Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №916/3671/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3671/26

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/3671/26

За позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ОНИСС» (67586, Одеська обл., Одеський р-н, с. Любопіль, вул. Ранжевська дорога, буд. 1, код ЄДРПОУ 20955698)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Одеська обласна державна (військова) адміністрація (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 00022585)

про стягнення 704 374,72 грн,

обставини справи:

04.09.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява від Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – АТ «Укрзалізниця») до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) Фірма «ОНИСС», в якій воно просить:

- стягнути з відповідача відповідно до пункту 6.1 Договору пеню за порушення строків поставки товару у загальному розмірі 704 142,48 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ «Укрзалізниця» посилається на невиконання відповідачем вимог Договору на постачання продовольчих товарів від 17.03.2022 в частині своєчасної поставки товару.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 09.09.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/3671/26, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Одеську обласну державну (військову) адміністрацію.

14.10.2026 до суду від третьої особи надійшли пояснення по справі.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Ухвала суду від 09.09.2026 направлена до електронного кабінету відповідача та доставлена 09.09.2026, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду.

Ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі суд офіційно оприлюднив у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.

З огляду на викладене відповідачам надано право бути обізнаними про прийняті у цій справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.

Суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідачів про дату, місце та час судових засідань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

установив:

На офіційному веб-сайті АТ «Укрзалізниця» за посиланням https://uz.gov.ua/about/procurement/ оприлюднено договір на постачання продовольчих товарів (далі - Договір).

17.03.2022 між Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією (Замовник), АТ «Укрзалізниця» (Платник) та ТОВ Фірма «ОНИСС» (Постачальник) укладено тристоронній Договір шляхом приєднання Замовника та Постачальника до його умов, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Замовнику продовольчі товари і пакувальні товари для їх фасування (надалі – Товар (-и)), перелік, кількість, ціни та умови поставки яких зазначаються Замовником у заявках (далі – заявка), а Замовник зобов`язується прийняти вказаний Товар, а Платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього Договору. Укладанням цього Договору Постачальник підтверджує, що Товар належить Постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено Сторонами.

За пунктом 11.2 Договору відповідно до статті 634 ЦК України Договір є договором приєднання та може бути укладений лише шляхом приєднання Замовника та Постачальника до всіх його умов у цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття умов Договору Замовником є направлення Постачальнику заявки, а доказом прийняття умов Договору Постачальником - направлення Замовнику письмового повідомлення про прийняття заявки у формі рахунку на попередню оплату. Відповідно до пункту 11.5 такий Договір має ту саму юридичну силу, що й договір на паперовому носії, та окремого підписання сторонами не потребує.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна ціна (вартість) Договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого Товару, на підставі підписаних Сторонами (Постачальником та Замовником) первинних бухгалтерських документів.

Згідно з п. 2.2. Договору оплата Товару Платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі змінами), на таких умовах:

п. 2.2.1. Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості Товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника.

п. 2.2.2. Остаточний розрахунок за поставлений Товар проводиться Платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника.

Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі Товару та/або накладної (товаро-транспортної або залізничної), підписаних Постачальником та Замовником.

Згідно з п. 5.1. Договору поставка Товару за цим Договором здійснюється Постачальником партіями протягом строку дії Договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього Договору, на підставі письмових заявок Замовника. Заявки подаються за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення), та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень, документів і вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до приймання Товару.

Подання заявки за допомогою поштового відправлення (в тому числі електронного) здійснюється з обов`язковим зазначенням даних уповноваженого на надання таких заявок представника (представників) Замовника та відповідного уповноваженого на прийняття таких заявок представника Постачальника шляхом направлення сканованої копії підписаного уповноваженим представником документа будь-яким загальноприйнятим способом поштового або електронного зв`язку (п. 5.2. Договору).

17.03.2022 та 05.04.2022 Одеська ОВА сформувала та направила Постачальнику заявки на поставку м`ясних консервів.

17.03.2022 та 05.04.2022 ТОВ Фірма «ОНИСС» направило рахунки на оплату №1 на суму 1 659 139,20 грн та №2 на суму 6 424 634,16 грн, відповідно, чим акцептувало відповідні замовлення та беззаперечно приєдналося до умов Договору.

На виконання умов Договору АТ «Укрзалізниця» здійснило попередню оплату у розмірі 30%: за рахунком № 1 - платіжним дорученням № 172 від 22.03.2022 у сумі 497 741,76 грн; за рахунком № 2 -платіжним дорученням № 913 від 08.04.2022 у сумі 1 927 390,25 грн.

Пунктом 5.4 Договору установлено, що товар повинен бути поставлений Замовнику протягом двох календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.

За пунктом 5.5 Договору датою поставки є дата приймання Замовником відповідної партії товару та підписання Замовником документів про її прийняття. Пункт 5.7 додатково визначає, що доказом прийняття партії товару є акт приймання-передачі та/або відповідна накладна чи інший належним чином оформлений первинний документ.

