Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №921/432/26 — Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 жовтня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/432/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Беги В.М.

розглянув справу

за позовом – Приватного акціонерного товариства "ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА" (47722, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Великі Гаї, вул. Галицька, 180)

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-САМ” (46400, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Подільська, 44)

про стягнення 525858,15 грн.

За участі від:

позивача – Галинський М.В.

відповідача – не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Приватне акціонерне товариство "ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-САМ” про стягнення 525858,15 грн збитків.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що збитки спричинені недоотриманням податкового кредиту, а їх сума обрахована після зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі від 15.07.2026 строк не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч.4 ст.165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 15.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/432/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.08.2026.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та неможливістю проведення підготовчого засідання 06.08.2026, ухвалою суду від 29.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі та призначено підготовче засідання на 21.09.2026.

Ухвалою суду від 21.09.2026 закрито підготовче провадження по справі №921/432/26 та призначено її до розгляду по суті на 19.10.2026.

Представником позивача в судовому засіданні 19.10.2026 підтримано позовні вимоги.

Представник відповідача не приймав участі в судовому засіданні 19.10.2026.

За даними Відповіді №3020211 від 13.07.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-САМ” є: 46400, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Подільська, 44.

Вказана адреса відповідача зазначена позивачем у тексті позовної заяви.

Рекомендовані повідомлення, якими на вказану адресу відповідача направлялась судова кореспонденція у даній справі, повернулись на адресу суду без вручення адресату, з довідками АТ "Укрпошта": "адресат відсутній".

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ч. 11 ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідач не зареєстрував електронний кабінет.

Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.

Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.

Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.

Окрім того, ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.

19.10.2026 судом відкладено ухвалення та проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення на 29.10.2026.

29.10.2026 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Верховним Судом у постанові від 25.09.2025 у справі №913/182/20 зазначено, що згідно зі статтею 219 ГПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Так, ухвалення та проголошення судового рішення не є стадіями розгляду справи по суті.

Згідно зі статтею 220 ГПК України під час ухвалення судового рішення суддя не має права обговорювати обставини та матеріали справи, застосування норм права та судову практику в цій справі, а також зміст судового рішення з іншими особами, крім складу суду, який розглядає справу.

Проголошення судового рішення є лише процесуальною формою доведення прийнятого рішення до відома учасників справи. Право учасників справи на ознайомлення з повним текстом судового рішення забезпечується шляхом вручення його копій відповідно до вимог статті 242 ГПК України.

Таким чином, розгляд справи по суті і стадії ухвалення та оголошення судового рішення є різними стадіями процесу: перша передбачає дослідження доказів, заслуховування пояснень та судові дебати, і саме на цій стадії забезпечується реалізація принципів змагальності та рівності сторін; другі є процесуальним завершенням розгляду справи та способом доведення результатів судового розгляду до відома учасників.

Процесуальний закон не покладає на суд обов`язку забезпечити обов`язкову присутність сторін при проголошенні судового рішення, а лише передбачає право учасників бути присутніми у цьому засіданні.

Відповідно до змісту цієї постанови Верховного Суду відсутність особи під час проголошення рішення не може розцінюватись як порушення її права на участь у розгляді справи через неналежним чином повідомлення її про дату, час і місце судового засідання (п.5 ч.1 ст. 310 ГПК України).

Крім того, процесуальне законодавство гарантує учасникам справи доступ до повного тексту судового рішення через його виготовлення у письмовій формі та вручення (направлення) копій.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРО-САМ” (надалі - постачальником) та Приватним акціонерним товариством "ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА" (надалі – покупцем) 27.02.2025 укладено договір поставки № 270225/1 (надалі - договір), згідно з п. 1 якого на умовах цього договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити сільськогосподарську та іншу продукцію, в тому числі однак не обмежуючись: сою, кукурудзу, пшеницю, макуху соняшникову та іншу, олію соєву, соняшникову та іншу, шрот ріпаковий, соняшниковий, соєвий та інший, кормове вапнякове борошно та іншу продукцію (надалі – товар). Перелік найменувань товару (продукції) визначений в цьому пункті є не вичерпний, а відсутність найменування товару в цьому пункті не є перепоною для його поставки на умовах цього договору.

