєнка, буд. 1)

простягнення коштів

за участю представників:

позивача - Гармаш А.В. (ордер серія ВА №1163946 від 29.09.2026),

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОТЕКСТИЛЬ ПЛЮС” звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ФРУКТ Україна 1”, в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ФРУКТ Україна 1” (61020, м. Харків, вул. Китаєнка, буд. 1, код ЄДРПОУ 45929581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОТЕКСТИЛЬ ПЛЮС” (27500, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, м. Світловодськ, вул. Віктора Соколова, буд. 8В, код ЄДРПОУ 37130205, IBAN НОМЕР_1 ) заборгованість за Договором поставки № 2543 від 01.01.2026 року в загальному розмірі 141 093,03 грн (сто сорок одна тисяча дев`яносто три гривні 03 копійки), з яких: 121 103,72 грн — основний борг, 16 655,81 грн — пеня, 1 641,86 грн — 3% річних, 1 691,64 грн — інфляційні втрати.

3. Стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати понесені по справі.

Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОТЕКСТИЛЬ ПЛЮС” подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ФРУКТ Україна 1” (61020, м. Харків, вул. Китаєнка, буд. 1, код ЄДРПОУ 45929581) та знаходяться на рахунку в АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК” IBAN: НОМЕР_2 та інших рахунках наявних у всіх банківських та інших фінансово-кредитних установах України, в межах суми позовних вимог у розмірі 141 093,03 грн (сто сорок одна тисяча дев`яносто три гривні 03 копійки).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2026 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОТЕКСТИЛЬ ПЛЮС” про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою (вх.№3445/26 від 30.09.2026), відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОТЕКСТИЛЬ ПЛЮС” (вх.№ 3445/26) залишено без руху.

06.10.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (вх.№ 24533/26).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3445/26. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на "04" листопада 2026 р. об 11:00.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.10.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОТЕКСТИЛЬ ПЛЮС” (вх.№ 3445/26) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОТЕКСТИЛЬ ПЛЮС” строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОТЕКСТИЛЬ ПЛЮС” спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом здійснення реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) та надання доказів реєстрації до суду.

09.10.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (вх.№ 24989/26).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.10.2026 продовжено розгляд справи №922/3445/26. Повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 04.11.2026 об 11:00 у приміщенні Господарського суду Харківської області за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи, 5, 8-й під`їзд, 1-й поверх, зал № 108.

У судовому засіданні 04.11.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача, а також зазначив, що докази витрат на професійну правничу допомогу буде надано в порядку, передбаченому ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання, призначене на 04.11.2026 на 11:00, свого повноважного представника не направив.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялась Товариству з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ФРУКТ Україна 1” засобами поштового зв`язку на адресу, зазначену у позовній заяві, що кореспондується із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулась до суду без вручення з відміткою пошти "адресат відсутній".

Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №910/18480/20 дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 30.03.2023 у справі №910/2654/22.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 14.06.2024 у справі №910/8002/23, від 11.06.2024 у справі №922/1988/23).

Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд справи; відповідач визнається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕКО-ФРУКТ Україна 1” наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

У судовому засіданні 04.11.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2026 року між ТОВ “ТЕХНОТЕКСТИЛЬ ПЛЮС” (Постачальник, Позивач) та ТОВ “ЕКО-ФРУКТ Україна 1” (Покупець, Відповідач) укладено Договір поставки № 2543 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, визначений п. 1.2 Договору, в погодженому між Сторонами асортименті та кількості, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору предметом поставки - Товаром - по даному Договору є товарно-матеріальні цінності, вказані у видатковій накладній.

Пунктом 2.7 Договору встановлено, що моментом переходу права власності та ризиків на Товар (передачі (поставки) Товару) є підписання видаткових накладних уповноваженими представниками обох Сторін. В залежності від обраних Сторонами умов поставки моментом поставки Товару також може вважатись його передача перевізнику.

Пункт 3 Договору визначає суму Договору та порядок розрахунків. Так, оплата за поставлений Товар здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати згідно рахунку-фактури. Вид розрахунків - безготівковий. Ціна Товару попередньо погоджується із Покупцем по кожній партії Товару. Погоджену ціну Постачальник вказує у рахунку-фактурі та видатковій накладній на партію Товару, підписання якої Покупцем є підтвердження його згоди з ціною на Товар. Ціна товару не включає вартість доставки до місця знаходження Покупця. У випадку своєї незгоди з ціною на Товар, Покупець має право до настання дати поставки відмовитись від поставки партії Товару не розриваючи Договору, або ініціювати дострокове припинення Договору. Загальна сума Договору складається з суми усіх поставлених партій Товару відповідно до видаткових накладних. Оплатою Товару вважається момент списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. Звірки взаємних розрахунків проводяться між Сторонами за ініціативою однієї із Сторін, та оформлюються складанням відповідного акту.

За положеннями п. 5.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п. 5.3 Договору за прострочення оплати Товару, поставка якого була здійснена на умовах відстрочення платежу, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2028 року, але в будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Строк дії цього Договору продовжується на кожен наступний рік, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про намір розірвати цей Договір не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення поточного строку дії цього Договору (пункт 7.1 Договору).

