Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №921/402/26 — Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 жовтня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/402/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за участі секретаря судового засідання: Десятник О.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676

до відповідача: Збаразької міської ради, 47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м.Збараж, Майдан Франка І., буд. 1, код ЄДРПОУ 04058404

про: стягнення коштів у загальній сумі 217 623,26 грн, у тому числі: основний борг у сумі 208 580,03 грн, пені у сумі 6 514,55 грн, 3% річних у сумі 651,46 грн, інфляційних втрат у сумі 1 877,22 грн та 2662,40 грн сплаченого судового збору.

За участю представників:

-позивача: не з`явився.

-відповідача: не з`явився.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось з позовом до Збаразької міської ради про стягнення коштів у загальній сумі 217 623,26 грн, у тому числі: основний борг у сумі 208 580,03 грн, пені у сумі 6 514,55 грн, 3% річних у сумі 651,46 грн, інфляційних втрат у сумі 1 877,22 грн та 2662,40 грн сплаченого судового збору.

Позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Збаразької міської ради було укладено Договір постачання природного газу від 22.12.2025 №18- 12035/25-БО-Т. Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо оплати отриманого природного газу, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, та позивачем нараховано пеню, 3% річних, інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

07.07.2026 від відповідача поступив відзив на позовну заяву № б/н, документ сформований в системі "Електронний суд" 07.07.2026 ( вх. №5309 від 07.07.2026) в якому зазначив, що не заперечує щодо наявної заборгованості, проте у березні 2026 року ним, враховуючи фактичне вичерпання замовленого обсягу природного газу та необхідність забезпечення безперебійного функціонування бюджетних установ територіальної громади, було проведено процедуру закупівлі «Відкриті торги з особливостями» відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022. Вказана процедура закупівлі була відмінена у зв`язку з неподанням жодної тендерної пропозиції. Після відміни процедури закупівлі Збаразька міська рада з метою економії бюджетних коштів звернулася до Постачальника, як до суб`єкта, на якого Кабінетом Міністрів України покладено спеціальні обов`язки (ПСО) для забезпечення загальносуспільних інтересів, щодо укладення договору постачання природного газу на додатковий обсяг 6 000,00 м2 з метою належного оформлення договірних відносин та проведення розрахунків за фактично спожитий природний газ. Однак у укладенні відповідного договору відповідачу було відмовлено. За відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 208 580,03 грн., однак сума Договору є вичерпаною, що унеможливлює здійснення оплати в межах чинного бюджетного зобов`язання.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетними установами є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також створені ними організації, які повністю утримуються за рахунок відповідного бюджету. Згідно зі статтею 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Частиною першою статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Крім того, частиною четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не вважаються бюджетними зобов`язаннями та не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Водночас відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України органи Державної казначейської служби України здійснюють платежі лише за наявності зареєстрованих бюджетних зобов`язань та бюджетних фінансових зобов`язань. Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань визначений Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами. Згідно з пунктом 2.10 Порядку, органи Казначейства не реєструють бюджетні зобов`язання у разі відсутності у розпорядника бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань. Крім того, відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

При цьому, у зв`язку із завершенням строку дії Договору в частині постачання природного газу, вичерпанням суми договору та відсутністю зареєстрованих бюджетних асигнувань, відповідач позбавлений можливості здійснити оплату поза межами бюджетного законодавства та порядку казначейського обслуговування. З метою врегулювання спору, Збаразька міська рада зверталась до позивача з проханням розглянути можливість укладення мирової угоди у даній справі шляхом сплати основної заборгованості у розмірі 208 580,03 грн без нарахування та стягнення штрафних санкцій (неустойки, 3% річних та інфляційних втрат).

Відповідь на відзив.