У п. 1.2 договору зазначено, що найменування, кількість, ціна та вартість товару, що поставляється в кожній партії зазначаються у видаткових накладних до даного договору та/або специфікаціях. Накладні та/або специфікації є невід`ємною частиною даного договору. Сторони мають право зазначити у видаткових накладних та/або специфікаціях до цього договору також інші (додаткові) відомості про товар та/або умови поставки ніж передбачено в цьому договорі. У випадку, якщо поставка здійснюється без підписання специфікацій, видаткові накладні після їх підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 2.2, п. 2.4 договору постачальник поставляє товар покупцю за цінами, що зазначені у видаткових накладних та/або специфікаціях. Загальна сума (ціна) цього договору складається із загальної вартості поставленого товару протягом строку дії цього договору, незалежно від того чи товарно-супровідні документи (видаткові накладні, специфікації, ТТН тощо) містять пряме посилання на цей договір.

Відповідно до п. 3.1.2.1 договору покупець сплачує постачальнику 80 (вісімдесят) % вартості товару протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару та за умови надання постачальником належним чином оформлених оригіналів всіх товарно - супровідних документів передбачених цим договором та/або законодавством України (у т. ч. видаткової накладної, ТТН тощо). У випадку не надання постачальником, при поставці товару, належним чином оформлених оригіналів всіх товарно-супровідних документів, покупець має право затримати оплату 80 (вісімдесят) % вартості товару, до моменту надання постачальником оригіналів всіх товарно-супровідних документів.

Згідно з п. 3.1.2.2 договору покупець сплачує 20 (двадцять) % вартості товару протягом 10 банківських днів з дати підтвердження належної реєстрації податкової накладної на повну суму поставки товару в порядку передбаченому законодавством України, а також надання постачальником оригіналів всіх товарно-супровідних документів передбачених цим договором та/або законодавством України (у т. ч. видаткова накладна, ТТН тощо).

У п. 3.1.3 договору сторони домовились, що покупець має беззаперечне право, однак не зобов`язаний, здійснювати повну або часткову попередню та/або дострокову оплату вартості товару.

У разі якщо постачальник є платником ПДВ та/або набуде такого статусу у майбутньому, за відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, надалі за текстом - «ЄРПН», податкових накладних та/або розрахунків коригування, надалі за текстом - «ПН/РК», та/або оформлення їх з порушенням чинного законодавства, та/або не надання постачальником оригіналів всіх товарно-супровідних документів покупець має право затримати оплату 20 (двадцяти) % вартості товару до дати такої реєстрації/виправлення помилок та/або надання постачальником оригіналів всіх товарно-супровідних документів (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця на одній з умов (базис) поставки:

4.4.1. FCA, місцем відвантаження є склад постачальника та/або інше назване постачальником місце. При цьому, постачальник зобов`язаний забезпечити (несе відповідальність за) завантаження товару в транспортний засіб;

4.4.2. FCA, місцем відвантаження є склад покупця та/або інше назване покупцем місце. При цьому, постачальник зобов`язаний забезпечити (несе відповідальність за) розвантаження товару, у тому числі за рахунок гідравлічних, компресорних, насосних та/або інших механізмів та устаткування автомобіля та/або причепа;

4.4.3. сторони, погоджуючи замовлення можуть узгодити інший спосіб доставки ніж передбачено цим договором.

Згідно з п. 4.8 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткових накладних про поставку товару, які становлять невід`ємну частину цього договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Всі ризики загибелі, втрати, пошкодження, хімічного впливу на товар тощо переходять від постачальника до покупця з моменту переходу права власності на товар та фактичної передачі такого товару покупцю (п. 4.9 договору).