Товар за рахунком № 1 Замовник отримав 07.05.2022, що підтверджується видатковою накладною № 514 від 14.04.2022, відмітка про отримання 07.05.2022.

Товар за рахунком № 2 Замовник отримав частинами 24.05.2022, 02.08.2022 та 11.08.2022, що підтверджується видатковими накладними №564 від 24.05.2022, №721 від 02.08.2022, №758 від 11.08.2022.

Пунктом 6.1 Договору установлено, що у разі затримки поставки Товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого Товару за кожний день затримки.

У зв`язку із простроченням терміну поставки товару, позивач нараховує пеню у розмірі 704 142,48 грн.

Відповідач зазначену заборгованість не сплатив, на підставі чого позивач звернувся до суду з цим позовом.

Третя особа у своїх поясненнях підтвердила викладені у позовній заяві обставини та зазначила про порушення строків поставки встановлених Договором.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов такого висновку.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до абзацу третього підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» АТ «Укрзалізниця» уповноважено виступати платником за тристоронніми договорами, замовниками за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, при здійсненні закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави, зокрема для придбання необхідних продовольчих товарів.

Для фінансового забезпечення цього механізму пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» Міністерству інфраструктури України з резервного фонду Державного бюджету України було виділено 6,6 млрд грн як субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, у тому числі на придбання продовольчих та пакувальних товарів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2022 № 528 «Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану» затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану (далі – Порядок).

Пунктом 4 Порядку передбачено, що субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ «Укрзалізниця», відкритий у державному банку, з подальшим спрямуванням АТ «Укрзалізниця» на оплату грошових зобов`язань замовників перед постачальниками товарів відповідно до укладених договорів та виставлених постачальниками рахунків.

Водночас, пунктом 5 Порядку прямо визначено, що кошти, використані АТ «Укрзалізниця» для здійснення оплати за такими договорами, є субвенцією, переданою з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передаються від розпорядників субвенції постачальникам товарів у сумі відповідного платежу.

За приписами ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, між сторонами у справі склалися правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За рахунком № 1 від 17.03.2022 Постачальник погодив поставку 26 640 шт. консервів м`ясних «Свинина по-домашньому», ж/б 0,350 кг, загальною вартістю 1 659 139,20 грн.

За рахунком № 2 від 05.04.2022 Постачальник погодив поставку 35 004 шт. консервів м`ясних «Свинина по-домашньому», ж/б 0,525 кг, та 35 004 шт. консервів м`ясних «Яловичина тушкована», ж/б 0,525 кг, загальною вартістю 6 424 634,16 грн.

На виконання п. 2.2.1 позивач здійснив попередню оплату рахунків №1 та №2 у розмірі 30% вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням № 172 від 22.03.2022 у сумі 497 741,76 грн та платіжним дорученням № 913 від 08.04.2022 у сумі 1 927 390,25 грн.

Отже, свої зобов`язання за Договором позивач виконав.

Водночас, за приписами п. 5.4. Договору товар повинен бути поставлений Замовнику протягом двох календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.

Доказів погодження іншого строку поставки товару матеріали справи не містять.

Згідно з видатковою накладною № 514 від 14.04.2022 та Актом приймання-передачі товару №1 від 14.04.2022 товар за рахунком № 1 Замовник отримав 07.05.2022 (відмітка про отримання 07.05.2022).

Також, відповідно до видаткової накладної №564 від 24.05.2022 та Акту приймання-передачі товару №1 від 24.04.2022, видаткової накладної №721 від 02.08.2022 та Акту приймання-передачі товару №3 від 02.08.2022, видаткової накладної №758 від 11.08.2022 та Акту приймання-передачі товару №4 від 11.08.2022 товар за рахунком № 2 Замовник отримав частинами 24.05.2022, 02.08.2022 та 11.08.2022.

Зазначені видаткові накладні та акти приймання-передачі товару від 24.04.2022 підписані на скріплені печатками сторін без зауважень.

Господарський суд погоджується із доводами позивача, що останнім днем належного виконання зобов`язання за рахунком № 1 було 24.03.2022, першим днем прострочення - 25.03.2022, а останнім днем належного виконання зобов`язання за рахунком № 2 було 10.04.2022, першим днем прострочення - 11.04.2022.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Відповідач здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи спірний договір із строком поставки товару у погоджений відповідачем строк - повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний договором строк. (Постанови ВС від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 у справі № 904/1782/19 та від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19)

Пунктом 6.1 Договору установлено, що у разі затримки поставки Товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого Товару за кожний день затримки

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд установив, що він є арифметично правильним, у зв`язку з чим стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 704 142,48 грн.

За таких обставин та правового регулювання господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

У силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 145, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ОНИСС» -задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ОНИСС» (67586, Одеська обл., Одеський р-н, с. Любопіль, вул. Ранжевська дорога, буд. 1, код ЄДРПОУ 20955698) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) пеню у розмірі 704 142,48 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 449,71 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з приписами ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 05 листопада 2026 р.

Суддя Т.І. Демченко