09.07.2026 до матеріалів справи від позивача поступила Відповідь на відзив № без номера, документ сформований в системі "Електронний суд" 09.07.2026 (вх.№5408 від 09.07.2026), в якій позивач зазначає, що вважає викладені в відзиві заперечення необґрунтованими, безпідставними та такими, що не спростовують позовні вимоги. Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України статус бюджетної установи не звільняє її від обов`язку своєчасно розраховуватися за спожиті енергоносії (в тому числі природний газ) та не зменшує міру її відповідальності. Усі учасники господарських відносин є рівними перед законом (ст. 6 ЦК України), і статус органу державної влади чи бюджетної установи не дає жодних преференцій щодо порушення строків оплати. Статус бюджетної установи не дає Відповідачу привілейованого становища у цивільно-правових та господарських відносинах Згідно зі сталою та послідовною позицією Верховного Суду, відсутність бюджетних коштів (асигнувань) не є підставою для звільнення боржника (бюджетної установи) від виконання зобов`язання та не звільняє від відповідальності за порушення грошового зобов`язання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 911/4249/16 зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника (бюджетної установи) та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВСУ від 22.03.17р. у справі №3-77гс17, у постановах КГС у складі ВС від 27.03.18р. у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.18р. у справі №12-46гс18, де суд наголосив, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Таким чином, статус Відповідача як бюджетної установи та особливості казначейського обслуговування не звільняють Збаразьку міську раду від обов`язку оплатити фактично отриманий та спожитий природний газ. Позивач взяв до відома інформацію відповідача щодо надіслання листа вих. № 1901/03-04 від 01.07.2026 року з пропозицією укласти мирову угоду на умовах сплати лише суми основного боргу 208 580,03 грн без урахування нарахованих штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат. Позивач поважає пріоритетність спрямування коштів на потреби Збройних Сил України та обороноздатності держави. Разом з тим, нарахування інфляційних втрат та 3% річних є передбаченим ст. 625 ЦК України способом захисту майнових прав позивача від знецінення коштів внаслідок прострочення. Остаточне рішення щодо можливості укладення мирової угоди та її умов буде прийнято керівництвом ТОВ «ГПК «Нафтогаз Трейдинг» у встановленому законом порядку. До моменту підписання та затвердження судом мирової угоди позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рух справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 справу №921/402/26 передано на розгляд судді Хомі С.О.

Ухвалою від 24.06.2026 прийнято позовну заяву № без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 24.06.2026 (вх. №446 від 24.06.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до розгляду та відкрито провадження у справі №921/402/26, призначено у справі підготовче засідання на 20.07.2026 року на 11 год. 45 хв.

Ухвалою від 20.07.2026 відкладено підготовче засідання на 19.08.2026 року на 12 год. 45 хв.

Ухвалою від 19.08.2026 продовжено строк проведення підготовчого провадження в порядку ч.3 ст.177 Господарського процесуального кодексу України на 30 днів до 24 вересня 2026 року (включно) та відкладено підготовче засідання на 16.09.2026 року на 09 год. 15 хв.

Ухвалою від 16.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.09.2026 року на 11 год. 45 хв.

Ухвалою від 28.09.2026 відкладено розгляд справи на 12.10.2026 року на 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 12.10.2026 відкладено розгляд справи №921/402/26 по суті на 26.10.2026

на 15 год. 00 хв.

Явка сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

26.10.2026 до суду від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» – адвоката Семенко О.В, надійшла Заява №б/н документ сформований в системі "Електронний суд" 26.10.2026 (вх.№8669 від 26.10.2026), в якій просить суд розглядати справу №921/402/26 без участі представника позивача та зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Відповідачу ухвала від 24.06.2026 про відкриття провадження у справі та в подальшому ухвали у справі були надіслані до Електронного кабінету у системі "Електронний суд".

Крім того, від відповідача до матеріалів справи надходили заяви по суті справи, а тому, слід вважати, що Збаразька міська рада повідомлена належним чином про розгляд справи в Господарському суді Тернопільської області.

Розгляд заяв та клопотань.

Заяви та клопотання від сторін до матеріалів справи не надходили.

Технічна підтримка.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ВКЗ).

Господарський процес.

У зв`язку із відсутністю представників сторін судом не оголошувалося скорочене рішення (вступна та резолютивна частини рішення).

Суд розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини.

22.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі – Постачальник) та Збаразькою міською радою ЕІС-код 56X930000010610X (далі – Споживач) укладено Договір постачання природного газу №18-12035/25-БО-Т (далі – Договір) шляхом підписання заяви на приєднання до Договору постачання природного газу.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Споживачу, який є бюджетною установою природний газ за ДК 021: 2015 код 0912000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу з січня 2026 року по 31 березня 2026 року (включно), в кількості 50,8 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: січень 2026 – 17,4 тис.куб.м, лютий 2026 – 16,7 тис. куб.м, березень 2026 – 16,7 тис. куб. м.

Згідно п. 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Підпунктом 3.5.1 Договору передбачено, що Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Відповідно до п.п. 3.5.2 Договору, на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також – акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.