Згідно з п. 7.11 договору, керуючись положеннями статей 6, 627 та 628 ЦК України, сторони дійшли згоди, що у разі зупинки реєстрації ПН/РК в ЄРПН, у порядку визначеному законодавством України, у т. ч. на підставі п. 201.16 ст. 201 ПК України, та відсутності такої реєстрації протягом граничних строків встановлених законодавством України, у т. ч. п. 201.10 ст. 210 ПК України, за порушення умов цього договору стосовно вчасної та належної реєстрації ПН/РК, що прямо впливає на (порушує) права та інтереси покупця стосовно включення таких сум ПДВ до його податкового кредиту у відповідні періоди, на вимогу та за вибором покупця, до постачальника застосовується наступна неустойка та/або реалізовується відповідна домовленість сторін:

а) затримання оплати товару до дати реєстрації ПН/РК в ЄРПН, та/або

б) штраф у розмірі двадцяти відсотків від загальної вартості товару, який постачальник зобов`язаний сплатити протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги від покупця, та/або

в) вирахування двадцяти відсотків від загальної вартості товару (зменшення вартості), за рахунок коштів, які підлягають сплаті на рахунок постачальника (в такому разі виставлення додаткових письмових вимог не вимагається) або зарахування покупцем в односторонньому порядку зустрічних вимог відповідно до статті 601 Цивільного Кодексу України. Сторони погодились, що даний пункт договору застосовується у випадку якщо постачальник є платником ПДВ та/або набуде такого статусу у майбутньому.

У п. 7.12 договору сторонами обумовлено, що постачальник зобов`язаний відшкодувати покупцю суму ПДВ за ПН/РК, які не зареєстровані постачальником в ЄРПН протягом строку в межах якого покупець має право включити такі суми ПДВ в свій податковий кредит.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання, що зазначена у правому верхньому куті першої сторінки та діє до 31.12.2025, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 12.1 договору).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРО-САМ” передало Приватному акціонерному товариству "ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА" товар на загальну суму 8573522,76 грн, на що вказують наступні видаткові накладні: №1 від 03.03.2025 на суму 1477608 грн з ПДВ (у т.ч. ПДВ 181460,63 грн); №2 від 03.03.2025 на суму 1556098,56 грн з ПДВ (у т.ч. ПДВ 191099,82 грн); №3 від 28.03.2025 на суму 1100240 грн з ПДВ (у т.ч. ПДВ 135117,19 грн); № 4 від 02.04.2025 на суму 814980 грн з ПДВ (у т.ч. ПДВ 100085,26 грн); № 5 від 08.04.2025 на суму 815894,20 грн з ПДВ (у т.ч. ПДВ 100197,53 грн); № 6 від 14.04.2025 на суму 1327840 грн з ПДВ (у т.ч. ПДВ 163068,07 грн); № 7 від 16.04.2025 на суму 963830 грн з ПДВ (у т.ч. ПДВ 118365,09 грн); № 8 від 25.04.2025 на суму 517032 грн з ПДВ (у т. ч. ПДВ 63495,16 грн).

Позивачем до позову також долучено товарно-транспортні накладні.

Зазначені видаткові та товарно-транспортні накладні скріплені підписами та печатками сторін договору та по справі.

У свою чергу Приватним акціонерним товариством "ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА" здійснено оплати за отриманий товар на загальну суму 8046492,70 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 810 від 28.02.2025 на суму 1477608 грн, № 915 від 06.03.2025 на суму 1556098,56 грн, № 1265 від 28.03.2025 на суму 1118421,05 грн, № 1341 від 02.04.2025 на суму 714894,74 грн, № 1429 від 09.04.2025 на суму 715696,67 грн, № 1492 від 14.04.2025 на суму 1164771,93 грн, № 1538 від 17.04.2025 на суму 845464,91 грн, № 1609 від 25.04.2025 на суму 453536,84 грн.

На вказані господарські операції відповідачем було видано позивачу податкові накладні, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9049495430 від 03.03.2025, № 9085317171 від 02.04.2025, № 9095094098 від 10.04.2025, № 9104672668 від 17.04.2025, № 9118308372 від 30.04.2025, № 9140682236 від 18.05.2025, № 9144497232 від 22.05.2025, № 9145946700 від 23.05.2025.