Позивач зазначає, що, керуючись принципом добросовісності, відвантажив товар відповідачу без отримання повної попередньої оплати.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 183 403,72 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № Тех-193 від 01.05.2026.

Факт перевезення та передачі товару уповноваженому представнику відповідача підтверджується також Товарно-транспортною накладною № 18 від 01.05.2026, яка підписана сторонами без зауважень.

Разом з тим, відповідач зобов`язання з оплати виконав лише частково, здійснивши п`ять платежів на загальну суму 62 300,00 грн, а саме:

01.05.2026 - 40 000,00 грн (платіжна інструкція № 7BD7896D-D);

19.06.2026 - 2 300,00 грн (платіжна інструкція № E11BB9E7-2);

15.07.2026 - 5 000,00 грн (платіжна інструкція № 8254C21B-E);

23.07.2026 - 10 000,00 грн (платіжна інструкція № 5A00A22C-1);

12.08.2026 - 5 000,00 грн (платіжна інструкція № 79A7E820-5).

Позивач стверджує, що станом на дату подання позову сума заборгованості відповідача за поставлений товар становить 121 103,72 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобюовязань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 16 655,81 грн пені, 1 641,86 грн 3% річних, 1 691,64 грн інфляційних втрат.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 45 від 15.07.2026 року, яка була надіслана на офіційну електронну пошту, а також з претензією вих. № 49 від 08.09.2026, яка була направлена на електронну пошту та цінним листом з описом вкладення 09.09.2026 р. (поштове відправлення № 2750000162368), проте вимоги претензій залишені без відповіді та задоволення.

Так обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 01 січня 2026 року між ТОВ “ТЕХНОТЕКСТИЛЬ ПЛЮС” та ТОВ “ЕКО-ФРУКТ Україна 1” укладено Договір поставки № 2543, за яким позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача товар, визначений п. 1.2 Договору, в погодженому між Сторонами асортименті та кількості, а відповідач зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 183 403,72 грн з ПДВ за видатковою накладною № Тех-193 від 01.05.2026, також факт поставки підтверджується товарно-транспортною накладною № 18 від 01.05.2026, яка підписана сторонами без зауважень.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються загальними положеннями про договір поставки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося, відповідачем здійснено часткові оплати на загальну суму 62 300,00 грн, а саме: 40 000,00 грн за платіжною інструкцією № 7BD7896D-D, 2 300,00 грн за платіжною інструкцією № E11BB9E7-2, 5 000,00 грн за платіжною інструкцією № 8254C21B-E, 10 000,00 грн за платіжною інструкцією № 5A00A22C-1, 5 000,00 грн за платіжною інструкцією № 79A7E820-5.

Судом встановлено, що відповідачем не вчинено необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, та всупереч умовам Договору не здійснено оплату поставленого позивачем товару у повному обсязі, жодних доказів на доведення відсутності заборгованості або факту оплати за Договором поставки № 2543 від 01.01.2026 на суму 121 103,72 грн відповідачем не надано. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 121 103,72 грн основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню судом.

Щодо позовних вимог про стягнення 1 641,86 грн 3% річних та 1 691,64 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу ст. 625 ЦК України, право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Судом досліджено здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних і встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 641,86 грн 3% річних та 1 691,64 грн інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог про стягнення 149 468,12 грн пені суд звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.3 Договору за прострочення оплати Товару, поставка якого була здійснена на умовах відстрочення платежу, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Згідно із частиною другою статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

До моменту порушення зобов`язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Отже, штрафною є така санкція, що передусім спрямована на спонукання особи утриматися від порушення вимог закону чи умов договору під загрозою майнової кари (висновок, викладений Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.11.2024 у справі №904/1553/23).

Перевіривши період нарахування та відповідні розрахунки пені, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 16 655,81 грн пені є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ФРУКТ Україна 1» (61020, м. Харків, вул. Китаєнка, буд. 1, код ЄДРПОУ 45929581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТЕКСТИЛЬ ПЛЮС» (27500, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, м. Світловодськ, вул. Віктора Соколова, буд. 8В, код ЄДРПОУ 37130205, IBAN НОМЕР_1 ) заборгованість за Договором поставки № 2543 від 01.01.2026 року в загальному розмірі 141 093,03 грн (сто сорок одна тисяча дев`яносто три гривні 03 копійки), з яких: 121 103,72 грн - основний борг, 16 655,81 грн - пеня, 1 641,86 грн - 3% річних, 1 691,64 грн - інфляційні втрати, а також судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТЕКСТИЛЬ ПЛЮС» (27500, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, м. Світловодськ, вул. Віктора Соколова, буд. 8В, код ЄДРПОУ 37130205).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ФРУКТ Україна 1» (61020, м. Харків, вул. Китаєнка, буд. 1, код ЄДРПОУ 45929581).

Повне рішення складено "05" листопада 2026 р.

СуддяО.О. Присяжнюк