Згідно п.п. 3.5.4 Договору у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до п. 3.5.1 Договору, та даних щодо остаточної алокації відборів Відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна та порядок зміни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1000 куб. м. газу без ПДВ – 13 658,33грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи – 501,97грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 552,16 грн, крім того ПДВ 20% - 110,433 грн, всього з ПДВ 662,60 грн за 1000 куб.м.. всього ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ з врахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовлення потужності на добу наперед, становить 17 052,60грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок постачальника відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку постачальника та надісланого споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2. пункту 3.5. Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

Згідно підпунктів 2, 4 п. 6.2. Договору споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу та своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 31 березня 2026 року (включно), а в частині розрахунків – до повного їх здійснення. Припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін (п. 13.1. Договору).

На виконання умов Договору протягом січня-березня 2026 року Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 937 042,57 грн, про що складено Акти приймання – передачі природного газу, а саме: Акт приймання-передачі природного газу за січень 2026 року від 10.02.2026, обсяг переданого газу: 21,17634 тис.м.куб., вартістю: 361 111,58 грн. Акт приймання-передачі природного газу за лютий 2026 року від 10.03.2026, обсяг переданого газу: 21,54223 тис.м.куб., вартістю: 367 350,96 грн. Акт приймання-передачі природного газу за березень 2026 року від 11.04.2026, обсяг переданого газу: 12,23157тис.м.куб., вартістю: 208 580,03 грн.

Акти приймання-передачі природного газу підписано позивачем та відповідачем сервісі «Вчасно» електронними цифровими підписами без будь яких зауважень.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості отриманого природного газу здійснив несвоєчасно та не в повному обсязі, а саме відповідач здійснив оплату на суму 728 462,54 грн, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 208 580,03 грн.

Не виконання Збаразькою міською радою своїх зобов`язань за договором, стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з позовом до суду про стягнення 208 580,03 грн, пені у сумі 6 514,55 грн, 3% річних у сумі 651,46 грн, інфляційних втрат у сумі 1 877,22 грн.

Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України ( далі – ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до положень статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором виконав в повній мірі та поставив відповідачу в період січень - березень 2026 природний газ на загальну суму 937 042,57 грн, проте відповідач здійснив лише часткову оплату за природний газ в сумі 728 462,54 грн, і залишок боргу на даний час складає 208 580,03 грн.

Доказів оплати за отриманий природний газ відповідачем до матеріалів справи не подано.

На підставі вищевикладеного, та зважаючи на відсутність заперечень відповідача та доказів повної оплати відповідачем природного газу, позовна вимога про стягнення заборгованості у сумі 208 580,03 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач відповідно до п.7.2 Договору здійснив нарахування пені в сумі 6 514,55 грн, за період з 01.05.2026 по 07.06.2026.

Перевіривши правильність нарахованої позивачем пені, суд дійшов до висновку, що пеня становить 6 514,55 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач здійснив нарахування 651,46 грн - 3% річних за період з 01.05.2026 по 07.06.2026 та 1 877,22 грн - інфляційних втрат за період період з 01.05.2026 по 31.05.2026.

Перевіривши правильність нарахованих трьох процентів річних, сума трьох процентів річних становить 651,46 грн.

А тому, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 651,46 грн. – три проценти річних.

Також перевіривши правильність нарахованих інфляційних втрат, сума інфляційних втрат за вказаний період становить 1 877,22 грн. А тому, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача заявлених 1 877,22 грн – інфляційних втрат.

Відповідач у Клопотанні № б/н, документ сформований в системі "Електронний суд" 25.09.2026 ( вх. №7705 від 28.09.2026) просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені, інфляційних втрат та 3% річних). В обґрунтування підстав для зменшення посилається на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (зокрема ступеня виконання зобов`язання боржником, майнового стану учасників господарських відносин, інтересів сторін).

Як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїй практиці (зокрема у постановах від 30 березня 2021 року у справі № 902/538/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 922/1716/20, від 7 грудня 2021 року у справі № 902/129/21), штрафні санкції за своєю правовою природою мають носить компенсаційний, а не каральний характер, а суд зобов`язаний оцінювати співмірність заявлених санкцій та відсутність умисного характеру порушень з боку боржника. Суд, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, вправі зменшити розмір неустойки (пені, штрафу) до її розумного розміру.

Збаразька міська рада є органом місцевого самоврядування, бюджетною установою, фінансування якої здійснюється виключно за рахунок коштів місцевого бюджету. В умовах введення в Україні воєнного стану та його негативних наслідків, обмеженість бюджетних ресурсів є об`єктивним чинником, що суттєво впливає на своєчасність виконання грошових зобов`язань. Пріоритетним напрямком спрямування бюджетних коштів в умовах сьогодення є забезпечення обороноздатності держави, підтримка Збройних Сил України та захист критичної інфраструктури.