Зміст зазначених квитанцій вказує на те, що відповідно до п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (зі змінами), реєстрацію податкових накладних № 1 від 28.02.2025 на суму 1477608 грн, № 1 від 03.03.2025 на суму 1556098,56 грн, № 2 від 28.03.2025 на суму 1100240 грн, № 2 від 02.04.2025 на суму 814980 грн, № 3 від 08.04.2025 на суму 815894,20 грн, № 4 від 14.04.2025 на суму 1327840 грн, № 6 від 16.04.2025 на суму 963830 грн, № 4 від 25.04.2025 на суму 517032 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, з огляду на те, що платник не відповідає пункту 1 критеріїв ризиковості платника податку. Орган податкової служби запропонував надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Відповідно до рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування кількісних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12729111/41262706 від 08.04.2025, № 12783746/41262706 від 23.04.2025, № 12845156/41262706 від 08.05.2025, № 12845157/41262706 від 08.05.2025, № 12933106/41262706 від 02.06.2025, № 12960641/41262706 від 10.06.2025 було відмовлено у реєстрації податкових накладних № 1 від 28.02.2025 на суму 1477608 грн, № 1 від 03.03.2025 на суму 1556098,56 грн, № 2 від 28.03.2025 на суму 1100240 грн, № 2 від 02.04.2025 на суму 814980 грн, № 3 від 08.04.2025 на суму 815894,20 грн, № 4 від 25.04.2025 на суму 517032 грн.

Податкові накладні № 4 від 14.04.2025 на суму 1327840 грн та № 6 від 16.04.2025 на суму 963830 грн залишились зупиненими.

Матеріали справи містять адресовану відповідачу 01.06.2026 заяву № 28/05-1 від 28.05.2026 позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до змісту вказаної заяви відповідач здійснив поставку товару на суму 8573522,76 грн, який позивач частково оплатив на суму 8046492,70 грн. Відповідач не зареєстрував податкові накладні на суму 1052888,75 грн, у зв`язку з чим позивач втратив можливість сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов`язання на цю суму. У свою чергу, позивач не здійснив оплату товару на суму 527030,06 грн у зв`язку з тим, що відповідач не зареєстрував податкові накладні.

Посилаючись на те, що вищевказані зобов`язання є зустрічними однорідними, а також приписи ст. 601 ЦК України, позивач повідомив про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого зобов`язання ТОВ «АГРО-САМ» перед ПрАТ «ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА» з відшкодування збитків на загальну суму 1052888,75 грн зменшується на 527030,06 грн та становить 525858,15 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню…; б) …для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (далі - Порядок № 1165), а наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН (далі - Порядок №520).

Приписи постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" встановлюють такі правила:

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2) (пункт 5 Порядку №1165).

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, який склав та/або подав податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 6 Порядку №1165).

У свою чергу, Порядок № 520 визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 1 Порядку № 520).

Відповідно до пункту 4 Порядку №520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, які може подати платник податку, який склав податкову накладну/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації таких податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Пунктом 9 Порядку №520 встановлено, що за результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку приймає такі рішення (альтернативно):

Про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі…

Надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі Повідомлення).

Про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі…

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Зважаючи на вказане, відмова у реєстрації податкової накладної є остаточним рішенням податкового органу.

Судом встановлено, що за результатами господарських операцій між сторонами підписані видаткові накладні на загальну суму 8573522,76 грн, а також позивачем частково сплачено відповідачу вартість отриманого товару на суму 8046492,70 грн.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства у ТОВ “АГРО-САМ” виник обов`язок скласти та зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріали справи вказують на те, що ТОВ “АГРО-САМ” склало податкові накладні на загальну суму 1052888,75 грн, а саме № 1 від 28.02.2025 на суму 1477608 грн, № 1 від 03.03.2025 на суму 1556098,56 грн, № 2 від 28.03.2025 на суму 1100240 грн, № 2 від 02.04.2025 на суму 814980 грн, № 3 від 08.04.2025 на суму 815894,20 грн, № 4 від 14.04.2025 на суму 1327840 грн, № 6 від 16.04.2025 на суму 963830 грн, № 4 від 25.04.2025 на суму 517032 грн.