Нарахування штрафних санкцій (пені, інфляційних втрат та 3% річних) у даній ситуації створює надмірний фінансовий тягар для місцевого бюджету, що суперечить засадам справедливості та пропорційності. Позивачем не доведено завдання будь-яких збитків, які б співвідносилися з розміром заявлених штрафних нарахувань. Зменшення розміру штрафних санкцій у даному випадку дозволить забезпечити баланс інтересів сторін, запобігти необґрунтованому збагаченню кредитора за рахунок боржника та врахувати соціальну спрямованість видатків місцевого бюджету в умовах воєнного стану.

Відповідно до частини четвертої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2026 у справі №911/969/24.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Разом з тим, за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням установлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 27.02.2024 у справі №911/858/22).

Суд, проаналізувавши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, оцінивши наведені доводи сторін щодо наявності та відсутності підстав для зменшення розміру пені, дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення пені.

Вирішуючи питання щодо відсутності підстав зменшення розміру пені, суд не бере до уваги такі доводи відповідача:

-відповідач є органом місцевого самоврядування, бюджетною установою, фінансування якої здійснюється виключно за рахунок коштів місцевого бюджету.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних коштів.

Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Цивільного кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів, які фінансуються за рахунок бюджету.

Оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, відсутність у відповідача необхідних коштів не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання за договором у встановлений строк та від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді пені.

Суд зазначає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника (бюджетної установи) від виконання зобов`язання та не звільняє від відповідальності за порушення грошового зобов`язання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 911/4249/16 зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника (бюджетної установи) та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВСУ від 22.03.17р. у справі №3-77гс17, у постановах КГС у складі ВС від 27.03.18р. у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.18р. у справі №12-46гс18, де суд наголосив, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Таким чином, статус Відповідача як бюджетної установи та особливості казначейського обслуговування не звільняють Збаразьку міську раду від обов`язку оплатити фактично отриманий та спожитий природний газ.

Суд зазначає, що нарахована пеня у розмірі 6 514,55 грн не є надмірною по відношенню до суми договору, яка складає 937 042,57 грн, та наявної суми заборгованості 208 580,03 грн, вона нарахована за наслідками несвоєчасного виконання Збаразькою міською радою зобов`язань за Договором постачання природного газу і це порушення не пов`язане з об`єктивними причинами, а строк нарахування пені не є значним.

Також відповідачем не подано доказів виникнення суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача, які б давали підстави вважати, що в даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг скористатися своїм правом та зменшити розмір пені та не надано жодних доказів про майновий стан: скрутне фінансове становище.

Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

За таких обставин, підстави для зменшення пені відсутні, а тому клопотання не є обґрунтованим, у зв`язку з чим нарахування пені у сумі 6 514,55 грн є правомірним.

Щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, судом враховується наступне.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Як було зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №902/417/18, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому суд зважає, що з вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду слідує, що під час розгляду справи встановлено, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Проте, у даному випадку сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, а нарахування процентів здійснено позивачем у розмірі, встановленому ч.2 ст.625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні з сумою боргу, тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих 3% річних.

Крім того, враховуючи можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені), що прямо встановлено нормами статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, законодавством не передбачено можливості суду зменшити нараховані інфляційні втрати.

Наведене вище виключає правові підстави для зменшення заявлених до стягнення позивачем у справі №921/402/26 сум 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на наведене, умови договору, норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Судовий збір.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. згідно платіжної інструкції №0000036558 від 24.06.2026.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

З врахуванням п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені витрати, пов`язані зі сплатою судового збору на суму 2662 грн 40 коп. на користь позивача.

Витрати на правову допомогу.

Витрати на правову допомогу учасниками справи не заявлялись.

Керуючись ст.ст.46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Збаразької міської ради (47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м.Збараж, Майдан Франка І., буд. 1, код ЄДРПОУ 04058404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) рахунок (IBAN): НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк» Код ЄДРПОУ: 42399676 МФО банку: 322313:

- 208 580 (двісті вісім тисяч п`ятсот вісімдесят) грн 03 коп. – заборгованості;

- 6 514 (шість тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн 55 коп. пені;

-1 877( одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн 22 коп. інфляційни втрат;

- 651 (шістсот п`ятдесят одна)грн ,46 коп. 3% річних;

- 2 662 ( дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676

Відповідач: Збаразька міська рада, 47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м.Збараж, Майдан Франка І., буд. 1, код ЄДРПОУ 04058404.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати:

- позивачу до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний суд";

- відповідачу до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний суд".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 05 листопада 2026 року.

Суддя С.О. Хома