Відповідно до наявних у матеріалах справи квитанцій № 9049495430 від 03.03.2025, № 9085317171 від 02.04.2025, № 9095094098 від 10.04.2025, № 9104672668 від 17.04.2025, № 9118308372 від 30.04.2025, № 9140682236 від 18.05.2025, № 9144497232 від 22.05.2025, № 9145946700 від 23.05.2025 податковий орган зупинив реєстрацію податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України з огляду на те, що платник не відповідає пункту 1 критеріїв ризиковості платника податку.

Орган податкової служби запропонував надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Матеріали справи містять рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування кількісних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12729111/41262706 від 08.04.2025, № 12783746/41262706 від 23.04.2025, № 12845156/41262706 від 08.05.2025, № 12845157/41262706 від 08.05.2025, № 12933106/41262706 від 02.06.2025, № 12960641/41262706 від 10.06.2025, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних № 1 від 28.02.2025 на суму 1477608 грн, № 1 від 03.03.2025 на суму 1556098,56 грн, № 2 від 28.03.2025 на суму 1100240 грн, № 2 від 02.04.2025 на суму 814980 грн, № 3 від 08.04.2025 на суму 815894,20 грн, № 4 від 25.04.2025 на суму 517032 грн.

Отже, під час розгляду даної справи відсутні докази реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 771455,59 грн.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Суд зазначає, що положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за загальним правилом не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця. Однак, подання такої скарги згідно з наведеною нормою не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Аналогічний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові зі справи № 917/877/17 від 03.08.2018. При цьому у вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного у пункті 28 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2018 зі справи № 918/216/17, згідно з яким передбачалося, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.

Слід зазначити, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок у встановлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 зі справи № 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 зі справи № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Водночас, решта податкових накладних на загальну суму ПДВ 281433,16 грн, а саме податкові накладні № 4 від 14.04.2025 на суму 1327840 грн та № 6 від 16.04.2025 на суму 963830 грн залишились зупиненими. По вказаних двох податкових накладних відсутні остаточні рішення податкового органу, а саме про відмову у їх реєстрації.

На час ухвалення рішення вказані дві податкові накладні перебувають в статусі «реєстрація зупинена».

За змістом вже згадуваних пунктів 198.1, 198.2 ст. 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що:

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкових накладних за фактом здійснення господарських операцій з поставки товару, що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на суму ПДВ в розмірі 1052888,75 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Нормами ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частинами 1, 2 статті 601 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як вже зазначалось, 01.06.2026 позивач надіслав відповідачу заяву № 28/05-1 від 28.05.2026 про зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно до її змісту відповідач здійснив поставку товару на суму 8573522,76 грн, який позивач частково оплатив на суму 8046492,70 грн. Відповідач не зареєстрував податкові накладні на суму 1052888,75 грн, у зв`язку з чим позивач втратив можливість сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов`язання на цю суму. У свою чергу, позивач не здійснив оплату товару на суму 527030,06 грн у зв`язку з тим, що відповідач не зареєстрував податкові накладні.

Посилаючись на те, що вищевказані зобов`язання є зустрічними однорідними, а також приписи ст. 601 ЦК України, позивач повідомив про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог внаслідок чого зобов`язання ТОВ «АГРО-САМ» перед ПрАТ «ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА» з відшкодування збитків на загальну суму 1052888,75 грн зменшилися на 527030,06 грн та становлять 525858,15 грн.

Заявлена позивачем у позові сума збитків складає 525858,15 грн.

Збитки підлягають відшкодуванню лише за умови, що факт їх настання уже відбувся на момент звернення до суду, а не такими, що ґрунтуються на припущеннях чи вірогідності їх виникнення. У цій справі позивач не довів остаточність втрати права на податковий кредит, оскільки така втрата залежить від подальшого перебігу процедури реєстрації податкових накладних. Тому заявлена сума має імовірний характер та не може розцінюватися як збитки у розумінні закону.

Оскільки податкові накладні № 4 від 14.04.2025 на суму 1327840 грн та № 6 від 16.04.2025 на суму 963830 грн (на загальну суму ПДВ 281433,16 грн) зупинені, процедура їх реєстрації в ЄРПН не завершена, відсутнє остаточне рішення про відмову в реєстрації, суд дійшов висновку, що можливість їх реєстрації не втрачена. За таких обставин позивач зберігає право включити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині заявлених до стягнення збитків на суму 281433,16 грн.

Водночас, судом встановлено, що cтаном на час розгляду цієї справи матеріали справи не містять доказів здійснення реєстрації податкових накладних на решту суми 6281852,76 грн, в тому числі ПДВ 771455,59 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, відповідач, допустив порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та не зареєстрував податкову накладну, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання.

З огляду на викладене є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання, визначеного законом, обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на суму 771455,59 грн, яка фактично є збитками, а отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Як вже зазначалось, з урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог, позовні вимоги позивача склали 525858,15 грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21.

Суд зазначає, що бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати решту податкових накладних становить прямий причинно-наслідковий зв`язок з неможливістю включення позивачем суми ПДВ до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на решту заявленої до стягнення суми 244424,99 грн (525858,15 грн – 281433,16 грн), яка фактично є збитками позивача. Оскільки, в цій частині вимог наявні усі елементи складу господарського правопорушення, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідач даних обставин не спростував.

За змістом ст.ст. 80, 165 ГПК України відповідач подає свої заперечення проти позову у відзиві та долучає до нього докази на підтвердження викладених обставин.

Якщо відзив не містить вказівки відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти них в подальшому.

На пропозицію суду відповідач не подав відзиву на позов та доказів на його підтвердження.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Щодо розподілу витрат на правову допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 ст.124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Суд приймає до уваги, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Водночас, за нормами ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч.ч. 5 та 6 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Верховний Суд звертає увагу на те, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність;

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою;

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною, чи тільки має бути сплачена.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Галинським Михайлом Володимировичем (надалі - адвокатом) та Приватним акціонерним товариством "ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА" (надалі - клієнтом) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги та представництво № 04/03 від 25.03.2026 (надалі - договір про надання правової допомоги).

Відповідно до п. 3.4 договору про надання правової допомоги гонорар сплачується в готівковій або безготівковій формі протягом 90 днів, після підписання сторонами акту приймання – передачі наданих послуг, крім виключень передбачених цим договором, якщо сторони не дійшли згоди (узгодили) про інше під час прийняття адвокатом доручення клієнта та/або інше не випливає з домовленостей сторін.

У випадку надання правничої (правової) допомоги та представництва у спорах/справах кінцеве рішення в яких приймається (може прийматися) судами, гонорар сплачується клієнтом протягом 90 днів після одночасного настання наступних подій (обставин):

– підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та позасудового врегулювання спору і його фактичного виконання іншою стороною (опонентом),

або

– підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та затвердження судом мирової угоди і її повного виконання іншою стороною (опонентом),

або

– підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та набрання рішення суду законної сили і повного виконання такого рішення іншою стороною (опонентом), якщо сторони не дійшли (узгодили) іншого під час прийняття адвокатом доручення клієнта та/або інше не випливає з домовленостей сторін.

Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2028 (п. 11.1 договору про надання правової допомоги).

21.05.2026 між сторонами також укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги (надалі - додаткова угода), згідно з п. 1 якої відповідно до положень договору, клієнт доручає, а адвокат приймає до виконання окреме доручення клієнта з надання правничої (правової) допомоги та представництва стосовно стягнення з ТОВ «АГРО-САМ» збитків завданих клієнту в результаті невиконання останнім своїх зобов`язань під час виконання договору поставки №270225/1 від 27.02.2025, виключно в межах розгляду справи у суді першої інстанції, без будь-яких обмежень.

У п. 2 додаткової угоди сторони домовились, що адвокат під час виконання доручення клієнта обумовленого п. 1. цієї додаткової угоди надає наступний попередній орієнтовний обсяг правничої (правової) допомоги - супровід судової справи та представництво клієнта виключно в суді першої інстанції, у тому числі: первинна консультація; адвокатські запити (за необхідності); підготовка позовної заяви зі всіма доказами (у т. ч. аналіз облікових, первинних бухгалтерських та інших наявних у клієнта документів щодо правовідносин з ТОВ «АГРО-САМ» (код ЄДРПОУ: 41262706), аналіз судової практики у подібних правовідносинах тощо); участь у судових засіданнях (у т. ч. з урахуванням часу витраченого адвокатом для прибуття до суду, очікування початку засідання та повернення на робоче місце тощо); поточні усні консультації, виключно стосовно справи (на запит Клієнта та по мірі необхідності, але не частіше ніж один раз після кожного засідання або заяви по суті справи, або судового документа (ухвала/рішення) тощо); ознайомлення з матеріалами судової справи (за необхідності); підготовка відповіді на відзив (за необхідності); підготовка процесуальних та/або інших письмових заяв, клопотань, міркувань тощо (за необхідності, у т. ч. заяви про розподіл судових витрат тощо); інше (за необхідності та згодою адвоката).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди правнича (правова) допомога передбачена цією додатковою угодою надається адвокатом на платній основі, за винагороду, надалі по тексту - «гонорар».

Гонорар за правничу допомогу попередньо визначений сторонами у п. 1 та п.2 цієї додаткової угоди обчислюється у фіксованому розмірі та становить 10% від ціни позову з урахуванням всіх обов`язкових податків та зборів адвоката, а також можливих витрат, якщо сторони не домовилися про інше.

Ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами, що зазначена у правому верхньому куті першої сторінки і є невід`ємною частиною договору (п. 6 додаткової угоди).

Судом встановлено, що Галинський Михайло Володимирович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатом Галинським Михайлом Володимировичем, відповідно до умов договору №04/03 про надання правничої (правової) допомоги від 25.03.2026, виданого ним ордера на надання правової допомоги серії ВО № 1105952 від 01.07.2026, від імені ПрАТ "ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА" здійснювалося представництво інтересів останнього у справі №921/432/26, а саме: підготовлено та подано до суду позовну заяву з оформленими до неї додатками; адвокат Галинський М.В. приймав участь у судових засіданнях 21.09.2026, 19.10.2026, 29.10.2026 у справі №921/432/26.

Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2021 по справі № 905/411/17 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19.

У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 викладено правову позицію про те, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.

З врахуванням наведеного, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме згадану вище умову договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

Однак, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Відповідачем не подано відзиву на позовну заяву, у якому б наводились як заперечення проти позову, так і розміру судових витрат.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 4 статті 129 ГПК України вказано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. ст.123,126,129 ГПК України, виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що сторонами договору №04/03 від 25.03.2026 про надання правничої (правової) допомоги та представництво погоджено гонорар адвоката у фіксованому розмірі, беручи до уваги приписи п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, позивачу підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 24447,15 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу судового збору.

В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 236-240 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-САМ” (46400, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Подільська, 44, ідентифікаційний код 41262706) на користь Приватного акціонерного товариства "ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА" (47722, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Великі Гаї, вул. Галицька, 180, ідентифікаційний код 03369177, IBAN: НОМЕР_1 в АТ “ПроКредит Банк”) 244424 (двісті сорок чотири тисячі чотириста двадцять чотири) грн 99 (дев`яносто дев`ять) коп. збитків, 2933 (дві тисячі дев`ятсот тридцять три) грн 10 (десять) коп. судового збору, 24447 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок сім) грн 15 (п`ятнадцять) коп. – витрат на правову допомогу.

Видати наказ.

2. В задоволенні решти позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 05 листопада 2026 року.

Суддя І.П. Шумський